Пошук на сайті:
Знайти



Народні блоги

Додати стрічку статей сайту до свого iGoogle
Останні публікації

Бог і Україна

Ігор Бурдяк | 16.12.2010 14:01

5
Рейтинг
5


Голосів "за"
7

Голосів "проти"
2

Є серед дописувачів НБ один автор, в одній особі якого дивним чином суміщається український націоналізм, грекокатолицьке віросповідування і "русскій мір". Вчора він мене нарешті "дістав".

Ось таким коментарем:

"А я дізнався, що католицька меса не мусить мати Пресвятої Євхаристії, що проповідь може читати хто завгодно, Вірую тепер не обовязково визнавати...Кожний дізнався про своє наболіле. Вам плювати і на саму месу, аби тільки Вам дали дозрозуміння, що Ви є "українець"? Та Бандера, син греко-католицького священника Вас би не похвалив за таке. Ви ж знаєте черговість пріоритетів націоналістів? Це Бог, а вже потім Україна! А знаєте чому? Бо без БОГА не буде жодної України! затямте собі це патрійоти!"

Степан Бандера, вихований в священичій родині безумовно знав, що однією із найважливіших чеснот християнина-католика є послух, і якщо в нього виникло б якесь питання, то відповідь на нього він шукав би в католицькій церкві, а не в якихось інших "мірах". Для цього є священник, єпископ, який має повноту священства і які завжди до наших послуг.

ІІ Ватиканський собор провів реформи в церкві. Вони сприяють екуменічному діалогу, усуненню рутини, відродженню євангельського духу первісних християн, харизматизації церкви. Водночас було збережено і ті традиції, які церква здобула в процесі її непростої історії. Кому не подобається гітара, має можливість належати до такої громади, де слухають орган, літургію латинською чи церковнослов"янською мовою. Але всі католики мають вірити, що Вселенський Собор під час прийняття постанов є натхненний Святим Духом. А коли віри немає? Для того є Церква. Це її обов"язок – дати нам віру. Як перший крок – спробуйте їй довіритися. Проспівати "Вірую... " легко, але важливіше є усвідомити значення цих слів.

Коли католицька церква каже про екуменізм, то в першу чергу вона має на увазі православну церкву. І заохочує до спілкування з православними християнами своїх вірних. Але це спілкування повинно бути не пасивним. І коли якийсь адепт "русского міра" вішає католику "лапшу на вуха" про те, що католики зневажають Тіло Христа чи Святу Літургію, то католик повинен би ввічливо, але твердо сказати, що це ніщо інше, як підступ сатани, який використовує навіть необізнаність християн для того, щоб не допустити з"єднання церкви, яку він колись розірвав. В католицькій церкві лише католицький священник прповідує (провадить гомілетику) і освячує Святі Дари. Тіло Христа в католицькій церкві вшановується як ні в якій іншій християнській деномінації.! Але це не суперечить можливості молитовного спілкування з християнами інших конфесій поза Євхаристією.

Історія зафіксувала таку ситуацію. Кілька років тому до Михайлівського Золотоверхого в Києві завітала Турінська Плащаниця. Спільний молебень відправили предстоятелі церков Любомир Гузар і Філарет Денисенко. Володимир Сабодан відмовився. Більше того, він написав донос до Ватикану про те, що кардинал Гузар спілкується з розкольниками-єретиками. Даремно. Краще він познайомився б з Катехизмом католицької церкви:

"До католицької єдності Божого Народу покликані всі люди; до цієї єдності по-різному належать або до неї спрямовані і вірні католики, й інші віруючі у Христа, і, врешті, всі люди без винятку, яких Божа благодать кличе до спасіння".

(ІІ Ватиканський Собор, Догматична конституція "Lumen gentium", 13.)

"Повністю належать до церковної громади ті, що, маючи Духа Христа, приймають весь її устрій та всі засоби спасіння, в ній установлені та поєднані в її видимій структурі – через зв"язки визнання віри, святих таїнств, церковної влади і церковного співпричастя – з Христом, що керує нею через Верховного Архиєрея і Єпископів".

(ІІ Ватиканський Собор, Догматична конституція "Lumen gentium", 14.)

"З тими, що охрещені і носять добре ім"я християн, але не визнають цілості віри або не зберігають єдності співпричастя під керівництвом наступника Петра Церква усвідомлює себе пов"язаною з багатьох причин".

(ІІ Ватиканський Собор, Догматична конституція "Lumen gentium", 15.)

"Бо ті, хто вірить у Христа і прийняв важливе (справжнє) Хрещення перебувають у певному, хоч і недосконалому єднанні з католицькою Церквою".

(ІІ Ватиканський Собор, Декрет "Unitatis redintegratio", 3.)

З православними Церквами ця єдність настільки глибока, "що дуже мало бракує, аби вона досягла повноти, яка дозволила б спільне відправлення Господньої Євхаристії.

(Павло VІ, Промова 14 грудня 1975 року; пор. ІІ Ватиканський Собор, Декрет "Unitatis redintegratio", 13 – 18.)

Вищеупом"янутий пан остерігає нас: без БОГА не буде жодної України! Як на мене, його тривоги даремні. Бог однаково любить всіх людей. Китайців не менше ніж християн чи мусульман. Без Бога взагалі нічого немає. Абсолютно все з його волі чи допусту. І цю розмаїтість Він теж допустив. І як писав геніальний Тарас "Не нам на прю з Тобою стати! Не нам діла Твої судить!" І не треба людською мірою міряти те, на що ми не уповноважені. А так можна і до дорікання Богу докотитися:

Ось ми такі вірні Тобі. І чому Ти наділив протестантські країни більшою ласкою, чому вони успішніше розвиваються, хоча є єретиками, ніж католицькі чи православні?

Україна на відміну від Польщі чи Греції має таке американоподібне конфесійне розмаїття. І я не думаю, що це є причиною наших бід. В усякому разі досвід США спростовує таке твердження.

Але ця розмаїтість не означає, що я маю бути перекотиполем. Сьогодні католиком, завтра православним а там, хто його знає, може і буддистом, коли китайці прийдуть...

Коментарі









© 2007 - 2020, Народна правда
© 2007, УРА-Інтернет – дизайн і програмування

Передрук матеріалів дозволяється тільки за умови посилання на "Народну правду" та зазначення автора. Використання фотоматеріалів із розділу "Фото" – тільки за згодою автора.
"Народна правда" не несе відповідальності за зміст матеріалів, опублікованих авторами.

Технічна підтримка: techsupport@pravda.com.ua