Пошук на сайті:
Знайти



Народні блоги

Додати стрічку статей сайту до свого iGoogle
Останні публікації

Скільки коштує державі правовий нігілізм або кожному народному обранцю по лопаті.


3
Рейтинг
3


Голосів "за"
4

Голосів "проти"
1

Маразми вітчизняного законотворення або скільки це коштує українцям?

Скільки коштує державі правовий нігілізм або кожному народному обранцю по лопаті.
Як поєднати ці два поняття, нігілізм та "пофігізм", про це відомо нашій бидлоеліті, яка засідає у Верховній раді України ось вже два десятиліття. Причому від кольору політика та його сексуальної приналежності ніяким чином не залежить прийняття тої "мури", яку народу штовхають за норму права, себто Закон.

Я не думаю, що наша політична свалка взагалі не заслуговує, щоб дії цих анально-орієнтованих "срак" прирівнювати до нігілізму, бо насправді це не нігілізм, це – просто "нігілятина" за Достоєвським або безсвідомо – невиправна "нігілятина".

Я вже неодноразово звертав увагу на реалізацію права наших співгромадян на пільги та компенсації, можливості для цього та державну політика вбивчого популізму.

В чому полягає проблема? Грошей на всі пільги ніколи не вистачить ніколи, бо з таким непосильним вантажем пільговиків жодна держава би не впоралась, не те, що Україна. Тому, щоб вирішити проблему, наша держава використовує звичний для себе метод, – зменшення потреб, а не збільшення можливостей. Якщо на Заході зазвичай працюють на збільшення можливостей, після чого проблема вже не є проблемою, то у нас полюбляють урізати потреби. І це також спрацьовує, проблема тимчасово вирішується, але подібне вирішення проблеми лише поглиблює її згодом і створює нові. Це все одно, що брати кредит в банку, щоб віддати новий.

То що там з пільговиками? Певна частина пільговиків з активної частина нашого суспільства, вже кілька років атакує суди позовами за своїми законними пільгами. Прийняття рішень Конституційним судом в липні 2007 року та в травні 2008 року лише поглибило існуючу проблему, бо після їх винесення великій армії пільговиків пільги начеб то були повернені. Безперечно, що наша судова система (апеляційна та касаційна інстанції адміністративних судів) була паралізована, внаслідок чого рішення, наприклад Київського апеляційного адміністративного суду, можна було чекати до двох років. В лютому місяці цього року наші розумники з Верховної ради України вирішили проблему, – віддали всі судові справи з пільговиками та пенсіонерами цивільним судам, після чого вже обласні апеляційні суди були паралізовані і до того ж строки позовної давності по цивільному судочинству складають три роки, а не один рік, як були по адміністративному (тепер півроку). І що тут поробиш? Наші обранці довго не думали і приймаючи новий Закон "Про судоустрій" віддали цю категорію справ знову під цивільне судочинство з 1 січня 2011 року.

І от, остання крапля, – наш Конституційний суд України 9 вересня прийняв рішення за яким зміни, прийняті в лютому місяці визнав неконституційними. Гадаю, що більшу частину змін, внесених в серпні цього року (Закон "Про судоустрій") також згодом суд визнає неконституційною.

Як ви гадаєте, як тепер повинні вчинити суди? Рішення про долю десятків тисяч судових справ, по яким зараз відкрито провадження у справах, як цивільних, Конституційний суд не приймав і не міг приймати. Що повинні вчинити місцеві та апеляційні суди?

Наведу вам один приклад. Наприклад, громадянка Іванова звернулася в суд в серпні 2008 року по "чорнобильській пенсії", в листопаді 2008 року суд першої інстанції виніс рішення по справі і задовольнив його, але Пенсійний фонд подав апеляційну скаргу в Київський апеляційний адміністративний суд. Враховуючи, що апеляційний суд був перевантажений, вона чекала розгляду своєї справи до лютого 2010 року, коли ця справа була віднесена до цивільного судочинства, після чого всі ці справи направили до апеляційних судів в область. В області ця справа лежала і ось в кінці вересня вже апеляційний суд області повинен був розглянути цю справу та винести рішення. Але наш Конституційний суд виніс рішення, і ця справа вже віднесена до адмінсудочинства. Гадаю, що справа поїде в Київський апеляційний адміністративний суд, де її знову поставлять в чергу на розгляд. А що ж робити судам першої інстанції, – масово закривати провадження у справах? А поки суди ламають голови, що їм робити, бо весь негатив незадоволення піде на голови суддів, зверху на суди прийшли роз'яснення не приймати тимчасово позовні заяви ВЗАГАЛІ.

Наведу вам ще один приклад. Мій клієнт звернувся з позовом щодо стягнення пільгових виплат до пенсії на їх нарахування в травні місяці, йому стягнули ці виплати за 3 роки, бо на той час було цивільне судочинство, суд апеляційної інстанції вже виніс позитивне рішення. Тиждень тому його дружина звернулася з аналогічним позовом в порядку цивільного судочинства, по адміністративному судочинству строк позовної давності буде складати 6 місяців або рік, якщо звернутися зараз з позовом, тому у неї існує вірогідність стягнути суму в багато разів меншу. Тепер, як мені пояснити цим людям, що вони маючи право на однакові пільги та компенсації, отримали різні суми? Як пояснити людям, чому їх судові справи позакривали? Як пояснити людям, чому їх справи знову поїхали в подорож в інші міста та суди? Як мені пояснити своїм клієнтам, чому апеляційна інстанція не може розглянути її справу вже кілька років підряд? Як мені пояснити учасникам бойових дій, чому їх рішення вже не виконуються кілька років підряд?

Приймаючи свої зміни в законодавство автори законопроектів опікувались проблемами людей, Конституційний суд на підставі подання Верховного суду також опікувався проблемами простих людей. Всі опікуються проблемами простих людей, а їм ця опіка вилазить боком.

Прошу пробачити мені за такий нудну оповідку, але такого маразму в нашому житті, хоч греблю гати. І що цікаво, коли не включиш канал Верховної Ради, там тільки Кармазін сидить цілими днями і намагається виправити ці маразматичні Закони, вносячи свої багаточисельні поправки до поправок. Дати цим пузаням по лопаті в зуби і послати на металургійний комбінат, може там би від них було більше користі. А лишити Кармазіна, нехай пише Закони, і економія для бюджету, і тиша в державі, і спокій для нас всіх, і головне – справедливі закони (я ніяким чином не відношусь до поціновувачів політичної харизми Кармазіна, так просто помітив таку тенденцію в роботі Верховної ради України).










© 2007 - 2020, Народна правда
© 2007, УРА-Інтернет – дизайн і програмування

Передрук матеріалів дозволяється тільки за умови посилання на "Народну правду" та зазначення автора. Використання фотоматеріалів із розділу "Фото" – тільки за згодою автора.
"Народна правда" не несе відповідальності за зміст матеріалів, опублікованих авторами.

Технічна підтримка: techsupport@pravda.com.ua