Поиск по сайту:
Найти



Народные блоги

Добавить ленту статей сайта в свой iGoogle
Последние публикации
Горленко В.В.   Михайло Драгоманов   Громадянське суспільство

Погляди Михайла Драгоманова на реформування українського суспільства


0
Рейтинг
0


Голосов "за"
1

Голосов "против"
1

В українській філософії права проблему громадянського суспільства досліджувало багато філософів. Найбільш визначними у цій сфері є наукові праці видатної особистості Михайла Драгоманова.

Погляди Михайла Драгоманова на реформування українського суспільства
Горленко Віктор Вікторович

аспірант Національного педагогічного університету ім. М.П. Драгоманова

В українській філософії права проблему громадянського суспільства досліджувало багато філософів. Найбільш визначними у цій сфері є наукові праці видатної особистості Михайла Драгоманова.

Слід зазначити, що згаданий вчений здійснював свою діяльність у бурхливі роки ХІХ століття, коли в Україні як ніколи гостро стояло питання побудови громадянського суспільства. Українську еліту позаминулого століття цікавили питання практичних можливостей здійснення реформування політичної системи України у напрямі її демократизації та спрямування, у першу чергу, на дотримання державою прав та інтересів людини. Після подій Української революції 1917-1921 років, в результаті яких у нашій країні була встановлена радянська влада, про розвиток філософських ідей громадянського суспільства довелося забути. Таким чином, українська філософська думка ХХ століття була позбавлення напрацювань у зазначеній сфері. Здійснювались лише окремі дослідження українськими філософами, які були змушені покинути межі Батьківщини і емігрувати на Захід.

Сьогодні українське суспільство стоїть перед такими ж проблемами, як і 100 років тому. Актуальність формування громадянського суспільства постало із новою силою. Проте, у зв'язку із багаторічною перервою у наукових дослідженнях, ми маємо звертатись до здобутків української філософії ХІХ століття. Тому дослідження творчої спадщини Михайла Драгоманова зараз є доволі актуальною, адже саме він запропонував шляхи здійснення реформ української політичної системи на основі принципів громадянського суспільства.

Метою цього дослідження є вивчення поглядів Михайла Драгоманова щодо можливих шляхів реалізації концепції громадянського суспільства та з'ясування найбільш прийнятного варіанту її впровадження в Україні.

Творчість Михайла Драгоманова досліджували такі відомі українські та зарубіжні вчені як: Т. Андрусяк, А. Вендланд, Г. Волинко, Д. Дорошенко, Б. Кістяківський, С. Кравченко, І. Лисяк-Рудницький, І. Лосєв, П. Меріме, Т. Розова, Д. Чижевський, С. Ярмусь. У своїх працях, зазначені філософи торкалися творчості Михайла Драгоманова як і з точки зору теорії держави і права, так і з точки зору її філософського значення.

У філософії Михайла Драгоманова громадянське суспільство утворюється внаслідок еволюції людського розвитку, яка починалась від первісного роду і закінчилась утворенням політичної форми общини. Зазначений процес відбувся під впливом матеріального виробництва, яке в свою чергу зумовлене розумом сім'ї. Таким чином, філософ обґрунтовував можливість побудови громадянського суспільства тільки шляхом поступових перетворень. Тому, він вбачав основним завданням, яке стоїть перед українським народом – програмна перебудова політичного ладу тогочасної України.

Здійснення такої програмної перебудови мало відбуватися у контексті досягнення політичної свободи. Основними елементами такої свободи за М. Драгомановим є:

- права людини і громадянина;

- недоторканість тіла для принизливих покарань і смертної кари;

- недоторканість особи і житла для поліції без судової постанови;

- недоторканість приватних листів і телеграм;

- недоторканість національності у приватному і публічному житті;

- свобода вибору місця проживання і занять;

- релігійна свобода;

- свобода слова, друку і заяв зовнішніми знаками без порушення зовнішнього порядку і безпеки у населених місцях;

- свобода товариств і об'єднань;

- право цивільного і кримінального позову проти службових осіб і установ за незаконне порушення інтересів особи;

- право опору незаконними діям урядовців;

- рівність усіх у громадянських правах і обов'язках.

Усі зазначені положення зайшли своєї відображення у конституційному проекту М. Драгоманова "Вольний Союз – Вільна Спілка. Проект заснування Статуту українського суспільства". Зокрема, у ньому передбачалася зміна політичного режиму із самодержавства на демократичний режим, перетворення унітарного державного устрою на децентралізований та створення системи місцевих органів влади. Таким чином, ми можемо побачити, що основним пріоритетом державної політики за М. Драгомановим має належати правам людини і громадянина, а також політичній свободі. Сам філософ про це писав у своїй статті "Турки внутрішні і зовнішні" так: "Тільки ця політична свобода, всенародне, земське, представництво з контролем над діями виконавчої влади, з недоторканою свободою особи, слова, сходок, суспільства і може забезпечити хоча б яку-небудь узгодженість діяльності уряду з національними інтересами і суспільною думкою...". У тій же статті йдеться й про неефективність держави із самодержавною формою правління: "Держава, в якій під видом самодержавства, панує сваволя чиновників, в якій навіть в податкові системі існують станові привілеї, в якій панує система насильницького обрусіння усіх неросійських елементів, поліцейська охорона панівної церкви і немає самої елементарної особистої недоторканості... – така держава не може ревністно слугувати справі свободи і самоврядування...".

Ми бачимо, що Україна часів М. Драгоманова має багато спільного із сучасною Україною. А саме:

- сваволя чиновників;

- певні привілеї у податковій системі;

- відсутність гарантій особистої недоторканості;

- безкарність протизаконної діяльності правоохоронних органів.

М. Драгоманов у своїй праці "Чудацькі думки про українську національну справу" основними засобами боротьби із вищезгаданими негативними проявами називав розвиток української освіти і науки, а також формування органів місцевого самоврядування: "Коли ж ми станемо при думці, що головне діло – поступ людини і громади, поступ політичний, соціальний і культурний, а національний є тільки ґрунт, форма та спосіб, то ми певні, що послужимо добробутові й просвіті нашого народу, а в купі з тим і його національності охороні й зростові того, що в ній є доброго". При цьому, основну роль у цьому процесі він відводив інтелігенції: "І кривда лежить не тільки в тім, що наша національність і ознака й мова не має прав рівних, з правами мови московської, польської, угорської, румунської, але й і втому, що на всім обширі землі, де живе наш народ, хиба 5% інтелігенції признає себе людьми однієї національності з тим народом. Через те народ наш не має культурної помочі од інтелігенції, котра чи прямо чи посередньо живе з його праці. Лихо це дійшло до того, що навіть люди з інтелігенції, що живе серед нашого народу од нього власне одвертаються, а несуть свою працю, таланти, гроші на службу другим народам". Доцільно розглянути зазначені засоби більш детально.

Впершу чергу наука має бути заснована на принципі "вільної науки", тобто не може бути ніяких обмежень щодо творчої діяльності особистості, переслідувань особи за її переконання. За подібним принципом має формуватися і освітня галузь. М. Драгоманов засуджував тогочасну систему української освіти, коли існувала цензура і певні заборони на знайомство із тими чи іншими здобутками світової цивілізації, насамперед західноєвропейської культури. У зв'язку із цим відбувалось гальмування розвитку освітньо-наукової галузі.

Нажаль, не зважаючи на відсутність будь-яких заборон чи цезури в сучасній українській освіті і науці, держава не приділяє достатньої уваги на їх розвиток. Доволі вагомим фактом що свідчить про це є прийнятий Державний бюджет України на 2010 рік, де на розвиток освіти і науки було передбачено всього лише близько 800 тис. грн. Для прикладу, у країнах Західної Європи, де існує розвинуте громадянське суспільства річні витрати на розвиток освіти і науки становлять суму у тричі вищу за українську, так Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії виділяє на розвиток освіти і науки близько 7 млн. фунтів стерлінгів (80 млн. грн. за курсом НБУ) на рік.

Вважливе місце у "драгоманівському" варіанті конституційного устрою України посідали органи місцевого самоврядування. Саме на них мислитель покладає найбільші надії на створення громадянського суспільства. Тому у своєму конститутційному проекті реформ М. Драгоманов передбачає для органів місцевого самоврядування такі повноваженя:

1. управління справами місцевого громадського господарства;

2. здійснення управлінських функцій щодо початкової та середньої освіти;

3. контроль за усією економічною діяльністю на території громади;

4. вжиття заходів щодо збереження природних багатств;

5. нагляд за діяльністю громадських організацій.

Для того, щоб місцеві громади могли реалізувати зазначені повноваження, необхідно приділити значну увагу процесу формуванню місцевих органів управління. Таке формування має відбуватись виключно на основі загального та рівного виборчого права. Це у свою чергу сприятиме позбавлення можливості вручання центральної державної влади до питань, які належать до компетенції виключно місцевих громад, адже як зазначав філософ: "Щоб установа з більш широким колом дій не було начальством над установами з менш широким колом дії, – а щоб кожна мала можливо повну самостійність у своєму колі, особливо в справах, які вона оплачує своїми засобами...".

Питання удосконалення виборчої системи актуальне і для сучасної України. Після внесення змін до Конституції України у 2004 році було змінено змішану виборчу систему на пропорційну, у зв'язку із чим місцеві громади втратили можливість реально впливати на формування органів самоврядування, адже не секрет, що виборчі списки партій чи блоків формуються без урахування думки громадськості. Крім того, відомо, що громадяни голосують не за певну особу, а за партійний "бренд". У результаті такого стану речей, у нашій державі відбувається небезпечний процес відсторонення громадськості від формування владних інституцій. Звичайно, за такої ситуації говорити про існування громадянського суспільства недоводиться.

Таким чином, проаналізувавши філософські погляди М. Драгоманова можна окреслити два основні напрями реформ спрямованих на побудову українського громадянського суспільства:

1. реформування освіти і науки;

2. реформування виборчої системи.

Як вже зазначалося раніше, основною проблемою сучасної української освіти і науки є недостатність фінансування, що заважає їх розвитку як самодостатніх галузей. З метою виправлення такого недоліку слід у законах України "Про наукову і науково-технічну діяльність" та "Про освіту" передбачити статтю "Державна фінансова підтримка освіти і науки в Україні" у такій редакції: "В Державному бюджеті України щорічні витрати на фінансування розвитку освіти і науки не можуть становити менше 2% ВВП".

Реформи виборчої системи мають бути спрямовані на створення можливостей для громадськості брати участь у формуванні органів самоврядування. Посприяти цьому може впровадження мажоритарної виборчої системи, коли виборець буде голосувати не "у сліпу", за "список" невідомих йому людей, а обиратиме конкретного представника, який буде здатний представляти його інтереси. У зв'язку із цим, вбачається за доцільне до статті 71 Конституції України внести частину такого змісту: "Вибори до органів місцевого самоврядування відбуваються за мажоритарною системою".

Отже, наукова спадщина Михайла Петровича Драгоманова, його філософські погляди та запропоновані перетворення в українському суспільстві, можуть стати основою для побудови спільноти вільних людей – громадянського суспільства в Україні. Найбільш актуальними, на цей час, є проведення перетворень у науково-освітній галузі і реформування виборчої системи.

Використані джерела

1. Конституція України // Відомості Верховної Ради України від 23.07.1996 р. – 1996 р. – N30. – Ст. 141.

2. Закон України від 08.12.2004 р. N2222-IV "Про внесення змін до Конституції України" // Відомості Верховної Ради України від 14.01.2005 р. – 2005 р. – N2. – Ст. 44.

3. Закон України від 27.04.2010 р. N2154-VІ "Про Державний бюджет України на 2010 рік" // Урядовий кур'єр вiд 30.04.2010 р. – N80.

4. Закон України від 13.12.1991 р. N1977-ХІІ "Про наукову і науково-технічну діяльність" // Відомості Верховної Ради України вiд 24.03.1992 р. – 1992 р. – N12. – Ст. 165

5. Закон України від 23.05.1991 р. N1060-ХІІ "Про освіту" // Відомості Верховної Ради УРСР вiд 20.08.1991 р. – 1991 р. – N34.

6. Відповідь М. Драгоманова на привітання з нагоди 30-річчя його літературно-наукової діяльності // Михайло Драгоманов: Документи і матеріали 1841-1994 рр. – Львів, 2001. – С. 252-256.

7. Драгоманов М.П. Вибране. – К.: Либідь, 1991. – 688 с.

8. Драгоманов М. Спроба української політико-соціальної програми // Драгоманівський збірник: "Вільна спілка" та сучасний український конституціоналізм // За ред. Т.Г. Андрусяка. – Львів: Світ, 1996 – 256 с.

9. Кириченко І. Країна виплеканого зрадництва, або Дещо про світоглядну недолю українців // Дзеркало тижня від 29.09.2008 р. – N36 (715). – С. 21.

10. Doroshenko. D. M. Drahomanov and the Ukrainian National Movement // Slavonic Review, April 1938.

11. Mykhaylo Drahomanov: A Symposium and Selected Writings // I.L. Rudnytsky (ed.). – N.Y., 1952. – 225 p.










© 2007 - 2012, Народная правда
© 2007, УРА-Интернет – дизайн и программирование

Перепечатка материалов разрешена только со ссылкой на "Народную правду" и указанием автора. Использование фотоматериалов раздела "Фото" — только по согласованию с автором.
"Народная правда" не несет ответственности за содержание материалов, опубликованых авторами.

Техническая поддержка: techsupport@pravda.com.ua