Пошук на сайті:
Знайти



Народні блоги

Додати стрічку статей сайту до свого iGoogle
Останні публікації
О ТАТО! А МАМА!?

Єванґеліє від Дитинства

Ярослав Дерега | 19.10.2008 14:46

-3
Рейтинг
-3


Голосів "за"
3

Голосів "проти"
6

ОТАТО! АМАМА?

{ (суспільні я-й-це-комплекси?) }

одноразова ложка, одноразовий друг, одноразове життя, одноразові пісні, одноразові шприци, одноразові дівчата,

"Ріно, ти знаєш, після третього викидня мій лікар заборонив мені носити годинника на правій руці, бо це зле впливає на мою підниркову залозу." – "Іро, може надниркову залозу?"


Єванґеліє від дитинства

Єванґеліє від Дитинства or Who Fact&Fax Ukraine

(FILOSOFIA, FALLOSOFIA, AMOR або ОСНОВИ УСПІХОЛОГІЇ)

(для українських ДОРОСЛИХ мужчин старших 21 року)

Шанобливо присвячується Тому, Хто всіх нас зробив, і Тій, звідки ми всі вийшли, а також Святому Акту Їх Єднання, завдяки Якому ми простуємо до Життя Вічного.

(продовження читай: "Друге Єванґеліє від Дитинства", "Третє Єванґеліє від Дитинства", "Четверте Єванґеліє від Дитинства", "П'яте Єванґеліє від Дитинства", "Шосте Єванґеліє від Дитинства", "Cьоме Єванґеліє від Дитинства", "Восьме Єванґеліє від Дитинства" та "Єванґеліє від Дитинства: іще Половина (Післямова з французьким десертом) ").

На початку було Дитинство.

І Дитинство було з Богом.

І Дитинство було Бог.

Воно було на початку з Богом.

Все через Нього виникло,

і без Нього нічого не виникло, що виникло.

В Ньому було Життя,

і Життя було Світлом Людині.

І Світло в темряві світить,

і пітьма його не охопила....

ПЕРЕДНІ СЛОВА:

hearken, oh ye, compulsory educated ones! (прислухайтесь бо й ви, насильно навчені!)

я б, може, геть прогнав слова

і просто жив собі.

(Вилл'ям Батлер Єйтс)

AMO ERGO SUM І БОГ ЗА ПАЗУХОЮ

ми будемо живитися радістю наче сяючі боги світлом своїм

Те, що у смертних людей називається мисленням, – є навколосерцева кров.

Тільки нею і мислимо ми, люди. (Емпедокл)

Ми тим дурніші в наших діях, чим більше обізнані.

Що більше людина обдарована інтелектом, то скоріше вона здатна захлинутися в морі дурості! (Шарль Рише)...

Думання не приведе до сміху. Радості сміху не зрозуміти. (Чжуан Цзи)

Ми освічені, ми апатичні. Про любов до мудрості більше не йдеться. Більше не існує такого знання, чиїм другом можна бути. Те, що знаємо, не спонукає до думки, що його варто любити. Ми лише питаємо себе, чи здатні ми з цим жити, не закам'янівши. (Петер Слотердайк)

Мій сміх перевертає небо і землю (Лао Цзи)

Кожен якось доходить думки, що ми тепер достатньо дорослі, щоб засвоїти "це": життя народжується у траханні. Тепер це з'ясовано. Це можна надибати й невинно, починаючи з бджіл і квіток, потім кішки і кота, корови і бика, нарешті батька і матері, які не на жарт любляться. Мовчали раніше, мовчать і нині, а між усім цим – Просвітництво.

(Петер Слотердайк)

ОТАТО! АМАМА?

{ (суспільні я-й-це-комплекси?) }

одноразова ложка, одноразовий друг, одноразове життя, одноразові пісні, одноразові шприци, одноразові дівчата,

"Ріно, ти знаєш, після третього викидня мій лікар заборонив мені носити годинника на правій руці, бо це зле впливає на мою підниркову залозу." – "Іро, може надниркову залозу?"- "Він сказав підниркову; я довіряю своєму особистому лікарю від першого курсу, вже три роки: він з Марокко: спереду в нього обрізано чин-чином і завжди чиста задниця бо він не витирається папером а підмивається після срання як всі араби, до того ж він багатий і гарний, і їздить одягатися до Парижу. От привіз мені шапочку з написом Hard Surf. Буду її берегти до кінця моїх днів. Але що то значить Hard Surf? – Це значить, що трахав тебе твій араб, і то так по-африканськи трахав. – Ну то й що з того? Зате роздягає він мене найкраще з усіх моїх коханців. – Чому ж ти йому зраджуєш? – Бо він тратить на мене занадто мало грошей. – А я от йому не зраджую ніколи. – Я й сама здивувалась, коли зрозуміла, що можу любити одночасно всіх: і арабів, і турків, і японців, і навіть італьянців. От і моя німецька стала мені, нарешті, в пригоді: вчора в басейні закадрила австріяцького дипльомата. Не таке-сяке, а барон фон. Заведу собі від нього дзєцко. Кров собі підголублю. Та й грошиками своїми він тоді мене вже не зможе обділити. – Ну й хитра ти стерва, справжня селюшка! – Не псуй мені настрою! Зараз модно бути стервою. В мене всюди є до кого притулитись-перекусити-переспати: і в Італії, і в Австрії, і в Турції, і, навіть, в Африці. Я вже навчу тих хохлів як любити мене і мою рідну неньку-Україну, сучі вони сини." (з підслуханої розмови підчас концерту Олега Криси у Львівській філармонії, весна 2002 р.)

"- Пані, я вам зараз скажу всю правду!

- Невже ви, джентельмен, будете говорити правду?"

Цєлий дзєнь є ґенялса зе ецім прецівним чічєнскім мальчікем, і тольке к вєчіру є їво зестріліл. (М.Ю. Лєрментефф. Днівнік).

Найвеличніший витвір мистецтва – світова війна. (Нікeлай Бiрдзяїфф)

Друга світова війна була зрежисерована Гітлєром як музична драма його улюбленого Richarda Wagnera.

Хасиди співають без слів, бо слова заважають спілкуванню з Богом.

E dal silenzio amore rinascera'

(кохання відродиться з мовчання)

CAUSE TOUJOURS... (Балакаймо, панове!)

"God instructs the heart not by ideas but by pains and contradictions." De Caussade.

(Бог навчає серце не через ідеї, але через біль та протиріччя. Де Косад).

Хай возвисить себе Чоловік

Хай не принизить він сам себе

Бо лише він один собі друг

І немає більшого ворога у нього

Ніж він сам собі. (Махабхарата).

Тільки єсть у нас ворог – наше серце.

Благословіть, мамо, шукати зілля,

Шукати зілля на людське божевілля. (Сосюра)

Дух – підготовка до плоті.

Плоть – підготовка до духу.

Love loves to love love

...ті, що кличуть, а не просто відгукуються, насправді вибрані з-поміж нас. (Ортеґа-і-Ґассет)

ТЕКСТ 1

Відомо, що кожен з нас є плодом події, в якій він не міг приймати участі. І саме ця ностальгія гризе людину все її довго-коротке життя. Будь-які ж бо fuckти переживаються естетично, а у переможців навіть рани не болять, і гояться, при тому, набагато швидше. Класична довершеність механіки настільки приворожила вчених, що вони намагались пояснити з її допомогою не тільки механічний рух, але й усі інші види руху.

Виховання Успіхом, ВихованняПеремогою, Іншого Виховання Не існує Інакше Це не виховання, А ошуканство.

Коли палець вказує на небо, дурень дивиться на палець. Руйнувати Своє Життя Невід'ємне Право Кожного Дурня.

Коли вмирає гра народжується смерть.

Гарне спонукає до деструкції. Мирне спонукає до агресії. Пустота таїть в собі найбільшу енергію. Та й горішнє небо, як і вродливу жінку, беруть не просьбою-молитвою, а силою. Його, як і Її, захоплюють, тобто крадуть, викрадають. Васхіщяют. Пахіщяют. Rapt. Entrap. Insnare. Kidnap. Ravish. Rape. Bewitch. Charm. Becharm. Delight. Overjoy by violence. Exalt to ecstasy and rapture. Enrapture. Conjure. Raub. Gewalt. Zwang. Uebertreten. Bezaubern. Hypnotisieren. Verletzen. Schaenden. Beruecken. Bannen. Fesseln. Berauben. Brechen. Violer. Fasciner. Fascinus (membrum virile). Недарма ж в Італії 'серцеїд' зветься 'rubacuore' ('серцекрад').

"Fear is not polite,/So we shall call it doubt." (Cтрах нам не личить. Назвемо це сумнівом ми.)

За словами мудрого німця Rickertа, наше пізнання може бути лише спрощеним. Воно ніколи не може бути відображенням дійсности.

Прецінь, навіть ці аксіоми є вимушено парадоксальними (1-54):

1. Готовність і вміння убити – це паспорт до життя.

2. Готовність і вміння вкрасти – це шлях до життя.

3. Готовність і вміння обдурити – це спосіб до життя.

Готовність убити – значить мати силу відстояти своє життя серед найближчих-найдорожчих-найрідніших.

Готовність і вміння вкрасти – значить вміти і могти взяти своє в ввічливо-агресивному лагідно-ворожому світі.

Готовність і вміння обдурити – значить могти і вміти захистити себе від нападу несподіваного-сильнішого-численнішого.

Легко ненавидіти. Важко любити. То ж Любов треба виховувати.

Легко вбивати. Важко прощати. То ж Доброту треба виховувати.

Легко красти. Важко заробити. Працелюбність треба виховувати.

4. Зухвалі мовознавці висловлюють рівно ж зухвале припущення (і далебі, небезпідставне), що таке ваговите, питомо українське, гордовите, зацьковано-збідоване слово як "три літери" дивно споріднене з китайським晖(hui), що значить "сонячне світло", а по-значно: 日 сонця 军 армія.

Варто додати, що знак阳 (yang-ян) означає повчально символічно і сонце і чоловічий дітородний орган (до-значно: пагорб 阝 сонця 日). Ян 阳 і Їн阴. Чоловічі і жіночі статеві органи. Пагорб 阝сонця日 і пагорб 阝місяця月.

І хто б насмілився заперечити, що 阳 є маяком, центром світ (л) обудови, джерелом життя, всевишнім світочем. Зрештою, ґеоґрафічним центром людини (хоча й підленькі лівопасці стоять за 鬼gui (=куй), що є "чорт", але може значити ще й "геній", і "надлюдина"!)

Цькуючи слово – спотворюєш життя.

Щоби не було тіні, слід знищити сонце.

На жаль, Конфуцій вже давно не виступає...

А Баха, Бетговена, Моцарта, Бітлз'ів явно недостатньо.

Суврімьонні юарепєйчики радше готові "staccarsi dalla sua ombra" (від тіні своєї зірватись-втікти), ніж терпіти таку підлянську наругу над своїм світлим іконо-образом.

Втім, прочитавши, Вона сказала, що "це очевидні істини. Але вони стали очевидними після того, як я їх прочитала."

Цікаві паралелі: Китай=Chiny=China=Cina, chinese = cinese = sinai/ське. Та й Сіна – це Сінай по-арабськи.

"А хто з вас пробував печенізьку жону?"

Недаремно в Японії кажуть, що вродливії жінки по вулиці не ходять.

Прецінь, то є дуже твереза опінія, що ніщо так не прикрашає гарну дівчину як скромність та прозоре плаття.

5.

Все найкраще – людям. Решта – жінкам та їх дітям. Так, принаймні, заведено на прадавній кореневій невмирущій загадковій Гуцульщині, де чоловіків вважають за людей, а жінки та діти – челядь. Так було завжди і всюди, в усіх народів, які дожили до теперішніх часів. Так було і в Україні. І в пісні є правда:

"Я би 'го любила, любила, любила/Якби він назвав мя своєю./

Я би 'му робити не дала, не дала/Лише б для красоти тримала."

Це можна поспостерігати в сучасній Румунії, або у ж незнищенно-патріархально-левино-гордовитій Кенії.

Вочевидь, жінка сотворена для праці. Як чоловік для відпочинку. Після вдалого полювання. Чи святого акту злягання.

Організм жінки функціонує вельми ерґономічно: для виконання певної роботи жінка витрачає у два рази менше енергії, ніж чоловічий.

Мало того, в процесі праці в організмі жінки накопичується удвічі менше продуктів розпаду. Відтак, навіть космонавтом жінці бути легше і доцільніше.

Жіночий організм утричі стійкіший до впливу алкоголю, що й пояснює поширення алкоголізму саме серед чоловіків. А вразливіша нервова система у чоловіків є причиною більш широкого розповсюдж-ення інших наркоманій серед них.

Тобто, фізіологічно жінка набагато досконаліша від чоловіка. Тобто тілом Жінка ближче-подібніша Богу, ніж Людина.

За підрахунками безсоромно-прискіпливих французів, навіть об'ємна кількість таких приємно необхідних природніх тілесно-оздоровчих актів, як перд-пісь-как, у жінок, – несподівана новина, – в півтора разу більша, ніж у чоловіків.

Як і тривалість життя, – відповідно й справедливо.

Навіть сльозовиділення у жінок відбувається швидше, частіше й об'ємніше не через міфічну вразливість наших делікатних подруг, а лишень внаслідок кращого розвитку та більш ефективного функціонування їхніх сльозових залоз та порятункової гнучкості їхньої делікатно-"вразливої" психіки.

Відтак, про що відомо споконвіків всім народам, треба берегти власне чоловіків.

Як це робиться дотепер, хоча б, в Румунії...

В 2003 році в Україні смертність чоловіків у віці 25-29 років у 4 рази перевищила жіночу, у віці 30-34 роки – в 4,5 рази. Серед 80-річних українців на 1000 бабунь припадає лише 300 дідусів. А в юнацькому віці зараз помирає набагато більше чоловіків, ніж 15 років назад. Самогубств серед чоловіків у 8 разів більше, ніж серед жінок.

Згідно дослідження Daniela Crugera, опублікованому в журналі "Evolutionary Psychology", мужчини в розквіті сил складають головну групу ризику передчасної смерті. В наші дні бути мужчиною дуже небезпечно. Чоловіча стать – головний демографічний фактор ранньої смертності в розвинутих країнах, каже вчений.

Згідно дослідженню, опублікованому в медичному журналі "JMHG", чоловіки у віці до 75 років помирають у 2 рази частіше від жінок.

"The Independent" вважає сильну стать за діагноз, який "передчасно забирає твоє життя"; газета закликає до зміни соціальних пріорітетів і направлення зусилль на зміцнення здоров'я мужчин – насправді слабшої половини людства.

"Life is precarious..." (Життя – вразливе.)

Жінці досить лиш розсунути свої колінця, аби сповнити свою життєву функцію.

Набагато складніше у чоловіка завдання: назбирати достатньо сили і зухвалості, аби не тільки продертися з боєм крізь хащі жіночих психопатологічних та, зазвичай, недорозвинуто болючих фізіологічних перешкод, але й доставити до призначеного місця свій дорогоцінний fuckеl з життєдайним вогнем в животворяще-прямостоячому стані. За словами ж класика, для кохання треба лише трохи мужності і багато-багато мужості.

До чого більшість чоловіцтва виявляється несподівано не готовими, – адже жодна школа їх до цього не готує: "How to Fuck the Lady's Cunt @ Ass."

Недарма медики стверджують, що у 90% випадків чоловічого сексуального безсилля прямо чи побічно винні жінки (до речі, східна еротологія взагалі не визнає такого поняття як імпотенція – адже жінки на сході є жінками, а не фак-івчинями з хімії, алгебри та іншого банкознавства).

Такий стан речей спричиняє постійне зростання серед чоловіків психічних розладів та гомосексуалізму.

На сході жінку вчать любити через чоловіка Бога. В мужчині любити Бога.

Розумна поетка благає бородатих безяйцевих мудрагелів: "Вивчайте філософію весни – найперша, найважливіша наука."

Езотерики стверджують, що весь космос має загалом жіночу природу.

Чоловічий елемент в ньому вельми незначний. Він – езотеричний, нестабільний та дуже вразливий.

Тобто, жінка, по суті, вічна.

А чоловік – тимчасовий гість.

Можливо саме тому у жінок, на відміну від чоловіків, відсутній т.з. ґенетичний страх.

Можливо саме тому буддисти стверджують про наближеність чоловіка до Бога, та віддаленість жінки від Бога. Можливо саме тому у пошуках Бога жінку більше тягне до церкви, як до по-сусідськи підручного ерзацу театру, базару та борделю: три в одному.

6.

Оця поетка ґеніальна, що принадилася повчати всіх як правильно любити Україну. А свої найбільші два скарби життєві віддала принадно закордон: цнотливість – запросто безшлюбно якомусь полякові дарувала, і покриткою дочку народивши, її – в Італію, на добрі заробітки.

Звісно, баба як баба. Роздвоєна. Дірава. Балакуча. З Хохляндії. Де мужиків понищено ще за царя Гороха. От вони і розгулялись: "Якщо не ви нас, то хоч би хтось. " Колір (екзотика!) – завжди в преференції. Або от ще екс-поетка, "вєчная нєвєста іщющяя", розчарована життям, підстаркувата неродимка-розведенка, налякана навислим пеклом незворотньої менопаузи, навмисно-цілеспрямовано підовчить мову і під популярно-грошово-дивідендним прапором злорадної стервозности повивішує на люди (за файні ж гонорари) свої, пошарпані підлими мужиками, майточки. Розумнослівні текстові фабрикації ледве здатні прикрити її злостиву жаб'ячо фриґідну плоскодупість. Уся її паперово-словесна метушня – пісна помста підступній долі за те, що та не зласкавилася вчасно подарувати їй у довічну власність хоча б золоте bidet в столичному триповерховому особняку, та трьох діточок з нянькою і грошовитим казановою, який, відаючи, що "її тіло – лиш завіса, за якою спить мале й дурне дитя", лагідним та регулярно-міцним п'ястунчиком по задничці та рівно-лагідним і невтомно-твердим пестунчиком по передничці безперервно пробуджував би її щоночі до Життя Істинного Позаслівного.

Яких же "синів" можуть виховати чи то вдома, чи то в школі такі озлоблені, нещасні, "щироправдиві" поетки-майтко-еґзибіціоністки? Хіба що нещасних психоневротиків ренеґатів морґаючих.

"Se il maschio e' in crisi, va in fondo anche la donna" (пропадає мужчина, разом з ним потопає і жінка).

("Ласкаво здивувався... Жінка щедротіла...")

Отаку і маємо Україну, де зворотньо-історично збулося припущення блискучої сучасної американської культурфілософки, оракулки та лідерки постфемінізму, який поховав фемінізм і являє собою по суті антифемінізм, (агов, хохли щирі-безневинні-землероби, ку-ку! А ви ще залежались на феміністках???!) Camille Paglia, яка вважає, що чоловіки та жінки фундаментально різні (є ще в Америці тверезі жінки): "Якби життя було віддане в руки жінок, ми б дотепер жили в солом'яних халупах." ("if civilisation had been left in female hands, we would still be living in grass huts.").

Тому що "one sex can never understand the other in an emotional sense", пояснює психолог Robin Skinner. Окрім того навіть "in times of war, women still expect men to look after them." G. Green доповнює: "there's a man's atmosphere, and a woman's atmosphere, and they don't mix except under the sheets. Men's talk, in the absence of women, would never become heated."

Якщо життя – це вибір пріорітетів, то що ж пріорітетно-важливіше для світлої майбутності зпочорнілого прото-африканського континенту: дежирафізація слона чи деслонізація жирафи?

Беззаперечно, що для побудови України найперше треба створити справжніх українців, тобто справжніх чоловіків та справжніх жінок.

("баронет – особа, нижча за рангом від шляхтича, але вища за лицаря.")

7.

Шанування старших породжується і уможливлюється любов'ю до молодших.

А людина починається з дитинства. Дитинство ж визначається школою. Школа ж – це 10-12 років нудного, сухого, безцільного, малорезультативного, ТРАВМУЮЧОГО муштрування.

Як програмно заявив ще в 1543 році Петрус Рамус, француз, один з основоположників стандартної системи шкільництва дітей, яко "chair au canon" ("гарматного м'яса") для усіляких імперських цілей: "Шкільний клас, за визначенням, є дверима до реальності. І, по суті, єдиними дверима."

Куди ж ведуть ці "єдині двері"?

Яку "реальність" cтворює-будує в душі школяра традиційна школа?

Бо ж, як відомо, те, що ми називаємо реальністю, є всього лиш історії, які люди звикли собі розповідати.

А "Мова – це лише і тільки система знаків. Нема реальності поза знаком. Лиш Знак породжує реальність."

Відтак:

Знак є Початком Всіх Початків.

Знак. Він же Лоґос.

Знак. Він же Слово.

Знак. Він же?...

А, прецінь, Зло, за Жоржем Батаєм, це і є Бог...

(світовий Бог, а не частковий, християнізований, добренький та, часом, мстивенький, приватизований для своїх особистих вигод різними вкупі царями та їх особистими попиками з їх пиками вгодованими та пухкими попками царсько-запотребуваними).

аль Коран зауважує: "Якщо ти не віриш в Ісуса, ти не є правдивий мусульманин."

Коли людина "не утверджена в умі своєму", то у цьому корінь всього зла.

І чим далі, тим веселіше.

Діти не люблять ходити до школи.

Навчання – це чомусь обов'язково тяжкий, майже героїчний труд, робота. Раб. -о. -ta.

Власне всі вже давно спокійно й звикло сприймають таку ситуацію. Це давно стало однією з чергових, фальшивих, як і більшість інших, аксіом сучасної цивілізації.

Традиційна школа найперше виховує у дітей почуття вини і неповноцінності. Чуття раба.

Щоби керувати дітьми через постійне відчуття провини.

Але стан рабства неприродний для людини.

Ось чому діти мусять стабільно, завжди і всюди, безсило і безнадійно-жорстоко ненавидіти школу.

Як в шекспірівській Англії, так і у сьогоденній Японії, у Франції і Америці, у стародавньому Римі та Греції, в сучасній Італії, в дожовтневій Росії і покійному СРСР, та й в новоутворених незалежних постсовіцьких державах – коротше, завжди і всюди.

Особливо важкі наслідки ці 10-12 років узаконеного шкільного рабства залишають хлопцям.

Дівчатам не легше. Катастрофічніше навіть.

Отже, справа не в грошах, не в ідеології чи політиці, не в ментальності і не в історії.

Традиційна школа не виховує, а розбещує душу, не підносить дух, не запалює, не освічує, а знівечує його, не оздоровлює, а інвалідизує дітей.

Квітуча статистика: понад половина старшокласників в Україні мають психічні порушення, майже 100% учнів старших класів мають певні фізичні вади, або хронічні захворювання. Лише 3% школярів вважаються здоровими. Кожен третій український хлопець не зможе стати батьком...

У школах США звичними є ненависть, розпуста, наркоманія, кров. В ізраїльських школах між школярами (жидами), як хлопцями так і дівчатами, панує взаємний терор найвищого в Європі рівня.

Сучасна освіта не рятує людину, а лиш розвиває здатність до логічного самогіпнозу позірною безвихідністю ситуації.

Школяр-вбивця, школяр-наркоман, школяр-злодій, школяр-ґвалтівник, школяр-алкоголік. Подібні словосполучення більше нікого не лякають і навіть не дивують. Звиклося. Державна політика. "Пізнаєте за вчинками їхніми."

Як тут дивуватися, що тільки від фальсифікованого алкоголю щороку в Україні гине 10.000 людей! Але хтозна скільки народу щороку проростає пишним цвітом на цвинтарях, понапивавшись фірмового пійла, яке дебільна влада рекламує на кожному повороті в центрі міста, на кожній телепрограмі, включно з футболом та іншими спортивними змаганнями? Реклама, яка може гівно видати за чоколяду. Лицемірно-придуркувата влада, долярово забуваючи, що розрекламована пропозиція породжує будь-який попит, буде, як завжди, боротися, і, як завжди, для гарнослівного блєфу, не з причинами явища, а з нездоланною тисячожильною армією самопальщиків, ім'я яким непоборний леґіон.

Освіта ж, яка не формує особистість людини, й не може допомогти в скрутний час, а радше підводить людину в момент кризи в житті, чи небезпеки, не може називатися освітою.

8.

Традиційне шкільництво в цілому світі знаходиться у такому собі повному симпатичному занепаді.

Всевладний, всезнаючий учитель в образі всевладного, непогрішимого бога.

Дитина, яко пасивний об'єкт, матер'ял, з якого треба зліпити щось ідеальне.

Без уваги на природу людини, ані на конкретну особистість, індивідуальність.

І це тоді як 99,999% поведінки дитини визначається генетично-астрологічними даними. Тобто, кожна дитина – це унікальна, виняткова особистість!

Але "гарматному м'ясові" особистість непотрібна.

Такий, агресивний, підхід до виховання та освіти дітей практикується споконвіку відколи існує інститут школи в історії сучасної людської цивілізації.

Дітей від першого класу ставлять з ніг на голову, і вчать по стандарту ходити на голові, замість розвитку природнього двоногого ходіння.

То чи ж варто тоді дивуватись, коли у дітей, після такого 10-12-річної муштри, голови логічно увінчуються несподівано-чортячими ріжками, а не очікуваними осяйними лавровими вінками знання та мудрості.

Проте, від ходіння на голові можуть вирости лише і тільки роги ("молодий чоловіче, щоби стати мольфаром-відуном, вам заважає ваша освіта...")

Навіть небожительний мудрець Айнштайн, який в школі вчився на "двійки та трійки" (!) і не закінчив навіть гімназії, і той не втримав олімпійської паузи, щоб наболіло не насваритися: "Здається чудом, що сучасні методи навчання ще не зовсім задушили святу допитливість-любознательність, бо ця ніжна рослина потребує, разом зі свободою, ще й підтримки. Дуже помиляються люди, які вважають, ніби почуття обов'язку й примус здатні сприяти тому, щоб знаходити радість в шуканні та пізнаванні. Навіть тварина відмовилась би від їжі, якщо її змушувати їсти, особливо те, що вона не сама вибрала."

Аґресія, тобто атака, провокує контраґресію, контратаку.

Квітень 2002 року, Німеччина, місто Ерфурт, супер-елітарна гімназія, 17 трупів, наслідок помсти екс-гімназиста, виключеного за неуспішність.

Варто зауважмо, що 15 з 17 жертв були жінки, викладачки цієї ж гімназії.

І все ж, германські брати (чи то сестри?) уроків долі не сприймають. Ото пропонують прогульників школи заковувати в кайдани (електронні), щоби слідкувати за їх місцезнаходженням. Бо ж бач, третина з них стає наркоманами та злочинцями.

І чого бракує тим підлітковим хлопцям в їх шикарних германських школах з їх супер-освіченими, супер-серйозними, супер-гуманними, супер-справедливими (хай і, зазвичай, супер-нещасними в особистому житті) вчительками середньо-невизначеної статі? (Das Maedchen – das Vchutel'ka) (бо справжні, тобто сексуально успішні, жінки цураються школи як вогню).

Адже багатющі німаки "все найкраще віддають дітям".

Ще один, звичний, приклад традиційного шкільництва. В елітарній школі, в центрі Москви, де вчаться діти елітарних батьків з освітнім цензом принаймні кандидата наук (справжня інтелектуальна еліта світової держави) лікарі провели обстеження школярів.

Один з результатів виявився симптоматичним. З числа 72 дівчаток віком 15 років лише 4 були визнані як здорові, здатні до нормального, здорового материнства.

Серед решти, у половини виявили патології, які можуть вельми ускладнити можливі майбутні роди, а інша половина школярок виявилися вже добре знайомі з наркотиками, алкогольними розвагами, крутою розпустою.

З таких "дєвачєк" виростають не здорові матері, вірні дружини, люблячі кохані чи хоч життєрадісні освічені веселі повії "украдені з карнавалу в Ріо", а хворобливо-істеричні, злі, озлоблені, безродні, нещасні, розгульні стерви. "Thоse Hard Working Girls, made in USA"

Хоча сьогодні навіть стає модно-стильним бути стервою. Мода як і реклама (див. вище).

Відверті люди називають сучасну школу аномальним явищем цивілізованого світу, тюремним звіринцем, де панує атмосфера жіночо-стервозного істеричного фашизму.

Знаючі, досвідчені, порядні фахівці-практики чітко усвідомлюють тупикову безперспективність традиційної, книжкової, за-партної освіти, ненадійність книжкового знання, фальшивість книжкового інтелекту. Присмаченого істерично-стервозними вчительками.

9.

Oswald Schpengler показав, що ні в природі ані в історії не може існувати позасистемних, предметно-окремих математики, медицини, філософії, техніки, які б не складали один гармонійно-нерозривний цілісний культуральний орґанізм.

Можна говорити лише про греко-математику, греко-філософію, греко-техніку, як складові частини греко-культури.

Не існує просто медицини. Є євро-медицина, тібето-медицина, китай-медицина, індо-медицина (які не мають між собою нічого спільного!).

Немає філософії. Є різні науки, які слід іменувати греко-філософія, германо-філософія, китай-філософія (що не мають між собою жодної схожості-подібності!).

Існує більше спільного між китайською літературою, китайською філософією та китайською медициною, аніж між китайською та європейською філософіями, літературами, медицинами тощо.

Відтак, такий, агресивний, підхід практикується не тільки в традиційній європейській освіті та педагогіці, але й в усій європейській культурі, зокрема, медицині, де будь-яке тілесне чи душевне захворювання, а відтак само тіло чи душа, розглядається як антагоніст, ворожий редут, який підлягає подоланню і знищенню, що частіше призводить до нищення тіла й душі, а не любо-рідної хвороби.

Для євро-лікаря існує лише дві незрозумілі, нездоланні проблеми: жива людина та мертва людина. Все решта вже давно витлумачено панами профессогами в їхніх товстезних фоліантах за допомогою гострих ланцетів, відточених на мільйонах піддослідних людо-кроликів.

В рамках європейської культури людина трактує власне тіло та власну душу як ворогів до подолання, або, принаймні, як несподіваний подарунок "мені рідному від когось чужого".

Згадаймо ґеніально-діагностичне: "Дано мнє тєло. Что мнє дєлать с нім, Такім єдіним І такім моім?"

До речі, коли в європейській лінґвістичній традиції звикло кажуть "я маю пальці" (я – підмет (subject – майже суб'єкт; пальці – додаток (object – майже об'єкт), то вже сама граматика мови змушує нас дивитися відокремлено на моє внутрішнє "я" та мої пальці (і тіло загалом), як щось поза мною, зовні мене, як "не-я". При чому, додаток "пальці", як object, логічно переважає підмет "я", як subject. Тобто, граматично, і алогічно, мої "пальці" переважають моє "я". І підмет характерно прозвано "під-мет", тобто суб'єктом, тобто підневільним, під'яремним, підкореним. А додаток називають об'єктом, тобто центром бажаної уваги.

В китайській же, наприклад, філософській традиції кажуть "я є пальці". Тут немає відокремлення людини від свого тіла, від самого себе (я=пальці). Підмет "я" і присудок "є пальці" рівноцінні, вони ідентифікуються. До речі, знову ж таки характерна європейська антигуманна традиція: підмет (під'яремний) творить присуд (ок). Кому ж, як не сам собі? Виходить, що Мазохізм християнсько-європейської культури закладений вже на рівні мовної граматики?

Традиційна євро-філософія змальовує світ відчужено розірвано, як набір окремих предметів, навмисно кимось і для когось сотворених.

Вона, біномна, розділяє світ незмиренно-антагоністично надвоє: чорне і біле, добро і зло, життя і смерть, людина і всесвіт, людина і бог, людина і природа, людина і жінка, людина і дитина, мужчина і жінка, я та інші, я та інше.

Людина та світ-як-набір-окремих-предметів-що-протистоять-людині-і-які-слід-якщо-не-підкорювати-собі-то-принаймні-знати-що-вони-існують-лиш-для-твого-забагливого-сибаристичного-використавання-й викидання-як-непотріб.

Що робить для людини весь світ непотребом. Включно з нею самою. Форма суїциду. Самознищення. Тріумф Танатосу, що роз'єднує, над Еросом, який об'єднує.

Розглядаючи людське "я" в такому шизофренічному (в перекладі з греки, відокремленому, розщепленому, відчуженому) ракурсі, відірвано від решти світу, та решти людей, європейська традиція ставить людину самотньо поза світом, робить зі світу (який уособлює все що "не-я" і всіх що "не-я") суперника, ворога, антагоніста, предмет, який неодмінно підлягає якщо не повному знищенню, то незмиренній боротьбі та його кінцевому рабському підкоренню.

Свідками чого ми і були впродовж тисячоліть.

Що триває і донині.

Live and let die. Я живу – хай все умре. Універсальне правило євро-життя. Що убиває саме життя.

(продовження буде)

Коментарі









© 2007 - 2012, Народна правда
© 2007, УРА-Інтернет – дизайн і програмування

Передрук матеріалів дозволяється тільки за умови посилання на "Народну правду" та зазначення автора. Використання фотоматеріалів із розділу "Фото" – тільки за згодою автора.
"Народна правда" не несе відповідальності за зміст матеріалів, опублікованих авторами.

Технічна підтримка: techsupport@pravda.com.ua