Поиск по сайту:
Найти



Народные блоги

Добавить ленту статей сайта в свой iGoogle
Последние публикации
вибори 2007   розкол   Луганськ   НУНС   БЮТ

Хто насправді розколює Україну?

Остап | 9.04.2008 10:20

4
Рейтинг
4


Голосов "за"
6

Голосов "против"
2

Слова про об'єднання країни, "Схід і Захід разом", насправді, йдуть в розріз із ділами політиків, які їх проголошують. І хоча в міжвиборчий період територіальний антагонізм зовсім не відчутний, під час виборчої кампанії – це найефективніший спосіб мобілізувати виборців.

Хто насправді розколює Україну?
Невидимий клин штучно вбитий в українську землю в 2004 році з кожною виборчою кампанією вгрузає все більше. Слова про об'єднання країни, "Схід і Захід разом", насправді, йдуть в розріз із ділами політиків, які їх проголошують. І хоча в міжвиборчий період територіальний антагонізм зовсім не відчутний, під час виборчої кампанії – це найефективніший спосіб мобілізувати виборців. Тому кожні чергові та позачергові вибори поглиблюють взаємну ненависть електорату східної та західної частини один до одного. В контексті майбутніх президентських виборів та боротьби політичних сил, ця ненависть може вилитися в щось більше ніж побутове незадоволення.

В суспільстві панує думка, що розкол України є результатом діяльності російських піар – технологів та представників Партії регіонів. Що ж, можливо саме вони вбили цей клин в наш електорат. Однак, що зробили помаранчеві для того, щоб його витягнути? Чи можна вважати призначення Януковича спробою об'єднання чи можливо ідея об'єднання використовується, щоб виправдовувати подібні кроки?

Після перемоги на президентських виборах Віктор Ющенко обіцяв зробити все, щоб знов об'єднати береги Дніпра і бути президентом всієї України. Проте, президент мінявся на очах і його політичне кредо 2002 – го перетворилось на "словом, а не ділом". Щоб вирішити проблему штучного розколу Ющенко міг вибрати дві стратегії: системна послідовна робота з населенням східних і південних регіонів, або співпраця з Партією регіонів. В першому випадку, необхідно було створювати розгалужену партійну структуру та ефективну регіональну владу. В другому – залишити області на відкуп опонентам 2004 – го, і цим самим, залишити електорат варитись в біло-синьому сепаратистському соку. Президент, як завжди, не зробив конкретного вибору, але після короткого часу йому залишилось тільки друге.

Історично, політична еліта південно-східних регіонів славиться своїм конформізмом до влади. Поразка Януковича на виборах президента спричинила хаос та паніку серед його прихильників. В Луганській, Одеській та Харківській областях осередки Партії регіонів моментально згорнули свою діяльність, залишивши після себе тільки громадську організацію "Регіон". Майже так само швидко, на їх місцях почали з'являтися громадські приймальні Ющенка та Тимошенко, офіси "НСНУ" та "Батьківщини", а в Київ вишикувались черги за "грамотами на правління". Показовий приклад Луганська область, де 6 депутатів – мажоритарників опинились в складі БЮТу у ВР, і серед них 2 найбільші магнати: Гапочка та Астров – Шумілов. Однак, якщо БЮТ користувався перебіжчиками, то партія Президента влаштувала відвертий аукціон на свої представництва. Контрольно-ревізійна комісія направляла спеціальні групи для вивчення "спроможності" потенційних керівників розвивати партію. Саме через них в партії розвинувся механізм корупції, коли майбутній керівник сплачував відповідну суму за гарну рекомендацію.

Достатньо важелів мали помаранчеві і для того, щоб отримати повноту регіональної влади. Відомо, що протягом 2005 – го року Віктор Ющенко зберігав повноваження Кучми, який славився своїми диктаторськими стосунками з регіональним владним апаратом. Своїм підписом президент легко міг поміняти будь-якого очільника адміністрації. Та власне міняти кого і не дуже було. За декілька перших місяців майже половина керівників районних адміністрацій стали безпартійними, а ще частина взагалі вступили в лави помаранчевих. До речі, станом на 2007 рік в Луганській області НСНУ мало в своєму розпорядженні ще 3 керівників РДА. Таким чином, помаранчеві мали достатньо важелів, щоб змінити суспільні настрої в цих регіонах, однак ними не скористались.

Тотальний прихід на посади бізнесменів був найбільшим прорахунком помаранчевих. В період Кучми, бізнесу важко було бути незалежним, а в східних і південних регіонах такого взагалі не існувало. Тому, фактично, партійні представництва БЮТу та НСНУ були наповнені колишніми прихильниками ПР. Політична та бізнес еліта цих регіонів має ще одну особливість, міняючи колір не міняти своїх політичних вподобань. Та й вподобання важче поміняти, ніж прапор на офісі. Тож, до парламентської кампанії 2006 року в східних регіонах помаранчеві прийшли з хорошими ресурсами, але з прихильниками старих сепаратистських ідей. Перемога та повернення біло-синіх була логічним наслідком такої діяльності.

Виборча кампанія 2006 мала ще один сумний відтінок, який поглибив негативне ставлення до помаранчевих. В Луганській та Донецькій області не була виплачена заробітна плата представникам дільничних комісій від НСНУ за останній місяць роботи. Протягом року люди недоотримали 50% від обіцяного, а партія зробила в цьому винних місцевих керівників, які нібито розікрали кошти. Щоб зрозуміти жах подібного кроку, варто тільки звернути увагу на те, що представник в комісії – це публічна посада, а відверто підтримувати помаранчевих в регіоні, де проти Ющенка висловились 93% виборців – однаково, що бути мазохістом.

Після призначення Януковича прем'єром, партійні структури та будь-яка підтримка помаранчевих в Луганській та Донецькій областях розсипалась. Біло-голубі пафосно повернулись у свої володіння, караючи зрадників та відзначаючи своїх агентів у ворожому тилу. Універсал єдності, фактично, став документом про розподіл сфер впливу, документом, який закріплював політичний поділ країни. Віктор Ющенко з розмаху вгатив в українське суспільство вже вбитий клин розколу.

Наступні події, які довели не правильність підходу вирішення проблеми об'єднання через співпрацю, не викликали в помаранчевих бажання переглянути свої підходи. Зміни керівництва в майже мертвих партійних структурах не відбулись на користь справжніх прихильників, які насправді існували. Прихильниками демократії в східних та південних областях завжди залишалась інтелігенція: працівники освіти, актори, митці. Однак, навіть за умов повного краху ці люди не могли отримати керівні посади в партійних представництвах БЮТу та НСНУ. У випадку першого, київське керівництво цілеспрямовано шукало нових бізнесменів, а у випадку другого – все й надалі вирішували механізми корупції, коли підкупляють представників центрального штабу за хороші рекомендації. На виборах 2007 року помаранчеві не мали ні ресурсів, ні достатньої кількості людей для проведення кампанії.

В цих умовах БЮТ взяв на себе фінансові вливання з центрального рівня, а людським ресурсом забезпечували більш-менш лояльні підприємства. Для БЮТу це був стратегічний крок, оскільки центральний штаб блоку вже давно мислить виключно виборами президента. Виборчий блок Віктора Ющенка, натомість, вдався у відверту авантюру. Свято віруючи в те, що вибори в 2006 році проти НСНУ були сфальсифіковані і реальна підтримка в Луганській області складає 8%, центральний штаб блоку організував проект "волонтери", який передбачав приїзд в Луганську та Донецьку області понад 5000 членів комісій із західних областей, на заміну місцевим. Такий крок видавався логічним, якщо пригадати не виплачені зарплати в 2006 році і повне небажання працювати в комісіях представників блоку. Насправді, ситуація була трохи іншою, всупереч логіці, бажаючих працювати в комісіях виявилось достатньо, оскільки люди, які вже засвітились підтримкою помаранчевих, не виграють від того, що від неї відмовляться.

Проект "волонтери" зберігали в повній таємниці, тому більшість членів дільничних комісій не знала, що за тиждень до виборів їх виведуть і не виплатять обіцяних їм коштів. Штаб же тільки жив очікуванням на вишколених відповідальних активістів із Західної України. Та приїзд волонтерів став справжнім культурним і моральним шоком. Замість, свідомих представників прогресивного заходу, головним чином, приїхали представники найвіддаленіших гірських та сільських районів, і студенти. Всі хто був на Майдані 2004 року відчули дежав'ю навпаки: таких колись привозили прихильників Януковича. Зловживання алкоголем та неадекватна поведінка були тільки вершинами всіх проблем, які викликали приїжджі. Основною проблемою було те, що 80% "волонтерів" не знали закону про вибори, а оскільки вони приїхали за тиждень до виборів, то не пройшли тренінгів, які організовували ЦВК та окружні комісії. В таких умовах, сподіватись на захист інтересів блоку було не можливо. Тут знаходимо відповідь і на питання чому так довго передавались протоколи з Луганської та Донецької областей. Тільки в першу ніч окружні комісії, через не правильне заповнення, завернули біля 60% протоколів ДВК. Ще один важливий штрих – гроші. Саме матеріальна винагорода, яка становила кількасот доларів, мотивувала приїжджих захищати інтереси блоку "НУ-НС". Місцеві вже охрестили Донбас другою Португалією. Постає питання: для чого міняти людей, які можуть продатися, на людей, яких цікавлять виключно гроші?

Приїзд таких "волонтерів" викликав значні конфлікти із членами комісій, затвердженими раніше. Згідно проекту, "волонтери" міняли тільки 50% всіх членів. Раптова заміна членів, яких можна сказати просто викидали з дільниць без жодних пояснень, викликала обурення в луганчан. Можна не сумніватись в тому, що кожен викинутий член – це був мінус один голос плюс голоси родини. Ця ситуація неабияк посприяла Партії регіонів, яка переживала піар кризу. В п'ятницю за день до виборів, луганський лідер регіоналів Віктор Тихонов присвятив 1,5 години на підконтрольному йому каналі приїзду "волонтерів". Його виступ можна звести до однієї тези: як можна голосувати за тих, хто своїх же зраджує? Наслідок проекту "волонтери": 1,7% в Луганській та 1,6% в Донецькій.

Вибори закінчилися і зараз помаранчеві вдруге перебувають при владі. Але вбитий клин в українську цілісність занурився ще глибше після 2007 року. Важко уявити, як планують діяти лідери блоку "НУ-НС" на наступних виборах в східних і південних регіонах, коли на цих виборах вони в чергове не виплатили зарплату навіть тим хто допрацював до кінця. Натомість преміювали в подвійному розмірі "волонтерів" Львівської, Тернопільської та Івано-Франківської областей. Знову будуть привозити членів комісій? А може якщо у вас не має тут жодної підтримки, то це вже не ваша земля?

То хто ж насправді розколює Україну?

Комментарии









© 2007 - 2012, Народная правда
© 2007, УРА-Интернет – дизайн и программирование

Перепечатка материалов разрешена только со ссылкой на "Народную правду" и указанием автора. Использование фотоматериалов раздела "Фото" — только по согласованию с автором.
"Народная правда" не несет ответственности за содержание материалов, опубликованых авторами.

Техническая поддержка: techsupport@pravda.com.ua