Пошук на сайті:
Знайти



Народні блоги

Додати стрічку статей сайту до свого iGoogle
Останні публікації

Академік Юрій Пахомов: соромно бути багатим у бідній країні

jurko | 17.12.2010 10:40

3
Рейтинг
3


Голосів "за"
3

Голосів "проти"
0

Директор Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАН України академік Юрій Пахомов розповів, що жорстокий рецепт успіху сінгапурських реформ – "звільнити суддів і посадити друзів" – може вивести Україну з переліку держав, що не відбулися, складеного ООН. Ось тільки чи погодяться з такою перспективою друзі президента Віктора Януковича?

Академік Юрій Пахомов: соромно бути багатим у бідній країні
- Як ви оцінюєте діяльність нової влади?

- Реформи заявлені рішучі, і діє влада швидко. Чого тільки варті блискавична підготовка нового Податкового кодексу, новації у сфері освіти, прийдешні зміни в пенсійному забезпеченні та оплаті праці. Крім того, наскільки мені відомо, виношується грандіозний проект реалізації на базі Україні загальносвітової продовольчої програми, а також активно обговорюється практика довгострокового планування, призабута при колишній владі.

Здавалося б, все це повинно вселяти впевненість у прискореній реанімації і економіки, і соціальної сфери країни.

Але! Все це було б так, якби не одна обставина, здатна звести нанівець весь можливий позитивний ефект реформ, які, на жаль, і так часткові. Обставина ця – загальний стан соціального та духовно-морального середовища в країні.

Середовище це ввібрало в себе за всі минулі роки колосальний масив злоякісних деформацій. Будучи нереформованим, воно здатне буквально зжерти благотворні наслідки реформ. Більше того, може виявитися, як в англійському прислів'ї "Немає більшого краху, ніж успіх".

- Які злоякісні деформації ви маєте на увазі?

- Їх багато, хоча для того, щоб звести реформаторські зусилля нанівець, вистачить і одної. Скажімо, існуючої масштабної корупції буде достатньо, щоб Податковий кодекс, а також і інші реформаторські документи не діяли або ж давали ефект, протилежний задуму.

Нагадаю, що всі успішні реформи – від реформ Рузвельта до реформ у країнах економічного дива Азії – супроводжувалось тотальним і радикальним викоріненням корупції. І без цього успіху не було б.

Показовий наступний епізод. Коли легендарного прем'єра Сингапуру Лі Куан Ю, який зробив з "бомжатника" першокласну країну, запитали: "Як ви впоралися з корупцією?", він відповів: "Прийшовши до влади, я тут же посадив у в'язницю двох найближчих друзів. Далі я за одну добу звільнив всіх суддів і на їхні місця поставив кращих випускників юридичних факультетів". Так, це було недемократично. Але ті ж Сполучені Штати, які нас вчать демократії і стежать за нами, як кіт за мишею, дії Лі Куан Ю схвалили з захопленням.

- Що ще, крім корупції?

- У нас проблеми з власністю, і це ще дуже м'яко сказано. Права власності розмиті, процес її легітимізації не завершений. Така ситуація не лише гальмує модернізацію і позбавляє країну довгострокових вкладень, але й провокує рейдерські атаки на користь найсильніших.

У результаті все це веде до нестійкості економіки. Виграють від цього сильні, а програють слабкі, тобто малий і середній бізнес, на якому в благополучних країнах ґрунтується загальний успіх. А нас поки що супроводжують невдачі, тому що безсилля слабких і свавілля сильних породжують такі економічні збочення, як кришування, відкати тощо. Отруюється, по суті, все соціально-економічне середовище, що служить основою масштабної тіньової економіки...

- При якій багаті багатіють, а бідні стають ще біднішими...

- Дійсно, в Україні зафіксовано рекордний розрив у доходах між багатими і бідними. І це ще один фундаментальний фактор, що нейтралізує ефект реформ. Конфуцію належить вислів: "У бідній країні соромно бути багатим, а в багатій – бідним". У нас же все навпаки.

Якщо в Євросоюзі розрив у доходах 10% найбагатших і 10% найбідніших шестикратний, то в України – 35-кратний, і це не просто ганебно, але й небезпечно для країни, вона може просто розвалитися! Крім усього іншого, такий розрив провокує безвихідь і депресивний стан у народу. Людина так влаштована, що може легко переносити нужду, якщо тяготи розподіляються на всіх і є надія на краще майбутнє. Але народ стає недієздатним (особливо по частині інновацій), коли корупціонери розкошують, а надій на майбутнє немає.

Нещодавно було проведено опитування, за підсумками якого Україна серед 24 європейських країн зайняла останнє місце за рівнем довіри до влади, фінансовим компаніям і банкам, оцінці громадянами свого здоров'я, сімейного доходу, поширенню хабарництва, відчуття себе активним і енергійним і, нарешті, по такому загальному критерієм, як щастя. Рекордний рівень депресивності української нації, колись однієї з найвеселіших націй, підтверджений і дослідженням Всесвітньої організації охорони здоров'я в масштабі планети.

Звичайно, причин цьому багато. Однак саме майнова прірва найбільше погіршує стан депресивності. І між цією обставиною і потраплянням Україні за критеріями ООН в число країн, що "відбулися", прямий зв'язок.



- Що з цього приводу каже світовий досвід?


- Країни рішуче борються з майновою прірвою. Взагалі-то вважається, що десятикратний розрив між бідними і багатими вже дуже небезпечний. Скажімо, коли в Китаї цей показник став тринадцятикратним, питання винесли на з'їзд Компартії КНР. І, зрозуміло, дисципліновані китайці незабаром проблему вирішили.

А якщо врахувати, що ми декларуємо наше прагнення наблизитися до Європи, то виявляється, що наш спосіб розподілу суспільного багатства в корені суперечить тамтешнім практикам. У країнах ЄС у великого капіталу через податки та інші механізми вилучається від 40 до 70% прибутку, і це дає можливість перерозподіляти досить істотні грошові потоки, в тому числі за критеріями соціальної справедливості.

А у нас саме великому капіталу забезпечується полегшений режим.

[B]- Як же тоді відібрати прибуток у великого капіталу?


- Потрібно накладати податок на реальні доходи. Зрозуміло, що при нашій ліберальній (а значить, шахрайський) економічній практиці можливі різноманітні хитрощі, які мінімізують прибуток. Значить, потрібно зробити так, щоб приховувати доходи стало неможливо.

Я б звернувся до американського або ж, знову-таки, до європейського методу, що діє бездоганно. Найбільш прийнятним у цьому сенсі для України є приклад Німеччини. Там справедливий розподіл доходів корпорацій забезпечують "двоярусні" ради директорів, що складаються з "наглядового" і "управлінського" рівнів. До наглядової ради, крім дрібних акціонерів і робітників, свідомо зацікавлених у виявленні повноцінного доходу, входять представники держави, банків і спілок споживачів. Природно, такий склад запобігає зловживанням головного акціонера, у тому числі через неможливість здійснювати операції "із самим собою". Крім того, за справедливим розподілом доходу стежить незалежний аудит.

Але навіть створення такого прекрасного механізму – явище вторинне. Все залежить, у кінцевому рахунку, від політичної рішучості вищої влади раціонально і справедливо розподілити доходи великого бізнесу. Поки ж повної впевненості в появі такої рішучості немає.

ДОСЬЄ

Юрій Миколайович Пахомов народився в 1928 році в місті Кунгур Пермської області. У 1953 році закінчив юридичний факультет Київського державного університету. У 1970 році захистив докторську дисертацію, в 1988 році обраний академіком НАН України. Працював радником президентів СРСР Михайла Горбачова та Російської Федерації Бориса Єльцина, радником президентів України Леоніда Кравчука, Леоніда Кучми, прем'єр-міністрів України (зокрема, Віктора Януковича). В даний час є радником прем'єр-міністра Миколи Азарова. Одружений, має двох дітей.

Наталія Зайцева спеціально для Weekly.ua

http://galinfo.com.ua/news/79854.html

Коментарі









© 2007 - 2020, Народна правда
© 2007, УРА-Інтернет – дизайн і програмування

Передрук матеріалів дозволяється тільки за умови посилання на "Народну правду" та зазначення автора. Використання фотоматеріалів із розділу "Фото" – тільки за згодою автора.
"Народна правда" не несе відповідальності за зміст матеріалів, опублікованих авторами.

Технічна підтримка: techsupport@pravda.com.ua