Пошук на сайті:
Знайти



Народні блоги

Додати стрічку статей сайту до свого iGoogle
Останні публікації

Тепер різатимуть

Олекса Косар | 6.04.2011 21:23

2
Рейтинг
2


Голосів "за"
2

Голосів "проти"
0

Президент Віктор Янукович вирішив, що сім разів уже поміряно, отже, як і радить народна мудрість, настав час і відрізати...

Якщо все йтиме по "Плану", то це буде в наступному році. Схоже, що президент Віктор Янукович вирішив, що сім разів уже поміряно, отже, як і радить народна мудрість, настав час і відрізати: нещодавно він розпорядився, щоб уже в 2012 році запровадити вільний ринок земель сільськогосподарського призначення. Глава держави наполягає, щоб сільгоспугіддя мали ціну і можливість продажу, адже, за його словами, якщо земля не матиме ціни і не продаватиметься, тоді сенс земельної реформи втрачається, те, що не матиме ціни, не можна пустити в обіг.

А що ж народ? Нещодавно Центр соціальних експертиз Інституту соціології Національної академії наук України провів соціологічне дослідження. У різних регіонах України було опитано 1600 мешканців сільської місцевості, які стали власниками земельних паїв. Селян запитували про їхнє ставлення до запровадження ринку земель. Виявилося, що противників ринку землі серед опитаних становить 51,7%, прихильників – 47,1%. Серед них тих, котрі бачать його повністю вільним – 6,8%, а 41,3% опитаних наполягають на створенні належних умов купівлі-продажу. Також поширене побоювання власників земельних паїв, що "бізнесмени та іноземці й скуплять усі землі".

І таке побоювання не безпідставне. Адже в Адміністрації Президента переконані в необхідності відкрити ринок землі для іноземців. Про це заявила заступник глави адміністрації президента Ірина Акімова на круглому столі у вівторок 29 березня: "З 1 січня 2012 року ринок сільгоспземель має бути відкритий. Він має бути відкритий не лише для громадян України, а й для іноземних громадян, які захочуть працювати у цій важливій сфері".

Власне, супротивникам ринку землі звинувачувати Президента у його намірах розбазарити народне багатство – землю – підстав не багато, адже у Конституції сказано, що право власності на землю гарантується. А яке ж то право, і яка ж то гарантія, якщо власник земельної ділянки не має права розпорядитися нею на свій розсуд, тобто і продати також.

Проте, з огляду, як відбулася ваучерна приватизація у промисловості, підозри народу в чиїх інтересах буде "різанина" з вільним ринком землі, здогадатися не важко. Ще не забулося, як переконували у її необхідності (приватизація промисловості) для блага всіх: обіцяли солодко, та гірко споживати... На папері у нас завжди все гладенько, і нібито правильно, і наміри багатообіцяючі, перспективні... А результати чомусь плачевні.

Отже, як вимальовується, усе йде згідно "Плану": промисловість і надра землі приватизовані, відбулося нагромадження капіталу в невеликої кількості людей, так званих олігархів, на порі – скупка землі. Що далі? Далі – нова Конституція, над якою вже працюють, і оцей глобальний перетік землі від мільйонів власників земельних паїв до кількох десятків осіб буде узаконено на найвищому рівні, і стане святая-святих – непорушною нормою нової Конституції. Хоч дещо і не по темі, але принагідно пропоную: світова історія знає державні утворення у формі князівств, королівств, царств, імперій, ханства, каганати, а Україну за всіма підставами можна буде назвати держава-олігархат Україна, простіше – олігархат Україна. Промисловість у них, земля у них, державні інституції і засоби масової інформації під їхнім контролем. Що ще треба? Олігархат – і не треба чіпляти на майбутню Конституцію фіговий листочок у вигляді термінів "республіка", "народовладдя"... У кого влада над землею – у того й влада над людьми, які на ній живуть.

В умовах світової продовольчої кризи українські чорноземи стають надзвичайно цінним товаром. Та чи потрібно українцям продавати його? Противники президентської тези про беззмістовність аграрної реформи без обігу землі доводять, що у світі набуває практика поширення нового підходу до землекористування, і в деяких країнах Заходу все роблять навпаки – набирає обертів тенденція "одержавлення" землі через викуп її у приватних землевласників. Наприклад, у США місцева і федеральна влада викупила понад 40% земельних площ у фермерів із метою посилення контролю над родючістю ґрунтів і щоб не допустити скупку землі іноземцями та мати відповідну ренту для суспільних потреб. У Німеччині кількість переданої для користування в оренду сільгоспугідь складає близько 95%, у Франції переважають сільськогосподарські кооперативи і рух на розвиток великих фермерських господарств. Заслуговує на увагу сільське і лісове господарство у країнах Скандинавії. Дана інформація підштовхує до висновку, що "грошові мішки" з країн, де купити землю у приватне володіння не так то й просто, валом повалять до нас, наша влада вже чекає їх з розпростертими обіймами... Тим паче, що всі розуміють, що капітал у вигляді грошей на банківських рахунках, при певних обставинах – купа папірців, а земля – капітал вічний... І ціна на землю ростиме.

Господар, якщо він спроможний господарювати, продає не землю, а те, що вирощує на ній. Продавати землю – це означає продати курку, яка несе золоті яйця.

Дехто скаже, що в нашої держави немає грошей, щоб викупати земельні паї у селян, якщо хтось з них хоче продати його. І ось це то якраз і не зрозуміло: чому в держави немає, а в приватних осіб є? Чи не тому, що під час кризи наш олігархат не лише поніс збитки, а навпаки – капітал їхній приріс, до того ж компанія мільярдерів збільшилася, і троє з них заробили свій (?) мільярд на ниві агропромислового комплексу. Як це стало можливим в умовах кризи в сільському господарстві? За списком журналу "Форбс" капітал мільярдерів приріс на 263%, а ВВП України на – 4,2%. Чи не з ліквідації оцієї потворної диспропорції потрібно розпочинати реформи і пенсійної, і фінансової, і аграрної?

Згідно даних ООН, попит на харчове зерно до 2030 року збільшиться на 50%, а до 2050 року – на 100%. За прогнозами експертів населення планети до середини ХХІ століття сягне до 9,5 мільярдів (нині 6,5 млрд.), тож при нинішньому дефіциті харчів війни за них, тобто за землю, ще грядуть, як от нині за нафту...

Американський центр Міжнародного інституту досліджень харчової політики оприлюднив дані про те, що у 2009 році багатими країнами було витрачено від 20 до 30 мільярдів доларів на купівлю землі в країнах, що розвиваються. І в контексті даної інформації є вельми цікавий висновок Джона Відала, журналіста із британського видання "The Guardian", який пише: "Захоплення сільськогосподарських земель у найбільш бідних країнах багатими країнами та транснаціональними корпораціями є надто швидким та відбувається в загрозливих масштабах". Таке захоплення земель автор називає "неоколоніалізмом". Тож, чи не голодуватимуть українці, маючі чи не найбільші чорноземи з огляду на одного жителя країни?

А тим часом в Україні вже давно створені латифундії з іноземними капіталом (за даними Асоціації фермерів та приватних власників, понад 10 мільйонів га (або ¼ с/г землі України) перебуває в оренді 100 компаній з іноземним капіталом. Для прикладу: "Українські аграрні інвестиції" мають 330 тис. гектарів, основний бенефіціар – Стівен Дженнінгс, співвласник "Ренесанс Капітал". (Бенефіціар / від франц. benefice – прибуток, користь/ – особа, якій належить грошові виплати, одержувач грошей, вигоди, прибутку, доходів).

До 100-річчя так званої великої соціалістичної революції 1917 року залишилося 5 років. Мимоволі, проте у контексті нинішньої земельної реформи пригадалося з історії, як на початку 20 століття горіли поміщицькі фільварки та садиби, а тоді ж також був ринок землі. Або: у 30-х роках приватної власності на землю не було, а від голоду помирали мільйонами, а потім 30 років працювали в колгоспах за натуроплату – без грошей, що дадуть... Отже, ринок землі – це як вогонь, який може зігріти, а може й спалити. Тож усе залежатиме від безпечного і правильного користування ним. Невже історія нічому не вчить?










© 2007 - 2020, Народна правда
© 2007, УРА-Інтернет – дизайн і програмування

Передрук матеріалів дозволяється тільки за умови посилання на "Народну правду" та зазначення автора. Використання фотоматеріалів із розділу "Фото" – тільки за згодою автора.
"Народна правда" не несе відповідальності за зміст матеріалів, опублікованих авторами.

Технічна підтримка: techsupport@pravda.com.ua