Остаточний присуд українській демократії

Ми підходимо до межі, коли нашими руками історія звершить остаточний присуд українській демократії. Яким він буде – залежить від нас, але найбільше від Президента.

Колись, майже століття тому, маленький лисенький чоловічок картаво прокричав – соціалістічєская рєволюція, о которой так долго говорілі большевікі – свєршилась! І таки не збрехав. Популісткі гасла, такі близькі кожній простій людині, як земля -селянам, фабрики – робітникам, а мир – народам паралізували почуття здорового глузду, позбавили здатність тверезо осмислити ці спокусливі гасла, бо ще ніхто і ніколи не віддавав владу і власність безкорисливо. Ну хіба що використовував в якості сира в лапці на мишки...

Але гасла спрацювали і українська національна ідея зазнала поразки і народ купився на них. Банди Муравйова і комуністична навала – це все було потім. Головним анаболіком була спокуса народу на безплатний "сир"...

Якими жертвами і якою ціною заплатила українська нація за популістські цяцьки нема потреби тут розводитися – голодоморами, таборами, депортаціями, репресіями...

Тепер спостерігаємо нове дежавю...Українська Україна знову гнеться під навалою нової хвилі популізму – пільг, обіцянок, блискотливих спокус всенародного блага, яке ось-ось впаде просто так. Жодного труду – тільки проголосуй відповідно і тебе ощасливлять. Дуже спокусливо.

Думаєте не вірять? Ще й як!

Ми все апелюємо до голосу народу. Він демос, джерело демократії, за великим рахунком – вершитель долі країни і своєї власної. І що ми бачимо? Бачимо, що народ, мов та обмежена жінка, простакувато "любить вухами". Ось нам показують "зріз", вибірку населення України, що за віком, статтю, географією та місцем проживання (село/місто) відтворює цей народ і як же реагує цей демос? Ось з болем в серці виступає нардеп від НУНСу пані Оробець і понад 70% авдиторії її гаряче підтримують. Далі з протилежними речами емоційно промовляє пан Соболєв від БЮТу і...народ також підтримує його з таким самим ентузіазмом.

Народ "хлопає" всім солодкомовним захисникам ніби його прав, а особливо тим, хто теревенить про нові і небачені досі пільги.

Наша проблема полягає в тому, що український демократ не завжди може здобутися на застосування примусу, не хоче і не є встані стати хірургом, а лише, в кращому випадку, зводить свою роль до плакальщика біля ліжка хворого, а частіше всього, сам інтуітивно готовий до ролі жертви. Ось і зараз, власне ця нездатність застосувати примус для блага самого ж "пацієнта" може знову дати шанс тим авторитарним силам, які ані на мить не завагаються застосувати брутальну силу для запровадження свого панування.

Мене подивляє позиція всіх тих "каськівих", які абсолютно беззубо готові віддати долю Держави в руки антиукраїнських сил. Антиукраїнських, бо їх метою є нівелювати, розмити саме поняття українства, звести його виключно до географічної ознаки.

Тож як нам бути? Перш за все, народ, "якого правди сила" мусить дістати правдиву інформацію, інакше він знову з ласки БЮТу і ПР за закритими списками обере до ВР коханців і коханок, шоферів і масажистів, лакеїв і просто рабів свої лідерів. Ось чому ці дві "провідні" сили так бояться нових виборів, бо новий виборчий закон за відкритими списками визволить тих їх маріонеток зпід впливу босів. Це є головна причина, а не вболівання за кошти, які витратить держава на вибори. Без цього нема жодного сенсу питати щось в народу.

Вдумайтеся тільки, що руками БЮТу і ПР здійснюється вожделенна мрія сімонєнків на повалення самого інституту президенства в Україні! Яке блюзнірство, коли комуняки так зміцнюють авторитарну владу в Московії, а в Україні руйнують її зо всіх сил! Та все тому, що інститут президенства є запорукою незалежності України, бо навть Кучма писав, що Україна не Росія!

Єдиний, кому народ видав свій прямий мандат на владу є Президент і це його право і обов'зок стати в обороні цієї Держави і народу від узурпаторів, які відверто зазіхають на самі підвалини нашої держави. На останніх виборах більшість народу не уповноважнювала творити якісь колаборантські кААліції і переформатування її можливе лише після нових виборів. І Президент зобов'язаний виставити це питання ще раз на розсуд народу, який винесе свій остаточний присуд українській де мократії.