Пошук на сайті:
Знайти



Народні блоги

Додати стрічку статей сайту до свого iGoogle
Останні публікації

Відкритий лист Президенту України Віктору Януковичу щодо стану української мови на Донеччині

Ігор Бурдяк | 22.09.2010 08:37

2
Рейтинг
2


Голосів "за"
6

Голосів "проти"
4

Не намагайтесь здійснити наступ новітньої валуєвщини на українську мову колишнього козацького краю, який, на жаль, знаходиться в мовній "окупації", а заставте своїх панівних владних регіоналів – цих шарикових і швондерів та печерних шовіністів, захистити її.

В зв"язку з наміром партії влади знищити українську мову в Україні подаю "Відкритий лист Президенту України Віктору Януковичу щодо стану української мови та походження рускоязичного насєленія на Донеччині, створеного шляхом насильницької асиміляції", тобто в найбільш загроженому регіоні невтомної активістки Марії Олійник, м. Донецьк.

Шановний Вікторе Федоровичу!

Згадуючи гасло "Україна для людей" з яким Ви усміхнений з усіх бігбордів на Донеччині звертались до людей, сьогодні вже можна визначити, для яких людей і яку Україну і для яких людей Ви маєте намір будувати, Вікторе Федоровичу, із своєю командою і сателітами, комуністами литвинівцями і з тими "тушками", що приєдна-лись: цінується невігластво, бездуховність, регіональна обмеженість, зросійщення громадян та абсолютний обман виборців.

Звертаюсь до Вас від імені 56,9 % українців Донеччини.

Ваша політична сила, яка спочатку декларувала, а сьогодні хоче втілити ці гасла в життя, а саме, довершити знищення української мови на Донеччині введенням другої чи то державної чи то законсервувати донбаську регіональну, яка створилась внаслідок насильницької асиміляції українців і інших неросійських етносів, російську мову, якій начебто щось загрожує на Донеччині. Президент Росії Медведєв прокидається і засинає з думкою про Україну. У відповідь на це Ви, Президент України Віктор Янукович, обіцяєте не відкладати прийняття законів для захисту прав російськомовного населення в Україні. "Ми приймемо всі необхідні закони. І це програмне моє рішення я виконаю перед українським народом. Це питання буде вирішене найближчим часом", – поспішили заявити Ви 5 лютого 2010 року на прес-конференції в Кремлі.

Перш ніж щось робити, варто хоча б поверхнево ознайомитись з станом проблеми Вам та насильно довести цю інформацію до Вашої команди, особливо до мовних спекулянтів із Партії регіонів, більшість яких або не читали чинного закону про мови або свідомо його перекручують, як Вадим Колісниченко, Ніколай Лєвченко – секретар Донецької міської ради. Тож далі – невеличкий аналіз щодо "мовного питання" та намірів "переврегулювати" законодавчо розширення сфери застосування російської мови на Донеччині.

Отже, відповідно до ст. 10 Конституції України:"Державною мовою в Україні є українська мова. Держава забезпечує всебічний розвиток і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя та всій території України. Українська мова в офіційному вжитку є обов'язковою і крапка, тоді як "російська та інші мови національних меншин" – "поряд з українською. Норми статті 10 Основного Закону стали об'єктом безпосередньої і результативної уваги Конституційного Суду України лише одного разу, підсумованого в Рішенні N10-рп/99 від 14.12.99 р. Тоді Конституційний Суд вирішив:

"1. Положення частини першої статті 10 Конституції України, за яким "державною мовою в Україні є українська мова", треба розуміти так, що українська мова як державна є обов'язковим засобом спілкування на всій території України при здійсненні повноважень органами державної влади та органами місцевого самовряду-вання (мова актів, роботи, діловодства, документації тощо), а також в інших публічних сферах суспільного життя, які визначаються законом (частина п'ята статті 10 Конституції України).

Поряд з державною мовою при здійсненні повноважень місцевими органами виконавчої влади, органами Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування можуть використовуватися російська та інші мови національних меншин у межах і порядку, що визначаються законами України.

2. Виходячи з положень статті 10 Конституції України та законів України щодо гарантування застосування мов в Україні, в тому числі у навчальному процесі, мовою навчання в дошкільних, загальних середніх, професійно-технічних та вищих державних і комунальних навчальних закладах України є українська мова.

Таким чином, українська мова в офіційному вжитку є обов'язковою і крапка, тоді як "російська та інші мови національних меншин" – "поряд з українською.

А тепер опустімось на грішну землю Донеччини і проаналізуймо стан з "повальною насильницькою українізацією", виконанням Конституції України та чинного мовного законодавства.

На Донеччині за переписами:

1. 1926 р.: українців – 61,61 %, росіян – 24,67 %, (українців та росіян разом-86,28 %, національних меншин – 13,72 %);

2. 1959р.: українців – 55,6 % 9, росіян – 37,6 % (українців та росіян разом 93,2 %, національних меншин – 7,8 %);

3. 1979 р.: українців – 51,9 %,; росіян – 43,2 % (українців та росіян разом – 94,1 %, національних меншин – 5,9 %);

4. 1989 р.: українців – 50,75 %, росіян – 43,65 % (українців та росіян разом – 94,40 %, національних меншин – 5,6 %);

5. 2001 р.: українців 56,9 %, росіян – 38,2 % (українців та росіян разом – 95,1 %, національних меншин – 4,9 %).

Як бачите, кількість українців та національних меншин зменшувалась на Донеччині за СССР, а кількість росіян в той час за їх рахунок збільшувалась. Ось так окупанти, примусовим російщенням, яке в СССР називалось злиття націй, продовжуючи практику обмосковлення України царем Петром I у 1720 році, ламали хребет українству та національним меншинам на Донеччині в тому числі під час голодомору, який Ваші "фахівці" тепер заперечують.

Паралельно з винищенням українців на Донеччині, знищувалась українська мова в усіх сферах суспільного життя, бо як відомо, нації самі по собі не вмирають – просто їм відбирають мову. МОВА – ВИЗНАЧАЛЬНИЙ ФАКТОР НАЦІОНАЛЬНОЇ СВІДОМОСТІ. Іншими словами, відбувалось нищення всіх національних організмів, крім російського.

Ось як, наприклад, знищувалось навчання українською мовою на Донеччині: якщо в 1932/1933 н.р. 79 % школярів Донеччини навчались українською мовою, в 1945/1946 н.р. кількість українських шкіл уже становила 66 %. У шахтарській столиці – Донецьку на переломі 1960-1970 рр. закрили останню школу з українською мовою навчання. Не зупинила цей процес і перебудова – школи з українською мовою навчання продовжували переводити на російську. Ось так злочинно, безкарно асимілювали українське і не тільки населення на Донеччині.

Тепер в незалежній Україні державні мужі, "в языкознании познавшие толк", агресивно і послідовно відстоюють право українців Донеччини залишатися і надалі асимільованими, тобто відстоюють право на духовну, моральну та інтелектуальну деградацію, на мерзоту спустошення, заявляючи, що так "історічєскі сложілось".

Процес русифікації припинився тільки з прийняттям Закону УРСР "Про мови в УРСР" в 1989 році. На цей час із 1217 шкіл Донеччини з українською мовою навчання залишилось тільки 105 або 8,7 %. Це були сільські малокомплектні школи, в яких навчалось всього 2,3 % учнів. Крім того, більше половини школярів Донеччини були звільнені від вивчення української мови за бажанням батьків!

Ось так кувалось русскоязичноє насєленіє у нас в козацькій Донеччині. Датою заснування м. Донецька (козацька Олександрівка) є 1779 р. Саме козаки після зруйнування Катериною II Запорізької Січі в 1775 році заснували в 1779 Олександрівку – майбутній Донецьк та інші поселення, а не Джон Хьюз, який приїхав сюди аж у 1869 році.

І російська мова цьому насєлєнію не є рідною! Це русскоязичноє населеніє послуговується донбаським суржиком, в якому є залишки української мови!!!

На виконання Закону УРСР "Про мови в УРСР" була прийнята в 1990 році Державна програма розвитку української та інших мов до 2000 року, а на виконання цієї Програми Донецьким облвиконкомом 10 квітня 1991 року за N135 прийнята обласна Програма для запровадження української мови в усі сфери життя на Донеч-чині на 10 років. Наприклад, згідно зі ст. 18 цієї Програми необхідно було привести сітку навчально-виховних закладів області у відповідність до національного складу населення (нагадаю, на той час 51 % українців, 43 % росіян). Законодавче забезпечення цього процесу підсилилось ст. 10 Конституції України від 1996 року та Рішенням Конституційного Суду України щодо тлумачення ст. 10 Конституції від 1999 року та іншими законами України.

Однак ця програма була практично провалена тією окупаційною владою Донеччини: тільки 14,0% учнів області навчались українською мовою замість передбачених 51 % в 2000 році. Зокрема в м. Донецьку цей процент становив 7,6 замість 50.

Провалене виконання Програми саме органами державної влади та місцевого самоврядування. Замість створення належних умов для відродження і розвитку на Донеччині української мови як державної в області її здійснення саботується, активно продовжується русифікаторська політика: майже всі рай- та міськради приймають на своїх сесіях антиконституційні рішення про державність на своїх територіях російської мови.

Уже навіть після прийняття Конституції України Донецькою обласною радою тричі:

1. 21.03.1997 року було знову прийняте рішення про державність російської мови на території області (в цей час Ви, Вікторе Федоровичу, були першим заступником голови Донецької облдержадміністрації та депутатом ради, яке потім судом за позовом прокурора Донецької області було скасоване.

2. І знову під час виборів Президента України в 2004 року після створення ПІСУАРУ в Сєвєродонецьку, прийнято таке ж рішення (голова облради на той час Борис Колесніков, голова облдержадміністрації Анатолій Близнюк), яке потім, протверезівши, скасувала сама рада.

3. Останнє антиконституційне, незаконне рішення було прийнято Донецькою обласною радою (голова – Анатолій Близнюк) 18 травня 2006 р. "О свободном развитии и использовании русского языка в Донецкой области" в порушення Законів України "Про мови в Українській РСР" та "Про місцеве самоврядування в Україні" та Конституції України.

Новообраному на першій сесії ради голові Донецької обласної ради Анатолію Близнюку так закортіло мати "язик" старшого брата, що він, всупереч чинному законодавству, на цій же першій сесії поставив це питання в порядок денний та й ще в "Разное" на вимогу всього 3 депутатів-україножерів: Каєткіної з блоку Наталії Вітренко, комуніста С. Ільїна та регіонала С. Напраснікова. В цей же день тільки був прийнятий Регламент ради і тільки були сформовані комісії. Тобто, таємно, як колись видавались царські (за білої Росії) "укази", без опублікування в пресі, без обговорення в комісіях в "різному", новообрані депутати-українофоби-регіонали, духовні кастрати, в яких ампутовано все українське, V скликання винесли черговий "валуєвсько-регіональний" вирок українській мові. Мабуть за це в грудні 2009 року експертна рада Російського біографічного інституту назвала Анатолія Близнюка Донецької обласної ради "Людиною року-2009" у номінації "Міжнаціональні відносини" за зміцнення духовних, культурних і економічних зв'язків з Росією та нагородила дипломом і Срібним хрестом.

Порушення законодавства при прийнятті рішення дало можливість Донецькій обласній організації Всеукраїнського Комітету оборони прав людини (голова Євгенія Ратнікова) це незаконне рішення оскаржити в інтересах членів організації: Марії Василівни Олійник, Тетяни Юріївни Куренної до Близнюка Анатолія Михайловича – тоді голови Донецької обласної ради (сьогодні він уже пересів знову в крісло голови державної адміністрації) та Донецької обласної ради, про неправомірні дії посадової особи та органу місцевого самоврядування. Судовий спектакль розтягнувся на чотири роки і майже 2 місяці, а саме, з 23 травня 2006 року до 16 липня 2010 року. Постанову по цій адміністративній справі постановлено суддею Геннадієм Міщенком Ворошиловського районного суду м. Донецька тільки 26 січня 2010 року. Суд визнав незаконними та нечинними пункти 1, 2 Рішення Донецької обласної ради V скликання від 18 травня 2006 року N5/1-15 "О создании условий для развития русского языка в Донецкой области". Звичайно, представники Донецької обласної ради – Уралов та Білоцерковская – оскаржили цю Постанову в апеляційному суді. І Ухвалою від 16 липня 2010 року суддівською колегією (С. Білак-головуючий, М. Сухарьок, Т. Гаврищук) Постанову Ворошиловського суду м. Донецька залишено без змін.Ухвала набрала законної сили з моменту проголошення. Судовий спектакль по очевидному скасуванню незаконного рішення Донецької обласної ради від 18 травня 2006 року N5/1-15 "О создании условий для развития русского языка в Донецкой области" терміном в 4 роки і 2 місяці закінчився!

Акт N1 спектаклю, який заключався в якомога довшому затягуванні в прийнятті рішення по справі, знаючи наперед, що прийнято незаконне рішення і воно буде скасовано.

Через апеляційне та касаційне оскарження, що буцімто ДОО ВКОПЛ не має адміністративної процесуальної дієздатності, розгляд справи був призупинений. Повернулась справа із Вищого адміністративного суду України, ухвалою якого від 3 липня 2008 р., у задоволені касації відмовлено. Таким чином, більш ніж на 2 роки розгляд справи затримано, що і треба було довести.

Справу повернули на розгляд тій же судді Ірині Бухтіяровій, яка, 14 червня 2006 року залишила позовну заяву ДОО ВКОПЛ без розгляду, що було скасовано в апеляційному і касаційному порядку.

Тоді заявою від 19 вересня 2008 року, без ухвали, без сторін суддя Бухтіярова взяла собі самовідвід.

Це вже акт 2 судового спектаклю.

Причина: "Під моїм головуванням, – пише вона, – 06 грудня 2006 року була винесена постанова по справі за позовом прокурора Донецької області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів до Донецької обласної ради про визнання незаконним та скасування рішення від 18.05.2006 р. N5/1-15 "О создании условий для развития русского языка в Донецкой области". Правда, позов прокурора Мурзи був задоволений частково, а Постанова від 06.12.2006 року була скасована у зв'язку з відмовою від позову в апеляційній інстанції Кабінету Міністрів України, який на той час, Вікторе Федоровичу, очолювали Ви.

Як з'ясувалось, наша справа в цей час протягом 10 місяців десь блукала в нетрях Ворошиловського районного суду м. Донецька. Ніхто жодних процесуальних дій не вчиняв, брутально порушуючи ст. 122 КС України про не більше, ніж двохмісячний термін розгляду справи. Через серію скарг справу знайшли, ухвалою 4 червня 2009 року відновлено провадження.

10 липня 2009 року суддею Міщенком Г.А. було винесено Ухвалу про забезпечення конституційного припису – зупинити дію рішення N1-15 від 18 травня 2006 року Донецької обласної ради "О создании условий для развития русского языка в Донецкой области" до набуття законної рішення суду по цій справі.

Звичайно, представник відповідача Уралов знову оскаржив Ухвалу, а 29 жовтня 2009 року апеляційний суд їх апеляційну скаргу залишив знову без задоволення, а ухвалу Ворошиловського районного суду м. Донецька без змін. Ухвала про забезпечення позову набрала законної сили, ніде не опублікована, ніхто її не виконує, а діє рішення облради згідно з яким вся робота ведеться російською мовою.

Але все таки 26 січня 2010 року суд визнав незаконними та нечинними пункти 1,2 Рішення Донецької обласної ради V скликання від 18 травня 2006 року N5/1-15 "О создании условий для развития русского языка в Донецкой области" (рос.), що і підтвердив апеляційний адміністративний суд.

Отак, всупереч чинному законодавству, переборюючи й досі перешкоди донецької влади, з проголошенням перебудови і отриманням незалежності України розпочались нелегкі процеси ліквідації імперіалістичних догм та процеси національного відродження і на Донеччині: почалось відродження українських шкіл, української культури, дитячих садочків та храмів, синагог, мінаретів, костелів тощо. Утворились національно-культурні товариства, які стали відкривати дитячі садочки, школи, ВНЗ, правда, виключно з російською мовою навчання, в яких вивчається мова національних меншин.

Зроблено перші кроки у справі увічнення пам'яті жертв політичних репресій та голодомору і на Донеччині.

У 2009/2010 навчальному році кількість школярів області, що навчаються українською мовою становить 43,3 %, російською – 56,7 %. За переписом 2001 року вперше збільшився процент українців і становить 2744149 осіб, або 56,9 % від загальної чисельності населення, тобто розпочалась деасиміляція українців! Друге місце за чисельністю 1844399 чол., або 38,2 %, становлять росіяни.

Українці і росіяни разом складають 95,1 %, решта 4,9 % складають представники 131 етносу. Третє місце з 1,6 % складають греки. На решту 130 національних меншин припадає 3,3 %, і кожна з них складає менше 1 %: білоруси (44,5 тис. чол. – 0,9 %), татари (19,2 тис. чол. – 0,4 %.), вірмени (15,7 тис. чол. – 0,3 %), євреї (8,8 тис. чол. – 0,2 %), азербайджанці (8,1 тис. чол. – 0,2 %), грузини (7,2 тис. осіб – 0,15 %), молдавани (7,2 тис. чол. – 0,15 %), болгари (4,8 тис. чол. – 0,1 %), німці (4,6 тис. чол. – 0,1 %), поляки (4,3 тис. чол. – 0,1 %), цигани (4,1 тис. чол. – 1 %) і т.д.

Але в області, завдяки позиції керівників органів державної влади та місцевого самоврядування, єдиною державною мовою де-факто є російська мова, бо:

1. За 19 років незалежності всі сільські, міські, районні та обласні ради працюють усупереч чинному законодавству виключно російською мовою!

2. Вивіски, назви вулиць, назви майданів, назви крамниць, офісів виготовлені російською, оголошення в транспорті, навіть в електронному вигляді чи запису теж російською.

3. Є зрушення в судах, а управління міліції, прокуратура навіть змушують людей спілкуватись російською мовою!

4. Із майже 2 тисяч ЗМІ області, українською мовою виходять 4, решта російською мовою, хоча деякі зареєстровані як двомовні. Навіть ті ЗМІ, які в СССР виходили українською сучасною українською постокупаційною владою переведені на російську мову! Ті що декларують 2 мови українську і російську виходять тільки російською. ЗМІ засновниками яких є органи місцевого самоврядування та державні адміністрації друкуються виключно російською мовою, хоча декларують двомовність. ЗМІ національних меншин, кошти на які виділяє влада теж виходять російською мовою.

5. У 5 театрах російська мова переважає за винятком Донецького українського національного академічного музично-драматичного театру.

6. Палаци культури працюють переважно російською.

7. Художні школи, музичні школи, спортивні школи, ПТУ, технікуми працюють в основному російською.

8. Те ж саме з церквою, працює російською за винятком декількох десятків парафій КП та УГКЦ. Іудаїзм зробив євреїв євреями. Саме жорстока система звичаїв та ритуалів зберегла євреїв від асиміляції іншими народами протягом 2000 років їх бездержавності й вигнання.

9. На сьогодні в декількох тисячах кіосків "Союздруку" і приватних серед тисяч назв немає жодної газети чи журналу українською мовою.

10. У побуті, спорті, бізнесі, сфері обслуговування, рекламі, транспорті, функціонуванні громадських організацій панує російська мова.

Висновок: Враховуючи сучасний стан з державною, українською мовою на Донеччині до якого примусово довела спочатку царська, а потім комуністична Росія, а тепер їх політику продовжує тут Партія Регіонів, яка всі ці майже 19 років незалежності саботує відродження української державної мови багаточисельними циркулярами, розпорядженнями, рішеннями, спрямованими проти української мови і просто ігнорує Конституцію України, треба вводити на Донеччині, другу українську, а не росій-ську мову.

Якщо мовна дискримінація на Донеччині існує, то вона стосується насамперед української мови, а не російської, яка, як бачите, стала де-факто єдиною державною мовою на Донеччині.

І Ви, Вікторе Федоровичу, як Президент України, маєте захистити загрожену українську мову, а не російську, якій нічого на Донеччині не загрожує!

Припиніть оголошену Вами і Вашою панівною партією війну проти української мови з метою позбавити її всіх питомо державних функцій та відкинути на політичний, адміністративний, освітній, культурний та інформаційний маргінес.

Не припиняйте процес національного відродження, бо національне почуття живе в душі кожної людини, навіть тієї, яка, здавалося б, давно померла духовно.

Не намагайтесь здійснити наступ новітньої валуєвщини на українську мову колишнього козацького краю, який, на жаль, знаходиться в мовній "окупації", а заставте своїх панівних владних регіоналів – цих шарикових і швондерів та печерних шовіністів, захистити її.

Президент Росії Медведєв прокидається і засинає з думкою про Україну.

Президент України Янукович має прокидатись і засинати як Президент Росії з думкою про Україну, тільки ті думки мають бути діаметрально протилежні.

Слава Україні!



Марія Олійник, м. Донецьк

Коментарі









© 2007 - 2012, Народна правда
© 2007, УРА-Інтернет – дизайн і програмування

Передрук матеріалів дозволяється тільки за умови посилання на "Народну правду" та зазначення автора. Використання фотоматеріалів із розділу "Фото" – тільки за згодою автора.
"Народна правда" не несе відповідальності за зміст матеріалів, опублікованих авторами.

Технічна підтримка: techsupport@pravda.com.ua