Пошук на сайті:
Знайти



Народні блоги

Додати стрічку статей сайту до свого iGoogle
Останні публікації
Аве   Міріє! БОГОРОДИЦЕ ДІВО! Змилуйся й захисти всіх нас! Хоча б від таких Авторок!

Диво з Царгорода Київського (?)

Ярослав Дерега | 15.10.2008 10:13

-2
Рейтинг
-2


Голосів "за"
3

Голосів "проти"
5

Який текст! Яка мова! Просто свято!
Явно потребує святкового коментаря!
Сьогодні ж (14-10-2008) мужчинське українство отримало на диво гарне привітання від химерно-дотепної улюбленої "України Молодої". Ось воно:

"Диво з царгорода.

(Наталія Лебідь, журналіска "УМ").

Цей світ таки належить чоловікам. Тому їхні ікони святіші!


Який текст! Яка мова! Просто свято!

Явно потребує святкового коментаря!

Сьогодні ж (14-10-2008) мужчинське українство отримало на диво гарне привітання від химерно-дотепної улюбленої "України Молодої". Ось воно:

"Диво з царгорода.

(Наталія Лебідь, журналіска "УМ").

Цей світ таки належить чоловікам. Тому їхні ікони – "святіші", їхні обряди – більш значущі. І саме тому 14 жовтня – це день створення Української повстанської армії. Хоча до Бандери з Шухевичем земля також не була пласка. Кажуть, по ній ходила Богородиця, і в грецькому Царгороді сховала під покривалом городян, на яких напали чужинці. Покрила їх своїм захистом. Українським козакам ідея сподобалась – вони сьогодні обов'язково агітуватимуть за збереження національної єдності, трясучи дірявими орифламами. Українським жінкам ідея сподобалася – вони почали молитися, аби їх покрили теж. І в брутальному, (чому святе благословенне Всевишнім злягання п.Авторка вважає заздалегіть брутальним? Д.Я.) і у високому сенсі слова.

"Покровонько, Покровонько, покрий мою головоньку, як не платком – ганціркою, аби не зосталася дівкою...". Жіноча покрова – це вже свято. Ніхто ж, далебі, не молиться до 8-го березня про судженого. Але це й не Діва Марія – радше, одна з її іпостасей. Таке собі втілення жіночого начала, божество-завгосп, що відає усіма адамовими ребрами і видає під розписку в РАГСі платок (обручку) як посвідчення про повноцінність. "Статус розлученої жінки все одно вищий за статус незаміжньої", – сказала одна моя знайома, підбадьорюючись перед сумнівним шлюбом. Зараз вона якраз підвищує статус – розлучається. На заздрість усім відбракованим дівицям, які мріють бодай про "ганчірку".

Ні, цей світ таки справді належить чоловікам. їм дозволено все життя кохати одну жінку, одну ідеальну мрію – як Данте чи Петрарка. Не тілом кохати, а ділом. Не торкаючись Вічної Жіночности брудною плоттю. У протилежної статі це називається "залежністю". Спробуйте у своєму рідному колективі побути "чайлд-фрі" та "хазбенд-фрі" одночасно. З вас зроблять картоплю фрі, доводячи вам, безтолковому овочу, що ви марнуєте життя у гонитві за нездійсненним. Звісно, на це можна начхати. А можна помолитись, просячи собі дива з Царгорода.

Тож Покрова – все-таки жіночий день. А УПА зачекає. І хай хтось із моєї ж "раси" першим кине в мене національно-свідомий камінь. Бо життя жінки й без того не мед. А вічна боротьба – і за когось, і проти чогось... За себе, за нього, за райське яблучко, з'їдене в Едемі. Проти всіх: людей, обставин, непроханих порад, нав'язаних стареотипів, чужої правди, власної брехні. Бо, як писала Мануела Гретковська, "ти бачила жінку без кохання? Без ноги, без грудей, без розуму – так, але без кохання?!". А кохання – штука некомпактна. Інколи її можна запхати у банальні рамки, а інколи навпаки – це вона заведе тебе у таку безрозміну безвихідь, що проситимеш звідти кільканадцять лопат сирої землі. І чим, власне кажучи, це не покров?!

Але в ті посмертні шати ми всі встигнемо вбратися. Так що дай-но нам, матінко Покрово, Діво Маріє, щось від кутюр. Хоч платок, хоч ганчірку, хоч корону, хоч панаму, хоч німб, хоч терновий вінець. Просто знак, що нас кохають ті, кому належить цей світ. А разом з ним і ми. Дай нам трохи щастя – зовсім трішки, з урахуванням інфляції. Не тому, що ми його варті, а тому, що милосердя твоє безкінечне. Поділися вічністю. І прости, і заступи, і помилуй нас, грішних... "

Уффф!!! Який текст! Яка рідна мова вишукано добірна! Яка непомильно-залізна логіка а-ля-muzhyk, замішана на традиційній зґендеризованій недалекості! Яка тонка гумористична стервозність! Спробуй її перевершити в царині терпко-стервозного слова оцих українських делікатно-ненаситних сибілочок, оцих поеточок нещасненьких, оцих високостраждальних "хтосічків чорненьких й хтосічків біленьких", які споконвіку окупували від вимушеного без (пиз) ділля український парнас??!! Скільком ще не надто просунутим дівчаткам спантеличено закрутила голову і то ПРОСТО НА ЇХ НАЙВАЖЛИВІШИЙ ПРАЗНИК (невже заздрить їм ще поки справжнім дівчатам-жінкам, "непродвинутим" жидівською стерво-ґенденою пропаґандою)!! І приклад, глянь он (залік "зарах.!"), бере правильний з вельми просунутих євро-стервочок!! Ну мужики київськії, від таааких майстринь слова повний вам капець!!!

А така ж запаморочливо вродлива породиста благородна панянка могла б дати людству й Україні набагато плідніші й менш амбіційно-незадоволені докази свого існування, аніж чудасійні словеса оції неперевершені.

Черговий раз можна побачити правду у висловленні знаменитого французького піхволога Жана-Батіста Мольєра: "Навчати мою доньку иншоземної мови? Навіщо? Жінці й однієї мови забагато!" Та й древні "дурнуваті" індуси певно ж "меншевартісно-глупо" радили, що "давати освіту жінці – це все одно, що давати ножа мавпі в руки."

Тільки не поспішайте дорікати мені, що так от негонорово взяв і напав на рідномовну мадам-мадмуазель патріотку беззахисну, яка от захищає із таким тонким гумором свої питомії права на празник. По-перше я теж маю право на захист від її отаких "безневинно-любих" стерво-нападів. А по-друге саме через отаких безневинних красунь-патріоток пропадала, пропадає і далі пропадатиме Україна (одна така от красномовна "красуня-патріотка" хитро-підло засіла он де на самому вершечку влади, та й застрягла й злазити не хоче! Медичний закріп! Потрібна справжня клізма!). Бо дійсні й настрашніші війни були, є й будуть не між росіями-українами-польщами-англїями-америками, а між власне "патріотками" та рештою людей. А що б ото шановна авторка вимовила (ґвавт!) на моє "Євангеліє від Дитинства", щойно видрукуване на сайті "Хай-вей"!!! Задушила б певно. І то як знак своєї високої патріотичної милості.

Поспішу ж хоч прошептати перед вірогідною великою війною:

"Аве, Маріє! Радуйся! Богородице Діво! Захисти ж хоч оцюю красуню: навіщо ж їй програмувати себе на модно-газетне розведенково-одиначкове стервування! І прости і заступи і помилуй НАС ВСІХ Небесною Своєю Любовію!!!"










© 2007 - 2012, Народна правда
© 2007, УРА-Інтернет – дизайн і програмування

Передрук матеріалів дозволяється тільки за умови посилання на "Народну правду" та зазначення автора. Використання фотоматеріалів із розділу "Фото" – тільки за згодою автора.
"Народна правда" не несе відповідальності за зміст матеріалів, опублікованих авторами.

Технічна підтримка: techsupport@pravda.com.ua