Поиск по сайту:
Найти



Народные блоги

Добавить ленту статей сайта в свой iGoogle
Последние публикации

Хто є Хто в Україні. Юлія Тимошенко (частина 1)


0
Рейтинг
0


Голосов "за"
0

Голосов "против"
0

28 років Незалежності України це 28 років її знищення олігархічно-кримінальними структурами, які створили своєрідну систему-матрицю. На жаль в цьому в тій чи іншій мірі були задіяні всі президенти, члени урядів та всі державні структури. Тут мова буде йти про Ю.Тимошенко, як можливого наступного президента

Ю.Тимошенко.

Ю.Тимошенко це типовий приклад бізнесового та кар'єрного росту ініціативних людей на початку 90-тих років, які починали з "нуля" і перепробували багато напрямків в бізнесі. Вона була розумною, освітченою, бізнес-орієнтованою жінкою і легко могла встановлювати контакти з впливовими особами, як у своїй Дніпропетровській області так і на рівні держави. Велике значення мало те, що її земляки Л.Кучма та В.Лазаренко керували Україною. Так вона вийшла на великий газовий бізнес і поставки газу в Україну. Пізніше вона пішла в політику і залишається в неї до сьогоднішнього дня. Також вона являється одним з найдосвітченіших політиків в Україні. Але ми не будемо повторювати всю її біографію.

Тепер перед виборами президента в 2019 році, практично по всіх телеканалах та інтернет виданнях відбувається відверта та цинічна травля Ю.Тимошенко. Її подають, як саму страшну та небезпечну людину та головним джерелом зла в Україні. Чому? Тому що згідно різних опитувань вона має 2-3-й рейтинг за чотири місяці до виборів та вона є найбільший конкурент для Порошенко. Діючий президент Порошенко на 2-4 місці. Автор її не захищає і не відбілює. Вона не краща і не гірша за всіх останніх. Ю.Тимошенко можливо розглядати, як "вовчицю", яку альфа-самці вигнали зі своєї системи, так як вона перестала грати по їхніх правилах. Тимошенко була першою, яка почала проявляти якусь людяність до людей під час свого першого прим'єрства. Система-матриця їй цього не вибачила. Тимошенко вже практично на протязі майже 20-років не належить до системи-матриці, не займається бізнесом, і не приватизувала жодного державного майна. В реальності вона вже на протязі двадцяти років нічого не краде і практично не може займатись коррупцією. Вона могла спокійно виїхати з України в будь яку країну світу, але вона залишається в Україні, свідомо йде до в'язниці і продовжує боротись. Чи вона свята? Ні. Але в неї практично не існує жодного впливового та підконтрольного їй телеканалу чи інтернет видання і вона практично не може фізично відповісти на всі звинувачення проти неї. А це вже не чесно і не порядно з боку всієї цієї чоловічої "зграї" в боротьбі проти жінки. Це принципова позиція автора.

Також якщо ми прослідкуємо події в Україні за останні приблизно 20 років, то можемо звернути увагу, що найбільше дістається зі всіх сторін це знову Ю.Тимошенко. При цьому проти неї об'єднались всі ЗМІ, практично вся чоловіча політична вовча зграя, а В.Ющенко з першого дня свого президентства і до сьогоднішнього дня, вів і веде проти неї щоденну, таємну та відкриту війну. Коли Янукович став президентом і посадив її до в'язниці то Ющенко "аж світився" від задоволення і давав саркастичні коментарі. Чому так? Однією з причин такої війни проти неї всіх є те, що на початку 90-тих вона можливо була частиною ЇХньої системи-матриці, але ставши політиком та відчувши моральну відповідальність за злиденне існування жителів України, вона почала хоч щось робити. ЇЇ "колегам" це не сподобалось. Вони почали шукати на неї компромати. При цьому сучасна "стара еліта" чудово знала, що на кожного хто починав бізнес в кінці 80-тих та 90-тих легко можна знайти компромат.

По-перше, ринкової чи нової бізнесової законодавчої бази не існувало.

По-друге, ВСЯ ДЕРЖАВНА ЕЛІТА НА ПРОСТОРАХ КОЛИШНЬОГО СРСР ПРАКТИЧНО ВІДКРИТО ТА ЦИНІЧНО ВИМАГАЛА ХАБАРА. Для вирішення будь-яких питань на "верху" підприємці приносили з собою чемодани грошей. Це відноситься до президентів, до голів та членів уряду України, депутатів та голів Верховної Ради.

Почнемо з негативу, який про Ю.Тимошенко розповсюджують ЗМІ України в суспільстві:

Перше: "воровка", при цьому пригадується її бізнесова діяльність в 90-тих роках і те що вона приховує гроші за кордоном. Скоріш за все якась частина звинувачень може мати місце. Хоч ми розуміємо, що по-політичному замовленню сфабрикувати будь-яку справу проти якоїсь особи в Україні можливо. Ю.Тимошенко не бідна людина, але одна справа просто через бізнесові махінації заробляти, чи "заробляти" мільйони, платити податки чи не платити і зовсім інша, коли "прихватизовується" державне майно за безцінь. Практично не існує фактів, що вона приватизувала для себе якесь державне підприємство. Навіть більше, ми можемо допустити що вона крала, тоді разом з нею треба поставити всіх президентів, всіх голів та членів уряду України, майже всіх депутатів ВР та місцевих рад, майже всіх суддів, прокурорів, всю ментовську верхівку, всіх колишніх та нових власників прихватизованого державного майна, весь кримінальний світ, значну частину керівників банківської системи України і т.д. і т.д. і які продовжують грабування України. Ми допускаємо що вона не повністю сплачувала податки. А хто їх повністю сплачував і сплачує? Чи Л.Кучма з зятем Пінчуком сплачував? Чи В.Ющенко і К сплачував? Чи може хтось докаже, що В.Янукович і "донецькі" сплачували? Чи вся родина Литвинів сплачувала? Про Ахметов і К можливо навіть не питати? Чи хтось може доказати, що П.Порошенко і К самі святі? Всі вони тримають гроші в офшорах. Навіщо існують офшори? Щоб не платити податки у своїй країні. Подивимось, скільки побудовано навколо кожного міста палаців різними ДЕРЖАВНИМИ СЛУЖБОВЦЯМИ, і які "живуть" на одну зарплату. Вони що платять всі податки? Тому такі звинувачення лише на адресу Ю.Тимошенко ми можемо не приймати до уваги. Якщо її, то тоді всіх також.

- Друге: ніби на неї існує в генеральній прокуратурі Росії кримінальна справа за дачу хабара високим посадовцям в Москві. Можливо. Я навіть допускаю, що це на 99% правда, тому що при будь-якому бізнесі з офіційними державними структурами Росії в 99,99% випадків це або хабар, або відкат. В противному випадку бізнесу не буде. Тому знову ж таки разом з нею треба поставити поряд всіх, хто за останні 30 років мав який-небудь бізнес з російськими офіційними структурами. Тому такі звинувачення лише проти неї ми теж можемо не приймати до уваги;

- Третє: популістка. Але 100% всіх політиків в світі є популістами. Єдине, що їх різнить це рівень цинізму і хтось хоч щось робить а хтось нічого.

- Четверте: у вересні 2008 року Ю.Тимошенко зробила чи хотіла зробити другу найбільшу помилку в своїй політичній кар'єрі. Разом з ПР вона задумала змінити конституцію України. Зрозуміло, що В.Ющенко та його адміністрація її "дістали". Це був перший раз за майже 10 років їхньої "співпраці", коли вона відкрито виступила проти В.Ющенко, до цього часу, щоб В.Ющенко не робив, вона мовчала. Але її нерви здали, що політику не допустимо. Практично до таких дій В.Ющенко її підштовхував всі роки роботи разом і він чекав такої її помилки довгі роки. В вересні 2008 року Ющенко і вся його адміністрація заговорили про зраду Ю.Тимошенко національних інтересів України. З цього приводу відбулось десятки заяв, виступів, інтерв'ю як в Україні так і за кордоном. Вже тепер після виборів 2010 року знаючи про співпрацю двох "Вікторів" по поваленню Ю.Тимошенко ми не можемо заперечувати версію співпраці двох Вікторів по дискредитації Тимошенко шляхом імітації співпраці між Тимошенко та Януковичем над Конституцією України. Тобто ми не можемо відкидати припущення, що могла бути попередня змова між двома "Вікторами" з ціллю дискредитації Ю.Тимошенко перед національно налаштованими виборцями. Розпочавши перемови з Ю.Тимошенко, ПР та В.Янукович створили видимість можливої домовленості, зробили розголос, а потім "відмовились" від об'єднання. Не забуваємо, про політично-аналітичний центр в Москві, який є одним з кращих в світі, і який може прорахувати на декілька кроків наперед, що і як робити, де поступитись малим, щоб потім заволодіти більшим. Якщо це так, то вона на жаль, клюнула на цей гачок.

-П'яте: в січні 2009 року Ю.Тимошенко, підписавши нові домовленості з Москвою по поставках газу, зробила добру справу, прибравши ющенко-путінського посередника РосУкрЕнерго з ринку. Але разом з тим вона погодилась на декілька умов, які можуть бути трагічними для України. Це висока ціна за газ та низька ціна на транзит, а також обов'язковість виконувати квоти покупок, за невиконання яких до України можуть бути застосовані штрафні санкції. Чому так сталось? З одного боку В.Ющенко все робив щоб залишити на ринку посередника РосУкренерго з іншого боку в інтересах України було прибрати посередника. Під час судового процесу над Тимошенко, А.Гриценко ставив питання чому звинувачення лунають лише проти неї? Та чому ніхто не згадує про те, що відбувалось перед перемовами та під час перемов? На його думку, В.Ющенко та Д.Фірташ також мають бути допитані у справі щодо газових угод. Потім він наводить дуже цікаві факти.

Гриценко нагадав, що 31 грудня 2009 року, коли Володимир Путін був готовий підписати угоди з ціною газу 235 доларів за тисячу кубометрів та вартістю транзиту – 1,7 доларів за тисячу кубометрів на 100 кілометрів, президент Ющенко телефоном відкликав голову НАК "Нафтогаз" Дубину з переговорного процесу". (Чому?...)

"Після того у Росії з'явився друг Ющенка – Дмитро Фірташ з компанією "РосУкрЕнерго" і запропонував нову ціну – 285 доларів за тисячу кубів, проте Путін на такі умови не погодився. Потім перекрили вентиль", – сказав А.Гриценко. (але хто такий Фірташ щоб від імені України пропонувати ціну за газ?)

"Вже після того були підписані несправедливі газові угоди з ціною на блакитне паливо у 450 доларів за тисячу кубометрів", – сказав він.

"Якщо прокуратура хоче насправді розібратися з усім цим, то спочатку треба допитати Ющенка та Фірташа про події грудня 2008 року, коли були зірвані переговори, а вже потім завершувати справу поясненнями, які отримують зараз від Тимошенко", – наголосив Гриценко. Допомагаючи В.Януковичу в боротьбі з Тимошенко, В.Ющенко весь час в своїх інтерв'ю підкреслював, що Янукович змушений був піти на Харківські домовленості через підписаний Тимошенко договір про поставки газу. Цинізму Ющенко немає межі. Тепер у 2019 році ми розуміємо, що Харківські домовленості були б підписаними в будь-якому випадку.

В своїх свідченнях О.Дубина підтвердив, що В.Ющенко 31 грудня 2008 року відкликав його з перемов в Москві, коли сторони були майже готові підписати договір про ціну на газ 235 долярів, але В.Ющенко сказав, що це емоційні свідчення. Також О.Дубина сказав, що саме В.Ющенко познайомив його з Д.Фірташом в своєму кабінеті, при цьому пояснивши, що Фірташ займатиметься балансом газу в Україну також. Заявляючи про те, що договір який підписала Ю.Тимошенко приніс збитків Україні на декілька сот мільйонів долярів, В.Ющенко забуває свою розмову з тодішнім президентом Росії Медвєдєвим. В тій розмові Медвєдєв попереджав, що ціна на газ виросте так як середньоазійські країни піднімають ціну на газ. На що В.Ющенко відповів, що чим швидше Україна перейде на ринкові ціни тим краще буде для її економіки. Щоб описати всі свідчення хто що сказав, або не сказав нам потрібно сотні сторінок. Тому ми приведемо лише кінцевий результат. Найбільше економічне зло приніс Україні В.Ющенко і особливо в постачанні російського газу. Ввівши Фірташа як посередника та монопольного поставщика газу в Україну, при цьому похоронивши домовленості від 4 жовтня 2001 року про ціну на газ 50 долярів, В.Ющенко НАНІС ФІНАНСОВИХ ЗБИТКІВ УКРАЇНІ НА СУМУ БІЛЯ 38 МІЛЬЯРДІВ ДОЛЯРІВ. Про пряму провину В.Ющенко заявляв навіть його голова фракції НУНС в ВР М.Мартиненко: "Я вважаю, що вина В.Ющенко є саме безпосередня в цій справі...Він робив все можливе щоб ніякий контракт в кінці 2008 року не був підписаний... Ми отримали такий контракт тому, що амбіції нашого екс-президента переважили відповідальність за державу".

В жовтні 2011 року на тему газових домовленостей ще критичніше по відношенню до В.Ющенко висловився Т.Чорновіл. Сам Т.Чорновіл особливої поваги не викликає, але він являється свідком багатьох подій. За його словами, Ющенко перевищив свої повноваження, коли втрутився в хід газових переговорів з Росією.

"Він робив це в корисливих цілях, бо в його інтересах було повернути в систему "РосУкрЕнерго", – зазначив Чорновіл, додавши, що "це є його "кормушка", це є його портмоне, звідки він брав свої гроші".

"Я вважаю, що Ющенко – кримінальний злочинець. Це моя особиста думка. Я про це знав і раніше, про ці його здатності", – сказав депутат.

"Можливо, я був неправий, коли я в 2004 році підтримав Януковича, тому що мені важко сказати, яким би був Янукович, якби він тоді став президентом. Але я дуже добре знав, що таку дрібнокримінальну постать як Віктор Ющенко і такого мерзотника допускати до влади не можна в принципі", – зазначив він.

За словами Чорновола, Ющенко "створив сам факт злочину, після якого Україна на невигідних умовах підписала договір".

"Після того він свою вину постарався перекласти на інших, у тому числі на Тимошенко, і це в чомусь, все ж, справедливо. Після того він фактично започаткував кримінальне переслідування, яке успадкував Янукович і став його реалізовувати", – сказав депутат.

Влагалі то хто б говорив, але Т.Чорновіл поперебував в двох таборах, знає їхню кухню з середини, тому в якомусь сенсі ми можемо враховувати ним зказане.

Так Ю.Тимошенко, через протистояння з В.Ющенко, підписавши той злополучний договір зробила шкоду і собі і Україні, але разом з тим це капля в морі в порівнянні з тим злом, що зробили для України "два Віктори".

Ю.Тимошенко отримала сім років в'язниці та мусила відшкодувати збитки державі в розмірі півтора мільярда гривн. Такий вирок очикувався, але існувала надія, що тверезий розсудок переважить над маразмом. ЇЇ дії якщо і носили характер економічного злочину, але вона не привласнила гроші собі. Тобто особистої вигоди вона не мала. Тоді таке трактування складу злочину є спірне з юридичної точки зору. Якщо припустити, що вирок справедливий, тоді потрібно відкривати кримінальні справи проти всіх президентів та Голів урядів України, голів НБУ, які підписали сотні домовленостей з Москвою за останні 30 років. Збитки від тих домовленостей складають трільйони долярів. Також потрібно відкривати кримінальну справу проти С.Тигіпко, який продав французам всю цементну промисловість України за декілька мільйонів долярів, але отримав французський орден.

- Шосте: урядами Ю.Тимошенко було зроблено декілька економічних помилок, які призводили до якихось криз в Україні. Але всі уряди в світі роблять помилки. Єдина різниця це помилки чи "помилки". Вона два рази очолювала уряди України, але в неї ніколи не було її людей в уряді. Це були люди В.Ющенка та В.Януковича, які саботували та блокували роботу уряду по стратегічних напрямках. В грудні 2011 року Олександра Кужель дала інтерв'ю "Українській Правді". Її тяжко запідозрити в якихось симпатіях до "помаранчевих", так як більшу частину своєї політичної кар'єри вона була то в таборі В.Януковича то С.Тигіпко, але в той час погодилась працювати в уряді Ю.Тимошенко. В своєму інтерв'ю вона зказала: "Я бачила з боку, і з середини, тобто з боку, але з середини, як вона (Ю.Тимошенко) працювала. Ніхто б з них і місяця не витримав би, коли в тебе 89% уряду – проти тебе. Сидять і просто посміхаються, "балдєют". Таке завдання було поставлене В.Ющенком перед ними. Вони знущались над нею і це під час самої тяжкої кризи 2009 року". Відчувши небезпеку, нафто-газова мафія України, президент В.Ющенко та посол Росії В.Чорномирдін зібрались за одним столом, де В.Ющенко публічно об'явив, що якщо ще раз Ю.Тимошенко втрутитися в їхню роботу, то вона буде звільнена. Майже в той самий час прозвучала його знаменита фраза: "Не чіпай моїх хлопців". Тобто перший раз та другий два "Віктори" робили все щоб Ю.Тимошенко не мала своїх людей ні серед членів уряду ні серед губернаторів, а точніше просто створювали навколо неї "непробивну стіну" з її "не прихильників". Якщо хтось був прихильний до уряду Ю.Тимошенко то на нього робився тиск, або його звільняли.

- Сьоме: здивував виступ Ю.Тимошенко на нараді по безпеці в Мюнхені, в липні 2009 року, де вона практично відмовилась від руху України до НАТО та заговорила про якусь загальноєвропейську систему безпеки???; Хоч вже пізніше вона почала агітувати за приєднання до Європи.

- Восьме: в серпні 2008 року від В.Ющенка і його оточення, було звинувачення на адресу Ю.Тимошенко, що вона не робила ніяких заяв про початок військових дій між Грузією та Росією. Якась доля звинувачення може бути. Але в будь-якій країні, тільки перша особа держави, або МЗС мають право і зобов'язані оприлюднювати офіційну позицію держави по відношенню до тих чи інших подій в світі. Всі інші державні службовці не мають на це право.

- Дев'яте:
ми розуміємо відношення Ю.Тимошенко до В.Ющенка, але її поведінка, її хіхікання при хамських висловлюваннях В.Путіна на адресу Президента України, не має виправдання. Хоч своєю неадекватною поведінкою В.Ющенко інколи провокував некоректні дії чи висловлювання проти себе. Пригадаємо, що сталося. В перших числах жовтня 2008 року Ю.Тимошенко відлітала в Москву на зустріч з керівництвом Росії. В той же самий день В.Ющенко відлітав в робочу поїздку до Львова. З технічних причин літак В.Ющенко не зміг вилетіти до Львова. Що робить президент В.Ющенко? Він забирає в Ю.Тимошенко літак і летить на ньому до Львова. Щоб поїхати до Москви Ю.Тимошенко і всі хто з нею був мусили шукати різні чартерні рейси. Такі дії В.Ющенко викликали саркастичну реакцію В.Путіна на які Ю.Тимошенко не стримавшись хіхікнула. Оцініючи поведінку В.Ющенко під час деяких подій в Україні навіть Л.Кравчук не стримався і зказав, що поведінка В.Ющенко не відповідає високому статусу керівника держави.

- Десяте: багатьох в Україні хвилювала її "дружба" з В.Путіним та існувала небезпека, що вона може здати Україну Москві. Причини для хвилювання мають право бути.

- Одинадцяте: зі всіх ЗМІ йшло "попередження" населення України про встановлення диктатури коли Ю.Тимошенко стане президентом. По перше, Україна вже майже 30 років жила та живе при диктатурі колишньої партійної номенклатури, при диктатурі хабарників, новітніх ханів-князьків, організованого злочинного світу, корупціонерів, п'ятої колони і взагалі всяких моральних виродків. Тому про реальну диктатуру можемо говорити якщо тільки донецькі прийдуть до влади. Вони вже задавили і морально і фізично свої регіони, а потім планували це зробити по всій Україні. Майже всі ЗМІ, які попереджали про диктатуру Ю.Тимошенко, належали вищеперерахованим провідникам донецької диктатури. ВОНИ БОЯЛИСЯ ПРИХОДУ ДИКТАТУРИ ЗАКОНУ, ТОМУ І КРИЧАЛИ. Рядовому виборцю України не потрібно боятись будь-якої диктатури за винятком донецької. По-друге, хто б не прийшов до влади в Україні (за винятком донецького криміналу, який буде фізично знищувати незгодних), диктатура неможлива. (Але як показала практика Порошенко створив систему гіршу ніж донецькі) МВ

- Дванадцяте: однією з реальних провин Ю.Тимошенко є та, що вона залишила на посаді головного "архіваріуса" України, комуністку О.Гінзбург. Яка під різними надуманими причинами звільняла з архівів людей, які відроджують історичну правду про Україну і існує небезпека, що деякі архіви могли бути знищеними. Чому її не звільнили?

- Тринадцяте: існують звинувачення Ю.Тимошенко, що вона не співпрацювала з В.Ющенком. Але як можна співпрацювати з людиною, яка не хоче не тільки співпрацювати, а і працювати взагалі.

- Чотирнадцяте: існує багато зауваг, а інколи і обурення до оточення, яке Ю.Тимошенко собі підбирає. Інколи це відомі пройдисвіти чи пристосуванці, які скомпроментували себе в минулому, або інколи навіть скоїли якісь злочини. Найбільше обурювала її співпраця з В.Медведчуком, О.Волковим, Д.Жванієм, Губським, Лозинським та іншими, яких на гарматний постріл не можна допускати до державної влади. За свої помилки вона тепер дорого платить,

- П'ятнадцяте: Вона перемогла, коли звернулась до людей в грудні 2004 року: "Допоможіть". Люди підтримали її і В.Ющенка, і вони перемогли. Але після цього вона зробила велику помилку. Вона зробила ставку на своє оточення, яке в решті-решт зрадило її.

Ставши ПМ вона кинула молодих хлопців, які підтримали її під час акції "Україна без Кучми" і які 9 березня 2001 року виступили проти нього. В 2009 році до уряду Ю.Тимошенко звернувся Страсбурзький суд, де розглядалося питання "в'язнів сумління" засуджених за події 9.03.2001 року. Суд питав: "Чи справедливі вимоги засуджених чи ні?" На що уряд Тимошенко відповів, що він не визнає вимог засуджених по жодному з пунктів. Всі були засудженні за кримінальні злочини відповідно до законодавства України. Будучи справедливими потрібно також зказати, що дії і Ю.Луценко, як міністра ВС, були такі самі. Він категорично відмовився від внутрішнього розслідування дій міліції під час подій 9 березня 2001 року і майже відкрито називав молодих хлопців кримінальними злочинцями.

В 2006 році Верховний Суд України проводив засідання по цій справі і лише через принципову позицію міністра Ю.Луценко ВСУ не виправдав молодих хлопців. Також Ю.Луценко відмовився проводити внутрішнє розслідування і виправдав дії міліції які приміняли репресії до студентів в Сумах під час драматичних подій 2004 року. Пізніше Тимошенко і Луценко на власній шкірі відчули дії репресивних органів України згідно "чинного законодавства". В житті за все потрібно платити і особливо за зраду.

Тимошенко ставши ПМ, забула про людей та зробила ставку на різних олігархів з грошима. Ми розуміємо, що для ведення партійної роботи та проведення виборчих кампаній потрібні гроші, але НЕ ГОДИТЬСЯ ПОЛІТИКУ НАЦІОНАЛЬНОГО РІВНЯ, ЯКОГО ЛЮДИ ПРИВЕЛИ ДО ВЛАДИ, БРАТИ ГРОШІ З БРУДНИХ РУК! Втративши зв'язок з людьми, вона програла. А олігархи та деякі люди з її найближчого оточення її просто зрадили. В її оточенні практично не було сильних особистостей та патріотів України. Вона не створила сильної, молодої команди однодумців, для якої приоритети держави Україна були б на першому плані, а не посади та гроші. Це були в основній своїй масі, можливо не погані, але посередні люди за винятком декількох. Після того як Ю.Тимошенко посадили до в'язниці серед найближчого її оточення почалась боротьба за першість.

- Шістнадцяте: Основа-основ любої політичної сили, яка хоче бути успішною, це безперешкодний доступ до ЗМІ. Ці ЗМІ можуть бути власними, що зробили донецькі та ПР, або в руках вірних членів команди. Будучи багато років в політиці Ю.Тимошенко могла ініціювати створення незалежних суспільних ЗМІ, або як мінімум створити власні. Але вона цього не зробила. Це було однією з причин її поразок.

-Сімнадцяте: Пішовши в політику вона створила політичну партію "Батьківщина". Рішення було правильним. Але будь-яка політична сила чи партія тоді сильна і дійова коли її сила базується на ідеології, яка сприймається населенням. "Батьківщина" будувалась не на ідеології, а на особистостих лідерських якостях та харизматичності Ю.Тимошенко. Як лише лідера не стало, "Батьківщина" почала втрачати свою силу. Під час всіх виборчих компаній Тимошенко завжди говорила: "моя команда" професійна і ми можемо змінити Україну. Але події кінця 2013 та початку 2014 показали, що вона немає ніякої команди. Після подій на Майдані в 2014 році і втечі Януковича "її команда" практично перебрала всю владу в Україні. Що з цього вийшло? Повний пшик. Яценюк, Турчинов, Аваков та їнші члени "команди" показали свою повну ПРОФЕСІЙНУ НЕПРИДАТНІСТЬ, як керівники держави. Але про це поговоримо пізніше.

Чи розуміє вона свої помилки тепер?

Зробимо деякі попередні висновки. Так, Ю.Тимошенко наробила багато помилок. Вона деякими своїми діями чи рішеннями причинила зло населенню України. Навіть якщо врахувати всі негативи, які про неї розповсюджують "два Віктори" і "петри", і навіть якщо б вона підписала договір про газ з Москвою по ціні 1000 долярів, то її мінуси не йдуть ні в яке порівняння з тим катастрофічним ЗЛОМ, яке нанесли Україні В.Ющенко та В.Янукович. Вони привели Україну до становища, коли стоїть питання бути Україні чи не бути. Але про це також поговоримо пізніше.










© 2007 - 2012, Народная правда
© 2007, УРА-Интернет – дизайн и программирование

Перепечатка материалов разрешена только со ссылкой на "Народную правду" и указанием автора. Использование фотоматериалов раздела "Фото" — только по согласованию с автором.
"Народная правда" не несет ответственности за содержание материалов, опубликованых авторами.

Техническая поддержка: techsupport@pravda.com.ua