Пошук на сайті:
Знайти



Народні блоги

Додати стрічку статей сайту до свого iGoogle
Останні публікації
Київ   Киев   Дом плачущей вдовы   Будинок плачучої вдови   Лютеранська   Лютеранская   Брадтман   Аршавський   Аршавский

Прогулянки Києвом. Частина друга: Будинок плачучої вдови

explorer | 9.07.2007 16:05

15
Рейтинг
15


Голосів "за"
17

Голосів "проти"
2

Як і Будинок з химерами, про який йшлося у попередній статті, Будинок плачучої вдови також можна віднести до сучасної архітектури Києва. Від шедевру Городецького він молодший усього на 5 років (будівництво закінчено 1907 року) і збудований на замовлення полтавського купця другої гільдії Сергія Аршавського.

Прогулянки Києвом. Частина друга: Будинок плачучої вдови
Архітектором Будинку плачучої вдови став ще один відомий архітектор Едуард Брадтман. Зокрема, ми добре знаємо ще одне його творіння в центрі Києва – Театр Соловця, нині театр імені Івана Франка.

Щодо назви, то, скоріш за все, насправді ніякої вдови не було. Таку цікаву назву будинок дістав через те, що його фасад прикрашає сумне жіноче обличчя. Коли йде дощ, то краплі стікають по обличчю жінки і складається враження, що вона плаче. Чому "вдова", хто вона і чому плаче досі залишається загадкою для всіх, і, напевне, навряд чи колись знайдеться людина, яка розгадає цю загадку.

Будинок плачучої вдови виконаний у стилі модерну. Він має два поверхи, прямокутну форму і побудований з цегли. У східній частині – парадні і чорні сходи. З півночі на обох поверхах лоджії. Кожен з чотирьох фасадів відрізняється від інших. Парадні фасади, що виходять на перетин вулиць Банкової і Лютеранської, оздоблено лабрадоритом, сірим гранітом, блоками штучного каменю, обробленими під руст, ліпними прикрасами з цегли, оливковою керамічною плиткою, жовтою цеглою основної кладки, кованим металом.

Центр головного фасаду виділено розкріповкою, яка завершується підковоподібним фронтоном з великою жіночою маскою всередині. Фланги акцентовано ризалітами, східний – з французьким балконом над входом, у замковому камені над вікном – картуш з монограмою власника. Праворуч – вишукана кована брама з геометричним малюнком. Західний ризаліт окреслено гранітними лопатками на рівні другого поверху, наріжжя увінчується декоративною вежею. Ліворуч – парапет з ажурною огорожею. В інтер'єрах зберігся первісний декор. Будівля є зразком елітної забудови Липок.


Після закінчення будівництва Сергій Аршавський, аби розрахуватися з боргами, змушений був здати в оренду другий поверх будівлі. Аршавський разом з дружиною і чотирма дітьми мешкав у будинку до 1913 року. У серпні 1913 він змушений був продати будинок відомому київському купцю першої гільдії Тев'є Апштейну.

1918 року особняк було націоналізовано. Відтоді у ньому розташовувалися: Федерація іноземних груп при ЦК РКП (б), Особливий відділ ХІІ армії, профспілка Південно-Західної залізниці, а у повоєнний час і понині – владні структури. Зокрема, зараз Будинок плачучої вдови слугує помешканням для VIP-гостей Президента України.

Адреса: вул. Лютеранська 23 (перетин Банкової і Лютеранської).

Як дістатися: їхати до станції метро "Хрещатик" (червона лінія), вихід на вулицю Інститутську.

Подивитися внутрішнє убранство будинку можна тут – http://www.segodnya.ua/video/220893.html

При написанні статті автор спирався на власний досвід та на деякі матеріали інших авторів. Опис архітектурних деталей поданий відповідно до матеріалів з мережі Інтернет.

Коментарі









© 2007 - 2012, Народна правда
© 2007, УРА-Інтернет – дизайн і програмування

Передрук матеріалів дозволяється тільки за умови посилання на "Народну правду" та зазначення автора. Використання фотоматеріалів із розділу "Фото" – тільки за згодою автора.
"Народна правда" не несе відповідальності за зміст матеріалів, опублікованих авторами.

Технічна підтримка: techsupport@pravda.com.ua