Пошук на сайті:
Знайти



Народні блоги

Додати стрічку статей сайту до свого iGoogle
Останні публікації

З добрими намірами...

Олекса Косар | 20.02.2010 21:33

1
Рейтинг
1


Голосів "за"
5

Голосів "проти"
4

Є ще й інша примовка, яка підходить для теми виборів: мужик не повірить, доки не попробує... Схоже, що пані Історія заради справедливості надала "мужикові" ще й таку можливість...

Про вибори президента, а також про їхній результат, політологи, експерти й журналісти списали вже не одну тону паперу. А в народі підсумовують просто: одні скачуть, другі плачуть.

П'ять років тому було інакше...

Але в цьому немає нічого надзвичайного, просто і політикам, і виборцям потрібно усвідомити, що перемога-поразка, і навпаки, це своєрідні ознаки розвитку демократії. До того ж, мислячі люди вміють з гідністю визнавати свою невдачу і отримати з неї шанс на перемогу в майбутньому. Щоправда, скептики мають нагоду нагадати, що Гітлер до влади прийшов також демократичним шляхом. Але подумаймо: чи винна в цьому демократія? Сталін, наприклад, заволодів владою взявся зовсім інакше, коли демократією в країні й не пахло.

Може, хтось знає, звідки взялася приповідка: дай людям волю, так вона їх заведе в неволю?

Є ще й інша примовка, яка підходить для теми виборів: мужик не повірить, доки не попробує... Схоже, що пані Історія заради справедливості надала "мужикові" ще й таку можливість – пожити під керуванням того, хто на виборах-2004 був запеклим конкурентом президента, який правив минулі 5 років. А для багатьох це стане нагодою перевірити, коли він був сліпий, а отже – отримати шанс на прозріння. Він ще є. Кажуть, що про смаки не сперечаються, але вибори президента це не той випадок, тож сперечаються, та ще й як, адже людина (у даній ситуації кандидати на посаду президента) – це світогляд, життєві цінності, це є стиль, тобто, манера його поведінки і метод управління.

Євген Сверстюк, колишній дисидент і політв'язень, відомий громадський діяч, минулі вибори характеризує ось так: "І що дивно – у суспільстві переполох! Як у лісі, де звірі вибирають собі царя. Вони бояться і ведмедя, і тигра, й нічого доброго від них не чекають, але "вибирають собі царя". Лисиці прикидають, до кого пристосуватись, вовки нагадують своїм малим, що "вовка ноги годують". Зайці оглядаються, де б надійніше сховатися. Найцікавіше те, що самі "обранці" увійшли в роль, і страшними обіцянками лісового порядку та права геть залякали всю звірину. У страху й трепеті ведмедеві ставлять питання, що він зробить з тим і тим звіром, а він лиже лапу і скалить зуби! Спробуй угадай..."

Поки що трудно сказати, чи відкриють нинішні вибори нову сторінку в житті нашої держави, чи повернемося на сторінку минулу, "до майданну", але заяви новообраного президента про запровадження другої державної мови, про передачу газотранспортної системи у розпорядження міжнародного консорціуму, про продовження терміну перебування на нашій території російського чорноморського флоту, про корекцію ставлення до деяких історичних подій, дають підстави вважати, що легкою ця сторінка не буде. До того, ж новий глава держави матиме потужну опозицію, адже його перевага над найближчим суперником усього лиш три відсотки, не варто нехтувати і тим, що за нього проголосувала меншість від загального числа українців. А ще, як відзначають аналітики, і в середовищі нового керівника держави є різноспрямовані інтереси, а отже й боротьба між ними: з одного боку особи, бізнес яких орієнтований на західноєвропейські ринки, з другого – стремління стати членом митного союзу з Росією.

У контексті виборної тематики неможливо оминути увагою ще одного учасники процесу – виборця. Ні для кого не є секретом рівень життя переважної частини українців – бідність і за межею бідності. Бідна освіта, бідна медицина, бідні дороги, армія... Тож і демократія наша бідна. А на її ґрунті розвивається невідповідна поведінка на виборах і самих виборців: осуджуємо політиків за продажність і тут же продаємо свої голоси за гроші, гречку, кільку, за програвачі музичних дисків, простирадла... При цьому ще зберігаємо і наївність, як та молодиця:

"Зчинився шум-гам на базарі – у молодиці гроші вкрадено. Збіглися люди, тут же й міліція.

- А де ви ті гроші тримали?

- Та, де ж... у пазусі...

- Ну, і не бачили, як він туди сягнув?

- Люди добрі! Та чи я сліпа? Таж білий день, як би такого та я могла не побачити? Та думала, що він з добрими намірами..."

Принаймні головна героїня даної усмішки мала підстави сподіватися на "добрі наміри". Які ж у нас є підґрунтя сподіватися на добрі наміри, коли нас купують... До куплених, тобто, як до таких, що продаються, і ставлення відповідне. То ж у чому смисл таких добрих намірів?...

Коментарі









© 2007 - 2020, Народна правда
© 2007, УРА-Інтернет – дизайн і програмування

Передрук матеріалів дозволяється тільки за умови посилання на "Народну правду" та зазначення автора. Використання фотоматеріалів із розділу "Фото" – тільки за згодою автора.
"Народна правда" не несе відповідальності за зміст матеріалів, опублікованих авторами.

Технічна підтримка: techsupport@pravda.com.ua