Пошук на сайті:
Знайти



Народні блоги

Додати стрічку статей сайту до свого iGoogle
Останні публікації
Україна   вибори   влада   акція непокори   бойкот   профанація

Право бути статистом.


4
Рейтинг
4


Голосів "за"
6

Голосів "проти"
2

Активний бойкот виборів – єдиний вихід.

Право бути статистом.
Поки українці на зекономлені копійки відпочивають на морях, займаються консерваціями та готуються копати бараболі, в Україні вже були опубліковані нові правила місцевих виборів. Для пересічного українця – копирсання в аспектах нових місцевих виборів – марна та непотрібна справа. Лише невелика частина українського суспільства може чисто гіпотетично уявити наслідки виборів без вибору по заздалегідь заданому сценарію. Загалом, для влади все проходить напрочуд вдало, суспільство вкотре з'їло шмат органічних добрив, подякувало збільшенням довіри до двічі несудимого та обтершись продовжило займатись городніми справами.

Гадаю, що для тих, хто буде читати цей матеріал, нічого пояснювати не потрібно. Право місцевого самоврядування перетворилось на право місцевих бидлоеліт на розподіл між собою основи місцевого самоврядування – землі, майна, бюджетних ресурсів. Житель територіальної громади практично не має права на участь в місцевому самоврядуванні. Новий Закон – це фактичне переформатування органів місцевого самоврядування на органи місцевого самовіддавання та підпорядкування органам виконавчої влади.

Місцеві вибори будуть ще профанацією вибору ще й тому, що третій сектор не буде приймати в них участь. Не є секретом те, що партійні організації є за своєю суттю є господарськими організаціями з чіткою системою централізованого підпорядкування своєму лідеру та акціонерам – спосорам. Громадські організації, трудові колективи в особі профспілкових організацій, органи самоорганізації населення та і самі громадяни усунені від участі у виборах.

За таких умов оптимісти пропонують все ж таки не стояти осторонь та через дрібні партії намагатись пробитись до влади навіть за допомогою такої складної схеми, де це буде зробити практично неможливо.

Песимісти вважають, що нічого зробити неможливо, що все марнота, а тому краще відокремитись від процесу перерозподілу влади та займатись іншим.

І та і інша позиція є програшною. Брати участь в виборах за таких умов означає повну легітимізацію узаконення влади місцевими бидлоелітами. Навіть після отримання кількох депутатських мандатів прийняття рішень буде здійснюватись провладними більшостями, а меншість буде маргіналізована, що призведе до поступового поїдання депутатів з меншості.

Гадаю, що говорити про те, чому відмежування себе від місцевих виборів є помилкою не потрібно. Всім зрозуміло, що це дозволить ще простіше та без проблем здійснити вже задумане.

Що ж робити? Ідеальним варіантом було б прийняття нового Закону та встановлення нових правил за яких би воля територіальної громади була б врахована максимально. Але такий варіант ніяк не задовольняє провладну верхівку, адже відсутність контролю за органами місцевого самоврядування означає відсутність влади в принципі. А так, існує досить важелів впливу на неправильних міських голів через розподіл державних субвенцій та формування бюджетів, а також через всім відоме КРУ та державне казначейство України.

Для того, щоб примусити владу прийняти новий Закон, потрібно встановити свої правила гри. Масові акції протесту на мою думку є лише додатковими тактичними заходами, але ж ніяк не основними стратегічними елементами боротьби проти влади. Проти тактики є завжди інша тактика, тим більше, якщо вона має основу у формі адміністративного ресурсу.

Звісно, що вести боротьбу без вже організованої структури неможливо. Сподівання на те, що опозиційний Уряд та фронти порятунку, які створювали весною, стануть такою основою, за літо перетворились на мильну бульбашку. Опозиційні сили прийняли правила гри, запропоновані командою двічі несудимого, а тому готуються до виборів, начеб то нічого і не було. Все літо в нашому опозиційному політикуму панує тиша, якщо не враховувати послідовних тактичних методів Свободи, які дозволяють рейтингу триматися на плаву, але є абсолютно безрезультативними.

Єдиним виходом, на мою думку, є загальнонаціональний бойкот із застосуванням методів активного супротиву, тобто бойкот не у формі – "не піду на вибори", а "не допущу виборів любими методами". Саме концепцію такої форми бойкоту я пропоную всім, хто не бажає грати у провладні ігри.

Програма (попередня):

1. Кінцевою метою повинно стати прийняття нового Закону по місцевим виборам за новими правилами, запропонованими знизу, ане зверху.

2. Завдання – унеможливити проведення місцевих виборів по протизаконному Закону та паралізувати

3. Додатковими завданнями є координація суб'єктів третього сектору; підвищення громадянської активності основної маси населення, розвиток громадських інституцій, апробація нової стратегії боротьби з владою.

4. Ресурс: партійні організації, які зареєстровані менше ніж за рік до виборів, громадські організації, профспілкові організації, органи самоорганізації населення, опозиційні партії (за можливістю).

5. Методи:

- оскарження всіх без виключення рішень, що стосуються місцевих виборів від створення територіальних комісій до оголошення результатів виборів;

- введення своїх людей в територіальні та дільничні комісії;

- подання масових позовів в суд на органи місцевого самоврядування та органи виконавчої влади у формі накладення арешту на рахунки, забороною вчиняти дії;

- проведення масованої інформаційної війни через всі засоби інформатизації населення (ЗМІ, збори, листівки) та залучення населення на свою сторону;

- ослаблення псевдоорганізацій громадянського сектору, що створені політичною елітою і є залежними зверху через виведення з них людського потенціалу;

- направлення листів (звернень) в міжнародні організації, посольства та консульства з інформацією про порушення прав людини, корупційні діяння і т. д.;

- законне "переслідування" публічних посадових осіб;

- припинення будь-якої співпраці з органами влади, починаючи від участі в офіційних заходах, закінчуючи виходом з організацій, що так чи інакше підпорядковані владі;

- оскарження рішень місцевих органів державної влади про підвищення тарифів та всіх інших рішень, що впливають на права та свободи громадян;

- проведення страйків по всій країні, в т.ч. сприяння ув'язненим у використанні цього права;

- відмова від надання будь-якої допомоги владі та провладним партіям;

- загальнонаціональне бойкотування окремих законів та нормативно-правових актів України;

- перевантаження роботи Державного казначейства за допомогою законних заходів;

- перевантаження роботи органів влади через збільшення потоку звернень з тих чи інших питань;

З цією метою пропоную на початковому етапі обговорити доцільність або маразматичність моїх пропозицій та за наслідками обговорення включитись в загальнонаціональну акцію непокори владі (громадських рух) та бойкотування місцевих виборів або поховати ідею і жити далі у звичайному ритмі.

Але, якщо ми цього не зробимо, то станеться так, що нам буде нав'язана воля владної верхівки, що дозволить в дуже короткі строки позбавитись демократичних прав і свобод та на десятиліття встановити в країні диктатуру олігархічної бидлоеліти.

Андрій Скакодуб

голова ради управління громадської організації

"Ладижинська громадська рада"

Коментарі









© 2007 - 2020, Народна правда
© 2007, УРА-Інтернет – дизайн і програмування

Передрук матеріалів дозволяється тільки за умови посилання на "Народну правду" та зазначення автора. Використання фотоматеріалів із розділу "Фото" – тільки за згодою автора.
"Народна правда" не несе відповідальності за зміст матеріалів, опублікованих авторами.

Технічна підтримка: techsupport@pravda.com.ua