Пошук на сайті:
Знайти



Народні блоги

Додати стрічку статей сайту до свого iGoogle
Останні публікації
культура   фетиш

Друге Єванґеліє від Дитинства

Ярослав Дерега | 19.10.2008 17:35

-4
Рейтинг
-4


Голосів "за"
2

Голосів "проти"
6

Сьогодні вже чітко усвідомлено, що Освенцім – це типовий плід сучасного просвітництва.

Воно не тільки вилучило зі сфери буденного життя існування потойбічної несповідимої тайни (нерозгаданої і нерозгаданної), але й поставило під заборону будь-які намагання пошуку такої тайни. Забуваючи, що тайна – це ім'я синонім Бога.

Разом з тим, "за просві


Друге Єvанґеліє від Дитинства

(для Українських ДОРОСЛИХ Мужчин старших 21 року)

ТЕКСТ 2 (початок читай: "Єванґеліє від Дитинства").

(продовження читай: "Третє Єванґеліє від Дитинства", "Четверте Єванґеліє від Дитинства", "П'яте Єванґеліє від Дитинства", "Шосте Єванґеліє від Дитинства", "Cьоме Єванґеліє від Дитинства", "Восьме Єванґеліє від Дитинства" та "Єванґеліє від Дитинства: іще Половина (Післямова з французьким десертом) ").

10.

Сьогодні вже чітко усвідомлено, що Освенцім – це типовий плід сучасного просвітництва.

Воно не тільки вилучило зі сфери буденного життя існування потойбічної несповідимої тайни (нерозгаданої і нерозгаданної), але й поставило під заборону будь-які намагання пошуку такої тайни. Забуваючи, що тайна – це ім'я синонім Бога.

Разом з тим, "за просвітницькою волею до знань стоїть архаїчний страх сексуального контакту й бажання усунути цей контакт... Просвітництво організовує себе в полемічно-профілактичних науках як цілком войовниче знання. Однією рукою малюють чорта на стіні, аби іншою його витерти... Треба просвітничувати Просвітництво стосовно того, до чого воно спричиняється", – залізно арґументує залізний німець Петер Слотердайк.

На часі встановити ще одне міжнародне свято – всесвітній День Спалення Книжок, яко найпідступніших та найзапекліших ворогів і зомбувальників людства (жоден кіт не прочитав жодної книги!). "Кожна книга – крадіжка у власного життя. Що більше читаєш, то менше вмієш і хочеш жити сам" сповідалася геніальна поетка-страждальниця чорнокнижниця Меріна Цвітаїва.

Найперше заслуговують на почесне знищення так звані шедеври. Певно ж недарма дітям найбільш до вподоби (а може й до потреби?) ламати власне свої найулюбленіші іграшки. Щоби звільнятися від їх впливу?, від залежності від них?, і розчищати дорогу до подальшого розвитку?

Великий Тімірязєв, який відкрив фундаментальне для існування життя на землі явище фотосинтезу і його реаґент хролофіл, виривав з книжок потрібні йому сторінки, а решту викидав на сміття.

Отож, кожна держава зобов'язувалась би спалювати в цей день принаймні один мільйон книжок. Щоб людям легше дихалося.

Ще Сократ попереджав, що "книга – це ворог, і чим більша вона, тим більше зла несе вона в собі".

"Завдання книги – лежати неподалік. А вже підібрати її чи наступити на неї чоботом – справа другорядна", – ґалантно згоджувався великий поет і великий єврей Іосіф Бродскій ("Што касаєцца звьозд, то ані всіґда.")

"І сниться професорці йде їй назустріч Лєв Талстой з нічником в руках і каже їй: 'Ось я тут де-що зробив, і тепер несу показати всьому світу. Хай всі дивляться.' " Так русскіє насмілюються по-новому поглянути на своїх священних кумирів. І кумири від того стають людянішими, і... перестають бути кумирами. Замість страху з'являється любов. Співчуття. Людяність.

Книжковий розум – наймодніший кумир сучасного суспільства. Як каже класик, влада книги, друкованого слова зробилась настільки безмежною, що ми не здатні її помітити, як риба не знає, що таке вода, а птах не помічає повітря. Влада книги стала настільки абсолютною, що ми не можемо зробити кроку, щоби не звірятися з книжковою репрезентацією.

Та тут на порятунок прийшов телевізор. Саме він, а не бомба, є найбільшим винаходом людства в ХХ столітті. А за ним прийшов й син-вундеркінд ТВ – комп'ютер.

Занадто дорого ми мусимо платити, коли забуваємо, що людина – це мислячий організм, а не просто логічно думаюча голова.

Що окрім т.з. книжкового інтелекту, окрім голого аналітичного розуму, кожна людина обдарована іншими видами інтелекту, тобто іншими способами пізнання дійсності, які залишаються злочинно занедбаними традиційною схоластичною системою виховання та освіти, та й сучасним суспільством загалом.

Яке зрештою розплачується за цю тоталітарну однобокість тоталітаризмами різного штибу, фашізмами, большевізмами, війнами, природними катаклізмами, техногенними катастрофами і, зрештою, розпадом людської особистості, сім'ї та й самого суспільства.

Бо навколишній, видимий світ є всього лиш проекцією, відображенням внутрішнього невидимого світу людини.

Бо НЕ ОСВІТА ВИЗНАЧАЄ доброчесність, а навпаки доброчесність визначає ПОТРЕБУ людини в освіті.

"Лише справжня людина може добутися справжнього знання."

Недопустимо просто так собі освічувати, чи хоч знетемнювати, людину, яко Пасивний Об'єкт Сторонньої Уваги. Хоч якої любо-добро-зичливої уваги.

Основне – це виробити потребу, створити внутрішній потяг до Світла, до Освіти, до Освітлення, до Висвітлювання, що означає готовність до, вірогідно, безкінечної дороги духовних пошуків та випробовувань.

Адже важливо не просто Щось знати, а ЯК це Щось знати і Для Чого знати.

Зрештою культура – це не безладний школярсько-вузівський набір безладної купи Логічного Знання, але Спонтанне Відчування Гармонії Життя. Культура – це (внутрішнє) відчування, а не (позірне, зовнішнє, показове) знання: Відчування, а не знання!

Культура – це більше тіло, ніж голова, більше біологія, ніж психологія.

Так як і поезія – це не просто логічно звіршовані слова, це наука дихати Богом, як Бог, наче Бог. Кожен може навчитися віршувати, але ґеніальну поезію може створити лише ґеніальна Людина. Ґеніальна Особистість.

Східні мудреці стверджували, що найвищий ступінь розвитку особистості – це духовний розвиток, а найпримітивніший ступінь – інтелектуальний.

І згадаймо, що людина – це мисляче тіло, а не просто логічно думаюча голова.

Мозок з його інтелектом – лише частка цілого.

"Людське тіло – це величезний розум, певна множинність з єдиним смислом", по-німецькому сміливо наполягав Herr Friedrich Nietzsche.

Сучасні емоційно незрілі школярі з їх гіпертрофованими інтелектами, що обтяжуються відгодованими телемастурбованими бездомними фаллосами, спантеличені зустріччю з книжково-злими розпалено-невдоволеними тінейджерськими піхвами шукають порят-унку в наркоті та іншому збоченстві.

Сьогодні "фізики" вже самі розуміють, що змушені ставати "ліриками", аби не поспішати будувати нові комунізми з новими чорнобилями, чи експериментувати на "чужих" хиросимах."

Перший фізик 20 століття ґенільно мудрий жид (даруйте за тавтологію) Аlbert Einstein фото-язикато проголосив, що "на гіркому досвіді ми переконалися в тому, що з допомогою лише раціонального підходу вирішити соціальні проблеми суспільства неможливо."

Всі глупості на землі зроблені серйозними, розумними людьми, весело повчав дойч-барон Мюнхаузен.

І не шукайте в ідеях істину. Шукайте в ідеях лірику. Радить поет.

"Наша практика, яку ми завжди вважали леґітимним дитям ratio, насправді являє собою центральний міф сучасності. Практична Філософія підпала під владу міфу про активність, сліпо віддалася зв'язкові з раціональним активізмом.

У цьому засліпленні практичний розум не зміг узріти, що найвище поняття діяльності є не дія, а 'дозвіл речам статися'.

У непрактиці, у бездієвій діяльності, у дозволі речам статися і невтручанні (як вияв поваги до нереченної тайни) можуть діставати своє вираження якості думки, вищі від хоч би як там продуманої дії.

Це означає: коли ми нічого не робимо, немає й тигра, якого важко видресирувати і з якого ще важче злізти; хто здатен до недіяння, той не волочить за собою шлейф уже непотрібних проектів; хто вдається до практики помірності, тим не керує автоматика самопідтримки розперезаної активності..." – карбовує крок той же Петер Слотердайк.

"Діоґен протиставляв природу законові, він передбачував принцип саморегуляції й обмежував активні втручання тією мірою, що 'відповідає природі'...

Суб'єктивний розум зможе почути в собі об'єктивний розум лише завдяки пасивності й незворушності, ... ентузіастичної незворушності, коли на вершині володіння думкою мислитель відступає вбік і дозволяє, щоби в ньому самому стався 'самовияв' істини".

Співає dali свою величну арію на греко-християно-китайський кшталт 'блудний син німецької Європи' Петрусько Слотердайко.

11.

Людина людині – вовк, товариш і брат. Це – природно.

Сам Христос казав, що ніхто, ані він сам, не є добрий, – лиш Бог. Але й тут, певно, говорить чемний і перелякано-слухняний Син свого всемогутнього Батька.

Виховувати дітей в уявленнні про те, що світ добрий, а люди благочесні – це все одно, що споряджати експедицію на північний полюс в купальних костюмах, – цілком резонно вважав ще один великий син великого жидівського народу Siegmund Freud (божественна символіка цього імені: Sieg – перемога, Mund – ротом, Freud – радість, в результаті).

"They let you alone only when they see you are ready to kill (them)."

Щодо штучно склеєного гуманізму, то ще сто років назад мудрий Нікалай Бірдзяєв теоретично показав всю його небезпечну фантасмагоричність, яка була фактично підтверджена наступними світовими війнами між найбільш гуманними, найбільш християнськими (!), найбільш книжковими, найбільш цивілізованими, найбільш культурними, найбільш елеґантними суспільствами, яко французьке, італійське, австро-угорське, німецьке, російське, англійське, американське.

ВСІ суспільства, які сповідували високий гуманізм та християнську мораль (!), ЛОГІЧНО-ПАРАДОКСАЛЬНИМИ ПЛОДАМИ ЯКИХ СТАЛИ фашизми, голодомори, голокости, масштабно-велична практика замріяно-сентиментально-асексуального-a-la-dastajevskiy-братерсько-сльозливого-pravoslavno-русскава каммуністічєскава ґулаґа і т.д. "Усі жахи Маутхаузена були запрограмовані християнством."

А любов? Ми любимо наших дітей (?) і зраджуємо їх (бо змушені?) у нашу єдино-звичну школу, тобто у деградуюче рабство духовне і фізичне.

Чи робить їх щасливими така наша любов?

Чи існує взагалі якась альтернатива цій безплідній, катастрофічній агресії щодо наших дітей, яку ми називаємо школою?

Діагноз потребує відповідної терапії.

Нова школа повинна бути побудована на інших засадах, поважати інші цінності, переслідувати інші цілі.

Будь-яке навчання повинне приносити дітям радість.

Будь-яка діяльність повинна робити дітей щасливими.

Право на щастя – природжене право кожної дитини.

Та й Бог, кажуть, любить саме щасливих.

А "щаслива людина повинна прожити життя геніальною, знаменитою, випещеною", вірять мудрі брати-жиди (ot y kogo treba уклінно і вдячно ychutusia!!!: "мой гєбьонок самий кгасівий, самий умний, самий лучший!").

Нова школа повинна виховувати і розвивати всіх дітей в радості і щасті. 5-річний мудрець повчав: "Треба думати щасливі думки. І вони самі піднімуть тебе у повітря."

Доречно, Будда називав свого улюбленого учня Ананда, що значить "радість".

12.

Головна засада в діяльності нової школи полягає в тому, що:

ВИХОВАННЯ ПОВИННЕ МАТИ АБСОЛЮТНИЙ ПРІОРІТЕТ НАД НАВЧАННЯМ. Інакше наука швидше перетворить самонадіяну людину на позірно всемогутнього бога-каліку, аніж вона встигне стати людиною.

"Знання без виховання – меч в руках сатани."

Чому "не убий!"? Тому що убити набагато простіше, легше, природніше. Любов – це труд, самопожертва.

Чому "не вкради!"? Бо заробити важче. А вкрасти – це природно.

Чому "не обманюй"? Бо обман – це природно, неможливо жити не обманюючи.

Ідеал, який розщеплює людину навпіл. Якщо забути про ці слова та ідеали, тоді лиш зможеш жити і... дотримуватися "забутих" ідеалів.

Сучасна школа спрямована на продукування саме вчених убивць та високочолих ницих духом злодіїв.

13.

Книга – річ другорядна в житті, хоч і потрібна. Як сказав 4-річний мудрець: "Життя – перше, книга – друге."

Книга повинна бути "важкодоступною". Спілкування з книгою треба "заслужити".

Має виникнути голод до книги, туга за книгою, невідмовна потреба в книзі.

І розуміння того, що книга – це лише одна з багатьох альтернатив на шляху до пізнання Світу. І, при цьому, далеко не найкраща.

Зрештою, "правди паперові не довіриш; в словах немає правди".

Кожне слово – це наклеп на дійсність. Яка існує за межею слів. Наше серце знає цю правду. Поет радить: "О, серцю, пізнай!// Повірити хай ти не в силі. //Та в безкінечності слів, //Повинні знайтися слова, //Що до віри тебе призневолять."

Відтоді як пан-гер Ґутенберґ запровадили у Еуропі книгодрук, кількість книжок кожні 7 років подвоювалася.

І вже під кінець 19 століття людство опинилося в стані такого культурно-інформаційного перенасичення, що знову ж таки німецький гер і філософ Ґільденбрандт виступили з пророчим застереженням про майбутні жахливі євро-катастрофи.

Які незабаром заквітчали Євро-землю пишно-кровавим цвітом.

Доки ж не буде пророка в своєму євро-домі!

Головна Ціль діяльності нової школи – ВИХОВАННЯ КУЛЬТУРИ ПРАВИЛЬНОЇ ЛЮБОВІ (ШЛЯХ СЕРЦЯ).

Людина – це сума почуттів. Серце, а не розум, відчуває Бога.

"We feel because we are felt by God" (ми відчуваємо, бо Бог нас відчуває).

Китайський мудрець твердить, що правда серця в тому, щоб дати йому волю.

Не мучся головою з її занадто мудрими, і відтак, фальшивими ідеями-думками. Жий за велінням свого серця. Вчися слухати своє серце. Вчися чути серцем.

Не бійся свого серця. Воно – дурне, то й не обдурить тебе, як твій розум завжди тебе дурить.

Щоби не відчуватися "Schuldig der Suende des Denkens."

За словами французького філософа Ламетрі: "Розум ще нічого розумного не зробив. Розум відірвав нас від реальности і навчив страждати."

Отож, пам'ятай про безгрішність інтуїції серця.

Власне, мудрість серця уможливлює здатність до миттєвого досягнення повного надчуттєвого знання.

Адже знання та розум можуть існувати окремо один від одного.

А ті проблеми (= гріхи), які виникають як відплата за пізнання, не розумом вирішуються.

Вони вирішуються силою волі.

Волі серця.

Позасловесної, таємничої волі мудрості серця.

Доречно, на французькому поліцейському жарґоні 'verbaliser' 'вербалізувати' значить 'скласти акт про наявність злочину'.

Інвалідний розум, скалічений нікчемними науками, ніяк не заслуговує на довіру в керуванні життям людини.

Комунізм був нічим іншим, як апофеозом міфу про всемогутність та всевладдя голого розуму, інтелекту.

Отож, вчи своє серце вмінню відділяти брехню, яка не є брехнею, від правди, яка не є правдою.

Вчи своє серце любові: веселої тихології ніжності!

Пильнуй свого живота, – голова сама дасть собі раду.

Славнозвісний "дитячий" Карнєй Чюковскій висказався неподитячому виразно: "Разум лжьот, а цєла ґаваріт правду. Нє нада думаць. Пусць думаєт ваше цєла."

Деякі езотерики стверджують, що тіло знаходиться ближче до Бога, аніж душа. Адже ж бо "тіло є храмом Божим".

Свобода духа неможлива без свободи тіла. Ідеї ж породжуються через тіло. А непомірне возвишення духу виявилося погибельним для тіла. Сучасна франтична масова культура – гостра реакція проти закляклення живого життя високочолим релігійно-класичним мистецтвом. "Маскультура – це повстання тіл проти духів".

Адже свідомості дано лиш те, що показує їй тіло.

Оберігай свій дух покоєм, і тіло само виправиться. І ти відчуєш, що вищий духовний смисл життя проявляється в святій тваринно-божественній тихій радості дихати і жити...

Розум свідомий повинен підчинятися розумові дійсному, справжньому.

Але коли діяльність свідомого розуму робиться самодостатньою і стає ніби-то незалежною та ніби-то вільною, тоді справжній розум обов'язково карає вискочку у вигляді депресій, кризисів та фатальних розчарувань.

"Вирішальним є наявність розумного розуму, тобто розуму, який без примусу прислухатиметься до схильностей наших тіл" по-прусацькому чітко шпрехає той самий Петер.

І забути про свої думки і дати тілу свободу? Тілу живеться краще всього тоді, коли йому просто не заважають жити.

Інстинкт є єдиною, незаперечною істиною:

"Dans les jardins, "У пралісах наших

De nos instincts, Глибинних чуттів

Allons querir, Ходімо шукати

De quoi guerir!" Чим себе злікувати."

Сучасна людина стає перешкодою для самої себе.

Варто дослухатися поради ще одного великого жидо-єврея Карла Юнга про те, що "необхідно позбутися імпульсу насильного подавлення інстинктів, бо цей імпульс веде до істеричного роздування нашої духовності, і, відтак, отруює ту ж саму нашу духовність. Адже людина, яка живе інстинктами, може звільнитися від них, так само легко і природно, як вона жила ними."

Зрештою, не встидайся свого страху, бійся сміло! Бо "якщо ти встидаєшся себе, то й саме сонце тебе завстидається".

Звісно, свобода не тотожна з уседозволеністю. Свобода – річ індивідуальна, особиста, інтимна.

Свобідною може бути лише обмежена людина.

Обмежена характером.

Відповідальністю.

Тобто, свободі треба вчитися.

Свободу треба виховувати.

Свободу треба вміти берегти, і пильнувати. Щодень. І щохвилини. Як вдих і видих. "Аби твого вінця ніхто не украв".

Свобода страшна. Вона лякає. Її бояться. Свобода – річ небезпечна, бо це не місце під сонцем, а місце під відкритим небом.

Без жодної ґарантії на успіх. Вибір за людиною.

Але така вже доля для людини: екзистенційна самотність та божественна свобода.

Усе решта – зрада собі, спілка з Антибогом. DEMENTIA.

Точно сказав наш Йвась що Франко, перефразовуючи апокрифічне Євангеліє,: "Якщо знаєш, що дієш – блаженний єси,//А не знаєш, що дієш – проклятий єси.// Якщо знаєш, що дієш – закон є ти сам.//А не знаєш, що дієш,//Закон є твій пан."

Це висловлювання Ісуса Христа є справді парадоксальним.

Але це – природно.

А те, що природно, не може бути ані поганим, ані добрим. Лише оптимальним.

І безальтернативним.

14.

Головний Метод в новій школі – це

МЕТОД ДОВІЛЬНОГО НЕСПІШНОГО СПІЛКУВАННЯ: дитина повинна завжди знати, що її завжди люблять ("Пробач!" – "Я вже забув!"), що її завжди вислухають (бо ж невислухані – це "les imcompris", незрозумілі).

Жодної критики ані щодо себе, ані щодо інших. "Он мєня нє учіл, а радавал... Он васпітал наш пламєнь" казав любомудрий Сашка Пушкін про свого вчителя проф. Куніцина в Царско-сельскому ліцеї, де, до речі, ліцеїсти одержували вже в 17 років вищу освіту, як і мало б бути повсюди.

Не сантименти, бо сентименталізм – це змертвіла, штучна любов.

Жива любов, шлях серця – це "постійна готовність убити Будду".

Екзистенційне право дитини – це право не любити. А також право помилятися. Та право забувати.

Не боятися не любити – це значить мати силу вибирати те, що можеш любити. Це значить вміти сказати "ні".

Необхідно вчитися мистецтвові забувати. Адже ж "за-бути" значить "до-бути", тобто бути завжди. Можливо й недарма Талстой, той, що Лєв, інтуїтивно-магічно вірив, що якби людина вміла забувати, вона б могла жити вічно...А покаяння – найкраща вправа з забування.

Разом з тим, неодмінно вчитися помилятися. Щоби не встидатися своїх помилок. Завдяки камінню під ногами досягаєш вершини. Інакше загрузнеш в болоті страху, вагання, очікування і нерішучості.

Не боятися помилятися і, відтак, вчитися не зловтішатися з чужих помилок. Щоби не марнувати своє життя на пошук скалок в чужих очах, ані колод у своїх власних.

Лише завдяки помилкам (в біології вони називаються мутаціями) розвивається, прогресує, виживає саме життя.

Завдяки помилкам виникають, живуть і розвиваються нові мови.

Психолінглістика стверджує, що "помилка породила мову: здатність розмовляти з'явилася в людини в результаті помилкової ґенної мутації".

Помилка – оптимальний шлях існування та розвитку життя.

Помилка – це життя. Правдива лише смерть.

Вміння і здатність помилятися – це вміння і здатність жити.

Саме життя, врешті решт, є логічною помилкою, "асиметричною, 'недосконалою' формою існування матерії" за уявленнями японської філософії.

Тим більше слід його цінувати і любити.

Таким чином, виходячи з трьох вищезгаданих засад освіти, слід виховувати Культуру Правильної Любові до ТРЬОХ ОСНОВНИХ видів діяльності.

15.

Найголовніше і найпотрібніше для гармонійного розвитку дитини це, безумовно, Культура Правильної Любові до Довільного Веселого Руху: Довільна гімнастика, Довільний біг, Довільне плавання, Довільна гра в м'яч (футбол, баскетбол, волейбол...) – 30% шкільного часу.

Адже скелетно-м'язова система є ведучою в організмі, на яку рівняються всі інші системи. В тому числі, нервова. А відтак і духовна.

16.

Поряд з тим, дитині життєво-необхідна Культура Правильної Любові до Довільної Веселої Праці: майстерня, лабораторія, сад – 40% шкільного часу.

А, звично, школа асоціюється з сидінням за партою.

Проте, саме практична праця повинна породжувати необхідність і бажання вчитися. Проста продуктивна праця, в тому числі на природі, має стати основою навчально-виховного процесу. Саме така праця продукує найкращу духовну страву і духовні ліки – позитивні емоції. Щоби дитяча душа могла вбирати у себе веселість. Pour favoriser l'estime de soi. "Для щастя треба людині лише щодня радісно працювати." Устами вже 5-річного мудреця ще раз проглаголила істина.

Навчися мови Шейкспіара, аби хоча б лиш зрозуміти David'a H. Lawlence'a в його поезії "Work":

"There is no point in work

unless it absorbs you

like an absorbing game.

If it doesn't absorb you,

If it's never any fun,

Don't do it.

When a man goes into his work,

He is alive like a tree in spring,

He is living, not merely working."

Групу безнадійних, невиліковних, цілком "відспіваних" наркоманів запросили до колективу людей, які жили в лісі і щодня працювали на свіжому повітрі. Їли просту їжу. Пили трав'яні настої. Особливо з кропиви. Всі (!!!) наркомани повернулися до нормального життя. Без жодного лікаря. Без жодних пігулок. Ці всі лікарі є "псевди". За такі євро-фонди який там Гіпократ до дідька здався...

Микола Зеров правдиво передав відчуття цілющого й плідного єднання людини і природи: "В цій гострій свіжості передсвітних годин, оточений зеленим віддихом саду, вперше я відчув звуки внутрішньої музики."

17.

І, нарешті, (не обійтися ж людині без "зайвого", адже саме "завдяки зайвому мавпа стала людиною") Культура Правильної Любові до Довільного Веселого Мистецтва (30% шкільного часу): через Поетичний Театр, що охоплює малювання, музику, спів, танець, поезію, театралізоване спілкування.

При цьому не фетишизуючи мистецтво заради мистецтва, пам'ятаючи, що мистецтво, як і культура взагалі, є ворогом життя, що "зуби дракона сіє воно, мистецтво", що "мистецтво співприродне комунізмови".

Необхідна повсякчасна свідомо-іронічна десакралізація мистецтва, демістифікація культури як однієї з ідеологічних форм.

Святою, за визначенням, не може бути ані жодна культура, ані жодна література, ані жодний продукт людської діяльності.

Релігійні містики стверджують, що Ісус Христос виліковує людину (саме!) від культури, що релігія потрібна саме для того, аби ліквідовувати, відсторонювати етичне. А матір'ю етики є естетика (вид, вигляд, зовнішнє) – ця вельми мінливо-непостійна дама. Адже "культура – це не храм для поклоніння, але майстерня для праці. Культура – це те, що ми вміємо любити".

Справжнє мистецтво не повчає, а радує, не пригнічує вимученою, модно-стильною, "інтелігентською правдою", але відновлює в серці людини споконвічні Джерела Вільного Духу, Веселого Духу – Духу Радости Життя!

До речі, "веселада" значить "здоров'я" мовою литвинів. Зрештою, згідно Євангелії (тобто Доброї, Радісної Вісті), саме "радість є найпершою ознакою християнина". І "щастя входить у веселі ворота".










© 2007 - 2012, Народна правда
© 2007, УРА-Інтернет – дизайн і програмування

Передрук матеріалів дозволяється тільки за умови посилання на "Народну правду" та зазначення автора. Використання фотоматеріалів із розділу "Фото" – тільки за згодою автора.
"Народна правда" не несе відповідальності за зміст матеріалів, опублікованих авторами.

Технічна підтримка: techsupport@pravda.com.ua