Пошук на сайті:
Знайти



Народні блоги

Додати стрічку статей сайту до свого iGoogle
Останні публікації

Киянин, що вразив увесь світ своїм неперевершеним модерним мистецтвом...


4
Рейтинг
4


Голосів "за"
10

Голосів "проти"
6

Зародженню українського модерну в образотворчому мистецтві ми маємо завдячувати Олександрові Архипенку – корінному киянину, який прославив і досі прославляє Україну своїми безсмертними творами, розкиданими по всьому світові...

Киянин, що вразив увесь світ своїм неперевершеним модерним мистецтвом...
Ми ще так мало знаємо про багатьох своїх славних співвітчизників, які зробили для України і світу неймовірно багато. Що ми знаємо, скажімо, про Казиміра Малевича – автора загадково-містичного "Чорного квадрата", або про Олександра Архипенка – чиї твори милують очі мільйонів американців та численних мешканців Західної Європи? Майже нічого...

Олександр Порфирійович Архипенко народився 30 травня 1887 року в Києві. Його батько писав ікони, тож ще в ранньому дитинстві Сашко виявив неабиякий інтерес до образотворчого мистецтва, вивчав твори визначних майстрів Ренесансу, охоче копіював їх, розкриваючи для себе в такий спосіб їхній секрет техніки малюнка та живопису. З 1902 до 1905 року навчався в Київському художньому училищі, в 1907-1908 рр. – у Московському училищі живопису, скульптури та архітектури. 1908 року назавжди виїжджає за межі Російської імперії та оселяється в Парижі – столиці світового мистецтва, де відвідує школу красних мистецтв. А вже в 1910 році засновує свою власну школу.

Перші його твори з'являються в 1908 році. Відкриває також школи в Берліні (1921-1934 рр.), Нью-Йорку (1923-1964 рр.), куди згодом переїжджає 1923 року назавжди. У 20-30-х роках Олександр Архипенко брав участь у художніх виставках в Україні, працював над пам'ятником Тарасові Шевченку, Іванові Франку, князеві Володимиру. Його роботи були представлені на Берлінській виставці 1922 року разом з Малевичем, Татліним, Екстер, Філоновим, Поповою. На виставці в Чикаго (1934 р.) твори Архипенка експонувалися в українському павільйоні. Його творчий доробок фантастичний – понад 1000 скульптур-шедеврів, портретів, а також численні малюнки, ескізи, скульпто-живопис... 130 персональних виставок у різних куточках світу – і жодної за життя на рідній землі!... Мине 23 роки з того дня, як митця не стало, коли в 1987 році на вшанування 100-річчя з дня народження О. Архипенка буде організована його палкими земляками-шанувальниками виставка творів – здебільшого це малюнки, ескізи, поштові листи – у Львові. А колись у цьому місті Лева в музеях було багато творів О. Архипенка, з яким він у 30-ті роки підтримував міцний зв'язок, але прийшли московські большевики і знищили разом з іншими творами й рідкісні шедеври майстра, записавши його до українських буржуазних націоналістів. Перебуваючи майже 50 років за залізною завісою – на чужині, Олександр Архипенко залишався завжди українцем і не переставав мріяти побувати колись на Батьківщині. Лише після смерті митця в його паспорті з'явиться запис: національність – українець.

Поряд з провідним критично-реалістичним напрямом в українському мистецтві початку XX ст. Виявилися також інші стильові тенденції. Мистецтво модерну першого десятиліття XX ст. Знайшло в Україні своє відображення у поєднанні його вишуканих форм з формами українського народного орнаменту, архітектури, різьбярства, виникло стильове явище, яке тепер називаємо українським модерном. Форми модерну поєднані і зі стилізаційними намаганнями, і з символізмом. Ось як пояснював і відстоював цей напрям Олександр Архипенко – визначний теоретик мистецтва:

"Порожнини на моїх скульптурах мають творче коріння, і психологічна значущість цих порожнин також спонукає до творчого акту. Порожнини сприймаються як символи відсутності форми і стають підставою для народження асоціацій та виникнення відчуття відносності... Порожнистої форми не існує без вигнутої лінії кола, як не існує кола без порожнечі... Немає увігнутої поверхні без опуклої, і не існує опуклої поверхні без увігнутої..."

Скульптором, який упродовж багатьох років перебував у центрі творчих модерністичних шукань першої половини XX ст., був славетний українець Олександр Архипенко. Він став родоначальником кубізму в скульптурі, віддав данину майже всім новітнім течіям у галузі скульптури та живопису аж до абстракціонізму. В його самобутній творчості, нерозривно пов'язаній з прадавньою світовою та українською народною символікою, поєдналися невтомні пошуки нових пластичних форм, що часто набували самодостатнього абстрактного характеру, з ивим інтересом до навколишнього життя, до людей, до діячів історії, культури і сучасності. Цей інтерес і живив той струмінь, який посилюючись, проходив крізь усі етапи складного, проте надзвичайно плідного творчого життя О. Архипенка.

Реалістична лінія творчості митця поєднувалася з кубістичною, абстрактною та відверто народною, в якій вгадуються мотиви українського, індіанського і навіть арабського та японського фольклору і які жодною мірою не пов'язані з так званим космополітичним мистецтвом, як би там йому не закидали численні наші критики й критикани. Так, він виконав у реалістичній манері серію чудових жіночих торсів з мармуру ("Торс", "Білий торс" тощо. 1916), які вирізняються класичною гармонією й досконалістю форм, галерею виразних скульптурних портретів (цикл "Анжеліка", 1921-1925; "Міс Мері Ейнштейн", 1923; "Диригент В. Менгельберг", 1925; "Доктор Вігерт", 1923; "В. Фуртвенглер, 1927; "Портрет матері", 1927; бюсти і напівфігури Т. Шевченка, 1923, 1933, 1957; "Портрет І. Франка", 1925 тощо). Для його скульптурних портретів притаманне загострене відчуття індивідуальних форм, які покликані розкрити зміст образів. Приміром, у бюстах і напівфігурах Тараса Шевченка та Івана Франка підкреслено монолітність, цілісність форм, а в скульптурах диригентів Фуртвенглера та Менгельберга в основу образів покладено музичні ритми, що передані нервовим, напруженим ліпленням і каскадом енергійних рухів.

Сотні і сотні пластичних форм виконано Олександром Архипенком у незвичній манері – в "контррельєфному" так званому кубістичному стилі, який характеризується грою просторовості та площинності і де головну роль відіграють порожнини та увігнутості й випуклості, що створюють їх. Для них притаманна образна емоційність, яка так чи інакше виконує своє естетичне завдання. До таких характерних робіт можна зарахувати скульптуру "Адам і Єва" (1908), "Жінка з дитиною" (1909), "Жінка" (1909), "Відпочинок" (1910), "Поцілунок" (1910), "Мадонна скель" (1911), "Сидяча постать" (1912), "Блакитна танцівниця" (1913), "Жінка, яка зачісується" (1915), "Гондольєр" (1914) та ін. Особливо цікаве й вельми оригінальне вирішення має скульптура "Жінка, яка зачісується", де насправді відсутнє обличчя, але порожнина, що нагадує нам його, ілюзорно примушує нас не помічати тієї відсутності. Принагідно треба зазначити, що в переважній більшості талановитих витворів майстра відчутно вгадуються мотиви народного фольклору, що перекликаються з добою існування Трипільської культури і навіть пізнього палеоліту.

Олександр Архипенко – родоначальник так званого скульпто-живопису. Ось як характеризує цей напрям у мистецтві сам автор:

"Скульпто-живопис – це не лише відродження зникаючої тенденції поєднати колір і форму, це скоріше новий вид мистецтва, породжений специфічним злиттям і поєднанням матеріалів, форм і кольорів... Переваги скульпто-живопису перед звичайним живописом полягають у тому, що рельєфи чи увігнутості на живописній площині підсилюють композиційний ефект і надають нової значимості звичному зображенню".

До творів, виконаних у такій манері, можна зарахувати "Натюрморт" (1918, тоноване пап'є-маше на дереві), "Жінка, яка сидить" (1919, скульпто-живопис, пап'є-маше, дерево), "Океанічна мадонна" (1957, дерево, метал, мозаїка, перламутр), "Жінка" (1963, рельєфна і тонована конструкція з дерева, міді, латуні, мельхіору).

Величезну спадщину залишив майстер і у вигляді малюнків, ескізів, замальовок тощо. Серед них найвідоміші: "Жінка, що сидить" – ескіз до скульпто-живопису (1918, акварель), "Жіночий портрет" (20-ті роки, папір, олівець, сангіна), "Сидяча фігура" (1923, туш), "Купальниця" (1921, олівець), "Місяць, що задивляється на землю" (1945, білий та блакитний олівці), "Освітлені" (1948, олія, чорнило), "Анжеліка" (1950, олівець, туш) та ін.

Безліч оригінальних скульптур Олександра Архипенка, наприклад, у вигляді гігантських ваз-жінок тощо, прикрашають численні парки й сквери американських міст. Його безсмертні твори є окрасою численних музеїв європейських столиць та міст, чого не скажеш, на превеликий жаль, про наші музеї, де зереглася лише мізерна частка унікальних витворів мистецтва нашого славетного земляка О. Архипенка. Майстер невтомно мандрував світом, активно пропагуючи своє мистецтво і вельми часто виступаючи перед численними шанувальниками прекрасного. Він написав багато грунтовних теоретичних праць з теорії мистецтва, які він використовував на практиці, готуючи нові покоління митців у навчально-мистецьких закладах США.

Усе своє життя О. Архипенко невтомно працював над образами Тараса Шевченка, Івана Франка, інших визначних діячів української культури. Остання його значна праця – створення пам'ятника-погруддя Тарасові Шевченку (1957), встановленого в Нью-Йорку.

"Культурна свідомість є тією передумовою, без якої людина не може вважатись невід'ємною часткою країни. А говорячи про культуру, як національну силу, важливо визнати, що ми завдячуємо геніальним діячам нашої нації – таким як Тарас Шевченко, Іван Франко, Леся Українка, Микола Лисенко..." За такими принципами жив і творив майстер-українець Олександр Архипенко.

Помер Великий Майстер 24 лютого 1964 року на робочому місці – в нью-йорській майстерні – не витримало серце. Похований у Нью-Йорку на цвинтарі Вудлавн Бронкс. Неподалік Нью-Йорка є маленьке курортне містечко Вудсток, де багато років провів Майстер і де існує віднині музей О. Архипенка.

У 1997 році в Києві біля стін величної й модерної будівлі одного з банків, що на площі Льва Толстого, встановлено пам'ятник "Пам'яті О. Архипенка" – так вшанував Майстра своєю роботою київський скульптор Анатолій Алієв.

Література: Archipenko A. Fifty creative uears. 1908-1958. – N.-Y; Історія українського мистецтва. – Т.4. – Кн. 2. – Київ, 1970; Синько О.Р. Олександр Архипенко. Перші кроки. – К., 1994.

Нарис побачив світ у книзі "Видатні постаті України" (2004) під моїм власним прізвищем. Друге, доповнене видання вийшло в 2007 р.

Коментарі









© 2007 - 2020, Народна правда
© 2007, УРА-Інтернет – дизайн і програмування

Передрук матеріалів дозволяється тільки за умови посилання на "Народну правду" та зазначення автора. Використання фотоматеріалів із розділу "Фото" – тільки за згодою автора.
"Народна правда" не несе відповідальності за зміст матеріалів, опублікованих авторами.

Технічна підтримка: techsupport@pravda.com.ua