Пошук на сайті:
Знайти



Народні блоги

Додати стрічку статей сайту до свого iGoogle
Останні публікації

Без коріння саду не цвісти

Олекса Косар | 21.07.2008 01:12

8
Рейтинг
8


Голосів "за"
9

Голосів "проти"
1

народ, якому належать описані пам'ятки, був нічим іншим, як тією гілкою арійського племені, котрій по справедливості належить ім'я протослов'ян, і нащадки якої населяють і донині Південно-Західну Росію". Тобто Україну.

Без коріння саду не цвісти

В одній з місцевих (районних) газет нещодавно була стаття, в якій хоч і не по темі її, як на мою думку, проте чомусь зазначено: "А ми, українці, у дивній своїй частині, як індики приндимося тим, що за даними новітніх розкопок Трипільського помешкання первісних людей та за висновками архіпатріотичних наших сучасних істориків українська нація ніби то найстаріша на планеті. Проте ця нація ще тільки хоче досягти стандартів життя, які уже мають набагато молодші нації".

Схоже, що автор її належить до прихильників версії про "одну колиску трьох братніх народів", тож і написав ту статтю лишень заради вищенаведеної цитати.

У ній є дві критичні тези – "як індики приндимося" і "українці відстають від стандартів життя, яких вже інші, набагато молодші нації, досягли".

Стосовно другої – так воно і є, відстаємо... Але це поправимо. Шануватимемося, то надолужимо. Та й така риса характеру – приндитися – не прикрашає ні особу, ні народ.

Але і принижуватися та поступатися тим, що належить нам – не варто. Із цього приводу красиво, влучно і достойно висловився поет Борис Олійник.

Ми тут жили ще до часів потопу.

Наш корінь у земну вростає вісь.

І перше, ніж учити нас, Європо,

На себе ліпше збоку подивись.

Ти нас озвала хутором пихато.

Облиш: твій посміх нам не допече,

Бо ми тоді вже побілили Хату,

Як ти іще не вийшла із печер.


Отже, мова про Трипілля... Облишмо тих, кого автор вищезгаданої статті називає "архіпатріотами" і звернімося, так би мовити, до незалежних джерел, що аж ніяк не зацікавлені в українському патріотизмові, а лише стараються докопатися до історичної правди.

Один із таких дослідників минувшини України – Вікентій Хвойка, чех за національністю, народився у 1850 році в чеському місті Семіні. У 1896 році він проводить розкопки у селі Трипілля (Київська обл.) і знаходить пам'ятки древньої культури, подібні тим, що трохи раніше були знайдені ним же в м. Києві на вулиці Кирилівській. Від назви села Трипілля й повелася назва – трипільська культура.

В. Хвойка відкрив три давні культури: Трипільську, Черняхівську і Зарубинецьку, які є дуже важливими для всього слов'янства. Ось що він писав:"Народ, що займав такий великий простір і залишив на цьому просторі численні пам'ятки свого постійного перебування від неолітичних часів аж до четвертого століття по Різдві Христовім і далі, очевидно не міг зникнути безслідно або змінитись якимось іншим. У період свого тривалого життя він міг тимчасово підпадати під іноземний вплив, який гальмував або змінював його розвиток, але, незважаючи на це, характер та самобутність його завжди зберігались незмінними і залишались недоторканними до нашого часу... Якщо порівняти із загальними, відомими історії, особливостями племен, які населяють сьогодні цю вказану територію, то є беззаперечним, що народ, якому належать описані пам'ятки, був нічим іншим, як тією гілкою арійського племені, котрій по справедливості належить ім'я протослов'ян, і нащадки якої населяють і донині Південно-Західну Росію". Тобто Україну.

Знахідки В. Хвойки викликали великий інтерес в науковому світі, і зокрема таких істориків як Е.Штерн (1901-1902 р.), він також розкопав подібні пам'ятки, а також В.Б.Антонович і Хв.Вовк. У радянський час цю тему вивчали вчені Т.Пассек, С.Бібіков, Є.Черниш, В.Маркевич, В.Збенович,

Слід відзначити, що окрім предметів побуту, знарядь праці й мистецтва було знайдено чотирибічну кам'яну булаву – символ влади, котра є свідченням того, що на даній території було державне утворення. Цей символ влади зберігся аж до пори козаччини. У житті й творах мистецтва трипільців чітко простежується парність, єдність, чотиричастність та семи чинність життя. Двозуб – знак парності -використовували і наші гетьмани, що є свіченням продовженням певних традицій.

Більші з трипільських міст існували у V тисячолітті до Христа. Їхні розміри вражають: сотні гектарів площі, тисячі жител, чисельність мешканців до 10-15 тисяч. Надійним захистом служили потужні укріплення, вони зводилися по колу у кілька рядів і складалися із сотень щільно прибудованих одна до одної двох і навіть триповерхових споруд. Населення міст займалося переважно сільським господарством, проте були там і ремісники – гончарі, ковалі, ткачі.

Коли шукають корені народів, які жили на землях України, так чи інакше звертаються до Трипільської цивілізації. Трипілля – це перший хліб, перший метал, початок планетарного землеробського світогляду на теренах, які нині називаються Україною. Творці Трипілля стояли біля витоків цивілізації Європи і зробили дуже вагомий внесок у формування сучасної культури України.

У печерах "Кам'яної Могили" (Запорізька обл.), її вік ХІІ – ІІІ до н. е., і на кераміці поселень трипільської культури знайдено багато піктограм, які є протошумерськими – про це свідчить дослідження Анатолія Кифішина "Древнє святилище "Кам'яна Могила". Сумніви відпадають, якщо їх порівняти з розшифруванням протошумерського архіву ХІІ – ІІІ тисячоліть до н. е. із дослідженням, яке зробив Самюель Крамер (1897 – 1990р.) ранньошумерських піктограм. Подібна у них також і система обчислень при допомозі глиняних кульок різного діаметру та "дзвіночків" (одиничок), які застосовувалися для обліку господарських справ і жерцями "Кам'яної Могили", трипільського протоміста "Майданецьке", і жерцями шумерських храмів.

За доведеннями А. Кифішина ритуально-храмовий комплекс "Кам'яна Могила" – найбагатший, всезагальний для древності архів, і те що в ньому зустрічається в повній, розвиненій формі, в інших випадках має запозичений і фрагментарний характер. Отже, на території України є найстаріший на планеті релігійно-науковий комплекс, що нараховує 14 тисячоліть історії. І поки що нічого древнішого в усьому світі не знайшли.

Професор археології (Кембриджський університет, Англія) Ґрем Кларк і професор праісторичної археології (Едінбургський університет, Англія) Стюарт Пігтон у книзі "Праісторичні Суспільства", виданій в 1965 році в Лондоні, повідомляють, що 5500 років тому Середній і Близький Схід (Індія, Іран, Пакистан, Месопотамія, Палестина та їхні сусідні землі) був колонізований племенами, які, як автохтони, жили у багатих степах між Карпатами і Кавказом.

У цій книзі Кларк і Пігтон утверджують таку нову наукову істину: "Коли ми тепер вертаємося до важливіших областей початку раннього хліборобського поселення, то знаходимо існування більших зв'язків з Трипіллям (Україна), ніж зі Стародавнім Сходом". Тобто, з Месопотамією. Вони вважать, що жителі Оріяни (Праукраїни) започаткували історію аграрної культури.

Часопис "Нью Йорк" 19 січня 1973 року помістив карту, на якій зображені простори Месопотамії, Єгипту, Сирії, Ізраїлю, Греції, Італії, Туреччини. І України. І повідомляє народ Америки, що сьогодні історики (на основі сучасних дослідів – карбон 14) установили, що на території України вперше на планеті Земля люди приручили коней, корів та інших тварин.

Щоб довідатися, як почалася культура Індо-Європейської раси, треба знайти її Батьківщину. "Вчені тепер вважають Україну найбільш правдоподібною Батьківщиною Індо-Європейців", – пише Герберт Дж. Мюллер у книзі "Воля у Стародавньому Світі", виданій у Нью Йорку в 1961 році.

Професор Р. Ґіршмен (Сорбонський університет, Париж), голова археологічних експедицій, які в 1935-36- 41- 49 роках робили успішні розкопки, у книзі "Іран", виданій у 1965 році в США, пише, що Материнською землею Індо-Європейських народів є "рівнини Південної Росії". Тобто, України.

Історик Джан Ловле у книзі "Людина у віках" пише, що "Арії вийшли з території України". У монументальному збірнику "Історія і Культура Індійського народу" (книга "Оріяни в Індії") виданому Кембриджським університетом, пишеться: "Трипільські керамічні вироби (Україна) старіші чим німецькі, на основі яких німці будують свою негативну теорію про те, що оригінальною Вітчизною аріїв є Німеччина".

Р. С. Маюмдар (віце-президент Дека університету, Індія) – один з найвизначніших істориків Стародавнього Світу, у збірнику "Історія і Культура Індійського народу (книга "Ведійська епоха") пише: "Україна більше, як всі інші країни може претендувати бути землею аріїв (оріянів). Германська домашня теорія дуже популяризована в багатьох європейських школах для расового виправдання".

До речі, виявляється, як повідомляє газета "Літературна Україна" (від 10.07.2008.): "Трипільську культуру від нас ховали – і від українців, і від цілого світу. Відомо, що задовго до жовтневого перевороту 1917 року на території України було зібрано більше 300 приватних колекцій Трипільської культури, які потім законсервувала й приховала радянська влада. Були засекречені всі дослідження Трипільської культури, а більшість учених дослідників розстріляні. Вціліли лише ті, кому вдалося емігрувати. Імперська влада – як би вона звалася – царська чи радянська – не могла допустити, щоб український народ мав свою глибоченну давню історію, підтверджену такими високими цивілізаційними здобутками як Трипільська культура. І хоч нині з року в рік тема Трипілля звучить все гучніше в нашому суспільстві, ще далеко до того, аби кожен українець усвідомив, чиї ми нащадки."

Живемо в непростий і суперечливий час, який ставить перед сучасною українською державою нелегкі завдання. Знання своєї історії повинно стати опорою і підтримкою нації у всесвітніх змаганнях за право бути.

Коментарі









© 2007 - 2020, Народна правда
© 2007, УРА-Інтернет – дизайн і програмування

Передрук матеріалів дозволяється тільки за умови посилання на "Народну правду" та зазначення автора. Використання фотоматеріалів із розділу "Фото" – тільки за згодою автора.
"Народна правда" не несе відповідальності за зміст матеріалів, опублікованих авторами.

Технічна підтримка: techsupport@pravda.com.ua