Поиск по сайту:
Найти



Народные блоги

Добавить ленту статей сайта в свой iGoogle
Последние публикации
бюрократія   соціальний клас   науковий комунізм   ідеологія   маніпуляція свідомістю   реальний соціалізм   теорія   практика   класові інтереси   класова диктатура   класова диктатура бюрократії.

Теорія і практика "наукового" комунізму

М.Терен | 19.12.2007 16:08

11
Рейтинг
11


Голосов "за"
11

Голосов "против"
0

Стаття носить публіцистичний характер, і була написана в 2005 році.
Наступні події в поточній політиці переконали автора, особливо явище путінізма, яке остаточно оформилося за останній час, в правильності положень викладених в цій статті, тому стаття була відредагована відповідно до поточних подій в світі.


ТЕОРІЯ І ПРАКТИКА "НАУКОВОГО" КОМУНІЗМУ.

(ПУТІНІЗМ АБО ЧИ ПОВЕРНЕТЬСЯ СОЦІАЛІЗМ).

Падіння комуністичних режимів, що здавалося остаточним, у всьому світі примусило багатьох розглядати це явище як відхилення від природного світового суспільного розвитку, але останні події в Латинській Америці, відносні успіхи розвитку китайського соціалізму і явище путінизма в Росії примушують пильніше придивитися до, так званого, наукового комунізму і до його реальної практики у світі.

Перетворення капіталістичного способу виробництва, тобто способу виробництва заснованого на ринкових принципах, коли має місце вільна конкуренція вільних товаровиробників, що мають в приватній власності засоби виробництва в соціалістичний спосіб виробництва, де має місце, так звана, загальнонародна власність на засоби виробництва і планове виробництво і розподіл товарів, відповідно до доктрини "наукового" комунізму, є ліквідація приватної власності на засоби виробництва, захоплення буржуазної державної машини і створення, так званої, диктатури пролетаріату, в ході пролетарської революції представниками пролетаріату.

Надалі перетворення повинні були йти шляхом побудови спочатку першої стадії комуністичної формації – соціалізму, а потім вищої стадії – комунізму. Так званий, комунізм, тобто вища стадія комуністичної формації, заснований виключно на загальнонародній власності у реальній історичній практиці не був реалізований, не дивлячись на заяви правлячих пролетарських партій його реалізувати. У зв'язку з цим аналіз його має абстрактно-теоретичний (умоглядний) характер, тому розглянемо спочатку, соціалістичну стадію комуністичної формації, як реалізовану на практиці.

Оскільки поняття соціалізму в сучасній соціально – політичній літературі не надбало остаточну форму, то будемо відштовхуватися від визначення того, що дається цьому поняттю самими комуністами.

Соціалізм – це соціальний лад, що виникає у результаті ліквідації, як випливає з визначення в будь-якому ортодоксальному філософському словнику комуністів, буржуазного (капіталістичного) способу виробництва і встановлення диктатури пролетаріату, і заснований на суспільній власності на засоби виробництва, що існує в двох формах – державної і кооперативно – колгоспної.

Таким чином, як можливо бачити з визначення даного самими ортодоксами даного вчення, соціалізм, в загальноприйнятих термінах командно-адміністративна економіка – є соціальний лад, в якому функціонує держава, а, отже, і державний менеджмент, а просто – бюрократія, тобто люди з делегованими суспільством суспільними повноваженнями для виконання соціально керівних і розпорядних функцій в суспільстві, більш того ця бюрократія відповідно до комуністичної доктрини і оформлених її прав у діючих і таких що діяли конституціях, таких держав, головним чином репрезентована, так званою, пролетарською (комуністичною) партією і тому подібними партіями.

Розуміння соціально-політичної ролі державної бюрократії і особливо в сучасних умовах має ключове значення. Без глибоко наукового аналізу заснованого на реальних історичних фактах неможливе зрозуміти процеси, що відбуваються у сучасному посткомуністичному суспільстві.

Аналізу соціально-політичної суті такого явища як державна бюрократія присвячені численні роботи починаючи від Гегеля і Маркса й до останніх робіт сучасних дослідників Вебера, Мізеса, Восленського і інших.

Розглядаючи дане явище, будемо під бюрократією розуміти тільки саме чиновництво, а не саму систему управління. І оскільки проблемі буржуазної держави і бюрократії буржуазної держави присвячено величезну кількість робіт, то головним завданням даної роботи стане аналіз цього явища при соціалізмі і в сучасних посткомуністичних державах.

Ключовим поняттям соціально-економічної теорії Маркса є поняття суспільних класів, яке найчіткіше дане в роботах Ульянова В.І., у яких класи визначаються як великі групи людей, що розрізняються по їх місцю в історично певній системі суспільного виробництва, по їх відношенню (більшої частини закріпленому і оформленому в законах) до засобів виробництва, по їх ролі в суспільній організації праці, а, отже, за способами отримання і розмірами тієї частки суспільного багатства, яку вони мають у своєму розпорядженні; це такі групи людей, з яких одна може привласнювати працю іншої, завдяки відмінності їх місця у певному устрої суспільного господарства.

Не важко бачити, що це визначення, краще за все, підходить для ідентифікації бюрократії як класу, що привласнив собі монопольне право розпоряджатися засобами виробництва всієї держави так і окремих підприємств, монопольно розпоряджатися результатом суспільного процесу виробництва і, відповідно, привласнювати велику частину суспільного продукту у своїх цілях, особливо не піклуючись про звіт перед рештою частиною суспільства, а усі хто думав інакше або тільки намагався думати по іншому, склали свої голови в ЧКах, НКВД, ГУЛАГах, померли голодною смертю під час голодомору та інших зразково показових м'ясорубках, нібито організованих до блага знищуваних комуністичними бюрократами трудящих. Це кредо комуністичної бюрократії багатократне було тиражовано і у СРСР, і у Європі, і у Китаї, і у Ефіопії, і у Кампучії та інших країнах; комуністична бюрократія прокладала шлях до абсолютної влади по кістках трудящих і інших опозиційних сил вже з перших днів свого зародження.

У цьому і полягає відмінність між теорією наукового комунізму і практично реалізованим соціалізмом, який можна визначити, як реальний соціалізм, що явив собою класову диктатуру комуністичної бюрократії, тобто фактично необмежену і закріплену, як правило, в законах, владу по відношенню до найманих до неї на роботу трудовій інтелігенції, робочого класу та селянства. Надії на те, як пишуть апологети наукового комунізму, що комуністична бюрократія добровільно при побудові другої стадії комунізму віддасть владу всій решті суспільства – це надії на те, що диктатор добровільно віддасть свою владу по добрій волі у момент його найвищої сили. Але навіть сам апологет комуністичного вчення Ульянов В.І. говорив, що самий гнилий уряд ніколи добровільно влади не віддасть, а тут раптом та в розквіті сил комуністична бюрократія та візьме і віддасть. Абсурд тези розрахований або на не досвідченого читача, або на відверту демагогію і обдурення останнього.

Байка про комунізм це опіум для трудового народу з метою його обдурення комуністичною бюрократією, що рветься до влади і бажає неподільно і нещадно експлуатувати трудящих і все інші продуктивні шари суспільства в своїх корисливих інтересах (на початку реалізації "наукового" комунізму на практиці цих реалізаторів ще можна було підозрювати в простому фанатизмі даної ідеї, то сучасні її апологети просто цинічно користуються нею як інструментом обдурення найбільш відсталих трудящих).

Так що ж таке реальний соціалізм, якщо науковий комунізм це ідеологічна фікція яка нічого спільного з наукою не має.

Основними особливостями реального соціалізму того, що мав місце в різних країнах була і залишається класова диктатура комуністичної бюрократії в найбільш варварській і дикій формі у формі абсолютної неподільної диктатури класу комуністичної бюрократії, що прикривається псевдонауковим демагогічним вченням "наукового" комунізму, що лише прикриває хиже рило цих комуністичних соціальних паразитів, що не міркують ні про що окрім, як про паразитування на тілі трудового народу і інших продуктивних класів суспільства, що тепер стало добре відомо завдяки відвертим цинічним публікаціям внутріпартійних всякого роду секретних документів.

У зв'язку з чим, неминучим чином виникає суперечність між декларованими цілями і реальними устремліннями комуністичної бюрократії, яке долається нею шляхом неминучого поєднання зовнішній лакованій стороні і хизуванням у реальній дійсності існування соціалістичного суспільства і демагогічних прийомах маніпуляції суспільною свідомістю найманих і підлеглих класів, а при необхідності і застосування насильства аж до незаконних і не легітимних (бандитських і терористичних, кгб-істских) методів, як у внутрішній, так і в зовнішній політиці, що декларувалося і "науково" обгрунтовувалося ортодоксами вчення наукового комунізму: Леніними, Сталіними, Мао дзе Дунами, Пол Потами та іншими діячами, котрі поклали на вівтар свого жадання влади мільйони життів.

Неминучий результат розвитку такого реального соціалізму, як класового і експлуататорського ладу, де економічна нерівність з'явилася у результаті нерівності прав власності і відсутність перспектив до інтенсивного розвитку продуктивних сил унаслідок терористичного режиму правління – класової диктатури комуністичної бюрократії, розпочався каскад антикомуністичних революцій, які повалили терористичні комуністичні диктатури, як у Європі, так і у всьому світі, що вбило останній цвях в труну, так званого, наукового комунізму, як єдино вірної теорії перспективного розвитку суспільства, а апологетів цього вчення, що залишилися, примусило пристосовуватися до реальної об'єктивної реальності економічного існування суспільства. Стада комуністичних бюрократів-хамелеонів, реально продемонстрували, що насправді є їх рушійною силою, кинувшись деребанить після згаданих революцій так звану загальнонародну власність, терміново переписуючи її на себе всією правдою і неправдою, по дорозі грабуючи убоге населення своїх країн, реставруючи, з переляку, в своїх інтересах умови дикого капіталізму і спритно перетворюючись на буржуазію. Там де рівень свідомості трудящих мас дозволив трудящим масам об'єднатися і відстояти свої класові інтереси, комуністична бюрократія канула у політичне небуття, а там де маси виявилися ослабленими і неготовими узяти владу у свої руки, комуністичної бюрократії вдалося, помінявши свою червону шкуру на більш непоказну і не таку одіозну, залишитися при владі під прикриттям різних чергових демагогічних "вчень", єдиною метою яких – було збереження класової диктатури бюрократії і домінування над найманими класами і класом підприємців, ще раз цим довівши, що вона є соціальний клас і може на смерть стояти за свій класовий інтерес, і здатна створити чергове демагогічне "вчення" про те як трудящим безкоштовно і з вдячністю повинні віддати останнє напрацьоване бюрократії, і це виявилося не такою складною проблемою і показало дійсну ціну цим, так званим, "науковим" вченням. Демагогія, будучи головним інструментом для обдурення трудящих і для захоплення відносно легітимними засобами конституційної влади не повинна вводити в оману нікого, оскільки єдиною метою будь-якої бюрократії є монопольна узурпація економічної і політичної влади в країні для цілей своєї наживи, а за відсутності належної протидії інших класів суспільства ця влада неминуче переростає в терористичну диктатуру квазікомуністичного типа. І чим більш дикообразней ця бюрократія і більш економічні засоби і не легітимні (бандитські і терористичні) засоби зосереджені в її руках, тим більш неминучий розвиток державної машини по дорозі людоїдських ГУЛАГів і інших прикрас комуністичної "демократії".

Капіталізм у своїй монополістичній стадії розвитку, як кінцевої стадії розвитку будь-якого вільного ринкового товарного виробництва, з метою підвищення ефективності і взагалі унаслідок, неминучої необхідності регулювання монополістичного ринку від криз перевиробництва переходить до змішаної і регульованій державою економіки (див. роботи Дж. Кейнса, М. Вебера, Дж. Бернхейма) тим самим, плодячи специфічний клас бюрократії, що відображає посилення ролі суб'єктивного чинника в об'єктивному розвитку суспільства, і покликаний регулювати за допомогою державної машини ці економічні відносини, і який при слабкості суспільних інститутів суспільства і класової самосвідомості трудящих має змогу перетворитися в купі з монополістичною буржуазією на олігархію, а в екстремальному випадку в тоталітарну класову бюрократичну диктатуру, ідеологія для якої є тільки фетиш для поневолення мас. Наприклад, як це має місце в сучасній Росії, де олігархічна стадія капіталізму, що скромно обзивається його апологетами корпоративною державою, прямо на наших очах перетворюється на "квазікомунізм" з псевдопатріотичною ідеологією необхідної для обдурення підлеглих продуктивних класів суспільства, та ж ситуація розвивається і у Венесуелі, де президент прямо заявляє про побудову соціалізму.

Таким чином, від олігархічного капіталізму з його необмеженою концентрацією влади і капіталу в одних руках до реального соціалізму, тобто ладу, при якому клас бюрократів створює свою необмежену тоталітарну диктатуру один крок – цей крок є саме бажання цих олігархів, а ідеологія для бюрократії не принципова, оскільки є лише інструментом для реалізації її класової диктатури. І розглядаючи новітню історію через призму цього підходу, зрозуміла і історія націонал-соціалізму і ісламських диктатур – як класових диктатур бюрократії з різними ідеологічними інструментами.

Тому реалізація доктрини "наукового" комунізму завжди приведе тільки до реального соціалізму (класовій диктатурі бюрократії), і не до чого іншого, але і олігархічна стадія ринкового капіталістичного суспільства з високою часткою ймовірності може скотитися до "квазікомунізму", який можна назвати реальним соціалізмом через подібність соціально-економічної структури суспільства: керівної ролі класу бюрократів і підлеглому положенні продуктивних класів такого суспільства. Як неважко бачити в цьому ряду соціально-економічних конструкцій реальний соціалізм є крайня форма олігархічного капіталізму, а як слідство зважаючи на відсутність соціальних мотивацій до продуктивної праці не може володіти вищою суспільною продуктивністю праці порівняно з вільним ринковим капіталізмом.

Таким чином, наукова проблема ефективного економічного розвитку суспільства розв'язується ні за допомогою "наукового" комунізму і ні за допомогою олігархічного капіталізму з його необмеженим розшаруванням суспільства і високою вірогідністю трансформації в суспільство з класовою диктатурою бюрократії, з її фактично необмеженою владою над іншими шарами суспільства. Не розуміння класової суті бюрократії перетворює суспільство на людину із зав'язаними очима, яка йде по краю прірви і готового повалитися туди кожну хвилину. І питання полягає в тому чи потрібно суспільству вручати свою долю і свій прогрес шару людей, що піклуються тільки про свої класові (корпоративні) інтереси, і які цей прогрес, природно, обмежуватимуть тільки своїми класовими інтересами, тобто прогрес матиме місце тоді і тільки тоді коли їм буде це вигідно, як це чудово демонструє історія.

Комментарии









© 2007 - 2012, Народная правда
© 2007, УРА-Интернет – дизайн и программирование

Перепечатка материалов разрешена только со ссылкой на "Народную правду" и указанием автора. Использование фотоматериалов раздела "Фото" — только по согласованию с автором.
"Народная правда" не несет ответственности за содержание материалов, опубликованых авторами.

Техническая поддержка: techsupport@pravda.com.ua