Пошук на сайті:
Знайти



Народні блоги

Додати стрічку статей сайту до свого iGoogle
Останні публікації

Українські нариси Північної Норвегії

Svitlana Kobyletska | 26.09.2011 12:58

2
Рейтинг
2


Голосів "за"
2

Голосів "проти"
0

Гострі гори, холодне але надзвичайно красиве море, гриби, ягоди, самогонка, сушена риба, полювання, та добрі відкриті люди – такою запам"яталася Північна Норвегія. Чим далі на Північ – тим тепліші люди.

Українські нариси Північної Норвегії
Частина 1

Теплим серпневим днем розпочалася наша українсько-норвезька подорож до Північної Норвегії.

Для мене, жителя Осло, це майже як потрапити за кордон. Різниця в кліматі, краєвидах, видах виробництва, культурі, а найголовніше – в людях. Доречі самі жителі говорять про себе так: "Ми і Норвегія", – що часто можно почути з екранів телевізорів та прочитати на спальтах місцевих газет.



Дорогою до Півночі


Берегова лінія Норвегії простягається на більше ніж 20 000 км та переривається крутими фіордами та багаттям островів та острівців. Північна частина, як і решта країни, вражає своїми широкими міжгірськими долинами. Відмінною особливістю є північне сонцестояння, яке пояснюється тим, що регіон частково знаходиться за Полярним колом. Літом сонце ніколи не зникає за горизонтом, а взимку – довгі періоди без світла.

Дорога з Осло до маленького містечка Ховден (червона куля на мапі), яке знаходиться в Вестеролені, на Лофотенських островах, довга і виснажлива – три дні, 1 409 км. Цього разу ми вибрали їхати на машині, і ночувати в палатках на спеціальних матрасах, товщоною в 13 см. Тож хоч ми і їхали удвох, але машина все одно була переповнена. Подорож машиною та з палатками – добрий спосіб заощаджити, та познайомитись із місцевістю, але після шести днів в машині ми вирішили піти на курси пілотів невеликих літаків.


Дорогу нам частенько перебігав лемінг. Цей гризун може бути таким злим, що наразі вмирає від стресу. Мій норвезький друг отримав спеціальне навчання під час проходження військової повинності. Вояки повинні вміти виживати в екстремальних умовах, розпалити вогонь, зловити лемінга, білку, або іншу тварину, і приготувати це в похідній кухні. М'ясо лемінга спробувати йому не довелося, а от білка – дуже смачна і нагадує молоду нежирну курятину. Білячі протеїни пригождаються особливо під час військових тренувань, коли доводилося тижнями переховуватися в лісі, без їжі, душу, в страшному холоді, спальних мішках і з важким обмундируванням на спині.







Повз головної автостради Е6, яка пролагає з Півдня на Північ, є чимало бензинних станцій. Хоч норвежці – народ економний, не дивлячись на високі зарплати, мій друг при кожній нагоді заїжжав на Статойл, один із постачальників бензину, щоб купити каву. На Статойлі є така угода – купуй кружку за 130 грн – і пий собі кави цілий рік, скільки завгодно. На станціях стоять кавові автомати, і людина може вибирати сама, будь-який напій. Інша угода – використовуй спеціальну картку – і отримуй назад 30 копійок в кінці року із кожного літру купленого бензину. Ціна на бензин, до речі, десь 18 -19 грн за літер. На одній із станцій побувала норвезька принцеса Метте Маріт, фото якої святково вивішено для відвідувачів.

Найбільше місто, яке ми перетнули об'їзною дорогою протягом першого дня – Тронхейм, колись столиця перших норвезьких королів, третє найбільше місто в сучасній Норвегії. Тут багато релігійних та культурних пам'яток, а також провідних вищих навчальних закладів країни із сильним студенським середовищим. Одна із норвезьких традицій – навчатися на інженера в Тронхеймі. Взагалі жити в цьому регіоні вважається справжньою школою життя. Після цього зникає багато стереотипів. Особливість полягає в тому, що насправді – це велике село із давніми і грубими традиціями вікінгів, хоч люди і живуть в місті. Місцевий напій – кашк. Кашк робиться так: самогонка домашнього виробництва змішується із кавою. Спочатку кладуть копійку на дно, наливають півчашки кави, а потім стільки самогонки, щоб можна було побачити копійку. Вираз
сільської культури тощо сильніший в типовій зовнішності та поведінці. Чоловіки мають спеціальну форму вус – короткі над губою і довші з боків, які закручуються в кренделі. Трьондере – жителі Тронхейма та округів – грубі у звертаннях та мові, говорять те, що бачать, дуже прямі і відверті. Можуть майже повністю роздягтися під час вечірки і так і ходити весь час, або поплескати даму по дупі, або заглянути до сусіда, який в цей час кохається вдома. Але не треба на них ображатися. Вони просто діти природи, такі, які вони є. Після випивки, як звичайно на селі, – сварка та бійка. Мужність виміряється кількістю поборотих суперників, та покладених рук.

Північний гумор переповнен простонародними виразами, лайкою, відвертими описами. Гумор живе і розквітає в своєму багатоманітті і практичному цинізмі, на відміну від суховатого та культивованого гумору Півдня.

Трьондерський фіорд, як і багато інших місць на півночі, всипан коралами на морському дні. В середині серпня природа вже готується до осені: листя вже майже жовте, а горобина – стигла.

Ця місцевість подарувала Норвегії відомого целітеля Сносаман, який досі працює. Все своє життя він лікує людей теплом своїх рук. Ніяких такс в нього нема. Люди самі несуть йому те, що вони вважають за потрібне. Офіційна Норвегія дуже негативно відноситься до таких речей і намагається їх не афішувати. Деякі лікарі навіть виступають в пресі, називаючи його шарлатаном. Він, в свою чергу, не завжди згоден із безапеляційними діагнозами традиційної медицини.

О 2-ій годині ночі, нарешті ми знайшли щось пристойне для зупинки. Найкраще місце для безкоштовної ночівлі – це школи. Навчання починається 15 серпня, дітей ще нема, але поверхня рівна, територія доглянута і трава зрізана. Та і знаходяться вони найчастіше в віддалених від шумної дороги місцях. Можна безтурботливо розкластися із харчами та похідною кухнею, далі від сторонніх очей.


Майже протягом всього шляху був електронний замір середньої скорості руху. Навігація повідомляє про камери, але їх так багато, що складно розслабитися. А по дорозі назад, ще й міліція в кустах із лазером стояла. То ми повідомили своїх знайомих, які їхали після нас, як завжди, швидше, ніж дозволено.

Якщо багато моху, то земля дуже кисла, непридатна для землеробства. А от грибів – повно, особливо підосичників. Дивишся в вікно в машині, і так і мигтять великі яскраво-оранжеві шапки, спокушують, а зірвати не можливо.



Тут багато лосів. Незвичні фарби для Норвегії.



Регіон Північна Норвегія


"Північне сяйво" над шляхом символізує в"їзд до Північної Норвегії, куди ми потрапили на другий день подорожі. Дорога вузька і слизька, часом набігає короткочасний дощ. Вздовж всієї дороги стоять ящики із піском, бо незабаром ожеледиця. Літо коротке і холодне. Приказка характеризує клімат дуже влучно: "В Норвегії є два сезони – біла зима та зелена зима". Вже в серпні люди топлять в домах.

Регіони Тромс та Фінмарк платять менше податків, щоб спонукати людей переїзжати до Півночі. Але якщо ніч триває півроку, і ви вимушені витрачати більше електроенергії, то дешевше воно не виходить. До того ж ціни тут, як на мене, вищі ніж в Осло, а до крамниць без авто не дістанешся.

Багато відрізків дороги пролягає в тунелях. Норвежці часто незадоволені станом своїх доріг. За європейськими стандартами в Норвегії вони чи не найгірші. Причина тому – невелика кількість доріг, які майже не розбудовуваються, хоча податки власники автомобілів платять чималі. Це спричиняє низьку швидкість – біля 20-30 км на годину – кожного дня в час пік, а також часті повні зупинки, якщо щось трапляється. До того ж регулярні ремонтні роботи шляхів і гірних укріплень в тунелях та вздовж доріг, які ведуться і вдень, і вночі, гальмують рух транспорту. В тунелях, навіть невеликих, часто доводиться рухатися в колонах. Мрія червоно-зеленого уряду Норвегії – пересадити всіх жителів в коллективний транспорт, щоб зберегти природу і бюджетні кошти.





Бензинні станції




Бензинні станції – це щось особливе, це культурний пункт та вираз суті і традицій місцевого населення. Такого в Осло не побачиш. Тут і невеличка крамниця, із своєю спеціалізацією, і кафе, і ремонтний пункт, і туалет з душем, і дошка оголошень про все – від шукачів роботи, рокконцертів, божої служби, ресторанів, діско, до зібрань різноманітних громадських та
державних організацій, гуртків, дитсадків, шкіл і т.д. Деякі станції мають свій контингент. Дехто спеціалізується на послугах дешевої їжі та житла для далекобійників. Нам довелося побачити місця, де фокусується на продажі аеросанів, бензопил, засобів від комарів та все, що необхідно для рибної ловлі, есенції для спиртних напоїв разом із всім необхідним для виготовлення пива, лікеру, вина та самогонки вдома.

Справа в тому, що в Північній Норвегії дозволено їздити на аеросанях скрізь. А в решті країни – лише в спеціально призначених для цього місцях. Більшість норвежців любить літо і нелюбить зиму. Але незалежно від любові, в Норвегії із природою не шутять і запасаються всім необхідним до початку холодів. Сезон продажу аеросанів почався вже в середині серпня.






Алкоголь в Норвегії продається лише в одному магазині – Вінмонополь, який працює лише в робочі дні до 18.00. Тому ми були дуже здивовані побачити весь цей асортимент на півночі. Пряме заохочування до самогоноваріння – на межі законності.



На іншій станції нас здивував широкий вибір порнографічних видань та дисків із місцевими виконавцями, на додачу до фото норвезької принцеси та дуже сором'язливої дівчини-продавця.

Корови, кози, вівці, свині, коні – найтиповіші свійськи тварини. На задньому плані – трава на зиму для корів. Зараз стало популярним розводити страусів та лам. Говорять, що лами, не лише розумні, ручні, дають вовну, але й доглядають за вівцями і відгоняють вовків. На дорогах багато транспорту для перевозу коней, тому що люди займаються верховою їздою. Молоко та молочні продукти виробляються переважно одним монополістом, тому вибір в будь-якому магазині Норвегії досить обмежений і однаковий.




Нарешті довгоочікуванна зупинка із приготуванням їжі на березі моря, та власноруч зібраним десертом – стиглою малиною. В повітрі максимум 16С, але більшість перехожих дуже легко вдягнуті – лише футболка і джинси. Як і мій товариш, який спустився до моря, щоб помити посуд.



Солена гора

Найскладніший відрізок на нашому шляху до Ховдена – перевал через Солену гору. Це єдина дорога довжиною в 160 км, яка з'єднує південь і північ країни. Вздовж неї нема жодної заправки. Про це попереджують щити із великими літерами. Зимою особливо актуально мати повний бак, бо часто доводиться їхати колоною, чекати на відкриття засніжених доріг, і просто зберігати тепло в машині. На всю ділянку уходить десь 4-5 годин без зупинок.



Клімат зразу прохолоднішає, ліс змінюється на карлікові дерева або просто траву та мох, каміння міняє обриси. Іноді гори розходяться, і тоді можна побачити горні річки, які жбурляють каміння у зелено-синій вирій. Розтала горна крига надає воді зеленого відтінку. Небо палає, але темно не стає. Північні олені прогулюються собі, не звертаючи уваги, на гудіння машин та потягу. Водії дуже чемні і допомагають при обгоні, або терпляче чекають на закінчення фотосесії. В очі кидається зовсім інший тип рослинності. Особливо багато болотяної бавовни, яка, як кажуть, росте виключно в екологічно чистих місцях. Все це – територія національного заповідника і частина музею Полярного кола.




Музей Полярного кола

Температура 6С, так і хочеться швидше з машини в музей! Але насправді всередині лише крамниця сувенирів, кафе, туалети, та місце для фотосертифіката. Все важливе знаходиться навкруги – монументи, стежки для прогулянок, краєвиди.











Залізна дорога, яка проходить недалеко від музею, була побудована німецькими військовополоненими під час 2. світової війни. Взагалі Північна Норвегія має багато пам'яток, пов'язаних із цією трагедією. А найголовніше те, що люди досі живуть і пам'ятають свою історію, переповідаючи це дітям та онукам.



Останній ривок






Останню ніч перед Ховденом ми провели в нашій палатці в чотирьохзірковому Фауске кемпінгу за 150 грн. Вимучені, холодні та злі приїхали ми туди десь о 23 годині. Температура С8. Перше, що я побачила – вивіска про морозиво!!!! Нарешті гаряча вода, хоч і дозована, 8 хвилин – 26 грн. Не люблю кемпінги. Навкруги багато людей, приїзжають, відїжжають, розмовляють... Вночі було ще холодніше, часом дощ і майже постійно бридкий вітер.

Вранці я знайшла якісь ягоди, але ніхто з персоналу не знав, що це таке. На всякий випадок нам порекомендували не вживати їх в їжу.

Містечко Фауске – це прощання із цивілізацією. Тут ще є скупчення крамниць, нормальні ціни, і приймають оплату картками. Тому ми вирішили купити деякі продукти і проїхатись головною вулицею міста.

Крамниця Рема 1000 пропонує безкоштовну брошуру із традиційними норвезькими рецептами на кожен день із вказівками, де ці продукти лежать і скільки вони коштують. Сім рецептів на 4 порції за 130 грн.

Великою проблемою став від'їзд молоді з півночі до великих міст. Корінне населення старішає, а приріст йде за рахунок іноземців. Дуже помітний більш низький рівень доходів серед населення. Оглядаючись навкруги, бачиш старі автомобілі, дивні кольори, пошарпані салони. Але не порівнюйте із українськими реаліями!



Потім був нескінченний шлях до парому. На щастя нам не довелося чекати довго і заплативши кондуктору 360 грн, ми заїхали в середину на вказане нам місце.

На паромі – просте кафе та великі вікна.



Ще через 45 хвилин ми прибули на Лофотенські острови і взяли курс на Ховден. Вестеролен – область, регіон – хоч і знаходиться на Лофотені і відноситься спеціалістами до цієї групи островів, не вважається частиною Лофотену самими жителями. Це важливо для їхньої самоідентифікації – дистанціювати себе від решти, підкреслити свою унікальність. О 20-ій годині ми нарешті прибули до кінцевого пункту – дому наших знайомих у Ховдені, де ми збираємось провести два тижні захоплюючих турів та відкриттів. Про це буде далі, в другій частині. Побачимось!

Світлана Кобилецька, Осло










© 2007 - 2012, Народна правда
© 2007, УРА-Інтернет – дизайн і програмування

Передрук матеріалів дозволяється тільки за умови посилання на "Народну правду" та зазначення автора. Використання фотоматеріалів із розділу "Фото" – тільки за згодою автора.
"Народна правда" не несе відповідальності за зміст матеріалів, опублікованих авторами.

Технічна підтримка: techsupport@pravda.com.ua