Пошук на сайті:
Знайти



Народні блоги

Додати стрічку статей сайту до свого iGoogle
Останні публікації
Україна   телебачення   медіа   треш   отупіння

Телебочення

Олександр Ч | 26.06.2007 00:16

6
Рейтинг
6


Голосів "за"
9

Голосів "проти"
3

Телебочення (збочення на відстані) – український вид телебачення.

Телебочення
Звичайному українському глядачу, необладнаному такою корисною штукою, як супутникова тарілка (дозволяє ловити не менше двадцяти безкоштовних порноканалів на арабській мові (розкладаюча дія заходу)), не багато з чого доводиться вибирати зміст програми свого вечірнього телесеансу.

За його увагу змагаються не більше десяти, найбільш рейтингових клавіш на дистанційному пульті керування Телевізором.

Отже, випиваємо своє післяробітнє пиво, вмощуємось в крісло, та вмикаємо Апарат.

Можна гарантувати, що ми одразу ж потрапимо або на рекламу, або на черговий російський серіал. І перше і друге зливаються в нерозбірливу багатокольорову масу, яка візуально складає не менше 80% ефіру середнього українського телеканалу.

Ми миттєво поринаємо в полон зорових образів, перші з яких заповзято, весь день і всю ніч, повторюють одну й ту саму брехню (чекають, доки вона стане правдою), а другі демонструють маріонеток з жахливо неправдоподібною мімікою та голосовою модуляцією, що розгулюють на фоні домашніх "декорацій" продюсера, та з важким підвиванням зачитують текст сценарію, пера невідомої бездарності.

Так можна й перелякатись – нас тупо зомбують, розповідаючи про нещасливе, але насичене життя російських бандитів, про шляхетних і відважних російських держслужбовців, з простими та щирими обличчями, про простих російських громадян, що с кожним днем починають жити все краще і краще. Так непомітно, і сам почнеш пускати сльозу, щойно побачивши російського прапора. А ще там, зазвичай бувають товсті та дурнуваті хохли, з яких слід посміюватися.

Але не варто хвилюватися, ніякого злого наміру, живі картинки не несуть, насправді, цей страхітливий процес – не більше, ніж заманювання рекламодавця, наявністю у телеканала "стабільної" аудиторії.

Стабільна аудиторія – це ми.

Авжеж, нічого не поробиш – немає у нашого бідолашного національного виробника коштів на розвиток українського мистецтва, і закупівлю світового, тому доводиться викидати в ефір "прайм тайму" і решти доби, різноманітний треш, що дістався нам від старшого, більш культурного брата.

Напевне це дешево?

Насправді, зйомка одного серіалу, російським генрі фордам, обходиться, в середньому, близько ста тисяч доларів. Потім, наші "телевізійники" викупляють права на показ за суму, щонайменше, в десять раз більшу за собівартість цієї "подєлкі". Але звичайно, невибагливий маленький українець проковтне будь-яку гидоту, і виручка від реклами, знову ж, в рази перевищить витрати.

Таким чином, наш мас-медійний бізнес, веде паразитуючий образ життя. Він практично нічого не виробляє, обмежуючись функцією регіонального ретранслятора, але при цьому отримує прибутки з вісьмома нулями, в зеленій валюті.

Оскільки глядач не вимагає росту якості телепродукції, бізнес-магнати, закупивши чергову партію жуйки, сміливо можуть відправити решту чесно нажитого, на свої власні потреби.

Ні про які власні телевізійні проекти, окрім розважальних шоу, з затасканими "зірками" та сортирним гумором, навіть не йдеться.

Але ми будемо терпляче виконувати роль стабільної аудиторії, доки наші надєжди кіномистецтва назбирають бабла, і знімуть, нарешті, Український Фільм.

І чи довго його чекати? І що воно, власне, за диво таке – Український Фільм?

Проблема відсутності такого явища, в житті української держави, лежить зовсім не в площині боротьби з підлими експлуататорами тіла й душі.

Вона є частиною того самого процесу, причиною котрого є брак в ефірі зовсім не якихось занадто дорогих, для купівлі ліцензії, світових продуктів, а тисяч і тисяч дуже дешевих, практично безкоштовних художніх і документальних фільмів, які було створено без думок про матеріальну користь, а в ім'я самого мистецтва.

Вони просто непотрібні українському глядачеві, як і міфічне українське кіно.

Подивіться – напевне, тільки в нашій країні, нічний ефір заповнено не "дорослими" програмами, а науково-пізнавальними, географічними та історичними. Це подарунок від молодої еліти, сторожам з дипломами.

Дуже неприємно, але факт – маркетологи та стратеги розвитку телебачення, в своїй констатації першочерговості ролі "мила", у здобутті рейтингу, постійно виявляються правими.

На перших місцях опиняються канали, що зовсім не примушують спостерігача думати, і навіть пред'являти претензії до якості "розжованого" продукту.

Мабуть, ми дійсно не варті нічого кращого?

Ми проковтуємо, те що бачимо, і бачимо, те що проковтуємо – це замкнене коло.

Не дайте своїм дітям проковтнути, те що їм підсовують чужі, байдужі дядьки – розбийте телевізор.

Можливо тоді, в нас буде інша країна.

Коментарі









© 2007 - 2020, Народна правда
© 2007, УРА-Інтернет – дизайн і програмування

Передрук матеріалів дозволяється тільки за умови посилання на "Народну правду" та зазначення автора. Використання фотоматеріалів із розділу "Фото" – тільки за згодою автора.
"Народна правда" не несе відповідальності за зміст матеріалів, опублікованих авторами.

Технічна підтримка: techsupport@pravda.com.ua