Вболівальники, зніміть "рожеві окуляри"!

Програний (і, до речі, абсолютно "по ділу") матч з міланським "Інтером" повинен нарешті спустити динамівських вболівальників з небес на землю. Адже і сама гра, і результат виправдали побоювання, які ми мали до старту в Лізі Чемпіонів: столична команда не в змозі пройти свою групу.

І справа тут не лише в наявності складних суперників, але і в тому, що "Динамо" не демонструє гри європейського класу. Те, що ми побачили в середу на полі, спостерігаємо вже років з 10 і при абсолютно всіх тренерах – що при Сабо, що при Дем'яненку, що при Михайличенку і т.д.

Більш за все в цій ситуації дратує не стільки стабільно незадовільні результати в іграх з європейськими грандами, скільки гра, а вона засвідчила, що у нас великі проблеми зі швидкісними форвардами. Можна будь кого звинувачувати в програші, але основна проблема, як на мене, криється у відсутності центрального нападника, здатного здійснити швидкий ривок. Натомість маємо ветерана Шевченка, який невідомо з якого дива грає всі 90 хвилин матчу, будучи функціонально не готовим до цього. Корисність Шевченка в усіх сумарно матчах за "Динамо" цього року є найменшою серед усіх гравців атаки клубу. 4 голи – це не показник для форварда такого рівня. Натомість через присутність Шеви на полі практично не можуть грати Кравець і Алієв, а найкращий гравець старту Чемпіонату України Олег Гусєв виходить тільки на заміну.

Дуже дивним видається те, що після приходу Андрія Валерій Газзаєв зламав попередню схему гри команди, підлаштувавши її під Шевченка. Це при тому, що за своїми фізичними можливостями на повну силу Шева готовий грати максимум 1 тайм.

Ефективність Шеви у матчі з "Інтером" була вкрай низькою, враховуючи високий брак в передачах, невдалу обводку і відносно повільне пересування форварда футбольним полем. З тим же успіхом в команді грав Максим Шацьких, але той принаймні більше відпрацьовував в обороні. Шевченко ж у звітній грі робив це вкрай неохоче.

Як на мене, очевидною є недоцільність участі Шеви в усіх іграх команди, та ще й усі 90 хвилин. Бо він не справляється, а повністю з гри не випадає тільки тому, що, враховуючи авторитет форварда, партнери пасують в першу чергу на нього. Не знаю, помітили ви чи ні, але після появи Шеви в "Динамо" решта гравців стали якось більш скуто грати. Очевидно, на них тисне авторитет Андрія.

Прослідковується ситуація, відповідно до якої в команді є два капітани – номінальний Мілевський і фактичний Шева. Ясно, що більш молодий Артем почуває себе у цій ситуації некомфортно. Адже він відчуває певний тиск з боку більш авторитетного партнера. Показовими є епізод з пробиттям пенальті у ворота Англії у матчі за збірну, коли Артем віддав право пробиття Андрію, а також та обставина, що в середині 2-го тайму в матчі з "Інтером" Газзаєв замінив саме Мілевського, а не Шевченка, хоча той був інертнішим за свого колегу по атаці.

Логічному поясненню постійне перебування Шеви на полі всі 90 хвилин не піддається. Адже нормальний тренер на місці Газзаєва в першу чергу награвав молодь, а ветеранам би давав грати менше і ажніяк не вибудовув ігрову схему довкола них, якими б ці ветерани не були авторитетними (приклад – ситуація з Бекхемом у збірній Англії, якого Капелло не часто випускає на весь матч). Але то – європейський досвід.

За чутками, однією з умов переходу Шевченка в "Динамо" є гарантії з боку керівництва клубу і керманича столичної команди, що Андрій буде повністю грати всі матчі, якщо цьому не зашкодять об'єктивні обставини. Скажіть, чи взагалі нормально це, коли гравець, до речі, на даний момент далеко не кращий у нашому футболі, диктує клубу такі вимоги?

Очевидно, світогляд наших футбольних бонз дозволяє їм діяти саме таким чином: ламати налаштовану гру на догоду різного роду "священим коровам"-улюбленцям тренерів та керманичів клубів чи збірної. І в цей же час губити (іншого слова не підбереш) молодих талановитих гравців, які не можуть грати лише через це, що їх позицію окупував черговий Шева.

Згадайте: після повернення Андрія ані Алієв, ані Кравець, ані Кравченко не мали особливих можливостей довести свою профпридатність тренерові. Бо є Шевченко. Але цього ось Шевченка далеко не останні тренери на європейському континенті – Моуріньйо і Анчелотті – в своїх командах випускали максимум на тайм. Бо бачили – Шева на весь матч не тягне. В Європі навіть суперзірку тренер може поставити на місце. У нас же...

Схоже, однією з причин переходу Шевченка в "Динамо" є економічна доцільність. Адже, даючи гарантії постійної ігрової практики і "особливі привілеї" (хто б що не казав, але прав у Шеви в "Динамо", м'яко кажучи, не менше, ніж у головного тренера команди), можна не платити форварду таку високу зарплату, яку він отримував, граючи в Європі. А це економить клубні кошти. І купи "Динамо" іншу зірку, їй би довелося платити більше, ніж Шеві. Другий аспект – "замануха" вболівальників на трибуни. На "Динамо" з Шевою ходять більше, ніж на "Динамо" без Шеви. А значить, можна підняти ціни за квитки – все одно вболівальники ходити будуть. Це доводять і домашні матчі ЛЧ – при середній ціні квитка в 400 грн. маємо повністю забитий стадіон. Хіба не очевидна вигода? Тільки от нашому футболу від того ні холодно, ні жарко!

У висліді цього хочеться додати лише одне: "Динамо" давно потрібен тренер з Європи, а не з України чи просторів еСеНГє. Ні, я не хочу казати, що Газзаєв і його попередник Сьомін – погані тренери. Але лише тренер з європейським менталітетом зможе не допустити впливу корупційних схем керівників клубу (в народі відомих як "суркісівщина") на тренувальний процес і організацію гри, не допустить вседозволеності різного роду "зірок", а буде награвати тих, хто дійсно є більш того вартим з огляду на його нинішні можливості, а не колишні заслуги. І, як би це не звучало неприємно для вболівальників "Динамо", доказом правоти моїх слів слугує "Шахтар", адже, щоб хто не казав, саме ця команда, яку очолює який не який, але представник "дальнього футбольного зарубіжжя", вперше в історії незалежної України спромоглася виграти європейський кубок. І, до речі, останнім часом регулярно і по ділу обігрує "Динамо"!