Поиск по сайту:
Найти



Народные блоги

Добавить ленту статей сайта в свой iGoogle
Последние публикации

Знову про мову

Олег Гриць | 12.09.2007 09:46

2
Рейтинг
2


Голосов "за"
4

Голосов "против"
2

Тема другої державної мови мабуть одне з тих питань, що хвилюють майже кожного. Нажаль поміркованих думок чи шляхів вирішення питання нема ні того ні з іншого боку. Навіть ті, хто ідеологічно та за загальнолюдськими цінностями знаходяться на одному боці віртуальної барикади, згоди по мовному питанню знайти теж не можуть.

Мовне питання – тема делікатна, простих рішень тут немає. Я вже не говорю про тих політиків, для яких неясність у цьому питанні справжнє благословення, бо спекуляції по цьому питанню не припиняються.

Перша за все треба покінчити з міфами з обох сторін – з міфом, що українська мова природна і титульна на всій території України. Всі знають, що це не так – в нашій країні є місця де вона ніколи не була панівною, ба навіть на більшості території і впродовж довгого часу. Зараз не варто кидатися звинуваченнями, хто винен і хто це все допустив. Факт є фактом, українська мова в багатьох місцях на території України знаходиться у пригніченому становищі, і ситуація зміниться мабуть не скоро.

Так само міф, що російськомовні громадяни у чомусь нерівноправні з іншими громадянами країни. Я ще не чув представників інших національностей: кримських татар, угорців, гагаузів чи румун, які би скаржилися, що їхні мовні права утискають. І я би мав більше співчуття етнічним росіянам зі Львова чи Івано-Франківська, які напевно мають якісь незручності від самого факту мовної меншості у україномовному середовищі. Однак чомусь найбільше галасу і скарг про утиски і "безправ'я" лунає якраз з тих регіонів, де української майже зовсім не залишилося. При чому, чим менша присутність української тим гучніше скавучання про утиски, іноді здається, що в Криму та на Донбасі створені справжні гетто для російськомовних:

"В Днепропетровске они увидели серые колонны русскоязычного населения. Их загоняли в закрытые "телячьи" вагоны и отправляли на принудительные курсы украинского. Увидев российский вагон, один из несчастных вырвался от охранников и побежал. "Братцы! – кричал он, хватаясь за открытое окно купэ, – Наши! Братушки! Не бросайте меня!". Но было поздно. Подбежали охранники. Один ударил беглеца по голове толстым томом Лэси Украинки. "Завтра шоб вывчыв Писню Тракторысткы! На памъять!" – зло крикнул он. Беднягу затолкали в кабинку с надписью "ПРОСВITA".

Можна було б сміятися, але певна кількість наших співгромадян дійсно вірить у утиски російськомовних, якщо не на рівні сатиричного роману "Львов" то принаймні на рівні, коли почувають себе громадянами другого сорту. І даремно зараз переконувати їх, що російській мові в Україні ніщо не загрожує, що в багатьох сферах життя навіть без статусу другої державної російська мова вже і зараз панівна. Жоден російськомовний громадянин країни не мав проблем знайти російськомовне видання і вихід фільмів дубльованих російською мовою на відміну від україномовних, вже давно перестав бути подією загальнонаціонального масштабу.

Безумовно, як і в інших сферах життя тут є проблеми, але чи не єдиною панацеєю для їх вирішення є чомусь введення другої державної мови. Ніби проблеми зникнуть наступного дня після внесення змін до Конституції. Ніби зразу ж хамовиті бюрократи та продавці вивчать обидві державні мови і тепер будуть хамити двома мовами замість однієї російської. Шановні опоненти забувають, що Україна вже зараз де-факто двомовна, а в деяких місцях де-факто одномовна, тобто російськомовна. Усі скиглення саме з регіонів, де російській мові нічого не загрожує підтверджує тезу, що насправді це не питання надання прав російській мові, а питання надання прав деяким не знати української мови.

Якщо комусь вже аж так не хочеться знати української, чи не вистачає розумових здібностей її вивчити, то навіщо це закріплювати законодавчо? Великій кількості громадян незважаючи ні на які закони і постанови вже на протязі багатьох років було абсолютно байдуже до мови їх сусідів, адже не секрет що дійсно двомовних українців більше ніж двомовних росіян. То що змінить законодавча база цього дисбалансу? Чи ті хто хоче мира і злагоди дійсно вірять, що вона наступить з прийняттям двомовності?

Невже хтось справді вірить, що політики на кшталт Вітренко будуть задоволені навіть з двомовністю, і що навіть з новою статтею Конституції зникнуть спекуляції на мовному питанні? Боюся, що цього не станеться. Російських націоналістів декларативна двомовність ніколи не задовольнить, аж поки не зникне українська мова зовсім і не постане нова Трієдіная Русь. Тоді, до скиглення ображених українською мовою російськомовних політиків добавляться політики україномовні, які теж почнуть спекулювати на мовному питанні, оскільки і для них двомовність буде передчуттям трагічної мовної ситуації у Білорусі і боротьба за саме існування української мови почнеться знову з такою ж інтенсивністю що й у 90 роки минулого сторіччя.

В Україні вже зараз існує крихкий, але баланс мов. Українська мова хоча б у абсолютному мінімумі присутня на всій території країни, і також на всій території країни російськомовні громадяни мають права на задоволення своїх мовних прав. Зміна статусу мов, зруйнує цей дисбаланс і втягне суспільство у новий вир протистояння. І для чого, для того щоб хтось вже законодавчо міг не володіти українською мовою?

Замість втягування суспільства у нове мовне протистояння варто було б натомість зосередитися на розширенні прав громадян. Адже якщо і існують проблеми з мовою не тільки росіян, але татар, поляків та гагаузів, ці питання треба вирішувати в розширенні прав кожного громадянина, де мовні права – це громадянські права поза національною ознакою. Громадянське суспільство – це суспільство, де права кожного громадянина гарантуються однаково, з повагою до великих і малих народів.

Комментарии









© 2007 - 2012, Народная правда
© 2007, УРА-Интернет – дизайн и программирование

Перепечатка материалов разрешена только со ссылкой на "Народную правду" и указанием автора. Использование фотоматериалов раздела "Фото" — только по согласованию с автором.
"Народная правда" не несет ответственности за содержание материалов, опубликованых авторами.

Техническая поддержка: techsupport@pravda.com.ua