Багато наших сучасників з промислових міст... і не тільки промислових, зі сходу та півдня України на питання, чому вони не знають українську мову, відповідають, що були такі часи під час їх дитинства і юності коли української не вчили. Їм можна було б це і простити, але як можна їм простити те, що їх діти і внуки, що народилися у вільній Україні, не тільки не знають української, але і не вивчають її. В державі, де українська є державною – не вивчають державної мови в школах в багатьох не тільки містах і селах, а і в цілих регіонах. Ви відповісте – в них рідною є інша. Та ніхто не забороняє їм вивчати рідну мову, але хто дав їм право нехтувати законодавством держави і не знати, не вчити державної мови? Абсурд. Це все одно, якби в Росії вчили не російську, а китайську. У Великобританії – не англійську, а французьку. У Франції – не французьку, а німецьку.
У Німеччині – не німецьку, а турецьку. Це був би Віфлеєм, я вам скажу...
Але в нас в Україні – саме так. І це на 16 році незалежності. Хто дав право чиновникам нехтувати своїми обов'язками та проводити свої засідання недержавною мовою? Хто дав право громадянам, не дивлячись на їх місце і рівень у суспільстві – порушувати закони держави Україна і переслідувати тих хто розмовляє державною мовою? Хто дав право Президенту перестати бути гарантом Конституції України? Хто дав право, деяким, депутатам Верховної Ради носити на лацканах своїх піджаків символи держави, що не існує і нехтувати символами держави, представниками якої вони є та розмовляти у вищому законодавчому органі держави недержавною мовою?
Хто нам, українцям, дав право нехтувати державою, яку ми отримали без громадянської війни, в дарунок від Бога, що вірить у нас і в ту роль яку він нам уготував?
Не грішіть шановні! Ой не грішіть! Бо лихо вам буде...
