Пошук на сайті:
Знайти



Народні блоги

Додати стрічку статей сайту до свого iGoogle
Останні публікації

ЗМІ та комп'ютерна залежність

Anita Prasad | 9.05.2012 21:41

1
Рейтинг
1


Голосів "за"
2

Голосів "проти"
1

У засобах масової інформації повна конфронтація: з одного боку спеціалізовані ЗМІ, які радше погіршують ситуацію рекламуючи та демонструючи новинки в сфері ігор та поодинокі статті, які закликають відноситися до залежності як до хвороби.

ЗМІ та комп'ютерна залежність
ЗМІ та комп'ютерна залежність

Залежність у психологічному аспекті

Ігрова залежність відноситься до нехімічних залежностей, однак збудження від уявного ризику та постійні коливання настрою призводять гравця в комп'ютерні ігри в такий психоемоційний стан, при якому в організмі у величезних кількостях виробляються власні внутрішні наркотики (ендорфіни) і стресові гормони, з великим напруженням працюють серцево-судинна, дихальна і м'язова системи, які швидко виснажуються, як і психіка.

Дуже важливий гормон дофамін в тканинах нервової системи знижується до незвично низького рівня. Дофамін відповідає за позитивні почуття, почуття задоволення, радості. Його рівень у гравця підвищується тільки під час гри на комп'ютері. Весь інший час залежний відчуває апатію, депресію та інші негативні почуття.

Основною характеристикою цього захворювання є втрата контролю над собою, неможливість зупинитися – в силу розвиваються порушень емоційно-вольової сфери. Тобто трагедія комп'ютерного гравця не в тому, що він хоче грати – а в тому, що він не може нічого з цим вдіяти бажанням, не може самостійно зупинити гру. Тут можна провести аналогію з такою хворобою, як астма: астматик не може самостійно зупинити напад, йому потрібна допомога ззовні, і в його хвороби також немає його власної провини.

Людини, схильної до цієї хвороби, не зупиняють втрата родини, друзів, роботи, руйнування фізичного і душевного здоров'я. Гра стає найбажанішим, найнеобхіднішим "емоційним наркотиком". Хоча сам залежний цього не розумію та не зізнається собі в цьому. Для нього гра – єдиний спосіб зняття стресу, можливістю втекти від реальності, самотності, безвиході. Можливістю утвердитися у своїй значимості, домогтися визнання, отримати те, чого йому не вистачає. Саме тому залежний так багато часу проводить в "іншому світі", де є можливість стати ким завгодно і де тебе "розуміють". Він намагається це отримати за допомогою гри, а отримує лише ілюзію.

Комп'ютерна ігроманія – психічний розлад, по важкості і наслідків порівнянне з алкогольною та наркотичною залежністю. У міру розвитку хвороби людина поступово деградує і всі сфери його життя деформуються. При цьому сам залежний заперечує наявність проблем. Він щиро вірить, що може контролювати ситуацію, зупинитися в будь-який момент. Спроби близьких достукатися до розсудливості залежної людини марні. "Намагатися пояснити залежність від гри людям, які не усвідомлюють цього, все одно що розмовляти із стіною."- пояснює психолог, Юлія Миколаївна Рєзніченко.

Нове дослідження інформаційного британського сайту "Divorce" показало, що залежність від ігор online в даний час впливає на зростання числа заявок на розлучення. Дослідження також демонструє, що чоловіки одержують більше задоволення від онлайн ігор, ніж від спілкування зі своїми дружинами.

Юлія Миколаївна Рєзніченко також зазначає: "Більшість стикається з проблемою коханої людини із залежністю від ігор, але не всі розуміють, що це – залежність. Це означає, що це не вільний вибір марнування часу, замість того щоб витрачати час на сім'ю. Це примус! Адже залежний не розуміє, що він хворий та впевнений, що зможе зупинитися, коли забажає."

Залежність та головні акценти проблеми

Комп'ютерна залежність на відміну від лудоманії (залежність від азартних ігор) офіційно не визнається за хворобу. Лудоманія – це хвороба (офіційний медичний діагноз), яка внесена в DSM IV – Міжнародний довідник класифікації захворювань. З 2009 р. в Україні з лудоманією почали "боротися" – Верховна Рада прийняла Закон "Про заборону грального бізнесу в Україні". Як наслідок всі казино були зачинені, проте гравців це не зупинило і всі вони подалися до компютерів, де й досі процвітають азартні ігри. Інтернет покер на Pokerstars.com кожного дня збирає 100000 гравців он-лайн. Так до армії українських комп'ютеро залежних приєдналися ще й лудомани.

Уряд України не вживає жодних заходів щодо боротьби проти залежності від комп'ютерних ігор. Тож вирішення проблеми лягає на плечі ЗМІ та самих людей.

Діяльність ЗМІ та проблема ігрової залежності

А в засобах масової інформації повна конфронтація: з одного боку спеціалізовані ЗМІ, які радше погіршують ситуацію рекламуючи та демонструючи новинки в сфері ігор та поодинокі статті, які закликають відноситися до залежності як до хвороби.

Що стосується тих ЗМІ, що присвячені компютерним іграм, то їх кількість постійно збільшується. Детально зупинимся на найцікавіших, пропоную аналіз їхньої діяльності та цікаві факти про них.



Канал "Ігроманія " (video.i.ua/channel/69) транслюється в мережі інтернет та повідомляє аудиторію "про ролики, превью, демо, трейлеры к играм всех видов и стилей, на любой ПК, любую консоль". Канал був створений у 2008 році і на сьогоднішній день має 538 роликів/сюжетів про комп'ютерні ігри. Цей канал виконує інформаційну функцію, яка була б доречною, якби мова йшла не про хворобу/залежність, що лише прогресує та заохочуються цим видом ЗМІ.



"Шпиль! Мы с тобой одной крови", – Повна назва ігрового журналу. Творці видання зазначають, що це журнал "нового покоління, що був створений для енергійної і активної молоді – шанувальників відеоігор, кіберспорту, комп'ютерної техніки та мобільного зв'язку. Це Інтернет-навігатор і провідник у світі комп'ютерних ігор." Автори статей пишуть сучасною мовою, зрозумілою просунутим читачам.

У повній назві є фраза "Ми з тобою однієї крові", яка означає, що автори повністю захоплені своєю справою і цілком поділяють ігрову залежність читачів. Тому інформація про шкоду комп'ютерної залежності тут наврядчи колись зявиться. Видавці зазначають: "Журнал "Шпиль!" отличает некоторое неистовство, характерное для людей увлеченных."



"Gameplay" – перший український глянцевий щомісячний журнал про комп'ютерні і відеоігри, випускався українським видавничим домом ITC Publishing з серпня-вересня 2005 року по червень 2010 року. Незважаючи на закриття журналу, його офіційний сайт Gameplay.com.ua все ще активний, а колишні автори все ще публікують в його блозі ігрові новини. Цей вид ЗМІ навіть після закриття все ще дуже читабельний. Ігромани просто не можуть втриматися від спокуси знайти нову інформацію про комп'ютерні ігри.

Цільова аудиторія журналу Gameplay чоловіки (75-80% читачів) віком від 14 до 30 років, які мають вищу, незакінчену вищу, середню освіту,фінансово забезпечені учні, студенти, службовці, які мають постійний інтерес до новинок (40-50%), бажання придбати гру найближчим часом (50-60%).

Більшість матеріалів становлять огляди ігор та цікаві факти про них. Таким чином видавці популяризують захоплення комп'ютерними іграми.



"Игромания"- щомісячний російський журнал про відеоігри, що поширюється головним чином в Росії і країнах СНД з 1997 року. У "Игромании" прийнята десятибальна система оцінок ігор з мінімальним кроком в 0,5 бала. Існують спеціальні рейтинги, які не потрапляють під загальну категорію ігор, наприклад, "Для дітей" або "Для дівчаток". У рецензіях оцінюється не тільки гра в цілому, але й окремі її показники, такі як геймплей, графіка, музика і звук, інтерфейс і управління, легкість освоєння, оригінальність, сюжет, реіграбельність.За "особливі" відзнаки присуджуються наступні нагороди (лише в Игромании) "Вибір редакції" – Суперграфіка" та "Нове слово в жанрі" – нагорода за інновації. Починаючи з 2001 року, в кожному лютневому номері "Ігроманія" щорічно підводить підсумки року з вибором найкращих ігор.

Серед всіх друкованих спеціалізованих на іграх видань Игромания має найбільшу аудиторію, бо друкується у багатьох країнах СНД та по журналістським міркам подає найбільш оперативну та актуальну інформацію, яка нажаль через своє спрямування шкодить читачам. Через огляди та статті залежність лише швидше прогресує, аудиторії хочеться спробувати якомога більше ігор.



Навіть не спеціалізовані видання займаються пропагуванням чи заохоченням ігроманії. Нерідко можна побачити повідомлення чи новини, що стосуються комп'ютерних ігор. Відомий жіночий журнал Cosmopolitan нещодавно опублікував портретне інтервю у рубриці "Профі" (Про жінок, що мають різними професії) з українкою переможницею багатьох змагать з кібер спорту (так називають змагання з комп'ютерних ігор). Дівчина розповіла про свою професію та заявила, що готується до наступних змагань.



ЗМІ постійно повідомляють про змагання серед прихильників ігор. Остання стаття що втрапила мені на очі і була присвячена саме таким змаганням і відкрито популяризувала комп'ютерні ігри серед читачів була опублікована в журналі "ТВ Парк" 4 грудня. Стаття під назвою "Реальные призы за виртуальные победы" починається фразою "Играть в онлайн-игры подчас не только весело, но и выгодно". Далі автор статті Олена Сасова повідомляє, що це вже друге за рахунком змагання "Марафон Игры@Mail.ru" для любителів ігор, яке проводить компания Mail.ru Group.Переможцю онлайн марафону подарували автомобіль Audi A1. Кращого заохоченя для прогресування залежності годі й вигадувати.

Організатори відверто рекламують свій сайт присвячений комп'ютерним іграм. А Видання "ТВ Парк" поширює інформацію під таким кутом, що читачі хибно вважають, що ігри це не лише розваги, а ще й дуже вигідне витрачання часу. Аудиторія читаючи цю статтю на підсвідомому рівні відчуває, що автор схвалює ба навіть заохочує сісти за комп'ютер та пограти фразами типу: "Никто не ушел без подарков: организаторы наградили всех ноутбуками, смартфонами и планшетами, с помощью которых они смогут готовиться к следущему марафону".

Очевидною стає тенденція "нормалізації" залежності. Починає працювати кредо: "Не можеш змінити-звикни." У данному випадку ЗМІ скоріш не хочуть боротися з залежністю, бо вважають, що в сучасному світі нових технологій, людина все більше й більше часу проводитиме в комп'ютері і як наслідок показують цю ситуацію не як проблему, а як щось буденне, звичне. ЗМІ є надзвичайно потужними інституціями і якщо забажають зможуть кардинально змінити точку зору аудиторії на залежність від комп'ютерних ігор, звернути увагу на їхню шкоду. Позитивним прикладом якісної роботи ЗМІ є статття Зорана Поповича.



Журнал "Nature" опублікував статтю Зорана Поповича про те, як створюються комп'ютерні ігри. Матеріал і справді є дуже корисним та пізнавальним. Журналіст розповідає про те, що творці ігор будують свої концепції на підставі робіт психолога Беррес Фредеріка Скіннера, який показав, що поведінка людини можна контролювати за допомогою простих стимулів і системи винагород. Будь-яка залежність складається з трьох чинників – часу, активності і нагороди, і існує незліченна кількість способів, за допомогою яких ці три складові можна об'єднати між собою для того, щоб геймер демонстрував той стереотип поведінки, який потрібен розробнику.

Основним завданням творців ігор було зробити гру, яка вам сподобається, щоб назавтра ви прийшли до них за наступною. Зараз основна маса ігор – це ММО-ігри (Massive Multiplayer Online Game, або багатокористувацькі онлайн-ігри), які повинні змушувати гравців сидіти біля комп'ютера, не відриваючись, як можна більше часу.

Ніякої фантазії не вистачить для того, щоб придумати стільки пригод і історій, щоб їх вистачило на ті тисячі годин, які гравці повинні провести біля монітора. Тому необхідно змусити гравців виконувати одні й ті самі дії знову і знову, не турбуючись, чи отримують гравці при цьому хоч якесь задоволення – повідомляє Nature. І тут дуже стане в нагоді досвід Скіннера про винагороду, яка дається під час гри (всілякі бонуси) на певних проміжках часу, аби гравець сидів за комп'ютером якомога довше. Загалом стаття примушує задуматися, розповідає цікаві викривальні факти про створення ігор і є справді корисною для аудиторії.

Психологи радять людям тим, чиї близькі мають комп'ютерну залежність зрозуміти, що це хвороба, а не просто шкідлива звичка. Юлія Миколаївна Рєзніченко, психолог зазначає: "У боротьбі із залежністю спочатку необхідно визнати проблему. Обов'язково треба звертатися до спеціалістів, але якщо немає такої можливості – і ви хочете боротися із хворобою будьте готові до того, що це буде не легко. У вас з'явиться багато вільного часу головне, у цей період, знайти собі нове хобі, зайняти себе чимось корисним. Якщо у вас не має можливості відмовитись від комп'ютера, то принаймні скоротіть час роботи до мінімуму."

Стосовно ж ЗМІ, то їхнім завданням було, є і залишається повідомляти про проблему, звертати на неї увагу, попереджати її, якщо це можливо. Проте більшість ЗМІ нехтують своїм покликанням і ставлять на передній план комерційні інтереси. Працівникам медіа слід пам'ятати про те, що справді важливим для них є люди і слід думати в першу чергу про них, інформація яку вони подають повинна бути корисною аудиторії. ЗМІ повинні стати на варті добробуту людей, нести почесне звання рупора народу та допомагати людям, коли вони цього потребуватимуть.

Аніта Прасад












© 2007 - 2012, Народна правда
© 2007, УРА-Інтернет – дизайн і програмування

Передрук матеріалів дозволяється тільки за умови посилання на "Народну правду" та зазначення автора. Використання фотоматеріалів із розділу "Фото" – тільки за згодою автора.
"Народна правда" не несе відповідальності за зміст матеріалів, опублікованих авторами.

Технічна підтримка: techsupport@pravda.com.ua