Поиск по сайту:
Найти



Народные блоги

Добавить ленту статей сайта в свой iGoogle
Последние публикации
Україна   Грузія   Саакашвілі   Ющенко   демократія   українські демократи   події в Тбілісі   інформаційний простір.

Недоречні порівняння застосовані до Президента Грузії Саакашвілі

Гетьман | 22.11.2007 12:17

8
Рейтинг
8


Голосов "за"
14

Голосов "против"
6

Від часу розгону протестів опозиції в Грузії, не пройшло такого дня, щоб українські демократи хоч по маленькому та не "плюнули" в сторону Президента Грузії. Улюбленою їх справою при цьому стало порівнювати Саакашвілі з різними диктаторами і зганьбившимися особами, клянучи повсюдно недемократичність його вчинку.

Поведінка тих, хто зараз в Україні накидається на Саакашвілі в основному поділена на дві основні течії: ті що, завжди були проти нього, як і проти революцій Троянд та Помаранчевої, загалом проросійські сили; ті що ще недавно ставили як приклад діючу демократію, здійснювану Президентом Грузії, загалом причисляючі себе до українських демократів. Перші використовують ситуацію для тикання пальцем на Саакашвілі, мовляв он він який поганий, а вони ж казали, що всі, хто проти російської опіки, ті погані. Другі пробують виглядати хорошими, підмальовуючи диктаторський фон Саакашвілі, мовляв он він який не послідовний демократ, а вони у всьому і з всіма демократично поводяться.

Застосування свідомо півправдивої і перекрученої інформації для своєї вигоди, ніколи не було чимось неправильним для теперішніх українських політиканів разом з прив'язавшимися до них. Тому розуміючи, що весь час констатована порівнююча схожість післяреволюційної України та Грузії, потребує пояснення в часі розгону опозиціонерів Президентом Саакашвілі, вони змушені оголошувати і своє ставлення до цих подій. Але "порівнювачі" лінію поведінки автоматично вибрали вигідну для себе і свого гарного іміджу, та аж ніяк не на користь розуміння ситуації в Грузії.

Завдяки такому підходу давніших ворогів і колишніх друзів, інформаційний простір України заповнений обвинувачами Саакашвілі і співчуваючими грузинській опозиції. Сліпі і беззаперечні поклонники слова "демократія" радо підхоплюють такі хвилі збурені політтехнологами політиканів і сердечно дошукуються на основі цього правди. А там то повної правди нема, що за відомим висловом "в деяких випадках є гірше ніж брехня".

В таких умовах оговорювати Президента Грузії стає вкрай легко, з морем нібито аргументів неправильності його вчинку. Сотні текстів такої необ'єктивної з прямим і прихованим докором на адресу Саакашвілі лунає вже не один день. Водночас ніхто з українських демократів не намагався отримати коментарі на пряму по критикованих ними моментах його дій. Так наче записали Президента Грузії до терористів, пропаганда діяльності яких забороняється... Хоч відомі відносини між Президентам України та Грузії, вимагали саме спроб отримання безпосередньої позиції Саакашвілі по питаннях піднятих в заспинних звинуваченнях українських демократів.

Чому в українських демократів панує позиція явно або приховано проти Саакашвілі?

Зрозуміла цікавість людей до близької за постреволюційністю Грузії, разом з прогнозованим питанням щодо ставлення до подій тих, хто називає себе українськими демократами не могли бути не задоволені. Інакше цей відтинок інформаційного простору захопили б інші. Утримання ж домінанти в інформаційному полі виявилось важливішим завданням ніж реальна і справжня оцінка розгону опозиції в Тбілісі. Наслідком цього стало яскраве представлення по повній двох позицій: різко критикуючої Саакашвілі і стриманої неприйнятності вчинку Президента Грузії. Зумовлено це перш за все бажанням сподобатись своїм прихильникам. Крім того, колишнім комунякам і злісним капіталюгам-експлуататорам, щоб часом не порушити процес переконання про тільки їх єдиноправильність пропонованого шляху і встановлення демократії в Україні, приходиться ругати все, що опоненти можуть використати для звинувачення в недемократичності. До такого варіанту недемократичності легко можна записати вчинок Саакашвілі, якщо не виясняти чого ж все таки це сталось і чи був вибір у грузинського Президента. Тим, хто ризикнув стати на його бік, позбутись марки ворога демократії, мало допоміг би той факт, що розвинуті країни з заслуженим статусом демократичних, теж не гребують застосуванням таких силових методів. Бо простір СНГ живе з іншим поняттям "розгін опозиції". Пов'язано це з тим, що довший час, більшість його народів знаходились саме в опозиції до влади, і тепер по звичці співчувають будь-кому, кого розганяють ті, кого вони привели до влади.

Ефект анти-Саакашвілі посилюється мовчазною згодою його поширення близької до Президента Ющенка частини політиків, які звуть себе демократами. Ющенківці, від яких очікували хоч часткової підтримки Президента Грузії, не втручаючись користуються з ситуації. Тобто при пануванні переважного осуду рішучості Саакашвілі при розгоні опозиції, відбувається негласне виправдання нерішучості Ющенка і відповідно прихована агітація за компромісність з передвиборчими непримиренними ворогами. Так з Саакашвілі зробили страшилку для країн Східноєвропейського простору у вигляді злого замаскованого під демократію диктатора. Найвбивчішими доказами чого вважається закриття опозиційного каналу і жорстокий розгін мітингу.

В першому випадку грають на слабкості журналістів, які не баряться себе поставити на місце опозиційного каналу. Це зрозуміло вписується в логіку історії СССР і після, коли правда була на стороні опозиції до влади. Але ж нехтується той факт, що після Помаранчевої і революції Троянд влада була приведена народом, більшою його частиною, і відповідно проти має бути не менше, якщо за демократією, або правдива меншість. З кількістю не склалось, з якістю теж сумніви. Бо основною вимогою є забирання повноважень в Президента Грузії, що заважає їм здійснити Саакашвілі, залишаючись при владі. Тому супутньою і зверненою до людей є вимога відставки Саакашвілі. Щось дуже схоже до "Реформи Мороза" в грузинському варіанті. Для України наслідки такої парламентсько-президентської форми правління відомі: в основному при владі проросійські сили; в меншій мірі при владі ті, що вважають себе втілювачами помаранчевої ідеології; і слабкий Президент, коли всі користуються його страхами на свою користь. Тільки не вдалось шантажем змусити до цього Президента і Парламент Грузії, не встигли розвернутись. Якщо ж повернутись до закриття опозиційного телеканалу, то не можна виключати випадки незаконного використання його мовлення на шкоду державі. Наприклад будь-яка агітація, що як правило містить тільки одну позицію і спонукає людей до певних дій, є фактично інформаційною зброєю. І якщо це робиться не тільки на іноземні гроші і зміст є продуктом іноземних спеціалістів, а й спонукає до дій направлених на шкоду державі чи її окремим інститутам, то це вже не підпадає під рамки свободи слова і є інструментом ворожого впливу. В цьому разі, закриття каналу не є чимось неправильним, крім хіба що доречності способу проведення самого процесу закриття, що вже залежить від законодавства в країні.

По другому випадку, що стосується розгону демонстрацій опозицій, було вже сказано і написано немало. В основному все зводиться, до того, що застосування сили до мітингувальників є недемократичним кроком. Проте як і у випадку з агітацією, при діяльності на шкоду державі, статус мирної-демонстрація втрачає, і демократія стає ні причому. Але для красування "українських професійних демократів" поглиблюватись в ці обстави зайве, а для проросійських політиків-це взагалі значить допомагати противникам Росії, вникаючи в їх позицію.

Чи заслужив таке ставлення Президент Грузії?

Оцінити мотиви вчинку Саакашвілі легко, оскільки він не відсторонявся від ситуації з розгоном опозиції. Найосновніше звинувачення висунуте Президентом Грузії і, що є офіційною причиною до силового припинення опозиційних мітингів в Тбілісі, це російська організація останніх з метою впливу на ситуацію в Грузії. Серйозність оголошеної Саакашвілі загрози з боку Росії він підтвердив висиланням трьох російських дипломатів з країни. І малоймовірним представляється те, що це було зроблено для отримання політичної переваги над опозиціонерами. Бо такий спосіб добування прихильності громадян для Саакашвілі був би найризикованішим. Адже в цьому разі маленька 5-мільйона Грузія протиставляється проти 150-мільйоної Російської Федерації, з такими ж співвідношенням в більшості всього, що можна порівняти. Крім того, грузинська економіка сильно зав'язана на російській і такий крок-це прогнозоване її погіршення. Тому про яке тут здобуття політичної переваги може йтись, коли економічні наслідки прямого конфлікту з Росією дадуться взнаки ще до нового року.

Щодо нав'язування думки про диктаторські замашки Саакашвілі, свідчити може одне-це назначення ним позачергових виборів Президента Грузії на 5 січня. Цим кроком він одним махом відсік доречність всіх порівнянь його з відомими диктаторами, які мали місце в історії, бо жоден з них на такий крок не пішов.

Висновоки:

Домінування позиції противників в українському інформаційному просторі має обставини штучні і не пов'язані з переконаною неправотою вчинку Саакашвілі. До недавнього часу, коли всім поборникам демократії в Україні, треба була піднімати і підтверджувати свою демократичність, вони енергійно демонстрували підтримку курсу Президента Грузії. З ціє ж причини, тримати демократичне обличчя, тепер мовчазно або явно схвалюють думку про відступництво Саакашвілі від демократичних принципів, в широкому їх розумінні. При цьому очевидно розквітає оговорювання Президента Грузії, приписуючи йому що кому заманеться, лиш би це виглядало як захист демократії, прав людини, свободи слова і зібрання. Вникати ж в ситуацію не вигідно, бо можна стати білою вороною і бути з'їденими більшістю.

Саакашвілі ж вчинками доводить свою правоту: висилання російських дипломатів, підозрюваних в організації мітингів, коли зрозуміло, що велика Росія тут крайньою аж ніяк не може бути; оголошення позачергових виборів Президента Грузії, таким чином даючи змогу більшості сказати кого вона підтримує.

Заключення.

Таке безшабашне обвинувачення Президента країни-союзника по нещастю бути в полі імперських амбіцій сусідньої Московії, не менше ніж не личить Україні. Ще не зручніше це виглядає, коли йде відверта нагінка на Саакашвілі, без будь-якого об'єктивізму і спроб розуміння ситуації, що склалась в Грузії. Добре, що хоч офіційний Київ при такому напрямі дії інформаційного простору в Україні, залишив грузинські справи грузинам. Не виключено, що цьому посприяли особисті дружні відносини Президентів України та Грузії, по іншому не виключено було б ще почути поради й осуд дії Саакашвілі.

При такій ситуації культура подання інформації вимагає явних змін в підходах до її висвітлення. Як і не припустимість домінування агітаційних і поверхових позицій без спроб знайти правду.

Комментарии









© 2007 - 2012, Народная правда
© 2007, УРА-Интернет – дизайн и программирование

Перепечатка материалов разрешена только со ссылкой на "Народную правду" и указанием автора. Использование фотоматериалов раздела "Фото" — только по согласованию с автором.
"Народная правда" не несет ответственности за содержание материалов, опубликованых авторами.

Техническая поддержка: techsupport@pravda.com.ua