Поиск по сайту:
Найти



Народные блоги

Добавить ленту статей сайта в свой iGoogle
Последние публикации

Майбутнє через призму "радикальних змін"

Kate Nedesnova | 23.12.2009 21:47

2
Рейтинг
2


Голосов "за"
2

Голосов "против"
0

Стосується всіх!

 Майбутнє через призму ''радикальних змін''
Сучасна екологічна ситуація України дуже часто примушує мене задуматись над одним питанням: "Чи є взагалі у нас майбутнє?". Адже кількість проблем і їх масштаби дуже часто здаються несумісними з нормальним і здоровим способом існування людини...

Ми вже давно зжились з нашим близьким сусідом Чорнобилем. Більшість сприймає це, як подію минулих літ, яка не має жодного відношення до нашого теперішнього життя. І нікого не цікавить те, що нашвидкуруч збудований дешевенький саркофаг вже тріщить з усіх сторін. Ніхто не знає (чи то пак, не хоче знати) про загрозу звільнення радіації,яка з кожним днем росте. Народ збайдужів... Але навіть якби ми цікавились подібними проблемами нашої держави, то самотужки ми все одно нічого б не вдіяли. Тут необхідне втручання "вищих сил".Але і в них напевно є важливіші і "глобальніші" справи. Тому що слово "екологія" відсутнє у всіх програмах наших високопоставлених осіб. А якщо і трапляється, що хтось заговорив про наше навколишнє середовище, то лише у контексті створення під Києвом сховища ядерних відходів. Це щодо глобального і наболілого...

Але є ще й проблеми локального характеру, хоча від цього вони не стають менш небезпечними...З однією з них я зіштовхнулась особисто. Це випаровування ртуті на заводі "Радикал". Вперше за багато років вголос про це заговорили у 2007 році.Коли з машини, що везла вантаж з заводу, від самої прохідної і до станції метро "Чернігівська" вилилось кілька сотень кілограмів ртуті. Тоді за наказом мерії на цій території 3 дні проводились очисні роботи, на час яких мешканцям сусідніх будинків заборонялось виходити з квартир. Ця подія сколихнула розмірений плин життя мешканців Лісового масиву. Чи не вперше після аварії на Чорнобильській АЕС люди знову задумались над своєю незахищеністю і неспроможністю протистояти катастрофі. Вчені одразу ж охрестили "Радикал" "хімічним Чорнобилем N2". І небезпідставно...Адже давно відомо, що ртуть – це одна з найбільш токсичних речовин в природі. ЇЇ пари не виводяться з організму і викликають незворотні процеси та патології.

Розбити градусник – дуже небезпечно, про це знає кожний, деякі навіть в таких випадках викликають спеціальні санітарні служби, для очищення приміщення від крихітної блискучої кульки вагою в 1 грам. А тепер уявімо собі, що в столиці держави, в декількох сотнях метрів від багатолюдної станції метро, торгівельних комплексів, офісів та жилих будинків вже більше десяти років сонце відображається в такій кількості ртуті, з якої можна було б зробити градусники для всієї Європи... Ми ж намагаємось ужитись і з цим "сусідом".

Будівництво заводу "Радикал" розпочалось у 1949 році, за містом, посеред соснового лісу. Але з часом він опинився в межах Києва. Завод входив у десятку найпотужніших хімічних заводів Радянського Союзу. Його продукція експортувалась по всій країні і Європі. Там виготовлялись бертолетові солі, хлор,поролон,соляну та сірчану кислоти. Працювати на цьому заводі вважалось дуже престижним і високооплачуваним. Але в той же час працювати на "Радикалі" більше 10 років заборонялось. Людей або переводили на інше місце, або відправляли на пенсію. Хоча в архівах є невтішна статистика, що майже ніхто з працівників не доживав до середнього пенсійного віку...Після розпаду Союзу завод спіткала участь багатьох інших підприємств. Відсутність Держзамовлення призвела до банкротства. "Радикал" покинули. Перші повідомлення про тони розлитої ртуті на території заводу з'явились у 2000 році. І звідки ж? З російських ЗМІ! Наші з чиновники всіляко заперечували цю інформацію. Але ж жодні плітки не виникають безпідставно. А потрапити туди і перевірити власноруч в ті часи було неможливо. Існувала інформація, що в 1996 на заводі трапилась НС. В одному з цехів обвалився дах і він розвалив усі ємності,в яких зберігалась ртуть. Замість того, щоб повідомити народ про техногенну катастрофу,масштаби якої не такі вже й далекі від Чорнобильських, евакуювати населення і розпочати очищення, влада просто засекретила цю інформацію. Ну звісно, навіщо боротись з проблемою, якщо можна все це просто "зам'яти". Головний принцип наших можновладців. Згодом після частих нарікань жителів все ж таки був розроблений план, який передбачав знесення заводу і ґрунту під ним, територію під ним планували залити бетоном і зробити її "міні-зоною відчуження". Але й тут дався в знаки наш національний менталітет...Влада знову умила руки та ще й захотіла заробити на катастрофі грошей. Вони вирішують перепродати завод новому хазяїну і хай вже той займається очищенням. Очистка все ж розпочалась...у 2003. Зібрану ртуть (а це більше ніж 100 тон) мали вивезти до Горлівки на комбінат "Нікіртуть" і за всіма документами це було підтверджено. Але керівництво заводу запевняє, що ніяка ртуть до них не надходила і що в них взагалі недостатньо потужності, щоб переробити подібну кількість. В такому випадку постає питання: куди діли всю ртуть??Можливо розвантажили десь по дорозі серед поля?Я не здивуюсь,якщо так...За попереднім аналізом на території заводу залишилось ще 200 тон ртуті. Щоб усе це очистити треба зрівняти територію "Радикалу" із землею та ще й вирити в цій землі котлован глибиною мінімум 20 метрів і все це там захоронити.

Замість цього територія заводу активно здається. Деякі орендатори зносять старі будівлі і на їх місці будують нові. Майже впритул до смертоносного цеху електролізу стоять три офіси. Також "Радикал" використовується як склад для сантехніки, будівельних матеріалів, косметики...і навіть продуктів харчування. А один з цехів заводу перетворився на торговий комплекс "Епіцентр".

Відомо, що ртуть ще дуже дорога речовина. Чи не здається вам, що хтось знайшов своєрідний "клондайк" і джерело чималих прибутків і цілком логічно, що йому не хочеться відмовлятись від такої "золотоносної жили"?Але не варто забувати, що найцінніше і найдорожче – це людське життя і краще усвідомити це пізніше, ніж ніколи і прозріти,поки є ще час!










© 2007 - 2012, Народная правда
© 2007, УРА-Интернет – дизайн и программирование

Перепечатка материалов разрешена только со ссылкой на "Народную правду" и указанием автора. Использование фотоматериалов раздела "Фото" — только по согласованию с автором.
"Народная правда" не несет ответственности за содержание материалов, опубликованых авторами.

Техническая поддержка: techsupport@pravda.com.ua