Пошук на сайті:
Знайти



Народні блоги

Додати стрічку статей сайту до свого iGoogle
Останні публікації
Україна   газова криза 2008-2009   обхідні газогони   Південний потік   Північний потік   енегробезпека   економіка

Коментар до "Український транзит. А чи є альтернатива?"/Дзеркало тижня

Гетьман | 24.01.2009 13:55

3
Рейтинг
3


Голосів "за"
4

Голосів "проти"
1

Протягом перебігу газової кризи висувались різні версії причин проведення її Москвою. Одною з версій, яка пояснює цілі економічного нападу на Україну, є бажання Кремля прискорити будівництво північного Nord Stream обхідного газогону і модернізацію південного South Stream.

Замерзання півдня Європи другий точно посуне вперед як необхідний. Цей додатковий успіх в атаці на Україну не затьмарює головного-прибирання до рук центрального потоку газу через Україну.

Український транзит. А чи є альтернатива?

Автор: Михайло КОРЧЕМКІН (East European Gas Analysis (США), спеціально для "ДТ")

Російські експортні проекти Nord Stream ("Північний потік") і South Stream ("Південний потік") призначені для того, щоб у "Газпрому" було більше можливостей відключити газ одним країнам без шкоди для поставок іншим. Ці газопроводи найменшою мірою загрожують енергетичній безпеці України, оскільки навіть зараз, за нинішнього попиту на російський газ у Європі, не позбавили б "Газпром" необхідності транзиту через українську територію.

Вже третій рік поспіль під час зимових ускладнень із транзитом російського газу через територію України або Білорусь керівництво "Газпрому" заявляє про те, що для надійності поставок російського газу в Європу потрібно якнайшвидше завершити проекти Nord Stream і South Stream. Аби переконатися, що це не так, досить знати лише дві дії арифметики.


Українська енергетична безпека не може грунтуватись на неохідності Газпрому поставляти газ в Європу через Україну. В цьому і є небезпека. Залежність економіки від транзиту російського газу підриває загалом безпеку країни. Причому неіснування альтернативи постачання газу в Європу підштовхує Газпром шантажом-завданням навмисної шкоди енергетичній і економічній безпеці України добиватись безкоштовного і повністю підконтрольного їм транзиту територією нашої Держави. Це основне джерело їх доходів і їх зацікавлення повністю убезпечити себе зрозуміле. Україні ж від такої імперської уваги потрібно позбавлятись в який небуть спосіб. По іншому атаки раз за разом руйнуватимуть і не дозволятимуть розвиватись українській економіці.

Просто віддати трубу-значить працювати безкоштовно на обслуговування тисяч кілометрів газотранспортної системи. Показати себе слабкими, а значить негідними взагалі розпоряджатись ресурсами території, що належить українському народу. Потрібно шукати інші шляхи.

Побудова альтернативних газопроводів і лякання цим України було одним з відволікаючих маневрів в інформаційно-політичному супроводі газового конфлікту. Позбутись залежності від транзиту газу через Україну не є реальним в найближчі руки. Зате прибрати контроль безпосередньо в Україні, як виявилось можна. І без приватизації газотрнаспортної системи-це ще в майбутньому за "підписані тепер майбутні борги" України.

У табл. 1 показано річні та добові експортні потоки російського газу в 2020 році за умови введення в експлуатацію проектів Nord Stream та South Stream. Розглянуто два варіанти: УКР (конфлікт з Україною), за якого "Газпром" скорочує до мінімуму українські транзитні потоки, і БІЛ/ПОЛ (конфлікт з Білоруссю або Польщею), коли "Газпром", відповідно, скорочує транзит через ці країни.

Розглянуто два варіанти обсягів експорту трубопровідного газу з Росії до Європи та Туреччини в 2020 році: (1) – 225 млрд. куб. м, відповідно до розробленої "Газпромом" "Генеральної схеми розвитку газової галузі на період до 2030 року", і (2) – 195 млрд. куб. м, поміркований варіант, який після нинішньої кризи видається оптимістичним.

Як випливає з нескладних розрахунків, після введення в експлуатацію нових експортних газопроводів Україна залишиться найбільшим транзитним партнером "Газпрому". При повному завантаженні всіх обхідних маршрутів у разі нового конфлікту "Газпрому" доведеться поставляти в Європу через Україну близько 300 млн. куб. м на добу, тобто приблизно стільки ж, скільки поставлялося 31 грудня 2008 р.


Вводити в експлуатацію потуги Російській Федерації подібного рівня який міг собі дозволити СССР-не по силі. Немає дуже дешевої робочої сили, того впливу в Світі, що з легкістю вирішив би питання екологічного занепокоєння Балтійських країн. Доларово-газова виручка, як основна складова потуги нинішньої Росії дає можливість закупляти необхідну техніку закордоном і замовляти роботи там же по побудові газогонів. Що не дорівняється своїм безплатно працюючим фахівця в СССР, за часи якого й була побудована українська газотранспортна система і розвинута не за один рік. Тому цифри перекачки "Північного потоку" і "Південного потоку" вірно підтверджують газпромівську залежність від українського транзиту.

При цьому несанкціонований відбір першого тижня конфлікту становитиме більш як 20 млн. куб. м на добу. У разі реалістичного сценарію добовий транзит знизиться до 200 млн. куб. м, але відбір газу трохи збільшиться.

Для безперебійних поставок газу в Європу "Газпрому" усе ще буде потрібен відбір із підземних газосховищ (ПСГ) України. "Газпрому" доведеться закачувати у ПСГ повні об'єми на випадок конфлікту з Польщею або Білоруссю, за якого потрібно буде відбирати з ПСГ близько 160 млн. куб. м на добу.


"Несанкціонований відбір" виникає як наслідок покладання на Україну обов'язку витрачати свій газ, куплений в Росії, на транзитування російського. При конфлікті розриванні контрактів українська сторона технічним газом не мала б забезпечувати нетранзитування російського газу. Натомість Газпром використовує технології і залежність української влади від симпатії Європи та качає газ в періоди конфліктів до ЄС. Мовляв потім домовимся, хай європейці не мерзнуть, а Газпром не втрачає більшість виручки. Одночасно цей технологічний газ стає "несанкціонованим", хоча непродажі Україні газу передбачають непродаж й газу для обслуговування транзиту. Газпром регулює повністю подані об'єми газу в Євросоюз і не втрачає нічого на прокачуванні його за рахунок України під час періодів "непідписаних контрактів".

На даний час Україна не має жодних стимулів для закачування і передоплати газу в літні місяці. Запропонована "Газпромом" ціна (418-450 доларів за тисячу кубометрів) – значно вища за європейську ціну першого кварталу, яка, за нашими розрахунками, становить близько 385 дол. за тисячу кубометрів. 12 січня на європейських спотових ринках газ із поставкою того ж дня коштував 316-330 дол., а з поставкою у другому кварталі – 247 дол. за тисячу кубометрів. Щоб "Нафтогаз" був зацікавлений у закачуванні газу, йому має бути надана значна знижка в ціні і можливість оплати після того, як газ буде продано споживачам.

Зацікавлення Нафтогазу, України і українських споживачів в нормальній ціні на газ нікого не хвилює і не хвилювало при підписані ціни і умов постачання російського газу через і в Україну. Очевидність факту полягає у повній здачі України та задоволення всіх вимог Газпрому.

За нинішніх умов "Нафтогазу" слід розглянути можливість переходу на закупівлю газу за потребою – більше взимку і менше влітку. Тоді для збереження європейського експорту на рівні 150-160 млрд. куб. м на рік без використання ПСГ України "Газпрому" доведеться побудувати два нові газопроводи із Західного Сибіру до кордону ЄС (загальною довжиною близько 9000 км) і ввести в експлуатацію нові родовища з добовим видобутком у 200 млн. куб. м (удвічі більше, ніж Південно-Російське). Для цього "Газпрому" знадобиться більш як 60 млрд. дол. інвестицій, а операційні витрати зростуть на 5-6 млрд. дол. на рік. В умовах кризи – це прямий шлях до банкрутства газового монополіста.

Основний "інвестиційний проект" Росії в сфері газопостачання-це українська влада, що здала і здає Україну через слабість, зацікавленість, інше-не цікаво. Реальність українські можливості спротиву газовому шантажу і залежності закабалили контрактами, які не підлягають перегляду в бажання російської влади і страху української. Взяти під контроль підземні сховища України тут найлегший варіант з поміж усіх модернізацій і нових сгладжуючих газогонів до кордонів ЄС.

Газопровід Nord Stream дасть "Газпрому" змогу повністю припинити поставки газу в Польщу або Білорусь без шкоди для експорту в інші країни. Таким чином, заяви Польщі про те, що проект Nord Stream загрожує енергетичній безпеці країни, видаються цілком обґрунтованими. На тлі подій останніх років немає підстав сумніватися в тому, що в разі політичного конфлікту і за наявності обхідного газопроводу Росія перекриє поставки газу Польщі. У разі конфлікту з Болгарією "Газпром" зможе перекрити поставки газу по газопроводу South Stream, не скорочуючи експорту в сусідні країни. При суперечці з Німеччиною "Газпром" зможе відключити газопровід Nord Stream, що буде дуже дошкульним ударом по німецькій економіці.

Газопроводи Nord Stream і South Stream спроектовано не для збільшення поставок російського газу і не для підвищення надійності енергозабезпечення Європи (див. таблицю 2). Нові проекти "Газпрому" дадуть Росії можливість вибірково відключити поставки газу в Білорусь, Німеччину, Польщу, Угорщину, Румунію, Болгарію та Грецію. Таким чином, енергетична безпека цих країн знизиться.


Основна енергетична загроза і Польщі і Болгарії і в дальшій перспективі Німеччині йде з повальної залежності від постачання російських енергоресурсів. Як би не викручувались, все одно до них прийде час газових конфліктів, які зараз пройшлись по Україні. Кремль почергово їсть енергозалежні країни як "циплят на новорічний обід". Хто в якому порядку попадеться можна прогнозувати, але поки що процес зосередився на Україні.

Менше за все експортні проекти "Газпрому" вплинуть на стан енергетичної безпеки України, Словаччини, Чехії та Австрії.

В умовах нової енергетичної політики ЄС "Газпрому" взагалі не потрібні нові експортні газопроводи. (Таблиця 3)

Наявні потужності дають можливість експортувати в Європу близько 200 млрд. куб. м газу на рік. ЄС запланував скорочення залежності від імпорту російського газу, тож експорт у Європу буде нижчим від планових обсягів, представлених у "Генеральній схемі". Після нинішнього конфлікту з Україною слід очікувати ще більшого зниження планів ЄС щодо імпорту російського газу. Починати будівництво Nord Stream в умовах падіння попиту на російський газ і браку коштів – це великий ризик на межі авантюри. Всі великі нафтогазові компанії світу відкладають проекти та інвестиційні рішення, і тільки "Газпром" вимагає прискорити реалізацію свого плану.

Додам, що для заповнення газопроводу South Stream "Газпрому" необхідно побудувати нову магістраль Бованенково-Ухта-Починки-Фролово діаметром 1420 мм і довжиною понад 2750 км. У результаті загальні операційні витрати "Газпрому" зростуть, а витрати на поставку газу по обхідному підводному газопроводу виявляться значно вищими за витрати на транзит газу через територію України. Витрати на транспортування газу по газопроводу Nord Stream теж будуть вищими за витрати на транзит через Білорусь і Польщу. (Таблиця 4)


Всі розповіді Євросоюзу про зменшення залежності від Росії залишались розповідями. З одного боку вони надіються повпливати на Кремль і отримати можливість керувати видобуванням після "демократизації" і "лібералізації" російської економіки, з іншого втрачати вигоди від російських енергоносіїв окремі компанії і окремі країни на користь загального блага ЄС не будуть. "Газпромівські схеми" поставлених в майбутньому об'ємів газу не зазнають значного скорочення. Обурення Євросоюзу енергетичної політикою Росії залишиться тільки словесним.

Що ж до не загрози обхідних газогонів для енергобезпеки України, то не вони самі по собі біли причиною економічного нападу на державу в 2008-2009 р. Не вони й становлять загрозу.

"Газпром" одного разу вже пішов на збільшення витрат лише заради того, щоб зменшити доходи України від транзиту. Восени 2007 року став до ладу обхідний газопровід Сохрановка-Октябрська вартістю не менш як 1 млрд. дол. та операційними витратами в 80-100 млн. дол. на рік. Офіційно оголошеною метою будівництва цієї магістралі була ліквідація транзиту газу, який поставляється через Новопсков на південь Росії, та "економія" 40 млн. дол. на рік, раніше сплачуваних "Нафтогазу".

Проектування суто політичних обхідних газопроводів іще раз показує, що з компанії, котра ставить собі за мету максимізацію прибутку акціонерів, "Газпром" перетворився на "Міністерство зовнішньої енергетичної політики".


Будь які втрати Газпрому окуповуються підписаними потім контрактами. Політична складова в політиці і Кремля і Газпрому при постачанні енергоносіїв приносить значно більші прибутку ніж при просто бізнесовому підході. Слабка Україна стала тим полем на якому Газпром кує свої прибутки. Заразом і політичний успіх з укріпленням при російській владі здійснюваних це персон. Суто політичні обхідні газогони і є суто економічно вигідними при проведенні й далі політики енергозалежності від Росії.

Газові інтереси Кремля тісно переплітаються з усіма решту. Україна для свого виживання як держави має боротись з ними. Не дозволити захопити і знову поработити український народ. Змушення до безплатного транзиту російського газу-це і є те закабалення українців і решту громадян України. Погіршення рівня життя гарантоване без відсічі економічних нападів з обхідними газопроводами чи без них.

Коментарі









© 2007 - 2012, Народна правда
© 2007, УРА-Інтернет – дизайн і програмування

Передрук матеріалів дозволяється тільки за умови посилання на "Народну правду" та зазначення автора. Використання фотоматеріалів із розділу "Фото" – тільки за згодою автора.
"Народна правда" не несе відповідальності за зміст матеріалів, опублікованих авторами.

Технічна підтримка: techsupport@pravda.com.ua