Пошук на сайті:
Знайти



Народні блоги

Додати стрічку статей сайту до свого iGoogle
Останні публікації

Шевченко – генетичний код України


18
Рейтинг
18


Голосів "за"
22

Голосів "проти"
4

Шевченко залишається найбільш страшним ворогом антиукраїнських сил завдяки прагматичній і практичній направленості своїх творів. Він не просто романтик, хоч звісно як поетові йому притаманне поетичне сприйняття світу, він теоретик і практик. Тому саме проти Шевченка направлені найбільш жорстокі удари ворогів української нації.

Шевченко – генетичний код України
Шевченко залишається найбільш страшним ворогом антиукраїнських сил завдяки прагматичній і практичній направленості своїх творів. Він не просто романтик, хоч звісно як поетові йому притаманне поетичне сприйняття світу, він теоретик і практик. Тому саме проти Шевченка направлені найбільш жорстокі удари ворогів української нації. Знищивши Шевченка за допомогою викривленого сприйняття, вони воліють знищити не українську ідею, тому що її знищити неможливо, а практичну філософію того, як жити українцям, щоб бути гідним і самодостатнім народом. До цього також прикладають руку і люди, які не розуміють унікального словесного коду, який залишив нам пророк – філософ – поет (саме у такій послідовності).

Павло Мовчан, душе шанований мною поет, у своїй передмові до Кобзаря виданому видавництвом "Просвіта" в 2003 році пише: "Найбільша ж наша втрата – це втрата почуття причетності до єдиного цілого, імя якому – народ. Відокремленість, відмежованість, егоїстичність, як наслідок цієї відрубності, якій сприяли всі культівські та пост-культівські часи, – це все відділяло нас від кобзаря і від слова. А отже і від віри в слово, у високу утопічну ідею, яка живила не одне покоління."

Все було б правильно, якби не слова про утопічну ідею. Таке розуміння заводить нас у глухий кут утопізму, а Шевченко, перш за все шукав і знаходив виходи, він шанував Біблію, перекладав Псалми і недаром одна з основних книг Старого Заповіту, яку він дуже любив, називається Вихід.

Хочеться зауважити, що Шевченко ніколи не сповідував ніяких утопічних ідей, а шукав і знаходив перш за все стратегічні можливості і практичні методи розвитку української нації. Ніхто не боїться романтика зануреного в сюреалістичний світ, бояться практика, який знає ефективні методи розвязання стратегічних і насущних задач своєї нації.

Шевченко залишив нам унікальний код, генетичний код української нації. Для нації потрібен свій духовний код, як потрібен генетичний код для всього живого. Таким кодом для України є слово Шевченка. На мою думку, він використовув прекрасні романтичні вірші для того щоб в умавах цензури можна було опублікувати основні свої твори, це й код. Це своєрідне прикриття, чудовий камуфляж для зброї.

Шевченко зробив феноменальну карєру як художник і міг би спочивати на академічних лаврах, але будучи моральною віруючою людиною і розуміючи, що мільйони його братів і сестер знаходяться в рабстві, в якому і він сам донедавна був, він присвятив своє життя розробці філософії виходу із рабства – з того Єгипту в якому до цього часу ми ще знаходимось.

Шевченка закривають від нас з єдиною метою, щоб ми не дізнались правди і шляху, які були зрозумілі йому більше півтора століття тому, будучи пророком він передбачив багато того що вже здійснилось і ще має здійснитись. Шевченка зображують старезним дідом, таким чином створюючи ілюзію, що все створене ним застаріле і нікому не потрібне, а він помер у 47 років. Спробуємо ж показати частинку цього коду, для прикладу взявши його вірш "І мертвим і живим і ненародженим землякам моїм в Україні і не в Україні моє дружнєє посланіє".

Перш за все, що таке пророк? Пророк це не оракул. Пророк це людина, яка бачить зміни в системі, такі зміни, що обовязково приведуть до катастрофи і може розрахувати в часі настання цієї катастрофи. Пророк бачить мікроскопічну тріщину у фундаменті і може сказати, що через 15 років цей будинок упаде, але якщо будуть прийняті відповідні міри, то будинок може встояти і пророцтво не збудеться. Так не збулося пророцтво про знищення Ніневії старозавітнього пророка Іони, який, до речі, дуже хотів бути оракулом. Якщо не збувалося пророцтво оракула, то по грецьким законах він мав бути знищений. Тому Шевченко не оракул, а пророк, причому пророк Божий.

Сам Господь, коли змішав мови, щоб не допустити закінчення будівництва Вавілонської вежі, показав свій намір створити не одну націю, а багато, кожну зі своєю мовою, культурою, світоглядом. Так що кожна нація, кожна мова дорогоцінні в очах Божих.

Отже почнемо.

І смеркає, і світає,

День Божий минає,

І знову люд потомлений,

і все спочиває.

Тільки я мов окаянний,

І день і ніч плачу

На роспуттях велелюдних,

І ніхто не бачить.

Таким чином Шевченко показує циклічне сприйняття часу створеного Богом ("день Божий"), яке притаманне людям, багатьом стародавнім і сучасним народам, філософсько-релігійним системам, але сам він щукає рішення, використовуюічи інше розуміння часу. У нього немає ні дня ні ночі, він не заколисаний цими качелями часу, він сприймає час в його лінійному вимірі. Це не його відкриття, але це правильне розуміння чужої і дуже конструктивної ідеї.

Євреї через Старий Заповіт подарували світові ідею лінійності часу, яка підтвержена останніми досягненнями фізики, ідею часу як вектору, що має початок і кінець. В контексті цієї ідеї Шевченко розглядає історію України і її майбутнє, такий підхід дає йому можливіть глибоко аналізувати історичні події, дати рецепти вирішення сучасних задач, що можуть бути використані не тільки українською нацією, а й іншими.

Він знаходиться "на розпуттях", тобто в той момент часу і в тому місці, коли необхідно приймати рішення, розпуття – "велелюдні" – від цих рішень залежить доля великої кількості людей. Його "ніхто не бачить", тому що аналіз проходить в інтелектуальній сфері вченого. Пророк плаче, тому що ситуації часто мають складний і трагічних характер, особливо коли прийняті, або будуть прийматися неправильні рішення (такі як Переяславські угоди, союз з комуністичною Росією), трагічні вони для його народу – українського.

Перш за все пророк визначає яким чином потрібно вирішувати задачу, його підхід зараз би назвали б системним. Хоча він незрівнянно сильніший, ніж сучасний системний підхід, тому що поєднує аналітичний підхід вченого і інтуїтивний підхід пророка.

Не шукайте, не питайте

Того, що не має

І на небі, а не тілько

На чужому полі.

В своїй хаті своя й правда,

і сила, і воля.

Є філософські школи, які вважають можливим досягнення глобального морального еталону – Шевченко показує, що це неможливо, що це утопічна ідея. Когось може шокувати, коли Шевченко говорить, що правди немає і на небі, але знову ж таки це сказано не для красного слівця, це дуже глибокий вислів, тому що Сам Господь прийшов на землю для вирішення глобальної задачі спасіння людини. Без приходу на землю вирішити цю задачу було неможливо. Це для Бога було не можливо, а тим більш для людини. Ідеальна правда знаходиться на небі, а практична реалізація її – на землі.

Коли Шевченко говорить, що "в своїй хаті своя правда", він не має на увазі, що існує

тільки одна правда, в якійсь окремій хаті. Він говорить, що правда визначається місцем і часом. Господь говорить, що "Мої думки – не ваші думки", тобто Бог не вимагає від нас ставати на Його точку зору, "лізти на небо".

В грецькій трагедії, в театрі, глядач займає таку точку зору, яка не має ніякого відношення до того, що відбувається на сцені. Це точка зору "з нівідкуди". Шевченко не згоден займати її. Вона не властива пророку. Пророк це людина, яка знаходиться всередині ситуації, яка може втрутитися в події і змінити їх хід. Це продемонстровано в фільмі "Матриця", коли хакер Ніо, для знищення вірусу "містер Сміт", повинен був ввійти в тіло віруса і знищити його зсередини.

У Шевченка правда стає персональною, у нього може бути ситуація, що одночасно будуть правдиві дві начебто протележні точки зору. Наприклад, якщо ми будемо дивитися на основу конуса, то будемо бачити круг, а збоку – трикутник. Тільки поєднання обох точок зору дасть правильну відповідь, що насправді ми бачимо конус. Коли це будуть два незалежних спостерігачі, то вони зможуть віднайти правду тільки за допомогою діалогу. Тому правда Шевченка і хроно-логічна і діа-логічна, а не примітивно логічна. Щоб віднайти правду Шевченко пропонує правильно вчитися. А навчання – це перш за все діалог.

Якби ви вчились так, як треба,

той мудрість би була своя.

А то залізете на небо:

"І ми не ми, і я не я,
і все те бачив, і все знаю,
Нема ні пекла, ані раю,
Немає й Бога, тілько я!
Та куций німець узловатий,
А більш нікого!..."


Коли є тільки одна "куца" (логічна) правда, тоді немає повноцінного і рівноправного діалогу, а значить і немає й правильної освіти. Наша освіта основана на монолозі вчителя, а тому не дає повноцінного результату.



1 – Леонардо да Вінчі в образі Платона і Арістотеля
2 – Піфагор
3 – Диоген Лаертський
4 – Мікельанджело в образі Геракліта
5 – автопортрет
6 – Епікур
7 – Олександр Македонський
8 – Сократ
9 – Евклід

На картині Рафаеля "Академія в Афінах", зображені два головні західні філософи Арістотетель і Платон, Платон пальцем вказує на небо, а Арістотель на землю. Таким чином філософи повністю розійшлися в думці, яким чином потрібно знаходити розвязання проблем, як учити своїх учнів.

Шевченко – явний послідовник підходу Арістотеля, він розуміє що розвязання проблем лежить в практичній земній площині, що дійсно непотрібно "лізти на небо". Ідеальні задачі, задачі книжні краще розвязувати з позиції стороннього спостерігача (наприклад задача Ксанфа, яку вирішує Езоп – "Ксанфе, випий море!"), а от задачі реальні краще розвязувати перебуваючи на місці подій. Тому рішення, які хороші для інших можуть бути згубними для нас – "В своїй хати своя й правда".

Знову ж поет-філософ виступає проти циклічного розуміння часу, проти фетишизації повторюванності подій, "і все те бачив і все знаю" – це безперспективний підхід, також безперспективно відкидати буття Боже, переходити на позиції гуманізму -"тілько я", тобто тільки людина, як центр, та німецька куца логічна філософія. Отже маємо таку диспозицію:

• західна (німецька) філософія неспроможна вирішувати практичні проблеми, бо використовує логічний Платонівський підхід;

• атеїзм і гуманізм недопустимі вчення для українців;

• правильним, для вирішення проблем є хронологічний і діалогічний підхід.

Тепер ми бачимо світ пішов іншими шляхами, по яких не треба було йти і від якихи застерігав Шевченко, вони привели до страшних катастроф 20-го століття.

Шевченко показує неприйнятніть ідеалістичних філософських схем для українців- в основновному людей практичних. Нам потрібно виробляти наш підхід, а не сліпо наслідувати інших. Тут поет передбачив, що німецькі філософські розробки є "куцими" і чітко застерігає від сліпого наслідування їх. Якби ж то до нього прислухалися майбутні комуністи, бульшовики, чи фашисти і іншо послідовники учень, які мають свої корені в німецькій філософській думці.

Схаменіться! Будьте люди,
Бо лихо вам буде.
Розкуються незабаром
Заковані люде,
Настане суд, заговорять
І Дніпро і гори!
І потече сторіками
Кров у синє море
Дітей ваших...


...

Не дуріте дітей ваших,

Що вони на світі

На те тілько, щоб панувать...

Завдання пророка – передбачати. Шевченко вже бачить наперед, до чого приведе той стан суспільства, який він може спостерігати.

Хронологічно Шевченко практично точно передбачив час катастрофи першої і другої російських революцій та громадянської війни. Він говорить, що першими жертвами катастрофи будуть діти сучасного йому правлячого класу. Вірш написано в 1845 році, основна катастрофа почалася в 1917 році, якщо не враховувати першої російської революції 1905 року. Більшість дітей правлячих класів, які мали хороші умови життя порівнянно з простими людьми, на час катастрофи ще були живі, їм мало бути біля 60-80 років, вік в якому вже важко втікати, але ще можливо відповідати за свої попередні вчинки, та вчинки своїх батьків.

Такий хронологічний підхід дозволяє і нам передбачити, що сучасні рабовласники в Україні, якщо не зупиняться, будуть мати таку ж катастрофу для своїх дітей, тільки швидше, тому що в наш час не діє гальмо у вигляді християнства. Тобто можна передбачити, що при сучасних умовах, катастрофа наступить десь біля 2025 року.

До правлячої еліти він звертається перш за все тому, що вона здатна змінити ситуацію і відвернути катастрофу, так як відвернув її цар Ніневії, який першим покаявся у своїх неправильних вчинках, що спонукало до покаяння і інших. Але наш пророк плаче, бо знає наперед, що наші правителі не підуть шляхом царя з Ніневії, а тому його пророцтво неодмінно збудеться, і постраждають невинні прості люди, яким він симпатизує. Він попереджає, що діти правлячих класів не тільки для того, щоб панувати, а й щоб стати першими жертвами майбутньої катастрофи.

Вірний хронологічному підходові, Шевченко дає глибокий і безжальний аналіз української історії. З цієї історії перш за все необхідно зробити правильні висновки. Цей аналіз говорить сам за себе, тому ми відсилаємо читача безпосереднього до поеми.

Шевченко бачить розвязання проблем українства в таких семи чітких практичних кроках:

1. "умийтеся, образ Божий багном не скверніте";

2. "Не дуріте дітей Ваших, що вони на світі на те тілько щоб панувать";

3. "учіться так як треба -учітеся, читайте і чужому научайтесь і свого не цурайтесь";

4. "Отак і ви прочитайте всі неправди, щоб розкрились";

5. "Благословіть дітей своїх твердими руками";

6. "Обніміте брати мої найменшого брата";

7. "Обніміться брати мої".

Коротка розшифровка цього коду, який вірно і однозначно вказує нам що потрібно робити.

Перший крок. Чесність і моральність у всьому.

Другий крок. Не існує автоматичного наслідування ні чеснот, ні багатства, ні елітарності, діти це не собаки, які наслідують породу. Кожний повинен сам учитися і досягати совго вдосконалення.

Третій крок. Українцям потрібна розумна і моральна система освіти. Кожний українець має знати декілька мов, але також прекрасно знати свою рідну мову.

Четвертий крок. Необхідно вивчати свою правдиву історію, перш за все всі помилки наших попередників і враховувати їх у нашій практиці.

Пятий крок. Виховання дітей батьками відіграє ключову роль в формування доброчесного українця. Батьки повинні твердо ("твердими руками") виховувати дітей, не допускаючи їх розбещення.

Шостий крок. Всі українці, незалежно від раси, віри, національної приналежності та інших відмінностей, повинні мати нашу всебічну підтримку...

Сьомий крок. Не повинно бути ніякої ворожнечі між українцями, тільки дружній діалог.

Коментарі









© 2007 - 2020, Народна правда
© 2007, УРА-Інтернет – дизайн і програмування

Передрук матеріалів дозволяється тільки за умови посилання на "Народну правду" та зазначення автора. Використання фотоматеріалів із розділу "Фото" – тільки за згодою автора.
"Народна правда" не несе відповідальності за зміст матеріалів, опублікованих авторами.

Технічна підтримка: techsupport@pravda.com.ua