Пошук на сайті:
Знайти



Народні блоги

Додати стрічку статей сайту до свого iGoogle
Останні публікації

В.Г. Сосюрченко про наболіле й актуальне...

Східний Погляд | 3.10.2010 16:50

3
Рейтинг
3


Голосів "за"
3

Голосів "проти"
0

Попередня стаття не так "лягла", як було задумано

Василь Григорович Сосюрченко (13 січня 1926 – 12 вересня 1998), автор багатьох поетичних творів. Він був математиком за фахом і ліриком в душі, знав величезну кількість віршів напам'ять. Своєю ерудицією міг здивувати будь-кого. Прекрасно знав українську та зарубіжну літературу, українську історію. Він був саме тією людиною, кого називають "ходячою енциклопедією". Його вірші прості й зрозумілі, але не примітивні. Багато з них мають глибокий філософський зміст. Пропоную декілька його патріотичних віршів.

*****

В дитинстві, ще маленьким, пам'ятаю.

Над каганцем схилившись уночі,

Бувало музу гордо привітаю

Та й компоную вірші на печі.

Було колись. Та я не став поетом,

Бо я любив і вітру шум, і пісню солов'я.

Люблю i досі верби коло хати,

Люблю і досі гомін ручая.

Не міг я славити катів мого народу,

Співати весело, коли на серці сум

І славить неіснуючу свободу

На радість деспотам та ще собі на глум.

Любив до болю нашу рідну мову

І ненавидів всіх катів її.

Люблю й тепер її крилате слово,

Її пісні, безмірно чарівні.

Я й далі понесу свою любов велику

До смерті, до кінця, без галасу, без крику.

*****

ДО КОМУНІСТІВ

Апостоли насильства і брехні!

Не вічно вам довірливих морочить.

Не комунізм приваблює вас, ні.

То тільки ширма, щоб прикрити злочин.

Так в дні колишні іменем Христа

До вас подібні маскували цілі

І знову мрія бідних золота

Пішла на службу й вигоду Росії.

Не велич: ні. Вона, як і була

Ще більш пригнічені обдурені холопи.

І роль все та ж: як і раніш, вона -

Тюрма народів і жандарм Європи.

*****

Я не броджу по закордонах.

Я в себе дома: на Русі я.

Чому ж я дома і не дома?

Чому у мене ностальгія?

Так і життя все пронеслося.

І хоч його назвали раєм -

Мені невесело жилося:

Я сумував за рідним краєм.

Бо Україна десь за морем,

А дома скрізь лише Росія.

І рай такий мені був горем,

Тому у мене ностальгія.

І дуже боляче мені,

Що вмру я теж на чужині.

*****

Душителі націй. Грабіжницький клас.

Борці за розтління моралі.

Отямтеся, хлопчики, то не для вас

Історії славні скрижалі.

Її обдурить не зумієте ви.

І знатиме кожна людина,

Якими негідними всі ви були,

Що символ ваш; ніж і дубина.

Чіпляйте медалі, в долоні плещіть.

Діяльності поле широке.

На підлих спирайтеся, чесних душіть,

Та тільки не лізьте в пророки.

*****

Ні, рідних мов не може бути дві!

Великий Суслов брякнув цю ідею.

Щоб скрізь паскудити, прикрившись нею,

Пішли його нікчемні холуї.

І доконали те, що почали

Іваногрозновці тридцятих років,

Великі плани тих катів жорстоких

Щоб до кінця нарешті довели.

Неперспективна стала сотня мов

І низькосортними зробилися народи,

За кого Сталін "мудрий" за столом

Не пив в честь перемоги і свободи

Ганьба тому, за кого цей прохвост

Проголосив тоді свій перший тост.










© 2007 - 2020, Народна правда
© 2007, УРА-Інтернет – дизайн і програмування

Передрук матеріалів дозволяється тільки за умови посилання на "Народну правду" та зазначення автора. Використання фотоматеріалів із розділу "Фото" – тільки за згодою автора.
"Народна правда" не несе відповідальності за зміст матеріалів, опублікованих авторами.

Технічна підтримка: techsupport@pravda.com.ua