Держава в державі

Чи може в нашій державі існувати структура, що має всі атрибути держави, за виключенням грошей. І чи потрібна нашій державі така структура.

Залізниця.

Ще під час більшовицького перевороту в Російській імперії, бунтівники – більшовики зрозуміли важливість цієї глобальної структури. Недаремно для ліквідації розрухи на залізниці, для відновлення її роботи – комісаром шляхів сполучення був призначений керівник ВЧК – Фелікс Дзержинський.

Він навів порядок. І з тих часів залізниця в більшовицькій Росії стала державою в державі, з своїми законами, Статутом і навіть своїми військами.

І ця традиція перейшла в Українську державу після отримання в 1991 році Україною незалежності. Але було перейнято і всі недоліки цієї структури. Неповороткість. Необлікованість власності. А до цього доповнилося ще і тупість чиновництва залізниці і її затратні технології, що дамокловим мечем висять над державною економікою.

Колись така ситуація з залізницею була і в Японії. Проте мудрі японці це вирішили чітко і швидко. Вони, збиткову державну структуру розділили на три окремі структури і продали трьом приватним компаніям. І... з часом, з втратної – залізниці стали прибутковими приватними структурами.

Чи втратила Японія- держава контроль над цими стратегічними обєктами. Ні. Бо вони створили законодавство, згідно з яким всі перевезення по заплізниці, що мають державну, стратегічну вагу – є пріоритетними.

То може і нам слід повторити досвід Японії і передати залізничне сполучення в приватні руки. Розділити Укрзалізницю на Західну, Східну, Південну і Центральну (або Північну) транспортну компанії. Створивши відповідне законодавство в цій галузі ми можемо примусити залізницю працювати на українців, а не українців працювати на залізницю і її чиновників, як є тепер.