Пошук на сайті:
Знайти



Народні блоги

Додати стрічку статей сайту до свого iGoogle
Останні публікації
Україна   Західна Україна   прихватизація   ЛАЗ   Оріана   Тернопільський Комбайний Завод   Лукор   НПК Галичина   Чурікови   Лукойл   російський капітал   акції   2000-2004-2008ррр.   рівень життя   повернення   державна власність.

Продана Західна Україна

Гетьман | 15.12.2008 19:42

22
Рейтинг
22


Голосів "за"
25

Голосів "проти"
3

Кому належать найбільші і найбільш впливаючі на життя заводи і підприємства Західної України? Не секрет, що фінансово-економічна ситуація в регіонах залежить від реалізації їх ресурсних можливостей, сформованих концентраціями зусиль протягом 10-ків років. Сьогодні ці місця не в українських руках. Виникає запитання: Кому належить Західна Україна?

Росія економічно окупувала Івано-Франківську і Львівську області. Промисловість цих регіонів повністю під контролем і знаходяться в безпосередній чи непрямій власності російських компаній. Серйозна підозра є на участь російського капіталу в ключових підприємствах Тернопільської, Волинської, Закарпатської і Чернівецької областей.

Що сталось із такими підприємствами і загалом з рівнем життя в областях, де вони розміщені, показує не один приклад Львівського Автобусного Заводу (ЛАЗ), розташованого в м Львові. Калуський хімічний завод, концерн "Оріана", з гордого імені промисловості за прикладом інших скотився до рівня повністю занепадаючих заводів. У обох випадках власниками є росіяни.

Примарні надії на збереження і продовження роботи заводів в нормальному не загниваючому напрямі порозвіювались невдовзі після їх прихватизації. Розповідають про невгасимі сподівання тепер купки прихльобувачів, звиклих любити будь-якого хазяїна лиш би бути в блаті.

Нечесна приватизація вже сама по собі ставить під сумнів добрі наміри. На практиці і через роки впровадження російських інвестиційних проектів-все виявилось ще гірше. Низькі зарплати і постійне скорочення не тільки обсягів виробництва, а й знищення засобів цього виробництва виявились етапом нищення конкурентів.

Для чого було платити роки зарплату працівникам і так-сяк підтримувати роботу підприємств, якщо їх наміри були на знищення? Та тому, щоб потужності заводів і можливості їх виробництва не захопили інші. Західні чи українські інвестори підняттям і триманням нормального рівня працездатності заводських інфраструктур могли б створити значну конкуренцію клонам-заводам в Росії і загалом своєю продукцією.

А так підприємства наче є, а насправді їх доводять до металолому і розібраних заводських приміщень. Метал вивозився колонами машин, а розібранні будинки створювали ефект наче ніколи нічого й не було. Звісно, розбирали потроху, скільки можна було. І ночами якісь фірми гуділи вже з порізаними засобами виробництва, попередньо отримавши дозвіл у власників.

Тепер в час піку економічної кризи в Україні, що збіглась в часі з фінансовою у Світі, наслідки такої діяльності російських інвесторів проявляється як ніколи явно і гостро. До цього моменту на поверхні знаходились оспівування в місцевих виданнях і приклади щасливих працівників, які завдячують приходу нових власників. Про глибинні проблеми ніхто чути не хотів і піддавався на згадки часів невиплат зарплат з відключенням світла владою в державі, яка була власником раніше.

Останнім часом, коли розвалення заводів стало очевидним, а надії змінились на просипання і усвідомлення гибельності стану з безрезультатністю очікуванню допомоги, з'явився ряд публікацій по точкам кипіння. І ЛАЗ і "Лукор" (Карпатнафтохім) перейменований з "Оріани" обов'язково присутні в переліку проблемних підприємств.

Соціальна напруга зросла. Що зрозуміло, адже стати безробітним тепер і працівнику ЛАЗ-у і Лукору зовсім не привабливо. Але багатьом прийдеться, або й далі сидіти на ще нижчих зарплатах чи взагалі без неї. Перспективи як видно неприємні. Скорочення і падіння підприємств не так лякало, коли надворі не виявилось стільки безробітних.

Прийшов час побачити те для чого купувались російськими компаніями підприємства Західної України. І чи могло бути інакше, якщо порівнювати "дорогу ціну" в яку їм вони обійшлись. Додаткова емісія акцій-це поширений спосіб захоплення заводів. Що проходило не без участі інших зацікавлених сторін. Результати махінацій, наслідком чого стала прихватизації пожинати прийдеться ще довго.

"Лукор" столкнулся с недействительностью // Высший хозяйственный суд признал его создание незаконным

ЗАО "Лукор" было создано на базе государственной компании "Ориана" в 2000 году. Украина в лице ФГИ обязалась внести в уставный фонд ЗАО целостный имущественный комплекс, а инвестор в лице "ЛУКОЙЛ-Нефтехима" – 662 млн грн и погасить все долги по кредитам. Украинская сторона выполнила свои обязательства, получив за это 47,93% акций "Лукора" (изначально предполагалось 50%), а инвестор внес вместо денежных средств 107 акций ЗАО "ЛУКОЙЛ-Нефтехим", обеспечив себе долю в 52,07% акций. Позже Генпрокуратура оценила стоимость 107 акций менее чем в $3 млн. В 2004 году на базе "Лукора" был создан "Карпатнефтехим", в котором доля аффилированных с ЛУКОЙЛом структур увеличилась до 76,04% акций, а доля государства сократилась до 23,96%.

Аналогічно є претензії і до "приватизації" Львівського Автобусного Заводу, що була проведена в тому ж таки 2000-2001 році і так само зростання кількості акцій до контрольного пакету припадає на 2004:

""Президент ВАТ "ЛАЗ" Степан Давидяк вимагає перевірки законності продажу ЛАЗу

Президент ВАТ "ЛАЗ", член комісії з приватизації підприємства Степан Давидяк вимагає перевірки законності 70% акцій ЛАЗу у 2001 році та виконання інвестиційних зобов'язань на підприємстві.

Про це він 23 лютого повідомив на засіданні Львівського прес-клубу реформ.

Він повідомив, ця перевірка є необхідною з огляду на те, що він чув інформацію про дозвіл продажу цього підприємства.

"В грудні 2004р. ФДМУ об'явив про дозвіл на продаж, цю інформацію я особисто чув із ЗМІ, з телебачення", сказав він.

Ініціативна група, яка створена на підприємстві, підготувала звернення у Фонд держмайна, у якому йдеться, що конкурс із продажу відбувався у такому році з грубими порушеннями, – повідомив Президент ВАТ "ЛАЗ" Степан Давидяк.

Він повідомив, що не було витримано терміни, в які проводився конкурс, а також до участі у конкурсі не було допущено – "Омегу Мотор", "Індустріальний союз" та банк "Аваль".

Інші два претенденти – СП "Сілавто" та "Розточчя", за словами Степана Давидяка, мають одного власника.

"На момент конкурсу ніхто не знав, хто купляє Львівський автобусний завод", – заявив Степан Давидяк.

Окрім цього, Степан Давидяк, заявляє, що інвестиційні зобов'язання, передбачені урядовою програмою на ЛАЗі не виконуються.

За даними Степана Давидяка, обсяги виробництва за минулий рік на ЛАЗі – на рівні 2000року – 960 автобусів на загальну суму 100 млн. грн.

Окрім цього, на кінець минулого року кредиторська заборгованість ЛАЗу становить понад 50 млн. грн... "

Закономірно, що скорочення і зупинки підприємств відбувались задовго до поширення світової кризи. В лиці останньої "російські інвестори" намагаються знайти пояснення реально-втілюваним намірам задовго до неї. Це стосується як Оріани (Калуш) нині Лукору, так і Львівського Автобусного Заводу:

Карпатнефтехим" и ЗАО "ЛУКОр" намерены сократить 1-1,2 тыс.работников, рассматривается возможность остановки предприятия на два года

Нефтехимические предприятия "Карпатнефтехим" и ЗАО "ЛУКОр" намерены сократить 1-1,2 тыс.работников, сообщил председатель профкома ЗАО "ЛУКОр" Олег Кушлык. По его информации, в настоящее время на предприятиях работает 4,5 тыс.человек. Как сообщил источник в "Карпатнефтехим", российский инвестор – "ЛУКойл-Нефтехим" – рассматривает возможность остановки предприятия на два года. "Сначала планировали возобновить производство в ноябре, затем – в апреле, затем – в мае, а теперь уже говорят – через два года", – сказал он. В конце мая ООО "Карпатнефтехим" заявило, что из-за высоких цен на основное сырьё – нефтепродукты – останавливает производство на 2,5 месяца. В дальнейшем планировалось, что предприятие возобновит работу в сентябре. Позже со ссылкой на первого заместителя генерального директора ЗАО Моисея Гершберга сообщалось, что "ЛУКойл-Нефтехим" готовит ООО "Карпатнефтехим" к продлению простоя на более длительный срок – как минимум до конца нынешней зимы. Он пояснял необходимость столь длительной остановки неблагоприятной конъюнктурой мировых цен на энергоресурсы, сырьё и продукцию предприятия, а также несбалансированностью производств "Карпатнефтехим"

ЛАЗ в агонії

Ірина СМЕРТИГА, "Новий погляд" / 08.12.2006 11:23

Легендарне підприємство може повторити долю "Львівсільмашу" та інших флагманів львівської промисловості.

"Неспокійним видався тиждень для власників Заводу комунального транспорту (колишнього Львівського автомобільного заводу, ще раніше – Львівського автобусного – знаменитого ЛАЗу). Пікети робітників заводу, причиною яких стала чотиримісячна заборгованість з заробітної плати, стали приводом для обговорення в середовищі львівського політикуму подальшої невтішної долі самого заводу. Окремі депутати заявили, що підприємство свідомо доводять до банкрутства його ж власники, та розмірковували про доцільність проведення реприватизації автобусного заводу. До цього додалися і проблеми з податковою. На початку року податкова перевіряла завод, в результаті чого підприємству доведеться повернути до бюджету трохи більше 4 мільйонів гривень. Керівництво заводу оскаржило рішення податкової в Львівському апеляційному господарському суді, однак суд апеляцію відхилив.

Чотири місяці без зарплати

У вівторок, 4 грудня працівники заводу влаштували пікет під стінами Львівської облдержадміністрації, вимагаючи від губернатора області Петра Олійника вирішити проблему з невиплатою їм заробітної плати. За словами працівників підприємства, зарплату їм не виплачують з вересня. Петро Олійник запевнив працівників, що до 15 грудня вони отримають зароблені гроші. Цю ж інформацію підтвердив у коментарі "Погляду" начальник управління промисловості ЛОДА Ростислав Сорока. Він також зазначив, що проблеми з виплатою зарплати за вересень виникли через непорозуміння з Укрексімбанком, в якому відкрито карткові рахунки працівників заводу. "1 грудня кошти на виплату вересневої зарплати були перераховані на рахунки Заводу комунального транспорту у Держексімбанку", – стверджує він"

Час показав наскільки брехливими були виправдання в неприбутковості для зупинки підприємств та сторонніх проблем з невиплатою зарплати. У першому випадку аналогічна продукція підприємств, які знаходяться в Росії, знаходить збут. В другому-просто недбайливе і наплювальне ставлення на стан справ на заводах повторенням підтверджується. На Лукорі знайшлись люди, що подбали за вчасність зарплатні, а от на ЛАЗ, найімовірніше користуючись відсутністю Чурікова через затримання в Сербії, керівництво заводу посвавільничало більше російського плану.

Відчуваючи "що справи пахнуть керосином" частина прикормлених об'являються великими реприватизаторами. Ті, що залишились, сконцентрувались на витягуванні останнього з заводів і всіляко захищають російських прихватизаторів. Зберігаючи цим собі місця в процесі дорізання і дорозпродажу залишків підприємницьких потужностей.

Розмови про реприватизацію в умовах політичної кризи і не існування єдиної владної команди-це спосіб заробляння політичного капіталу, окремими політиками. Звісно мета хороша, але реальність втілення і довіра словам політиків надзвичайно мала.

Завадити процесу повернення прихватизованих заводів Західної України дуже легко може нікуди не зникле російське лобі. В умовах економічної і політичної кризи Кремль має можливість як ніколи вимагати від Києва те, що йому потрібно.

Сил які, відстоювали б послідовно лінію повернення неправомірно і проводячи знищуючу політику на підприємствах немає при владі. Представники нинішньої комбінаційно-нестійкої влади всі по черзі освячували своєю присутністю інвестиційну діяльність російських капіталів. І Ющенко і Тимошенко і Янукович-усі відвідували Лукор, як і ЛАЗ.

Київ не вагаючись продав росіянам найбільші промислові підприємства Західної України в 2000 і 2004 роках. Противники прихватизації: одні-забули, інші-опинились в проросійському лагері, який політично курував продаж. Таким чином, заробивши підтримку, навіть не наблизившись до вирішення питання такі політики залізли до загальнодержавної влади і перебувають там досі.

Західна Україна уся розкрадена прихватизаторами за допомогою Києва. Більшість фірм, які за цим стоять зареєстровані в Києві за участю "держави". Призначення державної частки яких відоме-перейти в руки підставних фірм десь на Заході чи якихось островах. Система збою не давала. Видно поторгувавшись, добрі хабарі за політичне кришування-віправляли безоглядно потрібне підприємство "замовнику".

Російський слід можна знайти майже у всіх. Зокрема навіть в тих випадках, за якими здавалось стоять звичайні українські прихватизатори. Стосується це і Тернопільського Комбайнового Заводу. Область тримає першість за цукровими заводами, але також на її території знаходяться і підприємства, які випускають механізацію для потреб переробки сільськогосподарської продукції.

Як і попередні, проблеми не оминають це підприємство:

"На комбайновому заводі з листопада не платять зарплату

Останніми роками обсяги виробництва на найбільшому заводі сільськогосподарського машинобудування в Західному регіоні суттєво зменшилися. 2002-го виготовили продукції на 27,5 млн грн, а в 2006-му – лише на 4,2 млн грн. Замість налагоджування виробництва, керівники підприємства розпродували його нерухомість, майно та обладнання. Торік із заводу пішло 328 осіб. Зараз на комбайновому працює 870 осіб. Контрольний пакет акцій підприємства належить київській лізинговій компанії "Украгромашінвест". Працівникам не видавали зарплату з листопада."

"Украгромашінвест" створювався і призначався для приватизації в наслідку прихватизації по вже відомих схемах:

"Украгромашинвест": танец с акциями

Между намерениями и их реализацией – часто дистанция громадного размера. Когда в 1998 году создавалась лизинговая компания "Украгромашинвест" (УАМИ), ее задачей декларировалось "финансирование производства и закупки сельхозтехники для передачи в лизинг, а также для торговли этой техникой и запасными частями к ней". Постепенно в уставный фонд холдинга передали пакеты акций почти четырех десятков предприятий сельхозмашиностроения Украины.

В 1999 году после дополнительной эмиссии акций владельцем 49,9% компании становится британская Interlink Overseas Corp Ltd. Впрочем, уже тогда эксперты связывали ее не с туманным Альбионом, а со структурами заметно более близкого Украине Андрея Деркача. Появились новые руководители – председателем правления стал Сергей Хорошайлов (сейчас – председатель ГАК "Хлеб Украины"), зампредом – Александр Колган.

Через некоторое время изменили и устав. Причем весьма своеобразно. В апреле 2002 года на собрании акционеров правлению УАМИ дали право распоряжаться активами без согласования с ФГИ, а также беспрепятственно отчуждать госпакеты акций, внесенные в уставный фонд компании.

Кроме того, зампреду правления отводились такие же полномочия, как и председателю. Интересно, что само собрание проводилось без участия ФГИ как представителя государства. Его с успехом заменило тогдашнее Минпромполитики.

В начале 2004 года в жизни лизинговой компании возникла корпорация "Интерпайп", которая выкупила у Interlink 25% акций, став вторым после государства акционером (50,1% владеет ФГИ).

Примітно, роки приватизації фігурують весь час одні й ті ж 2000 і 2004 рр. будучи ключовими в захоплені підприємств. А ось і російський слід "Інтрелінка" з реєстраційних даних цієї компанії:

CRUDE OIL /06.12.2003

Interlink Overseas Corp. Ltd.

Katrina House

South Side

St. Sampson

Guernsey

Great Britain GY1 3LE

London representative office:

FIRST LEADER (UK) LTD., 16th Floor, Marble Arch Tower, 55 Bryanston Street,

London W1H 7AA

Re: Crude Oil

We are interested to purchase from you around 140,000 per month F.O.B NOVOROSSISK (one ship).

We shall appreciate to get from you full commercial offer ASAP.

Our L/C will be opened through BNP-Paribas.

We are also interested in any oil products you might have available.

Yours sincerely,

контактное лицо: Vladimir

адрес: FIRST LEADER (UK) LTD., 16th Floor, Marble Arch Tower, 55 Bryanston Street,

телефон: +447814971184

e-mail: отправить сообщение

Де у даних фігурує "британське ім'я" Vladimir, та вказано на покупку нафти в Новоросійську. Що за справи з Росією в цієї компанії невідомо. Скоріш за все це якась схема відмивання грошей з наступним попаданням коштів кому потрібно і хто стоїть за значно більшим оборотом.

Інші важливі підприємства Західної України також виповзли з рук держави:

Украина проиграла НПЗ Галичина

ФГИ уже несколько раз безуспешно пытался ввести своих представителей в НС НПК Галичина.

НПК Галичина по итогам работы в 2006 году получило 67,4 млн грн чистого убытка, в то время как чистая прибыль предприятия по итогам работы в 2005 году составила 2,7 млн грн.

Дрогобычский НПЗ за этот период увеличил совокупные активы на 57,5% – до 865 млн 237,1 тыс. грн, объем основных средств – на 14,6%, до 139 млн 143,6 тыс. грн.

Согласно данным Госкомиссии по ценным бумагам и фондовому рынку Украины, к 15 января 2007 года крупнейшими акционерами ОАО "НПК Галичина были ФГИ – 25%+1 акция, Glostrading Ltd. (Белиз) – 22,97%, MelchettInvest Ltd. (Багамские о-ва) – 23,08%.

По данным агентства предприятие контролирует группа компаний, связанных с ПриватБанком (Днепропетровск).

Все, що твориться в економіці Західної України неодмінно впливає на всю Україну. За політичною боротьбою з "бандерівцями" і "щирими їх захисниками" стоять економічні інтереси. Для населення Івано-Франківської, Львівської, Тернопільської і інших західних областей ця боротьба закінчується їх продажем. Втратою можливостей реалізації в своїй країні і в сучасних галузях на базі зробленого вже попередниками і сконцентрованого в певних регіонах.

В прихватизації активну участь беруть двоє: не тільки покупець, а й продавець. Держава в лиці київських чиновників продала свого часу ці підприємства без урахування інтересів працівників, мешканців регіонів і загалом держави. Стратегічні лінії були здані політиками і чиновниками за особисту винагороду. Разом з прихватизованими підприємства нові власники отримали контроль над рівнем життя в Західному Регіоні.

Росії вигідно мати дешеву робочу силу на будовах в Москві, нафтових свердловинах, інших підприємствах Сибірі, Уралу, Тюмені і загалом по всій Федерації. Більшість заробітчан з України, які перебувають на заробітках в Росіє саме із Західної України. Принаймі побувала там більшість і майже усі, що потім подались в Європу.

Зручність в таких людях полягає в отримані великої кількості робітників позбавлених соціальних прав і будь-яких політичних вимог до Уряду Російської Федерації. Вони нелегали-не хоч не їдь, заробіток грошей-ось за чим в Росію їдуть. Тому їм вистачає барака і телефонного зв'язку з рідними, що значно менше, ніж потреби працюючих громадян Росії. Куди входить і комфорт і безпека праці, вихідні, відпустки, передбачуваність і тому подібні речі.

Знання російської, відсутній візовий режим роблять розрахунок російського задуму по сприянню безробіттю в Західній Україні вірним. Бо найшвидше люди з цих регіонів поїдуть в Росію, а вже потім в Європу. Що й спостерігається. Додатковий мотив до знищення конкурентів на лице.

Прикривається російський інтерес українськими політиками. За участю останніх все й відбувалось. Причому не частковим сприянням, а прямим втручання в розвиток ситуації, що йшла врозріз з намірам дарування заводів Західної України російським капіталам.

Західна Україна не має автономії, як Крим чи більше і тому вирішення проблем з прихватизацією знаходиться значно в загальнодержавній владі. Київ продавав і сприяв переходу державної власності в російські і приватні руки. Так і політики спроваджені в Київ з метою повернути підприємства в державну власність, матимуть змогу це здійснити.

Захід України змучився. Дістало батрацтво при очевидних можливостях жити по іншому. Повернення ключових підприємств в українські руки і під контроль мешканців відповідних регіонів Західної України-це й буде реальним кроком до покращення життя. Оріана, ЛАЗ, Тернопільський Комбайний Завод і інші, зайнявши свої місця в інфраструктурі пов'язаній з навчальними закладами, енергетичним системами, забезпеченням умовами працівників в плані житла і доставки на роботу, звідки вони були викинуті прихватизацією, стануть двигунами прогресу України.

Коментарі









© 2007 - 2012, Народна правда
© 2007, УРА-Інтернет – дизайн і програмування

Передрук матеріалів дозволяється тільки за умови посилання на "Народну правду" та зазначення автора. Використання фотоматеріалів із розділу "Фото" – тільки за згодою автора.
"Народна правда" не несе відповідальності за зміст матеріалів, опублікованих авторами.

Технічна підтримка: techsupport@pravda.com.ua