Эхо

Ну то й що? – запитує у Вас людина, яка розуміє те, про що Ви написали.

А то, что пока изложение вопроса в плоскости участия в распределении не перейдет в плоскость рассмотрения участия в создании – ничего принципиально не измениться! Не: "что ты мне даешь?", но – "что я могу сделать?"

О, це вже ближче до діла.
І ЧИЮ ж в першу чергу участь Ви розглядаєте?

Особи. Особистості. Того великого загалу, на підтримці якого животіють паразити з необмеженими повноваженнями та апетитом. Прості речі майнових прав ховають завісами міркувань про "втрачене минуле" та "світле майбутнє", до стану справ буденних загострюючи тільки одне питання: що ще можна вкрасти? Справедливість не встановлюється законом – вона є наслідком існування етитки, культури, релігії в реальному стані. Питання будівництва "держави – у церков" або "церкви – в державу", як на мене, більш суттєве, ніж заздрісне та риторичне: "Де гроші від продажу?"! Публікація декларацій про доходи – знущання, не маюче жодних наслідків, – але ж скільки галасу!

Ще коли починалася приватизація (вибачте – прихватизація), я говорив новим власникам: Я не маю претензій, що ви крадете, але дайте нам можливість працювати, а то те що напрацювали ми і наші попередники раніше, швидко закінчиться і в кого аи тоді будете красти. Але заводи закривалися. Висококласні спеціалісти перетворилися в торгашів. А кращі – виїхали за кордон. І розпочався переділ в середовищі злодіїв. Може досить?

Коли на мій прихватизований вже завод прийшли нові господарі, після обману рядових тримачів акцій – робітників заводу і викупу за безцінь в них акцій. Я мовив одному. Ви накралися грошей купили завод, але заводом управляти треба, а ви нездатні. Через 7 рокув завод розпродали по шматках-будівлях, а деякі корпуса мають по декілька власників.

Тож це теми для грунтовних статей. А за цю теж дякую.
Павло.

Досить. Як бути далі? Не маю жодного сумніву – зараз в державі не знайдеш жодного, хто знає стан ресурсів України. Таке враження, що державний бюджет розписується редакцією "Форбс". Хто сьогодні створює і заробляє? Не – отримує, а саме створює. І Ваш, пане Пайташе, допис – ще одне твердження на користь сказаного мною. Думаю, що не раз повернусь до цього в пошуку рецепта відновлювання самосвідомості людини як єдиного власника свого життя. Зараз же прагну привернути увагу до однїєї з ознак політичної брехні – уникнення розмов про перезосподіл фондів.

Єдиний вихід – організація життя в державі по Скрижалю. А це можуть розпочати обєднання людей на найнижчому рівні.