Пошук на сайті:
Знайти



Народні блоги

Додати стрічку статей сайту до свого iGoogle
Останні публікації

Кому вигідно з Шевченка зробити безбожника?


8
Рейтинг
8


Голосів "за"
9

Голосів "проти"
1

Хто для нас, українців, Тарас Шевченко: пророк чи безбожник, кріпак чи пан, націоналіст чи космополіт, проповідник чи атеїст, просто поет чи символ нації?

 Кому вигідно з Шевченка зробити безбожника?
Відповідей на ці питання шукало багато поколінь протягом багатьох років. Світогляд та віра Шевченка були і будуть одним із головних тем досліджень шевченківців та нешевценківців, адже взаємовиключних теорій надто багато, щоб взяти за основу яку-небудь з них. Я не є фахівцем творчості Шевченка та не є філологом, але все ж таки хотів би відповісти для себе на це питання: кому вигідно з Шевченка робити безбожника?

Власне світогляд є визначальним в оцінці героїв нації. Рядянська Україна побачила в Шевченкові атеїста і зробила з нього ікону атеїзму та боротьби з вірою. Дотепер велика частина шевченківців притримуються цієї думки. Наприклад, доктор філософських наук, кандидат богослов'я, Євграф Дулуман до планів побудови каплиці біля могили поета висловив супротив своєю працею: "Світогляд Т.Г. ШЕВЧЕНКА. Релігія і Атеїзм".

Аналізуючи творчість Шевченка доктор наук приходить до наступного висновку:

"До чистого і дорогого алмазу Шевченка зараз з усіх боків тягнуться брудні руки озлоблених українських націонал-фашистів та засліплених ура-патріотів. Адже лише істеричним озлобленням та розумовим засліпленням можна з'ясувати витівку проводу націоналістично зангажованих "просвітян": Мовчана, Погрібного, Кононека, Танюка та іже з ними, – установити на пагорбі у Каніві, біля могили Тараса Григоровича Шевченко, чи то церкву, чи то каплицю імені українського Кобзаря. І як же потрібно забрехатися, щоб сполучати несполучене, – сполучати Тараса Григоровича Шевченка з церквою! Як ми вже бачили вище, Шевченко і церква взаємно ворожі один одному. Воістину, Бог, якого немає, карає знаціоналізованих "провідних" українців тим, що позбавляє їх розуму, якого у них, очевидно, і так немає. Я можу лише порадити будівничим виготовити скрижалі, записати на них наведені у цій статті уривки з творчості нашого українського Кобзаря і ромістити їх зовні та в середині церкви/каплиці імені Тараса Григоровича Шевченка."

Про світогляд шановного пана, доктора наук, кандидата богослов'я, тільки з цієї фрази можна відповісти словами Валентина Мороза: "Є мільйони людей з вищою освітою, які все знають, але нічого не мають – нічого святого."

Якщо Шевченко безбожник та атеїст, то як він може бути символом нації, пророком України? Тоді Кобзар Шевченка – це така-собі теорія атеїзму та світового нігілізму, а не українське Писання, фундаментальна основа боротьби за визволення та духовної складової нашої нації. Основною доказовою базою є творчість самого Шевченка. Ось, наприклад:

"... Молюсь тобі, боже милий,

Господи великий!

Що не дав мені загинуть,

Небесний владико,

Що дав мені добру силу

Пересилить горе..."

("Сон" (Гори мої високії), 1847р.)

Або

Там неволя,

Робота тяжкая, ніколи

І помолитися не дають.

Чи може безбожник так звертатися до Бога? Відомий український літературний критик Микола Гнатишак в 1936 році систематизував творчість Шевченка. Ось декілька цікавих фактів його праці:

- Усіх віршованих творів у "Кобзарі" 218;

- Кількість поем, в основу яких покладено біблійний сюжет 7;

- Кількість творів, у яких наявні довші поетичні молитви 17* У деяких творах кілька молитов;

- Кількість творів, у яких наявні вислови "молитися", "Богу молитися" 150;

- Кількість творів, у яких наявні вислови "Господа благати", "Бога благати" Кілька десятків;

- Кількість творів, у яких наявний вислів "перехрестився" /автор-оповідач або персонаж/ 20;

- Кількість творів, у яких мовиться про святе причастя 6;

- Скільки разів у "Кобзарі" вживається слово "Бог", в т.ч. Ісус Христос 600;

- Кількість віршів, у яких не згадано Бога 75 Це переважно "дрібна лірика";

- У скількох творах згадано про Бога 143;

- Скільки разів у "Кобзарі" згадується Матір Божа 25.

Де протиріччя? Захисники теорії безбожності Шевченка наводять багато прикладів, де Шевченко зрікається Бога. Одним із головних доказів наводять Гімн чернечий, як доказ:

Удар, громе, над тим домом,

Над тим божим, де мремо ми,

Тебе ж, Боже, зневажаєм,

Зневажаючи співаєм:

Алілуя!

Якби не ти, ми б любились,

Кохалися б, та дружились,

Та діточок виростали,

Научали б та співали:

Алілуя!

Одурив ти нас, убогих.

Ми ж, окрадені небоги,

Самі тебе одурили

І, скиглячи, возопили:

Алілуя!

Ти постриг нас у черниці,

А ми собі молодиці...

Та танцюєм, та співаєм,

Співаючи, промовляєм:

Алілуя!

20 июня 1860

С.-Петербург

Протиріччя ховається саме там, де його не бажають шукати. Багато з нас на питання: "А чи віриш в Бога?" відповість ствердно, але не є воцерковленими, тобто не відвідують служби, не сповідаються та не причащаються. У кожного для цього є свої причини. Чи були у Шевченка причини зневажати українську православну церкву Московського патріархату? Безперечно, що були, бо православна церква і царський режим не були відділені один від одного на той час і саме піп на селі був представником вертикалі влади, а відповідно і таким собі уособленням царя. Московське православ'я, власне, і тримало російську імперію та інститут монархії.

Принагідно слід зазначити, що про відношення Шевченка саме до церкви та її представників відомо всім. Донька президента академії мистецтв В. П. Толстого писала в своєму щоденнику наступне:

"... Шевченко и Костомаров доставили мне опять блаженство, то есть спорили... Что это за прелесть, когда Шевченко начнет в жару спора по малороссийски: "Да брешеш! Да Господи мій милий, будь ласков, скажи мені..." А с каким остервенением он бранит попов, так это неподражаемо! Ведь выберет же он такое сильное малороссийское выражение, что так и обрисует всю гадость поповщины".

Принагідно слід зазначити, що і сама церква відповідала Шевченкові тим же. В 1914 році з нагоди будівництва пам'ятника Шевченкові до його 100-річчя професор Київської духовної академії протоієрей П. Петров публічно висловлювався наступним чином:: "Як письменник – Шевченко невеликий талант. Піднято такий галас нібито Шевченко насправді був геніальним письменником, або якимсь рятівником вітчизни".

Архієпископ Никон також долучився до цієї справи: "Який же Шевченко народний поет, якщо він знущався над вірою простого народу?... Скажіть: чи не зганьбить себе свята православна Русь спорудженням пам'ятника цьому богохульнику?".

Професор Микола Сумцов, один з видатних знавців поезії й епістолярії Шевченка, писав: "Знайомлячись з ними, ми бачимо, що релігійність Шевченка має барву рідної поетові православної Церкви, під час посту постився і приймав святі тайни (сповідався й причащався. – Д. С.). Взагалі не розривав з церковними формами релігії своїх батьків".

Саме православ'ю московського штибу, а згодом і радянській пропаганді вигідно було робити з Шевченка атеїста та безбожника. Чому цим природним антагоністам було цікаво притримуватись однакової думки на це питання? Протягом останнього століття тисячі професорів, таких як професор Дулуман, тільки те і робили, що формували інший світогляд Шевченка, світогляд, який би задовольняв би московитську православну та згодом радянську пропаганду. Шевченка перетворили з пророка на безбожника, а питання про будівництво каплиці біля могили поета вже трансформувалось в протистояння світогляду.

А що сказав би сам Тарас з цього приводу? Напевно, що він досі з нами, бо судячи з його пророцтва в поемі "Сон", де він не зрікається Бога, а відстрочує своє відбуття в Царство небесне допоки його земля не буде звільнена від ворогів:

Як понесе з України

У синєє море

Кров ворожу...отойді я

І лани, і гори –

Все покину, і полину

До самого Бога

Молитися... а до того

Я не знаю Бога.

Як бачимо, на Україні і досі панують вороженьки, а тому Шевченко з нами, десь в ланах та степах дивиться на нас зверху і чекає... чекає... чекає...

Коментарі









© 2007 - 2020, Народна правда
© 2007, УРА-Інтернет – дизайн і програмування

Передрук матеріалів дозволяється тільки за умови посилання на "Народну правду" та зазначення автора. Використання фотоматеріалів із розділу "Фото" – тільки за згодою автора.
"Народна правда" не несе відповідальності за зміст матеріалів, опублікованих авторами.

Технічна підтримка: techsupport@pravda.com.ua