Пошук на сайті:
Знайти



Народні блоги

Додати стрічку статей сайту до свого iGoogle
Останні публікації

Третє Єванґеліє від Дитинства

Ярослав Дерега | 19.10.2008 21:21

-3
Рейтинг
-3


Голосів "за"
3

Голосів "проти"
6

ВИХОВАННЯ ПОВИННЕ МАТИ АБСОЛЮТНИЙ ПРІОРІТЕТ НАД НАВЧАННЯМ. Інакше наука швидше перетворить самонадіяну людину на позірно всемогутнього бога-каліку, аніж вона встигне стати людиною.

"Знання без виховання – меч в руках сатани."

Головна Ціль – ВИХОВАННЯ КУЛЬТУРИ ПРАВИЛЬНОЇ ЛЮБОВІ (ШЛЯХ СЕРЦЯ).

Людина – це сума почуттів. Серце, а не розум,


Третє Єванґеліє від Дитинства

ТЕКСТ 3 (для Українських Дорослих Мужчин старших 21 року)

(початок читай: "Єванґеліє від Дитинства", "Друге Єванґеліє від Дитинства").

(продовження читай: "Четверте Єванґеліє від Дитинства" "П'яте Єванґеліє від Дитинства", "Шосте Єванґеліє від Дитинства", "Cьоме Єванґеліє від Дитинства", "Восьме Єванґеліє від Дитинства" та "Єванґеліє від Дитинства: іще Половина (Післямова з французьким десертом) ").

(Головна засада в діяльності нової школи полягає в тому, що:

ВИХОВАННЯ ПОВИННЕ МАТИ АБСОЛЮТНИЙ ПРІОРІТЕТ НАД НАВЧАННЯМ. Інакше наука швидше перетворить самонадіяну людину на позірно всемогутнього бога-каліку, аніж вона встигне стати людиною.

"Знання без виховання – меч в руках сатани."

Головна Ціль діяльності нової школи – ВИХОВАННЯ КУЛЬТУРИ ПРАВИЛЬНОЇ ЛЮБОВІ (ШЛЯХ СЕРЦЯ).

Людина – це сума почуттів. Серце, а не розум, відчуває Бога.

"We feel because we are felt by God" (ми відчуваємо, бо Бог нас відчуває).

Китайський мудрець твердить, що правда серця в тому, щоб дати йому волю.

Не мучся головою з її занадто мудрими, і відтак, фальшивими ідеями-думками. Жий за велінням свого серця. Вчися слухати своє серце. Вчися чути серцем.

Не бійся свого серця. Воно – дурне, то й не обдурить тебе, як твій розум завжди тебе дурить.

Головний Метод в новій школі – це

МЕТОД ДОВІЛЬНОГО НЕСПІШНОГО СПІЛКУВАННЯ: дитина повинна завжди знати, що її завжди люблять ("Пробач!" – "Я вже забув!"), що її завжди вислухають (бо ж невислухані – це "les imcompris", незрозумілі).

Жодної критики ані щодо себе, ані щодо інших. "Он мєня нє учіл, а радавал... Он васпітал наш пламєнь" казав любомудрий Сашка Пушкін про свого вчителя проф. Куніцина в Царско-сельскому ліцеї, де, до речі, ліцеїсти одержували вже в 17 років вищу освіту, як і мало б бути повсюди. І, нарешті, (не обійтися ж людині без "зайвого", адже саме "завдяки зайвому мавпа стала людиною") Культура Правильної Любові до Довільного Веселого Мистецтва (30% шкільного часу): через Поетичний Театр, що охоплює малювання, музику, спів, танець, поезію, театралізоване спілкування.

При цьому не фетишизуючи мистецтво заради мистецтва, пам'ятаючи, що мистецтво, як і культура взагалі, є ворогом життя, що "зуби дракона сіє воно, мистецтво", що "мистецтво співприродне комунізмови".

Необхідна повсякчасна свідомо-іронічна десакралізація мистецтва, демістифікація культури як однієї з ідеологічних форм.

Поряд з тим, дитині життєво-необхідна Культура Правильної Любові до Довільної Веселої Праці: майстерня, лабораторія, сад – 40% шкільного часу.

А, звично, школа асоціюється з сидінням за партою.

Проте, саме практична праця повинна породжувати необхідність і бажання вчитися. Проста продуктивна праця, в тому числі на природі, має стати основою навчально-виховного процесу. Саме така праця продукує найкращу духовну страву і духовні ліки – позитивні емоції. Щоби дитяча душа могла вбирати у себе веселість. Pour favoriser l'estime de soi. "Для щастя треба людині лише щодня радісно працювати."

Найголовніше і найпотрібніше для гармонійного розвитку дитини це, безумовно, Культура Правильної Любові до Довільного Веселого Руху: Довільна гімнастика, Довільний біг, Довільне плавання, Довільна гра в м'яч (футбол, баскетбол, волейбол...) – 30% шкільного часу.

Адже скелетно-м'язова система є ведучою в організмі, на яку рівняються всі інші системи. В тому числі, нервова. А відтак і духовна)

18.

Для забезпечення успіхів у вищезгаданих видах діяльності треба (як засіб, а не як ціль) виховувати та формувати допоміжні (факультативні) вміння і знання. Серед них:

1) Культура Правильної Любові до пізнання таїн Природи: фізика, хемія, математика, біологія, музика, малювання – через навчально-дослідницьку працю в лабораторії, обсерваторії, майстерні, саду.

(Місце людини в природі. Я і Cвіт. Моє і Чуже. Витоки і Цілі. Божественне, природне, людське. Єдине, множинне, альтернативне. Усесвіт, як божественний чотиривимірний прояв Музики, Мови, Математики, Малювання.)

2) Культура Правильної Любові до пізнання таїн Слова: в Поетичному Театрі ("поезія як шанс у цьому крихкому світі"), вивчаючи українську та чужоземні мови методом Театралізованого Спілкування з ціллю Володіти Словом, а не бути його рабом, (бо ж "хто володіє словом, той володіє світом"),

руйнуючи кінцеву серйозність мовленого слова весело-іронічним Усміхом, навчаючись розмовляти без слів, виробляючи вміння забувати про слова, вміння вивільняти себе з-під магії слів, бачити живу Людину крізь джунглі звуків, рятувати живе життя від мертвих знаків слів, щоби зрештою могти любити Людину, а не її слова, і вміти де-індентифікувати Людину від Слова – чим між иншим і займалися в усі часи всі справжні поети ("поет – убивця мови"). Це – єдиний шлях до справжньої духовної свободи, необхідної кожній людині, і єдина ціль: ЗВІЛЬНЯТИ ЖИТТЯ ЛЮДИНИ ВІД ПУТ ОМАНЛИВИХ ПУСТОЗВУКІВ СЛОВЕСНИХ ХИМЕР.

Бо лиш Богові личить ректи істини. Людині ж, як і мові та культурі, не дано бути, а лише являтися, здаватися.

Принагідно доцільно згадати парадоксальне: "Поміж істиною та Христом, я вибираю Христа". Бо ж "істину не знаходять, її винаходять."

Справді ж бо, не шукай правди в словах – істина знаходиться, ховається, зберігається, живе, зрештою, виживає ПОЗА словами, протистоючи їм, і перемагаючи їх. Слова – лише Тимчасові Слуги Істини.

А слуги ж мусять знати своє місце.

Зрештою, окрім істин на світі є ще й люди.

"Чим більше книг ви читаєте, тим менш розумним стає ваш розум – аж поки зовсім не згубить здатність діяти!" отак мовляв Юнійо Мішіта.

3) Культура Правильної Любові до пізнання таїн Людини: історія, релігія (без моралізаторства: бо моральному вдосконаленню, як добре відомо, найбільше сприяють нормальні фізіологічні реакції організму, а не фіксація страждання як норми. Зрештою, "Я ще НЕ настільки грішний, аби мучитися мораллю. А пекло, як відомо, створене для особливо витончених, вибраних душ. Пекло існує для тих вибраних, які шукають раю. І двері пекла готовно відкриваються для шукачів раю. Шлях до раю одночасно веде і до пекла."),

українознавство, краєзнавство, психологія, валеологія, зайвологія.

Адже "можна прожити без необхідного, але забери зайве і забереш саме життя".

Наприклад, було б цікаво знати, скільки разів на день пісяв Зевс, Аполон, Геракл, Афродіта, Гомер, Одісей, Лао Цзи, Будда, Піфагор, Мойсей, Сократ, Платон, Арістотель, Олександр Македонський, Ісус Христос, Мухамед, Шекспір, Наполеон, Пушкін, Шевченко, Гітлер, Лєнін, Сталін, або, навіть, принцеса Діана, – чи вони ніколи не пісяли і не какали?).

Абсолютно необхідна тема – Культура Сім'ї та Сексу. Фаллологія та фаллософія. Більшість сімей розпадається внаслідок повної психологічної та сексуальної безграмотності.

Мудрі люди знають, що правильний, грамотний секс може замінити будь-які ліки, може вилікувати будь-яку хворобу. А нехтування статевою стороною життя може знищити саме життя.

Окрім того, згідно досліджень, понад 95% випадків душевних захворювань в "цивілізованих" суспільствах має сексуальну основу.

Між іншим, в "диких" суспільствах, де люди кохаються не за книжками (бо ж давно усвідомлено, що "поети убили любов, і після книгодрукування любов стала неможливою"), психічні хвороби цілковито відсутні.

Повчально пам'ятати, що Святий Валентин спочатку вважався заступником душевнохворих людей. Це вже пізніше йому "довірили" піклуватися, за сумісництвом, ще й про (саме!) закоханих – за подібністю, так би мовити, симптомів "захворювння". За відомим визначенням, сучасне кохання – це нещаслива історія зустрічі двох неврозів.

Отож, вчасна, регулярна, компетентна допомога професійного сексолога важить для нормального розвитку дитини-підлітка-юнака-дівчини не менше, ніж усі інші предмети і знання.

Майбутнє – за новою релігією, релігією Любові.

Адже фаллосцентрична ідея християнства зіграла парадоксально злий жарт, знищивши традиційну національну культуру кохання і спровокувавши створення його псевдокульту і заборонивши потім навіть і цей псевдокульт.

Дозволялося лише сухе позаурочне механістичне продукування спадкоємців, наче сучасних сухом'ятних макдональд'зів. (Хоча самі попи гаряче в той час гарували в своїх шашликових монастирях-гаремах).

Тоді склалася ситуація, коли єдиними берегинями напівзабутого, напівотруєного, ображеного і приниженого мистецтва Ерота лишилися тільки професійні повії (слава їм!!!). Зрештою, проституція – це святе професійне покликання (в "глупому" Єгипті ставили пам'ятники кращим повіям, бо вони свято дотримувались божественної настанови для жінки: "беруть – давай"), і вона потребує не тільки легалізації, але наукової підтримки, суспільного освячення та глибокої суспільної поваги. Йдеться не про інфантильні, а нормальні дорослі суспільства (де вони???).

Чи багато є сучасних чоловіків, яким не бракує гарячих слів голих телевізійних секс-ґерлів: "чекаю тільки на тебе, ти – самотній?, я буду твоєю подругою, ніколи тебе не залишу, маю чим тебе привітати..." ХАХАХА!!! Ми сі зрегочемо. Фе, які бридкі сантименти! Фе! Ми ж – герої!! Як здохлий на самотині в центрі Лондону Фреді Меркюрі. I Марія Каллас, яка в центрі Парижу здихала нещасною, розбитою самотністю і горем від нещасного кохання. Ми їм плескали в ручиці, коли вони сі вихиляли перед нами за наші гроші на сцені. Але так во любити їх як болючих людей – фе, ми сі бридимо. Фе, то смердит споднями, майтками, піськами, каками. То не плейбой. Най ліпше здохнут. Других наймем си на розвагу. Ми ж християни, блін-цезар-його-в-римі! Ліпше поплакати собі на чирговий сиріял чи нуву книжичку нувої дустуєвскуї.

19.

Людство виживало не завдяки, а не зважаючи на християнські людинозневажливі, людиноненависницькі доктрини та практики.

Церква стала потужним каталізатором росту та розвитку "брудної" професійної проституції. Щоб потім знову ж воювати з нею.

Нав'язуваний попами мазохізм безумовно перетворювався на свою протилежність – садизм.

А тут уже рукою подати й до німецького нацизму (несподіваного, але цілком логічного субпродукту гордого протестантизму та супер-класичної супер-німецької супер-літератури, супер-занудної, безяйцевої).

І до комунізму (незаконнорожденного виродка православ'я та "вілікай святой русскай ліцєратури").

З їх спільною мрією про легкодступну любов та спільних жінок.

Або ж взагалі про знищення сексуальних стосунків (особлива блакитна мрія русскіх паетафф і гєвалюціанєгафф.).

До речі, слово "фашизм", який народився в Італії, по-італійськи значить "спільність, союз, загальність", тобто "фашизм" – це питомо італійське слово, яке синонімічно відповідає англо-франко-русскому слову "комунізм" з його комунами.

Майкл Лінд, з США, арґументує це тим, що фашізм і комунізм суть альтернативними ідеологіями однієї стадії розвитку суспільства (недаремно ще на рубежі 18-19 століть Німеччину не вважали Європою. Європа починалася щойно на захід від тієї ж таки Германії).

Деякі дослідники вважають, що всі страшні війни ХХ століття були нічим іншим, як етапами світової сексуальної революції. Та й термін "диявол" є одним з численних синонімів "fallos'a".

Необхідно створювати-відбудовувати храми кохання, де служитимуть висококваліфіковані пошановані суспільством жриці кохання, за освітою і покликанням.

Відновивши право жінок на кохання як професію. За словами Nietzsche, улюбленого ідеолога як німецьких нацистів так і русскіх комуністів: "Християнство піднесло Ероту чашу з ядом, – але він не вмер, а лише виродився в порок." На порі вже цей заборонений, занедбаний, забруднений плід очистити і узаконити в суспільній свідомості. І навчитися споживати його гідно, вдячно, щасливо, по-божому, зрештою. Тобто без вкалічуючого страху, без облудливого встиду, без романтично кровавих самообманів.

Бо між Христом і попівсько-церковним християнством стільки ж спільного, як між зіркою та ліхтарем.

Саме попи запровадили в суспільній свідомості почуття вини і нечистої совісті. Їм зовсім недовподоби бітлівське "Make love, not war". Вони радше виберуть війну, аніж втратять контроль над людськими ґеніталіями, пардон, душами. А також над їхніми гаманцями, що, певно, ще важливіше.

Власне, християнство змішало гідність Людини з болотом. Адже Ісус Христос, насправді, виліковує людину від почуття вини. Виліковує від самозасудження.

Справжня релігія може бути лише індивідуальною, нецерковною, позаконфесійною, інтимною, що звертається до окремого, унікального досвіду окремої людини.

Чудо справжньої християнської віри полягає в здатності індивідуального виживання серед ворожого, чужого, холодного світу.

Навіть не в колективі, не в об'єднанні з иншими людьми, а в індивідуальному протистоянні, завдяки нездоланній внутрішній силі буття, яку ніхто і ніщо не здатне відчужити від людини.

Церква – це християнство як політика. "Рассія правалілась в пустоти, абразованниє хрістіанствам" вважав відважний мудрець Васілій Васільєвічь Розанов. І саме оце все попівсько-церковне різношерсне християнство очевидно і є тим дияволом, що упродовж століть розпинав і продовжує розпинати Христа. "Усі жахи Маутхаузена були запрограмовані християнством."

"Церква вже давно і свідомо уклала договір з дияволом – тим спокусником із пустелі, чию пропозицію щодо земного панування свого часу відкинув Ісус. Церква добровільно перейшла у табір диявола, коли вирішила сама взяти меч земної влади у свої руки (за доби Карла Великого)." Так сказав несамовільний й несамовитий причинник й предтеча русскава комунізма збідований герой Дастаєвскій Фєдя власним писком.

Церква, яка не змогла відвернути двох світових війн, актябрскава пєрєварота з наступними "красним терором" і громадянською війною, які забрали понад 100 мільйонів (!) життів, фашизму, нацизму, комуністичого терору, голокосту, голоду 1933 року, така церква не має сьогодні жодної серйозної довіри в світі. Її терплять як стареньку, безпомічну пенсіонерку. Хай собі дихає, поки дихає...

І тоді, за святою Меріною Цвітаївою, "і таґда Бог васстал іс цирквєй".

І прийшов початок кінця мафіозній узупації Бога церковниками.

Хоч як це не парадоксально, але й дійсно "савєцкій камунізм, загнавши офіційну церкву, по суті, в підпілля, продовжив її аґонію ще на сімдесят років".

Тут доречно згадати стародавнє положення, що "малювати картину, писати вірші, пити вино, кохати жінку – це по суті одне і те ж". Що "духове життя не нижче і не вище, ніж недухове". Що духовність та сексуальність – це, ідентичні феномени в своїй глибинній суті, дві сторони однієї медалі.

Християнство непослідовно-шизофренічно розділило "чистий" дух і "гріховну" плоть, поділило єдине до тих пір життя на священне та мирське (хоча саме відсутність будь-якої святості є головним принципом вчення Христа), впровадило в суспільну свідомість поняття гріха та гріховности людської натури. Що саме "fаllos становить центральну проблему християнства", та й інших книжкових лого-центричних релігій та культур.

Фаллософія, під тиском церковників, цілком замінила філософію. Але чи варто забувати головний постулат ґносеолоґії, що "справжнього знання паперови не довіриш, що всі слова брешуть".

Справжні, дійсні, живі знання треба пережити, а не передумати, відчути, а не зрозуміти, втілити-зробити-виготувати-здійснити самому, а не думати, читати, чекати, сподіватись. Як каже поет, "Пісянець правди правдивіший, ніж будь-який посланець правди". Та й у Біблії написано, що "слова без діла – мертві". Що "небо береться силою".

Жодні слова, жодна релігія, жодне мистецтво, жодна музика, поезія, малярство не здатні адекватно передати жодного життєвого досвіду, почуття, чи переживання.

У 13 столітті черниця Ґадевіхь втішно співала собі свою втішно-тиху всенощну: "Втіхи кохання – це гра // Якої нікому не описати // І хто що б говорив про кохання // Його мистецтво залишиться незбагненим."

Хіба (?) не заслуговує на ще більшу любов і повагу Меріна Цвітаїва за її щирі жіночі слова: "Ґаваріць славамі а любьві – ета піздзєць (=брехати). Делжни биць пеступкі кек с едной, тек і з друґой стерени."

Всіляке мистецтво, всіляка культура, всіляка культурно оформлена релігія є ворогом, суперником життя, знаходяться поза межами дійсного життя. І це варто завжди усвідомлювати.

Будь-яке мистецтво, культура, офіційна релігія, ідеологія сприйняті без іронії, перетворюються на фетиш, робляться черговим ідолом, черговою лялькою-забавкою, штучною "встанькою-ванькою" для духовно та сексуально неповноцінних інфантилів. Сказано ж, що "Христос виліковує людину від культури". Справжня віра несповідима.

"В ту мить, коли ви намагаєтесь зрозуміти Бога, а не просто любити його, ви перестаєте розуміти його, тому що Він знаходиться поза межами досягнення розуму."

Очевидно, що справжня християнізація світу ще й не починалася...

Коментарі









© 2007 - 2012, Народна правда
© 2007, УРА-Інтернет – дизайн і програмування

Передрук матеріалів дозволяється тільки за умови посилання на "Народну правду" та зазначення автора. Використання фотоматеріалів із розділу "Фото" – тільки за згодою автора.
"Народна правда" не несе відповідальності за зміст матеріалів, опублікованих авторами.

Технічна підтримка: techsupport@pravda.com.ua