Пошук на сайті:
Знайти



Народні блоги

Додати стрічку статей сайту до свого iGoogle
Останні публікації
Україна   влада   Конституція України   отргани місцевого самоврядування   влада   органи самоорганізації населення   третій сектор   громадянське суспільство   держава

Проект пррограми розвитку країни (частина 1).


1
Рейтинг
1


Голосів "за"
3

Голосів "проти"
2

Пропоную свої думки з приводу того, що нам потрібно робити та куди рухатись.

 Проект пррограми розвитку країни (частина 1).
Основні концептуальні засади програми:

- від централізації до децентралізації влади в Україні;

- побудова громадянського суспільства;

- виборність всіх гілок влади в Україні;

- автономність органів місцевого самоврядування;

- держава як координатор всіх суспільних процесів в Україні;

- створення "критичної маси антисистеми".

Офіційна система органів державної влади в Україні:

1. Державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову (ст. 6 Конституції України).

2. Єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент – Верховна Рада України (ст... 75 Конституції).

3. Президент України є гарантом державного суверенітету, територіальної цілісності України, додержання Конституції України, прав і свобод людини і громадянина (ст... 102 Конституції).

4. Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади. Кабінет Міністрів України відповідальний перед Президентом України та підконтрольний і підзвітний Верховній Раді України у межах, передбачених у статтях 85, 87 Конституції України (ст... 113 Конституції).

5. Виконавчу владу в областях і районах, містах Києві та Севастополі здійснюють місцеві державні адміністрації (ст... 118 Конституції.)

6. Судочинство здійснюється Конституційним Судом України та судами загальної юрисдикції (ст. 124 Конституції.).

7. В Україні визнається і гарантується місцеве самоврядування (ст. 7 Конституції).

Як повинен працювати цей механізм?

Верховна Рада України (далі – уповноважена особа власника або УОВ 1) приймає Закони, тобто встановлює норму права виходячи з норми моралі, яку формує український народ (власник). Кабінет Міністрів України (головний менеджер або директор) та всі підпорядковані йому ОДА (обласні державні адміністрації) та РДА (районні державні адміністрації) та з цілою системою спеціальних органів виконавчої влади з центральним та місцевим статусом (далі – менеджери) є виконавцями волі власника через встановлену норму права УОВ 1.

Президент в цій структурі є також УОВ (далі – УОВ 2), який гарантує, що система буде працювати відповідно до інструкції, тобто виконує функції головного відповідального, який є одночасно представником всієї системи.

Прокуратура виконує роль контролера та гарантує, що норма права буде виконуватися в державі, тобто здійснює технічне обслуговування системи.

Судова система як би не залежить ні від кого і здійснює правосуддя. І окремо стоять органи місцевого самоврядування, які є уповноваженою особою первинної ланки – територіальної громади.

Формально механізм відповідає всім засадам демократичного суспільства, але на практиці все виглядає інакше.

Що ми маємо сьогодні?

Уповноважена особа власника УОВ 1 та УОВ 2 поступово перетворили свої представницькі функції на право володіння та розпорядження, тобто наділили і свої інститути функцією фактичного власника, перетворивши український народ на міноритарного акціонера, а тому норму моралі, а згодом і норму права визначає вже сам інститут УОВ 1 та УОВ 2, а не попередній власник. На сьогодні вирішується спір, який представник буде мати більше повноважень, себто буде фактичним керівником. Таким чином, Президент України вже розпочав масштабний процес перепідпорядкування під себе всієї системи. Наступних кілька років буде тривати процес жорсткої централізації влади під інститут Президента України. Основними поплічниками у цій боротьбі за владу відіграє вся система органів виконавчої влади від КМУ до ОДА та РДА. Прокуратура та судова система відіграють роль фактичного менеджера та здійснюють легітимізацію і забезпечують всю повноту влади і повноваження фактичних власників, виходячи з чого судової системи не існує, норма права не відповідає волі народу, а система здійснює захист своїх особистих інтересів, прокуратура виступає в ролі карального органу.

Існуючий багато років спір про те, хто буде виконувати роль фактичного власника, коли існував дуалізм та дублювання в функціях та повноваженнях, може закінчитися протягом наступних кількох років повною централізацією влади в одному інституті, і це буде влада одного акціонера, – Президента України.

Спочатку кількість акціонерів повинна була складати 52 мільйони чоловік, після цього кількість акціонерів вищої ланки складала 450 осіб, то тепер відбувається передача всіх повноважень одному акціонеру. Така модель може надовго забезпечити стабільність існування системи та відносного спокою для інших учасників системи, але потреба у підтриманні статусу України як демократичної держави не дозволяє ліквідувати повністю місцеве самоврядування та вибори в Україні. Тому одним із головних стратегічних кроків системи є саме позбавлення повністю можливості вибору (після останніх місцевих виборів це вже майже відбулось), фактична ліквідація місцевого самоврядування через створення ще більшої фінансової залежності від центру та створення партійної одновекторності, або гегемонії однієї партії в суспільстві.

Розділ про три сектори.

Недержавні прибуткові організації (НПО), недержавні неприбуткові організації (ННО) та державні організації (ДО) не забезпечують гармонійного співіснування і внаслідок порушення системи противаг створюють соціальну напругу та зневіру в суспільстві. Третій сектор переважно представлений організаціями, створеними знову ж таки за принципом жорсткої централізації та повністю відтворюють модель, яку ми маємо в державному секторі. Політичні партії та об'єднання громадян в Україні існують в основному за рахунок фінансування та підтримки інших двох секторів. Ті організації, що не належать до таких є почасти маргіналізованими, зазнають переслідувань та не створюють критичної маси, яка могла б істотно вплинути на суспільні процеси.

Державний і господарський сектори вже давно стали одним цілим, а весь інститут органів державної влади в Україні існує виключно для задоволення інтересів окремих суб'єктів господарського сектору, переважно представниками великого бізнесу.

Розвитку третього сектору перешкоджає не тільки надмірне опікування ним та постійне використання представниками двох інших для досягнення своїх цілей, а і відсутність здатності українців до солідарності, до існування громадою, колективної співпраці та організованості. За таких умов третій сектор не має своїх єдиних інституції, – аналітичних центрів, які могли збирати інформацію, виробляти тактику, формувати стратегію боротьби за розвиток громадянського суспільства та пропонувати готові рецепти, а також відсутність засобів комунікації та швидкої самоорганізації. Перешкодою тут є також постійне перетікання кадрового потенціалу з третього сектору у владу або в бізнес, внаслідок чого державний та господарський сектори діючи спільно і маючи достатній кадровий, фінансовий та інституційний потенціал досить без проблем можуть досягнути своєї мети, починаючи від виборів та закінчуючи прийняттям непопулярних рішень, спрямованих проти більшості населення.

Хто проти нас?

Ми. – це народ України, власники та основа цієї держави. Нас позбавили права власності та перетворили на найманих працівників. Вони заробляють, ми працюємо. Вони панують, ми вмираємо. Так хто проти нас? Проти нас система, яка формувалась десятиріччями, тому нашими ворогами є:

- основа УОВ 1 та УОВ 2, – органи виконавчої влади, ОДА, РДА, ЦОВВ (центральні органи виконавчої влади) та їх підрозділи, прокуратура, судова система, політичні партії та їх осередки, інші псевдоелементи громадянського суспільства на кшталт громадських рад при органах виконавчої влади;

- менталітет українців;

- існуючі норми права, що були створені протягом останніх двох десятиріч;

- централізація влади;

- обмеженість та залежність місцевого самоврядування, його фактичне існування на засадах, що використовуються в роботі органів виконавчої влади;

- відсутність громадянського суспільства.

Хто з нами?

Ми прості люди, повинні мати союзників у боротьбі. Нашими союзниками є або повинні бути:

- органи місцевого самоврядування;

- органи самоорганізації населення;

- міліція та армія;

- об'єднання громадян;

- міжнародні організації та інституції;

- благодійні фонди;

- малий та середній бізнес;

- засоби масової інформації;

- профспілки;

- свобода слова,

- право обрання та відзиву влади.

Що потрібно робити?

Ліквідовувати ворогів, зменшувати їх вагу та вплив на суспільні процеси, сприяти розвитку союзників, консолідувати їх та використовувати ворогів у своїх цілях.

Чисто конкретні задачі у боротьбі з ворогами:

1. Підірвати та дискредитувати інститут РДА та ОДА.

2. Добити авторитет органів виконавчої влади, як Центральних, так і на місцях.

3. В ідеалі – повна ліквідація інституту РДА та ОДА, істотна ліквідація органів виконавчої влади та їх повноважень.

4. Просвіта населення, координація та супровід всіх суспільних процесів, що має населення у відносинах між владою, починаючи від створення ОСББ і закінчуючи включенням в конкретні конфліктні ситуації, взяття їх під свій контроль і супровід до досягнення мети.

5. Лобіювання конкретних змін в законодавство України, недопущення послаблення та своїх можливостей у цій сфері.

6. Припинення співпраці з політичними партіями та об'єднаннями громадян, що є підрозділами державного та господарського сектору. Досить поставляти їм донорську кров. Послаблення впливу цих структур на суспільні процеси. Не співпраця, а контроль і боротьба.

7. Ліквідація районів та областей. Територіальні громади повинні об'єднуватись на засадах економічних, культурних, духовних та інших зв'язків

8. Ліквідація повна або часткова інших органів виконавчої влади.

9. Інше (не для друку).

Задачі у підтримці союзників:

1. Створення на базі районних та обласних державних адміністрацій координаційно-аналітичних центрів з меншою територією адміністративно-територіального підпорядкування, один на кілька існуючих районів з покладенням обов'язків загальної координації та збору інформації. Керівником центру є єдиний представник УОВ 1 та УОВ 2 в одній особі.

2. Передача всіх повноважень органів виконавчої влади на місцях органам місцевого самоврядування, спрощення тендерних процедур.

3. Передача в повне господарське відання строком на 10 років всіх об'єктів державної власності, що не мають стратегічного значення і приватизація (корпоратизація) яких ще не завершена, відповідним органам місцевого самоврядування.

4. Віднесення до дохідної частини місцевих бюджетів більшості державних податків та зборів. Встановлення квоти відрахування коштів в державний бюджет. Не можуть бути всі місцеві бюджети дотаційними. Територіальні громади повинні дотувати та фінансувати державу, а не держава повинна забирати та шантажувати розміром субвенцій та дотацій вирівнювання. Встановлення двох видів податку: державний, – отримувачем є державний бюджет України а місцевий, – отримувачем є відповідний місцевий бюджет.

5. Підвищення статусу органів самоорганізації населення. Не ОСН підпорядковані органам місцевого самоврядування, а ОМС підпорядковані ОСН. Надання додаткових повноважень ОСН, в т.ч. і право накладення вето на окремі рішення, що приймаються ОМС, право затверджувати окремі рішення.

6. Право встановлення умов оплати праці тим, хто фінансується з місцевих бюджетів та іншим місцевим органам виконавчої влади (напрк. міліції) додаткового фінансування відповідним ОМС відповідно до можливостей бюджету.

7. Спрощення умов здійснення господарської діяльності для суб'єктів малого та середнього бізнесу. Спрощення процедури оформлення права власності, оформлення необхідних документів, дозволів та ліцензій, скасування більшості дозволів та ліцензій, а також спрощення податкового законодавства, обмеження у проведеннях перевірок, проведення тендерних процедур через відповідний реєстр в електронному вигляді, який буде містити вичерпну інформацію тощо.

8. Створення умов для активізації роботи міжнародних інституцій та організацій тих, що діють в Україні та тих, рішення яких можуть вплинути так чи інакше на Україну. Відкриття філіалів тих інституцій, що ще не створені та не здійснюють свою діяльність в Україні. Налагодження співпраці з такими організаціями, в т. ч і з українською діаспорою. Проведення роботи по впливу зовні на Україну, наприклад намагатися міжнародну спільноту арешутвати всі активи представників влади та їх родичів за кордоном.

9. Налагодження тісної взаємодії армії та міліції з органами місцевого самоврядування та третім сектором. Підтримка цих структур починаючи від додаткового преміювання за рахунок місцевих бюджетів і закінчуючи допомогою у спільному лобіюванні інтересів у розвитку цих структур. Прийнятті конкретних норм законодавства, спрямованих на покращення їх роботи та розвиток. Захист лояльних до третього сектору працівників цих структур від незаконного звільнення, примусу та іншого незаконного впливу.

10. Продукування громадянського суспільства. – створення мережі незалежних об'єднань громадян, створення умов для координації спільної роботи, існування без чіткого центру через горизонтальну модель на партнерських відносинах, створення аналітичних центрів, – інституцій, що продукують тактичні прийоми та стратегію третього сектору.

11. Створення незалежних громадських ЗМІ, боротьба за ті існуючі ЗМІ, що є незалежними або є не до кінця залежними. Повна дискредитація тих ЗМІ, що є залежними та продажними.

12. Перегляд засад формування профспілок, надання можливостей формувати профспілки поза підприємством.

13. Створення народної служби безпеки України на базі третього сектору.

14. Створення на базі міліції мережі громадських дружин з правом володіння окремими спецзасобами.

15. Поглиблення співпраці третього сектору з армією від лобіювання інтересів армії у сфері соціального захисту, оплати праці з наступною відповідною участю військових в проектах (акціях) третього сектору.

16. Інше (не для друку).

Чого ми повинні досягнути?

- децентралізації влади;

- побудова громадянського суспільства;

- автономність та незалежність органів місцевого самоврядування$

- ліквідація владних важелів та тиску;

- можливість народу як власнику реально впливати на прийняття рішень та реальне право обирати всі гілки влади;

- створення "критичної маси учасників антисистеми" з децентралізованою структурою, яка поступово повинна поглинути систему.

Етапи реалізації програми:

1. Підготовчий. Створення сітки недержавних неприбуткових організацій. Створення

Центрів для реалізації спільних проектів та цілей. Створення органів самоорганізації населення. Пробудження профспілок від летаргічного сну. Об'єднання всіх суб'єктів третього сектору. Визначення союзників. Залучення всіх можливих зовнішніх та внутрішніх можливостей. Визначення чітких мотивацій для кожного учасника. Накопичення фінансового, кадрового та інституційного потенціалу третього сектору.

2. Перша фаза конфронтації. Боротьба за потенційних союзників, що можуть стати такими, – органи місцевого самоврядування, міліція, армія, напівпродажні ЗМІ (з метою їх переорієнтації на вільні). Створення коаліції сегментів третього сектору з малим та середнім бізнесом. Продукування (розкручування) конфліктних ситуацій з державним сектором та представниками великого бізнесу господарського сектору. Створення "критичної маси учасників антисистеми". Лобіювання конкретних повноважень, ресурсів та можливостей для себе та своїх союзників. Укріплення плацдармів. Фактичне відокремлення органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади від Центру.

3. Друга фаза конфронтації. Ліквідація РДА, ОДА, інших органів державної влади. Децентралізація системи органів державної влади. Передання повноважень, ресурсів та фінансів ОМС та ОСН. Реалізація права обирати та спрощення процедури відзиву обраних.

4. Завершальний. На завершальному етапі можна починати розбудовувати країну, впроваджувати реформи, реалізовувати волю народу, встановлювати норми права відповідно до норм моралі та потреб, що встановлює власник, себто народ. Для того, щоб це реалізувати, слід повністю перебудувати систему, дослівно "знизу до верху".

Далі:

Деталізація програми.

Підготовчий етап (частина 2).

Перша фаза конфронтації (частина 3).

Друга фаза конфронтації (частина 4).

Завершальний етап (частина 5).

Коментарі









© 2007 - 2020, Народна правда
© 2007, УРА-Інтернет – дизайн і програмування

Передрук матеріалів дозволяється тільки за умови посилання на "Народну правду" та зазначення автора. Використання фотоматеріалів із розділу "Фото" – тільки за згодою автора.
"Народна правда" не несе відповідальності за зміст матеріалів, опублікованих авторами.

Технічна підтримка: techsupport@pravda.com.ua