Тендер, що це таке?

В Україні слово тендер стає прокляттям. Незабаром цим словом стануть лякати дітей. Хто ж винен в цьому? Тендер? Ні! Ті що створили такі умови його проведення.

Тендер, що це таке?

Тендер. Незабаром цим словом будуть лякати на Україні маленьких дітей, як лякають їх Бабою Ягою, чи Сірим Вовком. Але Баба Яга в порівнянні з Тендером – невинна пустунка, а Сірий Вовк – ягнятко. Вже появився термін – тендерна мафія. Так що ж це за зло всеукраїнське – тендер.

Тендер – слово англійське. Беремо англійсько-український словник і читаємо...

Тендер: ніжний, слабкий (про здоров'я),м'який, чуттєвий, щептильний (про питання, тему), ласкавий, люблячий; особа, що виконує якусь функцію обов'язок коли тендер в словосполученні з іншим іменником – наприклад: тендербебі – няня, тендерінвалід – сиділка (цікаво, я що б значило слово тендер політік – мабуть сволоч?); читаємо далі -тендер (як залізничний термін), тендер – посильне судно (морський тендер); ще тендер – це пропозиція послуг, заявка про щось, пропозиція грошей при оплаті боргу; далі тендер – це пропонувати, представляти, робити заявку; а ще є – тендерфот, це – новачок, новоприбулий в колонію чи тюрму, людина не звикла до труднощів – ніженка, є тендерлоін -вирізка з чогось, філейна частина туші м'ясної тварини; і на кінець – тендерне – ніжність, мякість.

Ну і де ж тут страх?

А справа не в слові. Взагалі незрозумілим є те, чому наші чиновники так полюбляють іноземні слова? Адже той термін в діях між покупцем-продавцем, який і має означати англійське слово – тендер, можна було назвати українським словосполученням – вигідна купівля. Питання. Для кого вигідна? Ну звичайно для обох сторін, але в першу чергу для покупця. А якщо це за гроші держбюджету то ще і для держави.

А що в нас зробили з цієї вигоди?

По перше створили нікому не потрібні (для покупця, продавця і держави) структури – посередники. Ну звісно, що вони потрібні, тим хто за цим стоїть – тіньовим структурам. Адже гроші отримувані ними від покупця і продавця з повітря, з неба, осідають в їхніх кишенях... ні не в кишенях – в сейфах, бо цих грошей стільки, що жодна кишеня не витримає. А хто при цьому рахує транспортні затрати, що космічними темпами ростуть з віддаллю продавця переможця тендеру від покупця. А ще величина оптимальної партії закупки. Якщо електровоз можна купити один, то хто буде купувати одну, навіть десяток кулькових ручок. Хто буде везти десять ручок з Луганська (де знаходиться переможець тендеру-продавець) в Ужгород до покупця. А якщо в організації тільки п'ять осіб? Ну ще десять ручок на п'ять осіб – непогано, а для чого п'ятьом – контейнер з 1000 ручок (адже в них свій, обмежений, термін зберігання і придатності), і яка ціна буде привезеної ручки коли різниця в оптовій ціні продавця, що виграв тендер в Луганську від оптової ціни у продавця, що програв цей тендер в Ужгороді – всього 5 копійок, а може і менше? І для чого нам, Закарпатцям, збільшувати податкові надходження від торгівлі в Луганській області, коли в Закарпатській області банкрутують компанії тільки тому, що програють тендер і втрачають оптових покупців? Так де ж логіка? Де економічні розрахунки державного рівня?

Для того щоб цього позбутися, давно пора провести тендер на розумові здібності і патріотизм посадовців, що вигадали цю чергову піраміду. Особисто кожному з них я б дав тендерінвалід, а може і тендербебі в придачу і поселив би їх в залізничному тендері, а то і зробив би з них тендерфотів.