"Бери, синку, вилаус і кидай гнояус на возаус"!

Міркування дилетанта на маргінесі захисту однієї дисертації.

Побував на захисті докторської дисертації. Йшлося про теорію літератури, у тому числі – української. Далі процитую за авторефератом кілька найекзотичніших термінів: фрактальна модель-матриця; антиципаційна архітектоніка; біблійний ґлокалізм; інтертекстуальність; дискурс Ґрааля; інфернальне в людській екзистенції; сакральний топос; семантична і поетикальна парадиґматика концепту; контамінація євангельського сакрально-профанного світу; сакрохронотоп тощо.

Українське літературознавство та теорія літератури є настільки перевантажені іншомовною термінологією, що складається враження, нібито вчені, які працюють у цій галузі, не люблять, а навпаки – зневажають і предмет дослідження, і українську мову, і самих українців.

Предмет дослідження (українську літературу) – бо намагаються вивчати його інструментарієм, чужим для самого предмету.

Українську мову – бо вживаючи іншомовну термінологію, піддають сумніву здатність тієї ж мови до наукових досліджень власними виражальними засобами.

Українців – бо висловлюються зовсім незрозуміло для переважної більшості з них.

Твердження, що таким чином автори збагачують українську мову і наукову термінологію, не можна сприймати серйозно, адже будучи не пов'язаними з цілісним мовним контекстом, чужорідні термінологічні вкраплення є насправді чортополохом на живому мовному полі.

Симуляція науковості, яка маскується термінологією, нагадує відомі тези "Протоколів сіонських мудреців" проте, що доки гої розберуться в абсурдності придуманих жидами теорій, ті висунуть натомість десятки нових, ще абсурдніших, як ерзац-їжу для недовершених гоївських мізків.

Невміння перекласти термін (тобто зрозуміти його суть), і замість того – калькування, є свідченням інтелектуальної неспроможності (розумової вбогості).

На закінчення наведу приклад з галузі, не пов'язаної з літературою, а саме, книжку "Взяв -дав або українське рахівництво" Михайла Соловія, який бухгалтерські терміни "дебет", "кредит" тощо подає звичайними українськими словами "взяв", "дав". Це робить ледь не містичні бухгалтерські (рахункові) проведення абсолютно зрозумілими для кожного українця.

Беріть приклад, панове!

Р.S. Заголовок взято з відомої казочки про сина-неука, який приїхав до тата в село і демонстрував, як вмів, "глибоке" знання латинської мови.