Пошук на сайті:
Знайти



Народні блоги

Додати стрічку статей сайту до свого iGoogle
Останні публікації
ЗМІ   контруктив   негатив

Нам потрібен український конструктив

Ekain | 6.09.2008 11:30

8
Рейтинг
8


Голосів "за"
10

Голосів "проти"
2

Ця стаття відгук на статтю Станіслава "Танцювати довкола ідей породжених іншими вдача більшості українських аналітиків". Відгук на ту частину, де автор закликає до конструктиву у дискусіях.

Я згідний з заключними словами автора: "Люди, слідкуйте за продуктом, який ви споживаєте, в тому числі за медіа продуктом". Депресивність багатьох матеріалів у ЗМІ також не викликає сумніву. Але я хотів би уточнити, що негативна інформація, рефлексія на негативні теми не обов'язково переводить читатча та автора у ситуацію lose-lose, тобто до програмування на поразку за будь-яких обставин, Сучасний світ з його технологіями, глобальними гравцями з їхніми безмежними геополітичними інтересами та майже безмежними можливостями втручання та впливу давно вже переробив древню відносно швидку війну, де змагались герої, на брудний та нудний політпроцес де є не герої-переможці та героїчно полеглі пореможені, а хитруни та жертви обставин. Наша українська сучасність визначається поразками настільки давніми, що виправлення ситуації можливе саме через досить тягомотний та неоднозначний процес, а не через красиву блискавичну кампанію. Тому й контруктив у нас – це дещо інше, ніж там, де люди живуть усталеним життям з переможним минулим (реальним або міфичним, але давно вигаданним) за плечами.

Колись відомий кореспондент Радіо Свобода Андрій Бабицький розповідав у програмі з чеченської тематики про відмінність між чеченськими бійцями у першу та другу чеченські війни. У першу війну, коли пан Бабицький знаходився серед чеченських бійців, вони просили його увімкнути приймача, збирались навколо нього та уважно слухали, всмоктуючи кожне слово, раділи з підтримки зі сторони демократів Росії та міжнародної спільноти. У другу війну, розповідав, Бабицький, коли він якось увімкнув приймача, йому миттєво вказали: "Вимкни оце, не трепли нам нерви!"

Чеченський спротив 2000-го на відміну від спротиву 1995-го вже не чекав на зовнішню підтримку та не дуже цікавився нею.

У підручнику для волонтерів Корпусу Миру США з латвійської мови "Latvian Language Competencies for Peace Corps Volunteers in the Republic of Latvia" у розділі про етикет спілкування є такі слова:

- У багатьох місцях Америки люди посміхаються один одному на вулиці. В Латвії така поведінка не заохочувалась. Кожний був змушений бути якнайбільше анонімним. Якщо хтось помітив вас, то він може запам'ятати, що бачив вас у певному місці, і може доповісти владі, що ви там були. Аналогічно при першому персональному контакті можливо, що латиші матимуть такий же кам'яний вираз обличчя, що був культивований для появи на публіці за часів совєцької окупації.

На більшості території України свідомі українці все ще живуть в умовах напівокупації. Це факт, з я ким не можна не рахуватись. Це повсякденна реальність, що демонстрація патріотизму, вживання української мови у багатьох регіонах може викликати проблеми з окремими чиновниками, з працедавцем, начальником або навіть з сусідами та родичами.

У зовнішньому, світовому середовищі ситуація не краща. Після помаранчевої революції ми мали можливість неодноразово пересвідчитись, що зовнішньо-політичні стереотипи у країнах Заходу змінюються дуже повільно, швидкість змін контролюється не стільки нами, як нашими ворогами. Світ не проти нас. Він підтримує нас морально, інколи дипломатично або матеріально, але лише у той мірі, щоб не ускладнити життя самого донора зіпсуванням відносин з таким потужним гравцем як Росія. Тому сподіватись на те що, як пише автор "сучасна Цивілізація буде боротися з усяким проявом реваншизму і набагато більш готова до контролю ситуації ніж будь коли" можна, але це не потрібно займати занадто багато місця у оперативній пам'яті мислячого українця.

Наша ситуація не така драматична, як у чеченців 2000-х, або латишів з 1940-го до початку горбачовської перебудови, але десь не дуже далеко від них. Тому серед українців, в дискусіях на українську тематику конструктив дискусій західного зразка не може бути таким, як у дискусіях на форумах вільних країн Заходу.

Нашим конструктивом може бути не уникання негативних визначень, слів з негативними конотаціями, а пестування української природи у своїй душі, створення українських микрокосмів, якщо на макрокосм поки що не вистачає сил, залучення до них кола своїх близьких та друзів. Неприйняття окупантської ідеології та поведінки також є конструктивом у нашому житті. Тому латвійське кам'яне обличчя не завадить надіти, коли стикаєшся з колегою-українофобом, або якимось сусідом – булгаковським киянином.

Українське суспільство має якнайшвидше напрацювати культурні та політичні коди "свій-чужий". Українське життя повинно продовжуватись незалежно від того, яка влада в Україні, яка офіційна мова, які газети продаються у кіосках, яке радіо заполонило ФМ-діапазон, які програми ТБ транслює ваш кабельний оператор.

Це не заперечує необхідності об'єднання України. Звісно треба мати почуття міри, щоб не відштовхнути від себе потенційного друга або союзника. Але об'єднання не має стати асиміляцією. Асиміляцією нас ними.

Також треба бути готовим до того, що дуже нескоро в Україні з'явиться дійсно українська влада. А якщо з'явиться, то не зможе бути послідовно українською через зовнішній тиск та внутрішні протиріччя. Тому треба бути морально готовим до важкого вибору на виборчих дільницях. Дуже ймовірно, що цей вибір буде тактично-ситуативним, між гіршим та найгіршим, а не між добрим та поганим. Але не треба впадати у відчай через "зраду" політиків, за яких віддано голос. Україна розвивається, ми набираємось досвіду, ми створюємо середовище, з якого нарешті з'являться справжні лідери. Україна живе, поки вона живе у наших серцях. Якщо розчаруємося у політику – це не кінець України, як розчаруємося в українстві – то вже кінець.

Український конструктив не у тому, щоб шукати квіточку у купі гною, або називати фекалії цукеркою, а у тому, щоб бути українцем попри усі зовнішні обставини та перешкоди. Скоріш за все, цей конструктивізм буде більше схожий на чорний гумор хірургів ніж на милу посмішку західного обивателя. Кожному овочеві свій час.

Стаття пана Станіслава:

Танцювато довкола ідей породжених іншими вдача більшості українських аналітиків

Коментарі









© 2007 - 2020, Народна правда
© 2007, УРА-Інтернет – дизайн і програмування

Передрук матеріалів дозволяється тільки за умови посилання на "Народну правду" та зазначення автора. Використання фотоматеріалів із розділу "Фото" – тільки за згодою автора.
"Народна правда" не несе відповідальності за зміст матеріалів, опублікованих авторами.

Технічна підтримка: techsupport@pravda.com.ua