Поиск по сайту:
Найти



Народные блоги

Добавить ленту статей сайта в свой iGoogle
Последние публикации
Грузія   Саакашвілі   Президент   лідери опозиції   мітинг в Тбілісі   силовий розгін   Україна   Росія   США   Євросоюз

Грузинська опозиція боляче недооцінила рішучість Саакашвілі

Гетьман | 12.11.2007 20:24

17
Рейтинг
17


Голосов "за"
19

Голосов "против"
2

Недавно, простір на межі Європи і Азії сколихнувся від подій в Грузії. Саакашвілі, довго не терплячи заробляння авторитету лідерами опозиції, жорстко розігнав їх мітинг в Тбілісі і запровадив надзвичайний стан. Тепер увага до Грузії прикута не тільки Росії, а й інших країн, для яких цей регіон є важливим. Ситуація, одним словом: "Не чекали".

Грузинський герой останнього часу Саакашвілі, не є чужим і для України. Він, як діючий Президент Грузії, єдиний, хто будучи в такому ранзі, сміливо підтримав Помаранчеву революцію, виступаючи особисто на мітингу в Києві 2004 року. Подружившись з Президентом України Ющенком, розвивав співпрацю Грузії з нашою країною в різних галузях. Декларував і старався втілити на ділі наближення до стандартів життя в Євросоюзі, а також проводити свою, не колоніально-послушну Росії, політику. Останнє виявилось значною перепоною на шляху Реформ, що проявлялось у постійному відволіканні від вирішення внутрішніх справ на смикання Росії за всіляко-можливі залежності.

Терпіння закінчилось. І опозиція, підтримувана різними російськими силами, з такою схожою до колишньої "української" верховно-зрадницької коаліції вимогою обезглавити державу, обмеживши посаду Президента, була теж розігнана. Без сумніву, силовий розгін є тривожною і поганою ознакою, як і не хорошим прикладом тому, що власне виникає така необхідність. І важко спочатку розібратись: чи іншодумців розігнали, чи шкідників держави, а час то не чекає.

Оцінюючи події в Грузії, якось не зважається на той факт, що Саакашвілі обрали під час революції Троянд, а точніше, на існування багатьох його прихильників. Замість того, все подається як сутичка між опозицією і Саакашвілі з силовими структурами. Армія, силові структури і прихильники Президента Грузії не випадково на його стороні. Політика Саакашвілі не відступаючої боротьби з російським імперіалізмом, як і не сюсюкання з тими, кого революція Троянд скидала з народної шиї, не дає йому стати політичним "Ющенком".

Не сильно вникаючи в те, що відбувається в Грузії, поспішили осудити дії Саакашвілі кожен за своє критики з Євросоюзу і США, схвалюючи таким чином давно відомі російські наміри "заспокоїти" цю країну. Силові розгони мітингів чи демонстрації завжди мають жертви, причому найчастіше тих людей, які найменше на те заслуговують в порівняння з іншими. Не виняток мабуть і нещодавній розгін опозиції в Грузії. Бо деякі люди протестувати виходили надіючись на якісь зміни і за своє, а не за оголошені політичні інтереси лідерів опозиції. Але при цьому забули про всіх інших грузинів, які працюючи намагаються змінити навколо себе життя на краще. А ситуація в Грузії аж ніяк не проста: два воюючі і відірвані за допомогою російського вручання шматки території країни, безробіття, інші соціальні проблеми. Баламутство і нагнітання ситуації колишніми "прикормленими" не сприяє вирішенню цих проблем.

Чи правильно вчинив Саакашвілі, розігнавши силою мітинг опозиції, і чи не за жорстоко?

Як в Президента Грузії, який хоче уберегти країну від хаосу підбурюваного ззовні, в Саакашвілі не було іншого виходу ніж застосувати силу до опозиціонерів його явно вираженому і практично здійснюваному антиросійсько-поклоному курсу. До честі Саакашвілі, він не втік від відповідальності за силовий розгін, не беручи приклад з українських політиканів, і не сховався за генералів. Саакашвілі мав право силою наводити порядок, як і можливості, так і вчинив. Ніхто жодного закону за яким цього не можна було робити не привів, чи якоїсь іншої причини неправильності такого кроку, тому й скарги дуже схожі на соплі слабких і жаль опозиціонерів за зірвані плани.

Кадри телебачення, які облетіли пів Світу, не дають підстав сумніватись, що демонстрантів розігнали жорстко і без жалю. Протигази як в солдат імперії із Зоряних Воєн, а із Саакашвілі зробили мало що не Лорда Дарта Вейдера. Мітингувальників не просто розігнали, а й зачистили від них Тбілісі. Кулаки, дубинки, водомети, сльозогінний газ, резинові кулі-все йшло в рух за допомогою тисячі поліцаїв та спецназу проти демонстрантів, які переважали тільки кількістю і злістю. Але ж не було розстрілів..., а судять про це так наче були. Такі методи розгону, використовують всі держави, які критикують зараз Грузію: Росія-марш не згідних, влаштований опозицією; Франція-студентський бунт за право першого робочого місця, Німеччина-протест антиглобалістів проти саміту великої вісімки, Естонія-заворушення при перенесення пам'ятника радянському солдату; США-антибушівські і антивоєнні демонстрації.

Факт силового розгону опозиціонерів відбувся, звісно, краще б його не було. Але не треба все що було при цьому вішати на Саакашвілі. Побиття міліцією лежачих на землі-це сваволя міліціонерів і відсутність жорсткого командування на місці з чітко означеними основними завданнями, де така "самодіяльність" була б попереджена або розцінена як дискредитація. Передбаченість виникнення таких інцендентів, не каже як по іншому припинити діяльність мітингарів, що шкодить державі.

Обурення діями міліції в даному разі є звичайна річ, як і всі наступні заяви розігнаних лідерів грузинської опозиції є достатньо передбаченими. Як і розумним є не брати за правило такі розгони, а сприймати це як необхідний виняток, продиктований обставинами. Як і правильним є зосередження на недопущення ситуації щоб до такого не доходило. Крім того, не чутно ніякого оголошення поглядів опозиції на російсько-грузинські відносини, а лиш чути що вони не шпіони. Ситуація ж вимагає оголошення цих поглядів, бо саме в діяльності на користь Росії і в шкоду Грузії їх звинувачують. Також не видно пояснень звинувачених опозиціонерів щодо їх зустрічей з представниками російських спецслужб. І якщо опозицією не можна називати тих, хто шкодить державі заради політичної переваги, то не вияснивши цих речей є серйозна підозра вважати демонстрантів невільними, а лідерів-свідомими шкідниками.

"Опозиція" як завжди в таких ситуація кричатиме про політичні утиски і матиме рацію, оскільки політика може бути агресивно-знищуючою, а прийняття мір проти цього-це теж політика. Президент Грузії не міг не рахуватись з ситуацію, що склалась з силовим розгоном мітингу і тим резонансом, який він спричинив. Саакашвілі відреагував: ввів надзвичайний стан і оголосив про дострокові вибори Президента на 5 січня.

Чи можна було по іншому?

Саакашвілі, міг принести себе в жертву гарному зовнішньому вигляду демократії, але тоді "не солодко" було б країні з цими всіма опозиціонерами, які хотіли обиратись під впливом російських виборів. Опозиція ж-це не просто інша точка зору, вона має певні межі. Вони починаються тоді, коли несумісно називатись опозицією і тягнути країну втемну лягти під якусь іншу державу, бо це злочин. А жорсткі дії продиктовані не відомістю іншого способу на той момент, хоча пізніше таки почали усуватись від підривної діяльності ключові фігури зачинщиків.

Висновок.

Саакашвілі вчинив правильно наскільки дозволяли йому обставини, виконавши таким чином свій обов'язок Президента Грузії захищати інтереси всього народу. Розгін демонстрантів не обійшовся без жертв міліцейського свавілля в деяких моментах, від цього не втечеш і є над чим подумати як запобігати подібному. "Опозиція" не спростувала звинувачення в заказі чи прямій підтримці Росії їх "опозиційної праці". А от же залишається вірним припущення, що саме це в основному спровокувало Саакашвілі, на виправдане в такому разі, застосування сили.

Заключення.

Коли на упередження спрацювати не вдається, то застосування сили до виведених на вулиці людей буде повторюватись ще не раз і не тільки в Грузії. Бо як по іншому справитись з ситуацією, не прибігаючи до обману, ще не придумано. А опозицій буде ще не одна в Грузії, тільки не помітно щоб це йшло на користь самим грузинам, бо вимоги в них якісь далекі від потреб людей. Не відомо точно, чи переоберуть після цих подій Саакашвілі Президентом, але характеристику рішучої людини і борця проти підривної діяльності зовнішнього ворога Росії, він вже заслужив.

Післямова:

Інформація для роздумів. Якби Саакашвілі потрапило бути в той момент, коли б'ють лежачу на землі людину група міліціонерів, чи приєднався б він до них, чи намагався б зупинити, а опозиціонери?

Комментарии









© 2007 - 2012, Народная правда
© 2007, УРА-Интернет – дизайн и программирование

Перепечатка материалов разрешена только со ссылкой на "Народную правду" и указанием автора. Использование фотоматериалов раздела "Фото" — только по согласованию с автором.
"Народная правда" не несет ответственности за содержание материалов, опубликованых авторами.

Техническая поддержка: techsupport@pravda.com.ua