Пошук на сайті:
Знайти



Народні блоги

Додати стрічку статей сайту до свого iGoogle
Останні публікації
Прапор Перемоги   УПА   Червона Армія

Примирення vs політиканство

ЗаХар | 6.05.2011 18:06

4
Рейтинг
4


Голосів "за"
5

Голосів "проти"
1

І знову війна прапорів.
Cui prodest?


Примирення vs політиканство
(Ностальгентів за Великой советско -російской імперієй цей пост не стосується)

Я хочу звернутись до тих, кого вважаю своїми однодумцями, – націоналістів і інших патріотів України.

Перше – я абсолютно згоден, що та війна стала змаганням двох потуг, жодна з яких не була проукраїнські налаштована.

Друге – я схиляюсь перед бійцями УПА, котрі поклали свої голови в боротьбі за Вільну Україну.

А тепер запитання.





Не таємниця, що виходячи з тактичних міркувань, і бандерівці і мельниківці і бульбівці вважали припустимим йти на тимчасові союзи з німецьким агресором. То чому ж у багатьох галичан сьогодні викликає неприязнь боротьба синів Великої України в армії іншої сторони? Чому подолання гітлеризму стало для вас меншою заслугою ніж боротьба зі сталінізмом? Ваші діди більш приклались до боротьби з одним ворогом, наші -з другим. Так, на Західній Україні живе більше нащадків вояків УПА, в центрі та на сході – колишніх червоноармійців. Цілком логічним має бути пошанування в одному місці червоно-чорних прапорів, в іншому – червоних. І під одними і під другими сини України боролись за її майбутнє.

Звичайно, закон про Прапор Перемоги приймати Верховною Радою було не можна. Ці речі, мабуть, варто вирішувати лише на місцевому рівні. Не сумніваюсь, що севастопольська, запорізька чи, приміром, харківська рада самі б дійшли такого висновку. Зрозуміла й реакція Львова, Тернополя чи Франківська. Були б прапори для тих, хто вважає це за потрібне, і не було б "прапорного протистояння" в Україні в цілому. Але саме така ситуація і не влаштовує справжніх (а не тих "фунтів", чиї підписи стоять під проектом) ініціаторів Закону. Задача поставлена зовсім інша. В умовах, коли авторитет влади катастрофічно падає не лише в Галичині а й в Криму та Донбасі, завдання "покращувачів життя вже сьогодні" не допустити "найстрашнішого" – СХІД І ЗАХІД РАЗОМ!. Протиставити на цьому питанні різні частини України одну одній а самим, як тій мавпі з китайської оповідки, святкувати перемогу над країною. Заради цього навіть самими ж спровокований закон порушують. Кажете – використання Прапора Перемоги в дні, пов'язані саме військовими перемогами? А ми вивісимо ще до 1-го травня і хай висить два тижні. Кажете – "Зовнішній вигляд копій Прапора Перемоги має відповідати вигляду штурмового прапору 150-ої ордена Кутузова II ступеня Ідрицької стрілецької дивізії"? А ми просто вивісимо прапори неіснючого СРСР. Кажете -закон вступає в силу після підписання його Президентом України або (в певних випадках) – Головою Верховної Ради? А ми вивісимо відразу, не чекаючи ніяких формальностей. Ау де ви? Протестуйте, зривайте, налаштовуйте проти себе ветеранів та дітей війни!

"Осьдечки ми, ось!" -відразу почулось від декого надто розумного з права – "Рви, шматуй червону ганчірку!" Так, якщо галицькі ради прийняли рішення про недопустимість на їх території радянської символіки, звичайно ж її там бути не повинно. Тут дійсно – зривати без щонайменших питань. Але коли приміром в Одесі чи Дніпропетровську вирішили -прапорам бути, то вони повинні бути. І не зривати їх – український патріотизм. Навпаки, саме державницькі сили повинні першими прийти до ветеранів з поздоровленнями а не штовхати їх в обійми промосковської комуно-русскомірскої агентури. Це наші діди й батьки і віддавати їх антиукраїнським силам -злочин.

Коментарі









© 2007 - 2012, Народна правда
© 2007, УРА-Інтернет – дизайн і програмування

Передрук матеріалів дозволяється тільки за умови посилання на "Народну правду" та зазначення автора. Використання фотоматеріалів із розділу "Фото" – тільки за згодою автора.
"Народна правда" не несе відповідальності за зміст матеріалів, опублікованих авторами.

Технічна підтримка: techsupport@pravda.com.ua