Пошук на сайті:
Знайти



Народні блоги

Додати стрічку статей сайту до свого iGoogle
Останні публікації

Cьоме Єванґеліє від Дитинства

Ярослав Дерега | 21.10.2008 20:04

-8
Рейтинг
-8


Голосів "за"
1

Голосів "проти"
9

Щодо викладацького складу, то наші зауваження є по ситуації вельми категоричними. В новій школі викладачем може бути лише особа р) чоловічої статі; д) з вищою непедагогічною освітою; ґ) з науковим ступенем принаймні кандидата наук; я) віком до 295 років; с) одружений; м) виховує своїх власних дітей; ї) українець, який навіть вдома розмовляє україн

Cьоме Єванґеліє від Дитинства

(для Українських ДОРОСЛИХ!!! Мужчин старших 21 року)

(початок читай: "Єванґеліє від Дитинства", ""Друге Єванґеліє від Дитинства", "Третє Єванґеліє від Дитинства", "Четверте Єванґеліє від Дитинства", "П"яте Єванґеліє від Дитинства" та "Шосте Єванґеліє від Дитинства")

(Головна Засада: ВИХОВАННЯ ПОВИННЕ МАТИ АБСОЛЮТНИЙ ПРІОРІТЕТ НАД НАВЧАННЯМ. Інакше наука швидше перетворить самонадіяну людину на позірно всемогутнього бога-каліку, аніж вона встигне стати людиною. "Знання без виховання – меч в руках сатани."

Головна Ціль: ВИХОВАННЯ КУЛЬТУРИ ПРАВИЛЬНОЇ ЛЮБОВІ (ШЛЯХ СЕРЦЯ).

Людина – це сума почуттів. Серце, а не розум, відчуває Бога.

"We feel because we are felt by God" (ми відчуваємо, бо Бог нас відчуває).

Головний Метод:

МЕТОД ДОВІЛЬНОГО НЕСПІШНОГО СПІЛКУВАННЯ: дитина повинна завжди знати, що її завжди люблять ("Пробач!" – "Я вже забув!"), що її завжди вислухають (бо ж невислухані – це "les imcompris", незрозумілі).

Жодної критики ані щодо себе, ані щодо інших. "Он мєня нє учіл, а радавал... Он васпітал наш пламєнь" казав любомудрий Сашка Пушкін про свого вчителя проф. Куніцина в Царско-сельскому ліцеї, де, до речі, ліцеїсти одержували вже в 17 років вищу освіту, як і мало б бути повсюди.

І, нарешті, (не обійтися ж людині без "зайвого", адже саме "завдяки зайвому мавпа стала людиною") Культура Правильної Любові до Довільного Веселого Мистецтва: через Поетичний Театр, що охоплює малювання, музику, спів, танець, поезію, театралізоване спілкування.

При цьому не фетишизуючи мистецтво заради мистецтва, пам'ятаючи, що мистецтво, як і культура взагалі, є ворогом життя, що "зуби дракона сіє воно, мистецтво", що "мистецтво співприродне комунізмови".

Поряд з тим, життєво-необхідна Культура Правильної Любові до Довільної Веселої Праці: майстерня, лабораторія, сад.

А, звично, школа асоціюється з сидінням за партою.

Проте, саме практична праця повинна породжувати необхідність і бажання вчитися. Проста продуктивна праця, в тому числі на природі, має стати основою навчально-виховного процесу. Саме така праця продукує найкращу духовну страву і духовні ліки – позитивні емоції. Щоби дитяча душа могла вбирати у себе веселість. Pour favoriser l'estime de soi. "Для щастя треба людині лише щодня радісно працювати."

Найголовніше і найпотрібніше для гармонійного розвитку: Культура Правильної Любові до Довільного Веселого Руху: Довільна гімнастика, Довільний біг, Довільне плавання, Довільна гра в м'яч (футбол, баскетбол, волейбол...).

Адже скелетно-м'язова система є ведучою в організмі, на яку рівняються всі інші системи. В тому числі, нервова. А відтак і духовна)

ТЕКСТ 7 (ВИКЛЮЧНО для Українських ДОРОСЛИХ! мужчин)

31.

Щодо викладацького складу, то наші зауваження є по ситуації вельми категоричними. В новій школі викладачем може бути лише особа р) чоловічої статі; д) з вищою непедагогічною освітою; ґ) з науковим ступенем принаймні кандидата наук; я) віком до 295 років; с) одружений; м) виховує своїх власних дітей; ї) українець, який розмовляє вдома зі своїми дітьми українською мовою, н) не вживає пива, горілки, тютюну, ані иншої наркоти.

Нова школа – тільки для українців.

Кожному люду – свою школу.

Саме такий гарний приклад подають мої мудрі брати жидо-євреї,

які приймають в свої школи виключно своїх соплемінників.

Кожен викладач нової школи повинен бути активним дослідником, який сам постійно вчиться, досліджуючи актуальні професійні проблеми. "Learn if you want to teach" (вчись сам, лиш тоді й когось навчити зможеш).

Головна мета – це НАВЧИТИ дитину ВЧИТИСЯ, себто Вчити Себе, умотивовуючи її потяг до духовного та фізичного самовдосконалення

ВЛАСНИМ ПРИКЛАДОМ ВИКЛАДАЧА.

"Children are much more likely to do what you do, rather than what you say" (діти радше схильні робити те що ви робите аніж те що ви кажете)

Саме в цьому полягає основний смисл праці викладача: не навчати інших (кожен мусить вчитися сам: "навчити неможливо, навчитися ж можна"), але працювати і вдосконалюватися заради досягнення нових і нових вершин СВОЄЇ – ОСОБИСТОЇ – ПРОФЕСІЙНОЇ – КАР'ЄРИ, слугуючи таким чином Живим, Наочним Прикладом Дітям Для Наслідування.

Адже, головне, чого може навчити Учитель Дитину – це так жити, щоби хотілося і моглося "Hitch your cart to the star" (прямувати по зірок).

"Je dois apprendre aux curieux" подає приклад мудрий француз: "Я мушу вчитись у допитливих."

Зрештою, звісно, учителю, як виховаєш собі учня, то потім будеш мати у кого повчитись.

Кожен викладач нової школи мусить займатися духовно-фізичним самовдосконаленням.

Мінімальна щоденна ціль: 30-хвилинний довільний біг. Містичний, Літаючий Біг. Що перетворює тебе на птаха. Біг, який дозволяє тобі співставляти нині твій ритм дихання з ритмом дихання Неба сьогоднішнього.

Прискіпливі японці дослідили, що півгодинний довільний біг створює в тілі людини стан, адекватний відчуттю оргазму від кохання з жінкою. Але з іншим, назовнішнім вектором.

Отож, правий був середньовічний поет, котрий насмілювався "кохатися з небом і з сонцем і з вітром і з богом самим і з чортом."

"Проживи день у перемозі", настановлював унікальний Вчитель з України Порфирій Іванов.

Кожен викладач повинен знати, або вивчати, принаймні, три іншоземні мови: китайська, італійська, англійська.

Жінки взагалі не мають жодного морального права працювати в школі.

І вони це добре усвідомлюють. І не так вже й поспішають йти на вчительок.

"Що хоче жінка – того хоче диявол". Тобто, анто-сино-німічно, страшний і всевладний Він Десь Там керує Жінкою й слухається Її.

"Women are the devil" гукає з 19-вічної Англії John Ґолзверзі вустами ніби-то романтичного Bossiney.

Адже, насправді, "to teach is to fuck". Недарма найбільше розведенок саме серед вчительок, цих нещасних злих вимушених стерв, які ще й гордяться називатися стервами. "Тут уже без люб'язно-твердого п'ястука-коханця не справитись".

Нині вся світова освітня система, що прогнила до дна, тримається лиш завдяки жінкам. Асексуальним.

Поодинокі бородані в школі, наче вимираючі динозаври, внаслідок діагностичної відсутності адекватного й повноціннного чоловічого міжніжжя, даремно носять штани з гульфіками. Їм підійшли б і спідниці.

32.

Щодо так званої емансипації, слід відкрито визнати, що спокон віків триває і зажди буде продовжуватись, допоки людство існуватиме, війна не стільки між народами, расами, ідеологіями, а між чоловіцтвом та жіноцтвом.

І добре, коли перемагає Любов. Тобто Сила. Право Сильного.

Запитайте будь-якої жінки, якій пощастило запізнати справжнього кохання. Вона сама мріє про це, співаючи: "Rape me, my friend!" (зґвалтуй мене, мій друже!), "Обніми мене і обмани мене." "Обмани мене і сам повір в обман."

А сила завжди духовна.

"Сила і краса, Сила яко краса, відкриває останню правду світу", постулював неможливий ґеніальний небожитель Весілій Весільївічь Розенефф.

Гляне дівчинонька на братів Кличків, і її тремтячі ноженята забудуть млосно про всі її думки, закони і слова. Вона чекає тільки YOHO odnoho YOHO. Ta mozhna i dvoh і trioh i desяtьoh. Аби знав лиш, шо робе.

"l'amour, c'est de la chair d'abord, de la peau, des muscles, des nerfs et du sang souvent" твердив славний Парижанський піхволог Claude Anet ще в 1927р. минулого тисячоліття (любов – це найперше плоть, шкіра, м'язи, нерви та часто кров).

Як писала відома поетка, закохана у свій чудовий орган: "оця чудесна щілина // між духом моїм і плоттю,//; ти влігся в щілині між тілом моїм і душею// – вважай, щоб в ній не провалилася й твоя душа".

Вони, поетки, як і їхні чудесні органи, принаймні, ніколи не брешуть. Кожен з нас вийшов з їх рідних темно-гарячих глибин, із тих воріт звідки весь нарід. (Але й пальцьом ніхто не роблений!)

Хоча самі ці чудесні органи ("ці страшні, небезпечні піхви") віддавна використовувалися самими ж жінками не тільки як засіб для особистої кар'єри (вічно-позачасове "хочішь стаць звіздой – пашівілі піздой"), але й як найефективніший магічний інструмент свідомого залякування чоловіків (див. феномен Фелліні).

Мармурова чи мальована Венера звикло прикриває свою піхву не від вигаданого зайво-недоречного встиду, але як жест благовоління, аби не відлякувати приваблених материнськими грудьми чоловіків своєю "темною зубастою бездонною всепожираючою виснажливою міжніжною прірвою".

Теорія стверджує, що "ЖІНОЧИЙ ОРГАЗМ – ДВИГУН ІСТОРІЇ" (щоби через подібне діяння, отримати вільний доступ до Бога, адже життєва енергія повинна пробуджуватися саме зі зневаженого низу і розтікатися безперешкодно по всьому божественному благословенному сонцесяйному тілу).

Секс-символ XX століття, славнозвісно усміхнена, а насправді глибоко нещасна Мерилін Монро, яка все своє бурхливе життя безуспішно мріяла про сім'ю та дітей, скаржилася, що ніколи не мала оргазму. Може, це і було причиною її п'янства та наркоманії, і, зрештою, такої ранньої смерті?. Кажуть же в народі, що "диявол – це зле йобана баба". А тим часом, 30% українських жінок фригідні, 60% сексуально незадоволені. Правим був місцевий блатний бард: "Ще ж скільки поля незораного//Ще скільки ходить по Львову //Матер'ялу нейобаного //Ану, хлопці, хуї в руки //Скоріш до роботи!"

Дівчатонька-жіночоньки, голівоньки такі різненькі, але ноженята підгинаються в усіх однаково тремтливо-лагідно (і слава Богу, що підгинаються!!!), і чекають-хочуть лиш його, того одного YOHO. Та можна й двох. Трьох. Чотирьох. Таким "маслом" жіночої "каші" не зіпсуєш. Це найкраще пальне для жіночого серця. Яке знаходиться в них нижче пупа, у їх святім міжніжжя храмі.

Людина, очевидно, єдина істота, якій притаманне відчуття орґазму. Зокрема, жіночого. Це виняткова по своїй силі чуттева насолода, яка може приводити і жінок і чоловіків до втрати свідомості.

Під час орґазму коханці можуть переживати виняткову за інтенсивністю зміну всіх психофізичних параметрів, внаслідок чого виникає загадковий феномен зміни свідомості, тобто екстазу, вони втрачають контроль над собою та над дійсністю.

Можливо саме сексуальний ґедонізм, що з'явився разом з виникненням феномену жіночого оргазму у предків сучасної людини, став ключовим біологічним фактором, дякуючи якому два з половиною мільйони років тому відбувся загадковий різкий еволюційний поворот від когось до людини.

"The peace of fucking" (мир від/в їбні). Богиня злагоди і ладу Гармонія була дочкою бога війни Ареса та богині кохання Афродіти. Ось так: шлях від війни до злагоди лежить через їбню, пардон, секс.

Цар звірів лев показує приклад. "I leoni si accopiano ogni 25 minuti" кажуть наші італійські вчені (леви сі злучают що 25 мінут).

Але побувавши в тутешніх краях, теплолюбні земляки Казанови венеціянці сі скаржут: "Col freddo e buio e' difficile amarsi" (тяжко тут у вас кохатися: зимно і темно). А у нас і так сєкса нєт. І нє нада нам єтава вашіва сєкса. Ми закальониє. Карочє, ми в г...є і нам так харашо.

Згідно останніх опитувань, понад 65% українських жінок ніколи не відчували орґазму і вони не здатні його відчути як наслідок неадекватного травматичного виховання. А 98% випадків жіночої істерики від невдоволеної піхви! ("істерика" по грецьки "матка").

Наші жінки хронічно страждають від "недо (л) -юб (л) еності". Та й не тільки наші. Абсолютна більшість жінок (та й чоловіків) в християнському світі потерпає від цього. Споконвіку. Звикло. Але природа мстива. Вилазить боком. Революціями та війнами.

Ґені/т/ально-гені/т/альні (і при тому жахливо нещасні в особистому житті) емансипантки Леся та Оля, поєднавшись у рожевому союзі, скаржилися, що "українське мужчинство зниділо до фіглярів та скиглярів. І женщина просто не має вибору... на виборах." Мали на увазі, як і всі решта феміністок, говорити про секс, а перейшли на політику та права жінки.

Вони добре усвідомлювали, що чоловіки та жінки розмовляють про різне, але мовчать про одне. Що "правдивий патріотизм української жінки полягає в зляганні, а не в голосуванні."

Та не було з ким. Злягатися-Кохатися. От і йшли гала- і голо-сувати. От і мусіли переводити своє нещасне, безцінно-тимчасове життя на вічно-мертви-й папір. Школярам на муку.

Для духовно-психічного здоров'я краще вже читати Ірену Карпу "Prick On The Stick" ("Хуй на патичку."). Це – Актуальніше. І веселіше. А значить здоровіше.

(всім же ж знано, що "політична сім'я України велика, але мужиків там лише два: Юлія Тимошенко та Наталія Вітренко". За офіційними (неповними, ясно) даними, 30% дружин б'ють своїх чоловічків. В Україні. І в Еувропі. Мужики стидливо мовчать, баби заґєндеризовано репетують).

Важко дивувати з довгоносої, клаповухої, криворотої мудрагельки-напівнімки О. К. На таку й негр не відважився б залізти. "Панна великої цноти" зробила зі свого занедбаного, незатребуваного, нікому не потрібного "незайманого скарбу" козир зла в піку всім яйценосцям. "Хтосічок біленький" та "хтосічок чорненький" показали кастрованому українському люду хто серед нього є who. Вони самі залюбки стали who-ями, і настільки зжилися з новими ролями, що щиро повірили в автентичну природність їхнього права на who-єносність, пардон, рівноправність.

Сама ж цивілізовано-скалічена Леся хоч на день залюбки би стала дикою Мавкою, своїм alter ego. Вона ж переконано-щасливо знала, що

"Земля – не пекло/ люди – не шуліки,/ а радощі – не гріх, а Божий дар". Це навіть для школи годиться.

Та й наш класично-класний мудрагель Яййййй-ййцький радше шугнув би до ліжка з Мавкою. Але хто зна. Може заради сенсаційних мемуарів не відмовився б якусь годинку-дві помріяти й на легендарній Лесі. Глянь, і намріяли б ґеніального синочка... Або, принаймні, вилікував би її від відчайдушного лесбіянства.

Ех, не було у неї якогось місцевого Якова Новохацького, українського аналога Джакомо Казанови...

Проте, є ще надія! Казала ж бо сусідська Мариська до Олюні, запхавши в потемках руку в штани п'яного мужика, що лежав під клюбом,: "То не мій! І не твій! І не з нашого села!!!"

Хто ж буде сперечатися, що Don Juan – таємна мрія й надія кожної.

У нас фемінізм західного кшталту не прижився лиш з тої причини, що тут споконвіку панує свій власний. У вигляді класичної пост-козацької бабократії.

В яких ще інших цивілізованих країнах стільки жінок поеток та пісяцєльніц сягли національного парнасу? Симптоматично показово щодо народного менталітету.

33.

Аж осьдечки у Києві, у видавництві "Дніпро", 2001 р. вже й видрукували "Бандурку" з такими гарними віршами, що не менш актуальні від самого "Мойсея":

"І батько велів,/І мати казала,/Сама захотіла/

Червоного буряка/До білого тіла." Або реальна історія:

"Ой там на долині /Пасла пизда свині/

Мішком обгорнулась, /А хуєм застібнулась." (N71)

Або наша власна геніальна потрібна всім камасутра:

"А в нашої Тетяни/ Повна пизда сметани!/

А хто хоче спробувати/ Треба перше полизати." (N81)

Або ось веселий та практичний віршиченько N63:

"Ішла баба з торгу, Де купила хуїв торбу:

Оце, дівки, ваше діло – Запихайте хуї в тіло!"

А як вам отаке:

"Сидить дівка на горбочку -

Видно пизду крізь сорочку:

- Ой на те ж я тонку пряла,

Щоб пизда світа повидала." (N62)

Нарід скаже, як застрілить. Де там Котляревському чи навіть унікальному чаклунові українського міцномову Лесю Подерв'янському до народної творчости! Прецінь, історію України слід вивчати власне за здорово-сексуальним Лесем, а не за калічно-геніальними лесями, в штанях вони чи без. Бо ж історія, на жаль, не наука, а мистецтво. Хай вже його творять здорові веселі любознавці-сексуали, аніж каліки.

Ото ж бо й воно. Діти би таку науку на все життя полюбили і запам'ятали. Бо це життєво актуально і правдиво! Це набагато здоровіше, веселіше, щасливіше. Це набагато українськіше, автентичніше, аніж всі "Заповіти" вкупі (нав'язані романтично-страждущими германо-московито-філями). Це, зрештою, набагато духовніше. Якщо Пан/Пані знає де в не/го/ї дух сі знаходи. Там-там, ззаду він сидит щєсливо дрімає. Буятьсі 'го розбудити. Лекше писками премудро патякати. За книжков. Але нарід сі сміє: "Під сосною спала – /В пизду шишка впала:/Семеро коней запрягали, /З пизди шишку витягали." (N50). Нарід сі свари просто метафізично-еґзистенціонально на книжкуватих дебілонос/ів/ок: "Та не знала, їбу твою мать,/ Калину ламать./ Та не знала, їбу твою мать,/ Хлопцям поцьки давать." (N60). Нарід правдиво вчит: "Ой мати, мати, мати!/ З ким же я буду спати?"/ "З хлопцями, моя доню,/ Я ж тобі не бороню!" (N91). Нарід знає, і не треба для того бути дипльомованим віденським жидом Фройдом, же "у нашого свата/ луб'яна хата,/А за тим луб'ям – /Пизда з зуб'ям;/Я б її узяв,/ Та боюся приступити:/ Хоче вона укусити." (N93). "Зачисавсі, прилизавсі,/Як зобачив дівку – всравсі". Та й нагадує, звідкіля кожен родом: "Дружку, поцілуй пизду в дучку!"/ "Ой як мені не цілувати – Вона ж моя рідна мати. (N113). Саме так: "На печі квочка квоче,/Піддружий пизду смокче:/Ой як же мені не смоктати – /Вона ж моя рідна мати." (N114). А ми святі, не їбемось. То лиш погані некультурні москалі "хуєм пизди їбуть". А високодуховні хохли висококультурно страждают, потихеньку співаючи хохляцької: "Як була я молода,/То була я різва:/Сіла срати серед хати – /Жаба в пизду влізла." Фе, то явно жидівска провокейшн на високо-духовний цнотливий нарід, наші баби сі нігди в житю не їбут: "Їбло мене сто попів,/ Дияконів триста – /Один тилько догодив,/Бо то був юриста." Фе! То не для нас. Ліпше хохлам матиматику, гісторию та футбола кусок чорнодупого. Най си бизкультурні мускалі та жиди паршиві їбут. Сєрґєй Рахманінафф ділився враженнями від поетичного занудного великосвітського вечора: "Каґда са сцени паслишалось слово "хуй", в зале наканєц вазнікла явноє ажівлєніє." Фе, от такі вони некультурні маскалі! А ми си заспіваєм під нашу рідну гурівку нашої тужної, нищєсної, за шо ж то вони їбут нас, безневинних целок, шістсот літ. Ми ж то нікого не їбем. Навіть наших бабів не їбем. Нима часу на то всьо дурне та грішне. За шо ж нас, правдивих і нищєсних, так всі їбут кому ни треба? Зрозуміло, чого збірник "Український фольклор. Сороміцькі звичаї, казки, пісні, приказки, загадки і лайки" мусів бути друкований аж в Парижу, і з 1898 року жодного разу не перевиданий. А цю збірку склав і видав відомий український етнограф, фольклорист, антрополог і археолог Хведір Кіндратович Вовк (доктор Сорбони, член багатьох наукових товариств, лавреат міжнародної премії Кана 1912р.) у співпраці з П. П. Чубинським, І. Я. Франком, В. М. Гнатюком, які були його друзями та вчителями. Але нав'язано-фемінна попівсько-фальшива скромність та дівочо-целкова сором'язливість хохляцтва до сих пір перелякано не дозволяє визнати автентичність українського міцнослову-хуєпиздойобства, чи то пак сєксу (по соврємєнно-западенському). Що ж такого поганого чи встидного в їбні, пардон, сєксє? У нас сєксу не було, нема, і не... А може був? А може є? А може ще й буде? Може ще мужчинська гордість не завстидається фемінними переляками і не опустить свою яйценосну голову нижче колін, а все ж захуярить файну пиздоносну дівку на файний здоровий приплід. І не будуть батько-мати тужити: "Ой у полі грушка не трушена,/Ще ж наша дівочка не ворушена!/Хто ж тую грушечку потрусить/Та й нашу дівочку поворушить." Чи "Ой на хаті щітка-гребінка,/А в коморі парубок та дівка:/Чого вони труться-мнуться,/Чого вони не їбуться." (N125).

Файний пуета Юрко Позаяк пише аж по-заграничному ориґінально (як чується рідний ґрунт!):

There was a young man with three pricks

Who used to explain to his chicks:

One prick is to fuck

Another's to suck

And the third one's for onanism tricks!

Некультурні англійці не встидаютсі того. А ми? Нє? Ану сі подивимо як перекласти PC-шедевра:

"Був собі молодик на три хуя

Всім дівкам він пояснював всує:

Один хуй для їбні

Другий – смокчеш чи ні

Ну а третій хуй в руку їбу я."

Ну то як горде чуття укрмовної винятковости? Стид?

Але Юрко сі не спиняє і виспівує просто яко китаєц:

"Я в тебе вганяю червоний брусок,

Але головне це духовний зв'язок.

Ти виєш, скавчиш і кусаєш подушку,

А в серці у тебе Шевченко і Пушкін.

І разом із нами сплелись у клубок

Ахматова й Лорка, Цвєтаєва й Блок.

Навіки я рідному вдячний філфаку

За те, що навчився духовного факу!"

Бадьорий люксус позаякового поезійного жесту! Браво, мужик!!!

34.

Бо Мужик завжди має при собі що його вхопити до руки. А бабі нема за що хапнутися своєю сверблячою ручкою. Хіба за огірок чи моркву? Зізнавалась бо одна, що мусила пробивати свою першу дірку простим бананом...

А ті ж таки простенькі скромненькі непоказні дешевенькі акуратеньні мовчазно-слухняні учнівські солдатики-олівчики, за останніми даними головного гінеколога України, заслужили собі славу найбільших сучасних дон-жуанів України.

Власне завдяки їх слухняно інтимній, бессловесно мовчазній, надійно твердій, секретно лагідній невідмовно підручній гостроті, якої так бракує (бо ж ніхто його не виховує) сучасним укр-мужичкам, 70% сучасних дівочок, щоб не мучитися своєю незайманою цнотливою невинністю та безпорадністю пост-компутерного чоловіцтва, дають вже собі раду самі, власноручно роблячи із себе повноправних пробитих, пардон, просунутих кубіт. Просто таки казкових. Дерев'яно-Буратінових. Самі собі казкарі. Нема кому пумагати блін-з-пляцком.

Московські джентельмени (дуже запотребувані!) вже поспішають на виручку: професійні дефлоратори здефлорують вам вашу 14-17-літню нетерплячу донечку елєґантно під смокінґовий ресторановий шампан і шопено-штраусовий вальс. В люкс-номері 5-зіркового готелю. Всього лиш за 5000 зелених. Елєґантно, лагідно, вміло. Аби дівчатко мало що згадати в своєму подальшому пісному бізнес-житю. На ПС-безриб'ї, вправний фаллос – мрія кожної незайманки. Нетерплячі італієчки прямо через газету: "Voglio essere sverginata subito. Sverginarmi. Chi puo' far'lo?" (хочу негайно знецнотливитися, хто то може зробити і то ж негайно!!!!!?). І то не жарти: 5% шлюбів в моїй рідній Італії є т.з. matrimoni bianchi (білі шлюби). Це коли хлоп сі з жівкув жене, а затим вуни сплєт в ружних ліжках і не знают чо нима дітий за п'єть літ такого жаркого кухання. Ну, як дурна пурєдна мати всю жізнь вчила сина-доньку, так і має.

Мало того, в тій же моїй улюбленій столиці світу процвітає служба "кобель для дами", коли в елітних московських псарнях двометрових сенбернарів, доґів та ньюфаундлендів навчають полюбовним втіхам з жінками. Не від найкращого життя туди звертаються заможні цалкувито емансиповані пані. Але Сешеа, як завжди, попереду. Невдоволена життям в зґєндернутому суспільстві, не рада своїй бліно-пляцковій емансипації, кубіта шукає хоч чогось справжнього, мужеського, дійсно хренового. Шукає Сили. І замовляє собі... зґвалтування. Просте. Групове. Навіть неповне. За участю лікаря, нотаріуса. Договір. Безпечний секс-екстрім. Можна з відео. Шоб пахвалітіся пєрєд падрушкамі (хай, бля, міні пазавідують!)

Матушка Расєя навздогін. Молоденькі дівчатка наперегонки приймають іслам: "Русскій мужік ізмєльчял в маральнам, в духовнам, в емаціанальнам смислє. Дзєсяцілєція равнаправія здзєлалі сфайо дзєло. Дзімакрація, равнаправіє, фємінізм і прочяя прівєлі к таму, шта мушчіни пєрєсталі рєальна биць мушчінамі. Зашчітнікамі, апорай, хазяєвамі ф канце канцофф. Я вот іду па уліце і нє віжу ні аднаво парня с мушскім взґлядом."

Віктар Єрафєєфф глухим криком кричить: "В Рассіі мужіка нєт." Відтак і жєнщіни нєт.

Судді зауважують, що в більшості випадків ініціаторами розлучень є жінки. Психологи скаржаться: жінка розівчилася кохати. Демографи попереджають: жінки відмовляються народжувати. Ще й примовляють відкритим текстом: "кохання та шлюб – це загроза свободі та незалежності жінки." Без ісламського натиску вже не обійтись. Згадаймо вічно-класичне: "Він мене не любить. Якби любив, то би бив!" Де вона, культура биття козацького? "Kоли йдеш до жінки, бери бунчука" постулює вусатий козарлюга Хведя Friedrichович Нижче (наш мужик!).

Премудра Марія Арбатова у розквіті своїх пишно-загульних літ дійшла мудрости: "Єслі цібя твой трєцій муш бьйот па мордзє, значіт вінават нє муш, а морда". А французи, вони не забули "le noble art de battre les femmes" (гонорове мистецтво биття бабів). Нагадують, що "les femmes desirent secretement etre battues" (баби потаємно хочут аби їх били). Але то є НАУКА! а не п"яне махання сокирою. Полюбовна наука. Яку до сих пір вчать, скажімо, в Китаю: як важлива частина сексульної забави.

А тіж французи, дійсно передовики жіновиробництва, дали світові науку геніально-сміливого маркіза де Сада. Яку дебільно-заляканий світ на чолі з облізлими корсікансько-австріяцькими бонапарт-шікельґруберами та православно-заткнутими поволжськими сакартвелами перекрутив на "високо-духовную ідзєю" людських м'ясорубок заради високочолих поза-пиздових мєчтаній: "Нам нада сєкс прєадалєваць, трансфарміраваць, а не асвабаждаць і іспользоваць. Фсьо радзі бааааааальшой ідзєі. Ґлавнає, падальшє ат пізди." Чисте, пляцок, праваславіє.

Тилько нині хвільозофи та культурологи світу починають розуміти і визнавати корисніть маркізових "марень" для хворого на витончену висококультурність еуросуспільсьва. Якби сучасне маркізові опчєство прийняло до зажитку його вакцинацию, то й напевно не було би подальший світових катастроф. Бо де тонко, там і... лізе Він. Головою вперед. Щоб роздерти ЇЇ. Заради Життя...

Зрештою, хоч-не-хоч, але людство завжди, поки живе, ділитиметься на тих, хто, маючи ще щось, може безпечно сцяти стоячи, та тих, хто без цього, і кому краще присісти, щоби попісяти. Але чи варто через це виховувати в своїй делікатній жіночій душі комплекс екзистенціальної меншевартісної злоби та квітучу жадобу реваншу, в намаганні компенсувати свою "обділеність" і стати самій мужичком за будь-яку ціну?

Вже доходить до комічного: у Швеції жінки вимагають встановити в чоловічих туалетах для ґєндєрної рівности жіночі унітази, і законодавчо зобов'язати чоловіків торжественно присідати підчас торжественного виконання торжественного акту торжественного мочєіспусканія.

Холоднокровні шведські мужички втрачають своє холоднокровне терпіннячко. Бороняться, як можуть. Навіть холоднозбройно, з ножем в руці.

То може краще полюбити себе такою, як Бог сотворив, і порадіти хоча б з того, що нас об'єднує зручне еґалітарно-обопільне сидяче випорожнення.

Та й теплеє ліжко.

Що, слава Богу, найсуттєвіше.

Щоправда, в золотій Еуропі та гіпер-багатій Гамериці баби настільки залякали мужиків, що ті вже самі стають бабами і ї...уть один одного, і ще й при цьому бахваляться завоюваннями своєї бабської "дзімакраці-ї" здебілізованої.

Мер Нью-Йорку, який, за його ж таки словами, "за сумісництвом працює ще й євреєм", відкриває спецшколи для ґей-дітей (не-євреїв!).

Коли тебе можуть посадити за ґрати лиш за те, що ти усміхнешся на вулиці до якоїсь незнайомої, симпатичної ґєндернутої сучки.

І ці деґенерати гусаково кличуть таку "демократію" 'undesired attention' ('небажана увага').

"Повна пиздократія", за словами сучасного київського класика. Повна перемога нещасного істеричного бабського стервізму в окремо взятій політично коректній єврів-країні, де наступним президентом цілком може стати чорна лезбіянка мати-одиначка шести діточок зачатих у пробірці, які виховуються в притулку для неповносправних.

Ґендерне насильство істеричок, що починається від першого класу школи. Мужички в Гамериці нині не мають жодних прав перед Зірвалою з Ланцюга Аґресивною Кубітою.

В моїй рідній Італії кубіта по закону може теліпати своїм вірно-тілим як хоче. А буде шось дзеленькати – на розвід його. Дітей та хату справедливий суд віддає слабшій половині. Мужик йде бомжом, ще й мусе сучку аліментувати всю свою жізнь. Недавно ж вигнані "справедливим" судом на захист своїх прав навіть утворили свою спілку бомжів. Хтось (?) під Чиїмось (?) тиском, позірно обстоюючи права жінок, розвалює італійське суспільство. Якщо навіть сам голосистий Альбано ремствує проти своєї колишньої Паверихи, яка не дає йому навіть приступу до його ж дітей. Бідака Алька жалівся недавно на RAIUNO, що підібрав з алкогольного смітника і вивів довгоногу 16-річну американську курвоньку в люди, порятувавши її від наркосексу: де ж він міг знати, що ця супер-потка така сама вроджена стерва, як і решта її співвітчизниць. Потка не фотка. Та й фотка не потка.

А ось Техаський снайпер, який весною 2003 року щасливо відстрілює 17 безневинних людей, відводячи душу від "занадто щасливого" подружнього життя, намагаючись таким інфантильним чином помститися дурнуватому, ґєндернутому суспільству, де "стервам-п-здоноскам" віддано всі можливі права. Складається враження, що робиться це все під чиїмось далеко-мудрим оком, аби докінця знищити американське суспільство.

А втім, встановлено, що саме підлітково-максималістична інфантильність (з усіма її атрибутами: колами, лендами, машинками та фастфудами з дівочками-стервами) є атхетипом американського суспільства.

Невже ж Комусь вигідно-легко маніпулювати таким дозубів озброєним Підлітком, щоби встановлювати свої порядки по цілому світі...dense boys...дурнесенькії хлопченятка.

Авторка газетньої статті тужливо бідкається щодо близької небезпеки передбачувальної ламкості високої тонкої еуро-культури перед напором "неотесаних мусульман" та інших Східняків, які цілком здатні (і навіть готові) своїми незаWalzer-oваними різними там шейкспіарами та шопенами мовчазно-впевненими міжніжними прутнями переконливо й остаточно порушити делікатну тонкість євро-культурноcти. Певно ж, замшавіла газетна културалка Клара Н. добряче піздзабула, як десь 40 літ назад її бойфренд відважно й вміло знехтував всіма тонкощами її 'євро-культуральної целки і продерся, хоч і жагуче-болісно, але й жагуче бажано, до її розпашілої від високої культури поці. За що вона та її поця йому ностальгічно дякують щоночі досьогодні. Потаємно від високо-ґазетних Kultur-Freund'ів. От і еуропи час настав. Після єгипту, греції, риму. Зрештою, в цьому її єдиний порятунок. Зникнути. Вмерти. Переродитися. Хоч і болісно. До нового, плодючого життя. То ж треба не лякатися "неотесаних східняків", а дякувати Богу, що вони є, що вони ще не здегенератизовані "високими умовностями міжніжно бабсько-божого духу".

35.

От чому страшніше будь-якої атомної бомби – баба-стерва.

Тут варто згадати, що лише 1970 року католицька церква мусіла під тиском обставин визнати жінку за людину.

Проте, мусульмани, якими так уко-хую-ться львівські дівчатонька (і не тільки і не стільки в грошах тут справа, але й у їхньому щедрому високо-fuckoвому щасливо-неупередженому, класично запальному мусульманському міжніжжі), не настільки наївно-перелякано прості, не такі боязливо безпечні.

Як і буддисти.

"Захід, завдяки християнству злякавшись Жінки, почав замість неї підкорювати Природу, яко певне метафізичне жіноче начало."

Схід навчився справлятися з сексом і любов'ю, і прямо, сміливо, завзято, науково-релігійно поров жінку. Не з переляку, метафорично, а практично. За що східні жінки щасливо й плідно вдячні своїм більш людяним, більш сексуальним, сміливішим Богам. Навіть перші туалети і ванни теж вперше виникли на "дикому" сході...)

Цікаво, що саме мусульманські та буддійські суспільства мають насьогодні найкращі перспективи:

"і цить, бабо, дірава людино, коли говорить чоловік! Будь горда понести від мене. Коли я зволю."

До речі, жоден мусульманин ніколи не одружиться з "зіпсованою дівчинкою", покриткою чи потаскухою, чи розведенкою. От і громада процвітає. Навіть в секс-заклопотаній Германії. Бо тримають Закон Божий.

("аж ось паризька дама вийшла на свою звичну вечірню прогулянку. З надією зустріти на вулиці заможного араба. Вона знає, що тільки він здатний дати раду з її невдоволено-невситимою піхво-натурою. І не тільки її класично закав'ярить, але й щедро-цілонічно заміжножить. Ще й по-попці вміло-втішно пацне в науку за невиліковну дитячу неслухняність. Ще й підкине сотню-другу на новомодні трусікі.")

Що ж, "любов – закон, життя – пекельна гра" вже 500 літ вчить християн парижанський гульвіса Franc,ois Villon. Щоправда, St. Augustin, до 20 років перетрахавши пів-Парижу, і змінивши свою сексуальну орієнтацію на релігійну, з файним для себе зиском відвертаючи потенційних грішників від гріХу й потіння, казав то саме. Але в мудрагельному об'ємі 35 товстих фоліантів. Ще й високою латиною.

Майбутнє, на думку Папи Войтили, "залежить від жінки, від виховання справжньої жінки – людини, яка не встидається і не боїться бути жінкою".

Важко бути жінкою, бо ніхто не поважає жінку як жінку. От вона і бунтує мститься.

Якщо жінка – вимушено за визначенням ворог людини, то нам залишається лише полюбити нашого любого ворога! Інакше вона знищить нас своїм незатребуваним сексом.

Любов не гріх. Любити не встидно. А ми зробили з любові смертний гріх.

Нас вчили боятись любови, і ми так само вчимо своїх дітей.

Визначний католицький теолог Отець Кевін Келі у книзі "Нові повчання в сексуальній етиці" твердить, що "sex is not sinful, it is a gift of God" (секс не є гріхом, він – дар Божий). "It is not sex that makes a person sinful. It is a person who can make sex sinful." (не секс робить людину грішною, але людина робить секс грішною справою).

Жінку треба виховувати тільки з (л) юбов'ю і тільки для (л) юбові (перша літера не обов'язкова).

"Найкраща жінка – це гола жінка." І тіло – це найбільше багатство, яке має жінка. І всі жінки та люди це знають. Та не всі відважуються визнати.

Вічно Боккаччівські невиправно безсоромні італійці зухвало стверджують, що "una donna nuda e' piu' vera, che una donna vestita" (гола жінка ближча до істини, ніж одягнута).

Некнижкова історія:

1958 року Бразілійська копана збірна прибула до Швеції на чемпіонат світу з копаного м'яча за три місяці до початку чемпіонату. Хлопці тренувалися двічі на день. З небаченою завзятістю. Охоче і невтомно. І молода зухвальна команда зухвально стала чемпіоном світу, перемігши всіх суперників, включно з господарями. Сімнадцятирічний Пеле став зіркою. А справа була в тому, що їхній тренувальний майданчик знаходився поряд з жіночим нудистським пляжем. Чемпіонами, як і казановами, стають лише зухвально. Під натхненням Жінки!!!

Ото яка атомна сила таїться в оголеному жіночому тілі!

Голій жінці слава й шана!

І сама удача, як дитя зухвалості, – це крок до голої жінки. А той, хто, як ґападзін Чєрнишєвскій, уникає можливості оволодіння жінкою, не здатний на щось серйозне в житті.

Прецінь, життя – це що пос (М) ієш, те і пожнеш.

Вчімося шанувати любов до жінки. Відважмося любити жінку як жінку! Щоби любов стала явищем поважним і звичним (як це, хоча б, є на сході), а не криво-усміхненим, заборонено-встидно-романтичним як в Еуропі.

Любов до жінки порятує чоловіка.

Любов до жінки порятує жінку.

Жінка порятує світ.

Бо жінка – це людина, яка вміє народжувати нових людей.

А це і є головним посланням християнтва – поява Нової Людини, Різдво Христа.

Народження кожної нової дитини – це потаємне РІЗДВО ХРИСТА.

ПРОКИНЬМОСЯ, ЗОБАЧМО ЧУДО.

Заповажаймо жінку своєю сильною, безоглядною любов'ю.

І Життя триватиме.

І Життя, як гордая богиня буде жити.

В любові до жінки.

Справжньої. Святої. Коханої.

І тоді "поезія, як щось тепло-середнє між камерною музикою та стриптизом", поезія (яка, як і любов, не може бути абсолютно серйозною і не терпить прямо-говоріння, але мусить бути, як і любов, трохи дурненькою і глуповатою), стане саме тут у великій пригоді. Для вічного творення любові – цієї веселої тихології ніжности.

Отож, доля лагідної сильної жіночої жінки знаходиться в руках лагідного сильного мужнього чоловіка.

Инакше вона й надалі буде безпорадно-озлоблено погрожувати: "Або ви перестанете бути бабами, або ми перестанемо ними бути."

Коментарі









© 2007 - 2012, Народна правда
© 2007, УРА-Інтернет – дизайн і програмування

Передрук матеріалів дозволяється тільки за умови посилання на "Народну правду" та зазначення автора. Використання фотоматеріалів із розділу "Фото" – тільки за згодою автора.
"Народна правда" не несе відповідальності за зміст матеріалів, опублікованих авторами.

Технічна підтримка: techsupport@pravda.com.ua