Поиск по сайту:
Найти



Народные блоги

Добавить ленту статей сайта в свой iGoogle
Последние публикации
пікет   гасла   президент Президент   Загальні Збори НАНУ

Ч. ХХ. Санація НАНУ: після дощику в четверг або підпарканний пікет...

EodEod | 30.04.2008 23:35

1
Рейтинг
1


Голосов "за"
1

Голосов "против"
0

Чи буде виконано хоча б той мінімум із обіцяного 20 березня на офіційній зустрічі науковців з президентом НАНУ Б.Патоном.

"Наука есть не что иное, как отображение действительности".

"Самое лучшее из всех доказательств есть опыт".

Френсіс Бекон.

"Нельзя честно, не ущемляя других, удовлетворить притязания знати, но можно – требования народа, так как у народа более честная цель, чем у знати: знать желает угнетать народ, а народ не желает быть угнетенным".

Н. Макіавеллі.

"Успех острого слова зависит более от уха слушающего, чем от языка говорящего"

В. Шекспір

У четвер 17 квітня 2008 р. з 9-30 до 16-00 перед парканом Інституту міжнародних відносин КНУ ім. Т. Шевченка, де проходили Загальні Збори НАНУ, відбувався пікет молодих науковців цього щорічного академічного заходу. Хоча 20 березня 2008 р. і сталася довгоочікувана зустріч науковців з президентом НАН України, і навіть були дані певні обіцянки з боку керівників Академії, однак на практиці вони не були закріплені бодай якимось письмовим рішенням – приміром – на рівні Бюро Президії. Відтак навіть дехто з тих науковців, котрі були присутніми на двох офіційних зустрічах (19 березня – погоджувальній з членами Комісії та 20 березня – з президентом та віце-президентами НАНУ), прийшовши в ДЖКП НАНУ з приводу продовження ордерів та реєстрації, зіткнулися з тими ж проблемами, як і раніше. Іншими словами, на першу половину квітня поточного року ордери черговий раз надавалися терміном на рік, і реєстрації також. Проте, керівниками НАНУ було обіцяно таке (з поміж іншого – не так уже й багато):

- штатним працівникам ордери для проживання у відомчих гуртожитках надаватимуться за принципом: "на період роботи", а контрактним – "на період контакту". При цьому в будь-якому випадку не може бути зазначено кінцевого граничного терміну;

- реєстрації також будуть безстроковими у відповідності до чинного законодавства.

У тій ситуації, що опинилися іногородні науковці НАНУ, понад усе викликає щире подивування ось який аспект: чому доводиться буквально "видирати" свої права, надані державою, і повсякчас декларативно підтверджувані Президією НАНУ. Адже у світі НАУКИ, подібні дивіантні відхилення є кричущим нонсенсом. Кому як не співтовариству продуцентів наукового продукту вже за своєю змістовою сутністю потрібно бути певною моделлю для всього соціуму країни.

Весь цей час не зверталися з публічними виступами на шпальтах преси, плекаючи надію на здійснення діалогу порозуміння. Водночас, не маючи жодних гарантій щодо реалізації того мінімуму обіцяного від 19 і 20 березня поточного року, не могли і просто очікувати. Тому і було створено Інтернет-співтовариство "За соціально-правовий захист науковців НАНУ" (www.nanu.uol.ua); а також здійснено серію запитів до державних установ задля отримання передусім моральної підтримки і ще одного підтвердження правильності наших вимог. Приміром, у отриманій офіційній письмовій відповіді від відповідальних представників Міністерства внутрішніх справ України, чітко говориться про те, що відомчі гуртожитки (будь-які) не є винятком при практичному дотриманні конституційних норм та інших чинних законодавчих актів:

"Таким чином реєстрація місця проживання з внесенням до "відмітки про реєстрацію місця проживання" будь-яких додаткових записів є порушенням головного закону держави – Конституції України та спеціального Закону України "про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні"".

Після таких слів, під якими поставив свій підпис заступник директора Державного департаменту у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб МВС України В. М. Давиденко, чи можуть мати якусь реальну правову підставу публічні еківоки керуючого справами Президії НАНУ від 8 квітня 2008 р. (зроблені під час роботи Пленуму Київських регіональних профспілок НАНУ) про те, що надіслано листи до Мін'юсту, де ставиться питання про правильність дій зі сторони Президії стосовно реєстрації мешканців академічних гуртожитків.

Уже в першому зверненні на ім'я президента НАНУ йшлося про потребу висвітлити вузол проблемних питань публічно й відкрито, а для цього надати слово на Загальних щорічних Зборах НАНУ. А тому, враховуючи сказане вище, як і не раз висловлювані міркування та висвітлення перепитій з приводу "вигризання" своїх конституційних прав, і було вирішено зробити мирне пікетування 17 квітня 2008 р. Загальних Зборів НАНУ. За мету було поставлено ознайомити академічну громадськість з вкрай наболілими проблемами іногородніх науковців (а серед молоді вони складають переважну більшість для НАНУ). Як максимум підсвідомо очікувалося і все-таки... жеврів вогник надії, що хоча б якась частка проблемних питань буде поставлена на засіданні. А значить і знайде своє письмово зафіксоване рішення в резолюційній частині. Такі підсвідомі сподівання мали і реальне підґрунтя. Адже 15 березня на Загальних Зборах Відділення історії, філософії та права НАНУ одним вченим все-таки було поставлено питання в цілому: привернути увагу до соціальної захищеності молодих науковців. Репліка була підтримана навіть на рівні академіка-секретаря Відділення, і внесена до проекту резолюції.

Основний комплекс проблемних питань було стисло викладено у Відкритому зверненні до учасників Загальних Зборів НАНУ та Відкритому зверненні до президента НАНУ.

Що ж нас чекало вранці 17 квітня?! Передусім – знайомство з досить приємними представниками силових відомств, котрі забезпечували належне дотримання умов візиту Президента країни на Загальні Збори. Нам навіть пообіцяли передати Звернення до протокольної групи гаранта, проте ввічливо-настійливо попросили покинути територію Інституту, відійти на вулицю – за паркан. З початку була гарна сонячна погода, що після вечірньої та нічної негоди стало своєрідним подарунком. Це вже згодом дощ змусив передчасно покинути "зайняті рубежі".

Здебільшого учасники Загальних Зборів охоче брали листівки, кидали підбадьорливі репліки, тощо. Утім, довелося спостерігати і протилежне ставлення. Скажімо, коли літня, з вигляду інтелігентна жіночка, читаючи гасла, насмішливо сказала: "Та хто їх тримає, нехай ідуть геть!". А гасла були досить нехитрі й концентровано відображали суть ПРОБЛЕМИ:

1.Ми за Академію! Академія за нас???

2.Президія НАНУ – виконуйте свої обіцянки!

3. Голово ЦК Профспілок за чиї Ви інтереси?!

4. Ні – дискримінації молодих науковців!;

5. Поверніть нам статус молодого науковця!

6. В. Арсенюку – ліжко-місце в гуртожитку НАНУ;

7. Дозвольте нам займатися наукою, а не "вибивати" ліжко-місця!

8. Кріпацтво науковців – сором НАН України.

Розцінюємо як позитив, що вдалося особисто в руки передати Звернення президенту НАНУ. Представник віце-президента НАНУ, керівника секції гуманітарних та суспільних наук В. Литвина також попросив матеріал для свого шефа. Проте здивувалися, коли наше відкрите звернення не зацікавило того самого академіка, який очолює Комісію по роботі з молоддю; не особливо він переймався нашими проблемами і під час зустрічей 19 та 20 березня. І хоч як ми намагаємося після березневих зустрічей не висловлюватися критично, однак є прислів'я "ніде правди діти". А з цього приводу варто проговорити і таку заувагу: як розцінювати досить неоднозначний закид одного з двох наближених до президента НАНУ людей: "З Вами уже були розмови, для чого Ви тут... засвітитися хочете..." (вже вкотре доводиться шкодувати, що на письмі важко передати специфіку інтонації). Один з цих людей перебував у фойє пропускника 20 березня. Утім під час офіційної зустрічі був відсутній. А того, котрий зробив закид не доводилося бачити раніше. Припускаємо, що він не належить до академічного керівництва і не є членом Президії НАНУ. Тоді, оскільки ще покладаємося на задекларовані Конституцією України демократичні цінності, які правові підстави були у того імпозантного вигляду високого чоловіка в окулярах так поступати?! Не хочеться вірити, що він ретранслював настроєність президента НАНУ, позаяк той доброзичливо і відкрито двічі взяв Звернення. І під час самих Загальних Зборів Б. Патон публічно сказав приблизно таке: ми знаємо про ПРОБЛЕМУ, були дві зустрічі з ініціативною групою, зараз ведеться робота... Отож, припускаємо, та людина з власної охорони (ну не віриться, що навіть структури СБУ перейшли уже сьогодні на прямі "наїзди" серед білого дня) президента НАНУ просто виказав особисті емоції.

Про основні реалії, що нас спіткали 17 березня 2008 р. вже досить влучно і добре сказано в попередньому нашому матеріалі під назвою: "Довільні розмірковування з приводу декількох ймовірних варіантів вирішення наших проблем (поетично-філософське) Або: Для чого ми знову пішли туди, куди нас не запрошували, замість – податися туди, куди нас посилають" (www.nanu.uol.ua, див. рубрику – гумор). Наразі є доцільним зупинитися лише одному моменті: що є підґрунтям такого явища в НАНУ як непомічання ПРОБЛЕМИ.

З нещодавно опублікованого інтерв'ю академіка НАНУ фіто-біолога Костянтина Меркурійовича Ситника ("Дзеркало тижня") та академіка НАНУ Вадима Михайловича Локтєва ("2000") йдеться про те, що керівництву Академії притаманний так званий поміркований чи розумний консерватизм. При цьому задля врятування академічної системи в цілому вибрана тактика, коли публічно не обговорюються (і навіть не ставляться!) гостро-критичні проблемні питання. Природно, що негативи легко можуть "роздути" ті, хто не бажає функціонування НАНУ в теперішньому її вигляді. Однак, якщо для вирішення тих самих негативів докладаються конкретні практичні зусилля Президії НАНУ, то науковці, як й інші сегменти суспільства, з розумінням поставляться до внутрішніх проблем. Утім, якщо відбувається повсякчасне замовчування просто таки кричущих проблем, то, передусім ті, кого така кризовість зачипає найбільше і не будуть мовчати. Це – теж прописна істина. А вимальовувати карколомні хитро-мудрі схеми опаплюження – аж ніяк не вихід з ситуації для президіальних чиновників. При такому розкладі, звісно, слабші відсіються. Однак і в цьому разі не можна вважати такий відхід від публічності моральним зламом: люди все одно залишаються невдоволені і певна настроєвість циркулює в науковому співтоваристві.

Коректніше з боку президіальних чиновників було б прислухатися і взяти на озброєння слова академіка В. Локтєва "...о происходящем в ней [НАНУ], как и в стране в целом, нужно говорить абсолютно спокойно и объективно, не опасаясь, что это нанесет урон престижу или развитию НАНУ".

В. Локтєв справедливо відмічає, що відтік молодих перспективних кадрів суттєво зменшити практично не вдається. І пропонується підняти життєвий рівень хоча б до планки таких країн як Корея, Бразилія, Тайвань, ПАР, Словакія Греція. Інший небезпечний синдром В. Локтєв вбачає у колосальному віковому розриві між 60-70-річнимми маститими професорами і 25-35-річними аспірантами й молодшими науковими співробітниками. А при цьому сам академік їх же, отих молодих науковців, і називає – основною рушійною силою науки.

В. Локтєв виокремлює такі фактори, що їх реалізація могла б сприяти поверненню на батьківщину талановитих вчених:

- достойна заробітна плата;

- житло;

- престижний соціальний статус;

а також: гарантії професійного й кар'єрного зростання та можливість планувати життя на роки вперед.

Отже, хоча б один дійсний член НАНУ публічно визнав існування ПРОБЛЕМИ. Звісно, при цьому акценти розставлені дещо не так. як це бачимо ми, нещодавні випускники аспірантур з відривом від виробництва за державним замовленням. Припускаємо, що багатьом академікам, член-кореспондентам просто навіть не уявляється весь той обсяг проблемних питань, з якими нам доводиться стикатися повсякденно упродовж багатьох років.

Прикметно, що хід наших думок знайшов своє підтвердження і в репліці В. Локтєва: "...массовый отъезд выпускников вузов и аспирантуры качественно ухудшает генофонд Украины, без которого у нее нет будущего. Это ли не вопрос для СНБО?". Свого часу, на початку березня, коли зрозуміли не хитру аксіому – в черговий раз отримаємо (25 квітня таки отримали попри всі наші зусилля!!! Про що – в наступних дописах) наступну відписку з боку відомства керуючого справами – вдалися і до звернення до РНБОУ. І мотивація звучала аналогічна тій, що і в публічному інтерв'ю академіка В. Локтєва.

Видається беззаперечним факт, якщо би нас запросили навіть у другій половині дня четверга 17 квітня і надали можливість публічно зачитати Відкрите звернення до президента НАНУ Б. Патона, від цього загальний престиж Академії аніскілечки б не поменшився, а радше навпаки. Такий крок свідчив би про зрілість академічного керівництва і його беззастережну готовність вирішувати гострі внутрішні проблеми, на розв'язання котрих – повірте – не потрібно якихось там значних додаткових асигнувань з боку держави. Як уже не раз акцентували увагу – тут треба лише одне – воля до здолання кризи. А її, вочевидь, і на сьогодні не має, чи малувато. Колись, ще в період романтичного сприйняття Помаранчевої революції гарант нашої держави сказав одну вельми сакральну фразу: "Добро починається з волі".

Як же було ніяково охоронцям, наших добрих знайомих по минулим відвідуванням НАНУ, коли ми, ховаючись від дощу, стояли на ґанку одного з входів до будівлі, де проходили Загальні Збори. Погода погіршилась, і дощ виявися не тепло-весняним, а з присмаком осіннього холодного подиху. Ми і не просилися туди, куди нас не запрошували, однак охоронці самі винувато пояснювали: їм заборонено нас пропускати. Невже змоклі, закляклі від холоду науковці-початківці можуть бути настільки загрозливою силою для тих, хто їх теоретично повсякчас залучає, закріплює, а значить – і захищає?!

Раніше ми мали гіпотетичну надію на те, що президенту НАН України нічого не відомо. Під час офіційної зустрічі від 20 березня Б. Патон сам чітко почув про таке:

- наявність подвійних рахунків на оплату за проживання в гуртожитках;

- завищена оплата за проживання у гуртожитках упродовж тривалого терміну (з кінця 2005 р.) для тих молодих науковців, котрі не отримали з боку Президії НАНУ свого конституційного права на житло, наданого їм навіть інститутськими Комісіями з розподілу персонального складу. До речі, завищення оплати продовжується і зараз – після зустрічі від 20 березня 2008 р.; при цьому про компенсацію ніхто і не обмовляється;

- неоднорічне функціонування (на той час) сумнозвісного закладу "кафе-бар-більярд" під промовисто-співзвучною назвою "Ласге" в цокольному приміщенні будівлі академічного гуртожитку N5 по вул. Академіка Доброхотова, 24;

- існуючі невідповідності до чинного законодавства з приводу отримання штатними співробітниками НАНУ однорічних ордерів та однорічних реєстрацій;

- соціально-скандальний перехід в 2003-2004 рр. на незрозумілу форму відносин між випускниками аспірантур з відривом від виробництва за державним замовленням та НАНУ, коли з боку Президії ігнорується рішення інститутських Комісій з розподілу персонального складу;

- пертурбації та колізії при переселенні мешканців (котрі мають постійну прописку, перебувають на квартобліку за місцем проживання) з відомчого гуртожитку N2 по вул. Ежена Потьє;

- неврегульованість соціально-правових відносин з іншими (не науковцями) довголітніми категоріями працівників НАНУ; тощо.

Почув президент НАНУ Б. Патон і позицію академічного юриста та начальника відділу керівних і наукових кадрів Президії НАН України, як і слова керуючого справами – "не знаю; не готовий відповісти; не можу сказати"; а також звітування заступника керуючого справами з соціальних питань, коли її довелося просити: "А тепер своїми словами і доступно" (з приводу неврегульованості системи оплати за проживання в гуртожитку).

Почули ми і слова президента НАН України Б. Патона: "...тут сидять не Ваші вороги". Отже, всі наступні дії ми розцінюємо лише як суто дружні дії старших колег-наставників.

Можливо, для президента НАН України і не має особливої різниці в межах 50 чи 100 гривень і такий "дріб'язок" навіть не є вартим уваги. А якщо приплюсувати невиплату до цього часу (в деяких інститутах) січневого підвищення заробітної плати для всіх працівників бюджетних організацій, і прогресуючі темпи інфляції (хоч би хто і як не намагався говорити про її невисокий рівень), то фігуруватимуть інші суми. І це – без врахування квітневого підвищення. Ну, тут заспокійливим єлеєм на душу діють слова першого віце-президента НАНУ А. Шпака, котрий 20 березня взяв на себе сміливість і відповідальність роз'яснити науковцям ситуацію: господарська розруха [чомусь ця розруха з року в рік уражає одні і ті ж сфери]. Звісно, що задля виживання нашої "Альма матер" ми готові пожертвувати навіть власним здоров'ям. Однак ця жертовність має і певні межі; здається, міра терпіння може вихлюпнутися за рамки академічного діалогу. Було б цікаво довідатися, а чи впливає господарська розруха на виплату "академічних дотацій" дійсним членам та член-кореспондентам НАН України?!

Отже, раніше ми щиро сподівалися, що президент НАНУ просто не володіє інформацією. Ще якийсь час опісля могли розраховувати на те, що президент НАНУ докладе зусиль задля "спокійного" врегулювання проблеми. Скажімо, визнати публічно при науковцях прорахунки з боку керівництва того чи іншого відомства не є досить зручним, але при цьому можна залагодити порушені проблемні питання. Однак рахунки і надалі приходять з такими ж сумами. Реєстрації... то є тема окремої розмови.

Окрім того, лист-відповідь від 15. 04. 2008 р. за підписом керуючого справами багато в чому перекреслює те, про що були чіткі домовленості 19 і 20 березня 2008 р. Це також є темою окремої розмови.

Оскільки президент НАНУ особисто почув наші запитання 20 березня, а також власноруч взяв Відкриті Звернення 17 квітня 2008 р., то ми вже достеменно знаємо: Б. Патон ознайомлений з ПРОБЛЕМОЮ.

Таким чином, підійшли до того висновку, з якого, як аксіоми, розпочинали наші поневіряння нетрями бюрократичної машинерії: Президія НАН України у сьогоднішньому її вияві є вкрай забюрократизованим апаратом і декларативні заяви на предмет залучення й закріплення молоді на практиці мають інше потрактування – "змиріться з підневільним становищем, сприйміть його як абсолютне благо, або – забирайтеся геть!".

Якщо звернутися до аналізу подій 20 березня і 17 квітня поточного року, то абсолютно однозначно можна констатувати – нашої поразки не було. За таких умов взагалі не може йти мова про поразку: вже те, що спромоглися поставити публічно ПРОБЛЕМУ для обговорення, чітко відмежуватися від будь-яких можливих умовлянь само по собі свідчить про моральну перемогу маленького науковця (пригадайте одного з кіплінгівських героїв – маленького Рікі-Тікі-Таві)...

Те, що ні 20 березня, а ні 17 квітня не було своєрідним "днем Бородіно" (після якого можливе лише Ватерлоо або Варфоломеєвська ніч!), свідчить і відновлення зусиллями ініціативної групи науковців безстрокової реєстрації без будь-якого втручання відомства керуючого справами і навіть паспортистів ДЖКП НАНУ. На сьогодні тих науковців, які проживають у відомчих гуртожитках, і отримали у такий абсолютно легальний і цілком законний спосіб відновлення безстрокової реєстрації з моменту дії Постанови Кабінету Міністрів України від 28. 07. 2004 р. N985 поки що є близько двадцяти. А ця подія сталася буквально перед Великодними Святами – у Страсну п'ятницю 24 квітня.

Відтак, основне поставлене завдання під час пікету 17 квітня – широке інформування наукової академічної громадськості – було виконано. А подальший розвиток подій напряму залежить від совісті і сумління кожного члена цього академічного співтовариства, його готовності само- реорганізуватися, -реформуватися і направити сили та здібності науковців на позитив – творіння науки. Досягнення гармонійного позитиву можливе лише за умови отримання гарантованого соціального мінімуму. Цих прописних істин не варто забувати академічному керівництву, як і нехтувати ними з висот дійсних членів та член-кореспондентів НАН України; про президіальних клерків ввічливо промовчимо...

Отже, в четвер 17 квітня з 13-00 розпочався дощ...

...Пригадуються підбадьорливі слова академіка Мирослава Поповича про те, що потрібно не зупинятися, а також і його відповідь на запитання: чому свої права, надані державою, нам доводиться буквально "вигризати" у своїх же академічних кіл?! "- Які Ви чисті, хороші діти...".

Комментарии









© 2007 - 2012, Народная правда
© 2007, УРА-Интернет – дизайн и программирование

Перепечатка материалов разрешена только со ссылкой на "Народную правду" и указанием автора. Использование фотоматериалов раздела "Фото" — только по согласованию с автором.
"Народная правда" не несет ответственности за содержание материалов, опубликованых авторами.

Техническая поддержка: techsupport@pravda.com.ua