Поиск по сайту:
Найти



Народные блоги

Добавить ленту статей сайта в свой iGoogle
Последние публикации

Запланований крок зрадника Мороза – імпічмент Президента В.А.Ющенка

oleksandr | 18.04.2007 06:27

-3
Рейтинг
-3


Голосов "за"
1

Голосов "против"
4

Стаття є відповіддю на заяву т. Януковича про створення ним для себе і для купки проросійських олігархів узурпаторської необмеженої влади диктатора: "Я створю сильну вертикальну владу"

"Надзвичайно таємно. Наказ N007 – 42. 22 червня 1944 року м. Москва.

ПО НАРКОМУ ВНУТРІШНІХ СПРАВ СОЮЗУ і

НАРКОМУ ОБОРОНИ СОЮЗУ РСР НАКАЗУЮ (вступ опускаю, авт.)

1. Виселити у віддалені місця Союзу РСР всих українців, що проживають під владою

німецьких окупантів. 2. Виселення проводити: а) в першу чергу українців, які працювали і служили у німців; б) у другу чергу виселити всих інших українців, які знайомі з життям під час німецької окупації; в) виселення розпочати після того, як буде зібраний урожай і зданий державі для потреб Чеквоної Армії; г) виселення проводити лише вночі і несподівано, щоб не дати сховатися одним і не дати знати членам його сім'ї, які перебувають у Червоній Армії. 3. Над червоноармійцями і командирами із окупованих областей встановити наступний контроль: а) оформити в особих відділах спеціальні справи на кожного; б) всі листи перевіряти не через цензуру, а через особий відділ; в) прикріпити одного секретного співробітника (сексота,авт.) на 5 чоловіків командирів і червоноармійців. 4. Для боротьби з антирадянськими бандами перекинути 12-ту і 25-ту каральні дивізії НКВД. Наказ оголосити до командира полку включно.

Нарком ВС СРСР Берія. Зам. Наркома оборони СРСР, маршал СРСР Жуков".

Такі наслідки, т. Янукович, СВВ, яку ви сьогодні взяли на озброєння і з успіхом розправляєтесь з патріотами України. На щастя, наказ був виконаний частково – не вистачило товарняків. Йшла війна і доля врятувала українців.

Про голод 1946-47 р.р. у Східній, Центральній і Південній Україні комуністи мовчать. За прихованими звітами померло більше1 000 000 людей. У селі Попелюхи на Віниччині лише за зиму померло 70 селян. Комуністи вигрібали навіть псівний матеріал. А голод в котрий раз пояснювали неврожаєм. ПРОФЕСІЯ така у комуністів – СВВ. М.С.Хрущов знав, що в Одесській області розпочалось людоїдство, але ні він, ні Москва голодуючим не допомогли. Виручила Західна Україна, де ще не було колгоспів. Одні купували, другі міняли, а треті під хатами просили милостиню. Зібравши пожитки, люди на товарняках поверталися до своїх сімей. Та не всим посміхнулася доля довезти голодним дітям картоплину й торбинку крупів. Лютували банди грабіжників-вбивць, які ночами скидали з платформ жінок під поїзд, а їхні пожитки привласнювали. Це були жахливі кроваві видовища. Така була плата СВВ комуністів українському народу, який на фронтах і в партизанах проти фашистів у Другій Світовій втратив кожного четвертого жителя, а подяка за перемогу – голод. Про польське Лідіце, про французький Орадур знають у всьому світі і шанують їхню пам'ять. Чи знають у світі хоч про одне наше з трьохсот спалених сіл разом з жителями – дітьми, жінками, пожилими село? Не знають! І ніколи не будуть знати, поки буде на Украні процвітати СВВ комуністів і їхніх лакеїв. Фашисти палили людей. Комуністи вбивали. А церкви і архіви палили.

Шановний Вікторе Андрійовичу! Вже 15 р. горять архіви України по всих містах і райцентрах. Керівником архівів України т. Янукович призначив профффесорку Гінзбург – тепер згорить все! Порятуйте, будьте ласкаві, пам'ять народну. Хай люди взнають хоч краплину правди. Це в Ваших силах. Адже за кожною архівною справою трагічна доля людини. Не забирайте в неї її останнє передсмертне слово часів геноциду і репресій. Хай вона розповість рідні, своєму народові про катів-комуністів, про те, як їх судили райкомівські трійки, і шили всим 58-му розстрільну з вироком: "10 років без права переписки" – так повідомляли рідним, а на справі писали: "розстріляти" і тут же поруч – "вирок виконано".Так діяла комуністична система СИЛЬНОЇ ВЕРТИКАЛЬНОЇ ВЛАДИ.

1941 рік. Сотні фашистських моторизованих дивізій на колесах по тисячах трупів наших бійців прямують на Москву. Червоноармійці, часто залишені командуванням, пішком вириваються з танкових кліщів. Піхота деморалізована. Декілька фашистських мотоциклістів часто брали в полон цілі полки. Після війни Сталін у вузькому колі признАється, що Гітлер програв війну через свою дурість.

В'язьма. В оточенні ШІСТЬ радянських армій. За тиждень-два їх не стане – більше мільйона бійців загине, 500 000 попадуть в полон, в якому виживуть одиниці, всі інші помруть з голоду, бо СРСР не був членом Міжнародної Організації Червоного Хреста. Сталін сказав, що "в нас полонених немає, в нас є лише зрадники Батьківщини". А зрадникам – 58-ма! Дані, мабуть, дуже занижені, хто їх тоді рахував, тим більш комуністи-верховоди, що рятували свої шкури. Одиницею міри втрат була не доля одного бійця, а що найменше – це 1 000, 10 000, 100 000 або мільйон. Про таку злочинну брехню якраз і свідчать дані про трагедію під В'язьмою рівно один мільйон, рівно п'ятьсот тисяч! Кількість вбитих і безвісті зниклих, що комуністи назвали відразу після війни – 6 млн. Американці уточнили, що лише в полоні було 6іля шести млн., а де ж вбиті? Появилось 12 млн. При М.Хрущові – 21 млн., пізніше – більше 40 млн. Українців, що загинули у війні, в архівах Подольська під Москвою числиться 1 212 000. Насправді по червоних книгах України вже нараховується біля 9 млн., списки загиблих продовжують поповнюватися новими прізвищами. Де правда? У Москві в тайниках. Про їхні дані ніхто і ніколи нічого не взнає. Це наслідки комуністичної СВВ, яка відроджується регіоналами, як свіріпа в поганого господаря, а ми і не телень. Сталін рідного сина Якова не виручив. "Я рядових на маршалів не міняю" і умову німців обміняти Якова на фельдмаршала Паулюса відкинув.

1942 рік.У танкових кліщах Гудеріана під Харковом через чергове головотяпство Сталіна і його командування (прорахунки з підвозом боєзапасів) трагічно гине відбірне військо – 600 000 радянських солдат разом з технікою. Дорога на Сталінград для "Фердинандів"і "Пантер", для моторизованих до зубів дивізій по тілах беззбройних червоноармійців була прогулянкою. Мессери, рами і юнкерси господарювали в небі, полювали за кожним бійцем. Наша авіація, яку німці називали "русфанер", протистояла німецькій лише героїчними подвигами пілотів. Сталін зрозумів загрозу, почав гарячково шукати порятунку. Через Болгарію знаходить стежку до свого друга 20-тих років Гітлера. За мир обіцяє фашисту подарувати в рабство всю Україну і Білорусію. Але англійська розвідка своєчасно розкрила зраду, і Сталін клянеться союзникам у вірності і дотриманні всих вимог договору – навіть обіцяє розпустить колгоспи. Черчіль: "Чи дорого обійшлася Росії колективізація?". Сталін, задоволено посміхаючись, і, як завжди, повільно підняв обидві руки й похвалився: "О-о-о! Вона коштувала 10 млн. людей та забрала 10 років!". Чуєте, грачі, симоненки, соломатіни, вітренки, стояни і ін. брехуни? Це говорив ваш кровавий вожак Черчілю! А ви мимрите тириндички: "засуха, неврожай, дощі...і ніякого голоду". Це наслідки тієї ж СИЛЬНОЇ ВЕРТИКАЛЬНОЇ ВЛАДИ!

Пригадаймо, як у пусті села України переселялись по таємних наказах сотні тисяч російських сімей на все готове – хата, хлів, криниця, погріб, садок, город... У села Харківщини переселили 80 ешелонів сімей з Росії, на Одещину – з Горьківської, на Донбас – з Іванівської і т.д. Їм назустріч на Північ і в Сибір з України йшли сотні товарняків з українською сільською елітою, споконвічними природженими землеробами, що кормили не лише Україну і Росію, а й пів Європи. Це був цвіт села, це було сильне і глибоке коріння нації і її культури. Цих чесних трударів комуністи називали куркулями. Але щоб виконати план розкуркулення, цей ярлик чіпляли і найбіднішим багатодітним вдовам, бо багаті були лише на папері. Людина з цим ярликом була приречена і підлягала знищенню як клас. Серед зими на мороз напівголих дітей з мамою-вдовою викидали з хати, забирали останні пожитки, а двері і вікна забивали дошками, а потім "продавали" хати за самогонку своїм. Попереджали, що хто впустить розкуркулених до хати, того теж розкуркулять.

З розповіді свідка з Вологодщини, ветерана війни і праці, учасника кровопролитної так званої фінської кампанії і Другої Світової по розгрому фашистської чуми та японського самурайства. Від першого до останнього пострілу в боях на передовій. Відпустка? Була – в шпиталях. Декілька поранень. Біля двох десятків бойових (не ювілейних!) орденів і медалей, вручених в окопах під ворожим вогнем. Від рядового до капітана під розривами бомб, снарядів і мін, під роєм автоматних і кулеметних черг, в люті морози і спеку без лекцій пройшов солдат курси бойової військової стратегії і тактики. Господь і Доля вберегли солдата. Але комуністична розстрільна 58-ма піймала воїна вже в мирному після війни 45-ому і замісь нагороди по знищенню банди перевертнів вліпила традиційну "десятку без права переписки", коли демобілізований капітан повертався з японської на Україну до сім'ї. Розжалували в рядові. Всі бойові нагороди відібрали. Відсидів, повернувсь і розповів про геноцид 1932-1933 р. р.

"Зимой под Рождество в нашу деревню пригнали очень много хохлов. Несколько сот затолкали в заброшенную церьков со стариками и детьми. Остальных разместили по избам. Когда на другой день открыли церьков, живых было несколько человек, остальные замерзли, мороз был за минус 30 градусов по Цельсию!". Це не був голод народу, як брешуть комуністи, бо вимирали села, а міста животіли на спецпайках. Це був

Г Е Н О Ц И Д У К Р А Ї Н С Ь К О Ї Н А Ц І Ї! Це був

Г Е Н О Ц И Д У К Р А Ї Н С Ь К О Ї М О В И! геноцид української культури, які симоненки заперечують і продовжують цинічно розпалювати штучну ворожнечу між українцями Сходу і Заходу, Півдня і Півночі.

"Куркулі, куркулі, а ми – комуністи. Ми не сієм, не орем, зато будем їсти!" – вмираюча Україна посилала прокляття комуністам. "Батько в созі, мати в созі. Діти пухлі на дорозі. Ховаймося в кропиву – в село їде ГеПеУ". Комуністи заперечують голодомор. Дивного тут нічого немає. Брехати, дивлячись у вічі, можуть лише комуністи. Це професіоналізм ВПШ. Чесний не зуміє так правду сказати, як комуніст збреше. Придивіться, будь ласка, до виразу облич Симоненка чи Мартинюка, коли вони ллють бруд і брешуть на самих високих нотах. Не всякий артист так зіграє свою роль на сцені, як ці капеесесівці.

Свідками, як ешелони російських сімей переправлялись у мертві села України й Кубані, є документи, заховані у тайниках Білокам'яної. Ось один із сотень. Документ N403.

29 декабря 1933 года. Срочно. Секретно. Нач. ГУЛАГУ ОГПУ тов.Берману.

...1. На 28 декабря 1933 г. отправлено 329 эшелонов, 21 856 хозяйств, 117149 членов семей, 14 879 лошадей, 21 896 коров и 38 702 голов разного скота.

2. План перевозок колхозников на Украину окончен и выполнен на 104,76%. (далі печатки, .підписи, дата). Так русифікувалась Україна, знищувалась нація, співуча мова, її багатовікова культура. Поет В.Сосюра бачив цю трагедію і закликав українців і російсько- і україномовних: ЛЮБІТЬ УКРАЇНУ І МОВУ ЇЇ, СОЛОВ'ЇНУ!.

У ввесь післявоєнний час систематично, без пояснень, без попереджень серед навчального року у містах і селах України учням оголошували: "Діти, з завтрішнього дня все будемо вивчати на російській мові. Підручники отримаєте після уроків"...і ніхто не мав права писнути. Через цю ганьбу пройшли ТИСЯЧІ УКРАЇНОМОВНИХ ШКІЛ. Замість брехливого галасу, що російську мову в Україні придушують, хай би Симоненко для своїх капе-есесівців проштудіював закон Сталіна про заборону української мови на Кубані і перехід всього діловодства з української на російську у П'ЯТИДЕНИЙ строк. Школи, технікуми, інститути, організації, лікарні, ради, діловодство, вивіски... – все на росмову! Хто не впорається – на Соловки! Це один епізод із сотень тисяч. Замість того, шоб цинічно дурити народ, хай би лідер кровавої партії пояснив, що за 350 років гноблення України царським самодержавством було видано більше 120 указів царями, жандармами, валуєввими і ін. російськими чиновниками про повну заборону використання української мови. Ось деякі з них – 1720, 1847, -63, -76, -81, -82, -94, 1914, 1933 років. Цитата з "Таємного Указу Катерини-ІІ 1764 р.": "Відкритим способом ліквідувати мову, культуру підкорених народів не можна (знала, що робить підлість-авт.) – Європа обуриться й заперечить. Тому потрібно діяти найлегшим способом їх зрусифікування, щоб вони (порабощенные) не дивилися, як вовки до лісу". Коментувати не будемо. Земля її пухом і всим, хто її наслідував колись і продожує наслідувати фашистсько-комуністичну політику по зрусифікації укрїнського населення тепер... Цими указами на Україні заборонялось писати, читати, друкувати, ставити п'єси і навіть співати на сценах українських пісень! За 350 років на Україні були знищені всі україські школи. Нагадаю капе-есесівцям, що за часів козаччини на Україні в кожному селі було три головних центри: культурно просвітницький – ШКОЛА, релігійний – українська православна ЦЕРКВА та лікувальний заклад – ШПИТАЛЬ. Все це було по-варварському знищено! І лише в окремих містах, а не в селах, замість тисяч українських шкіл відкривались поодинокі російські. Це було за кріпосницького російського царату, якого світ називав жандармом Європи і тюрмою народів. Європа на вітер слів не кидала! Все називала своїми іменами – чорне чорним, біле білим, агресора агресором, а Росію – жандармом Європи. Навіть "вождь і учитель" Ленін доводив усим своїм чле- е-енам, що царська Росія – це "тюрма" народів.

Ще зовсім недавно, до т. Путіна, в Росії за статистикою проживало понад 20 мільйонів українців, зараз ледь нашкрібується біля двох млн. Де ділися інші? Випарувались! Для цих 20 млн. ніколи не було і не буде в Росії жодної української школи, технікуму, ВНЗ, не видавалась жодна українська газета, журнал. Не було жодної церкви українського патріархату. Був один-єдиний український монастир під Москвою, в якому знаходили притулок приїзджі з України бідаки. Але і цю останню благодійницю по-варварськи знищили – за одну ніч сотні омонівців розграбили монастир, а служителів культу і прихожан арештували і вивезли. Куди? Про це знають московські політики, які безцеремонно вмішуються у внутрішні справи України, продовжують повчати українців, як жити і як любити старшого брата. "Мы не дадим ни одного русского в обиду! Обойдемся без хохлов". Кому належать ці слова, знають всі.

До якої ганьби і низості може докотитися барство і ненависть до людей інших націй, яскраво свідчать останні шовіністично-фашистські націоналістичні кроваві події в Росії, в якій ще раніше, за царату, народилися сумнозвісні банди – "чорні сотні" вбивць. Перекручуючи історичні факти правди, вороги України пропагували і продовжують пропагувати брехню, що українські повстанці, які добровільно захищали свої сім'ї від троцькістсько-більшовицьких грабіжників і вбивць після більшовицького перевороту 1917 року, були чорносотенці. Для цих брехунів нагадаю, що атаман Махненко, армія якого періодами нараховувала до 100 000 добровольців (не було жодного мобілізованого!) мав своїм першим замісником єврея Льову Задова. Лише один факт з багатьох того часу. Україна спливала кров'ю від грабежів та розстрілів по викачці "лишків" армійськими троцькістськими бандами. По селах після себе вони залишали кров, сльози і пустку. За виконання і перевиконання викачки "куркульських лишків" троцькістським головорізам більшовики платили награбованим золотом і коштовностями. Комісарами банд Троцький ставив перевірених євреїв-більшовиків. Розстріл і мародерство над українськими селянами наводили жах навіть на російських командирів і солдат других армійських частин, що окуповували тоді Україну. Не витримав і Григор'єв, командир двадцятип'ятитисячного більшовицького російського війська. Перейшов на захист населення, громлячи банди Троцького. Звернувся до батька Махна, щоб спільно не лише захищати населення від банд, а й розстрілювати головних винуватців-комісарів.

Махно на відріз відмовився. І тільки після того, як Григор'єв не добився згоди і заявив, що сам стрілятиме комісарів, Махно розстріляв і Григор'єва і його делегацію.Це був єдиний випадок, коли Махно розстріляв делегацію ворога. Махно всих полонених завжди відпускав, попереджаючи, що якщо попадуться вдруге – розстріляє. Але розстрілював воргів лише після третього полону. Більшовики стріляли всих полонених після першого разу. Махно два роки вів запеклі бої проти білогвардійців, захищаючи Москву. 6 000 добровольців Махненка загинуло при форсуванні холодного Гнилого Сиваша і звільнення Криму. Махно пообіцяв білогвардійцям, що полонених, що здадуться, відпустить. Але цього не сталося. Троцький оголосив визволителем Криму не Махна, а комуніста Фрунзе, а легендарного народного військового самородка Махна – бандитом, якого негайно потрібно розстріляти разом з його повстанцями, з родичами і з тими, хто їм співчував. Чому? Тому, що Махно був революціонером і боровся

ЗА ВІЛЬНУ ВИБОРНУ НАРОДНУ ВЛАДУ, ЗА САМОВРЯДУВАННЯ, БЕЗ

ДИКТАТУРИ ПРОЛЕТАРІАТУ, БЕЗ КЕРІВНОЇ І НАПРАВЛЯЮЧОЇ, БЕЗ

ТРУТНІВ, БЕЗ КРОВОПИВЦЬ, БЕЗ КАПЕЕСЕСІВСЬКОЇ СИЛЬНОЇ

ВЕРТИКАЛЬНОЇ ВЛАДИ – КОЛОРАДСЬКИХ ЖУКІВ!

Вікторе Федоровичу. Всі знають ваш темперамент. Задумайтесь зі своїми верхами і низами про свою СВВ, про її історичні жорстокі наслідки, про знедолених українців Сходу і Заходу, Півдня і Півночі і Центру – колиски колись квітучої УКРАЇНИ, бо вона і її народ повинні мати права на таке ж вільне життя, як і Росія.

Декілька років тому з вуст одного кримського російського посадовця, з вершини його "інтелекту" прозвучало історичне (правдивіше – істеричне!) "відкриття": "Украинского языка никогда не было, нет и не будет! Было и есть деревенское наречие, которым разговаривает чернь, а придумал его проходимец и горький пяница какой-то Шевченко". Обізвати 50 000 000 роботящих, талановитих трударів черню – це не піддається ніяким коментарям. Що може сказати нормальна людина про цю обіжену Богом і не сповна розуму біологічну двоногу "недодєлку"? Вірно. Нічого. Гливаха, та й годі. Чи можна після цього вимагати від таких істот, щоб вони знали, що в 1934 році в Парижі на Всесвітньому

Конгресі вчених-мовників було прийняте одноголосне рішення визнати українську мову однією з найкращих мов світу за її неповторну мелодійність, співучість, чіткість, виразність і присудити ДРУГЕ місце серед 2 500-сот основних мов світу? Особливу колоритність нашій мові надає сьомий кличний відмінок. В якій мові є ще таке чудо?Це єдина мова у світі, в якої звуковий ритм збігається з біологічним ритмом організму людини в гармонійному його розвитку! Ще зовсім недавно співала вся Україна, наші Берегині-Матері співали від зорі до зорі веселих і журливих пісень в горі і в щасті разом із своїми дітьми, починаючи з першого дня вагітності. Сьогоднішня Україна вже не співає, а плаче гіркими сльозами, спивається, наркоманіє, обростає туберкульозом, СНІДом і... гне "по-русски" вище хмарочосів. Згадаймо, що за часів козаччини і раніше Україна знала лише чотири лайливі слова – нечистий, свиня, собака... (четверте забув, пригадаю, скажу). Про це свідчать історики та документи, одним з яких є лист-відповідь запорожців турецькому султану, що став основою знаменитої картини Рєпіна. В листі є все, але жодного матюка.

Українську мову ніхто не задушить! Недарма В.Сосюра називав її солов'їною, за що отримав "почесного" ярлика буржуазного націоналіста і мав поплатитися за це свободою і навіть життям. А кожного, хто читав і пропагував цього вірша, відправляли в уранові копальні на перевиховання, щоб знав, що казати, а не казав те, що знає.

19 січня 1978 року. Канів. Чернеча Гора. Ніч. Біля могили Тараса на всю Україну в темряві яскраво спалахує живий фекел. Це Олекса Гірник, житель славних Карпат облився з голови до ніг бензином, чиркнув запальничку і запалав. Коли біль став нестерпним – вдарив у своє серце ножем і впав головою до Пророка. Цією страшною героїчною смертю славний СИН УКРАЇНИ розвіяв темряву, щоб проснулася вся Україна від Сходу до Заходу, від Півдня до Півночі і захистила рідну українську мову, яку знищували і продовжують знищувати свої і забугорні суслови. Щорічно на місці трагедії Україна садовить червону калину. Щорічно комуністи виривають її і знищують. Бо крім ненависті, зла і зради в їхніх душах нічого святого немає – пустота. Було Олексі 65 років. З них за Україну відсидів 5 р. у польських тюрмах, 8 – у комуністичних ГУЛАГах, 5 у засланні. Рідним залишив записку: "Я поїхав у Львів. Повернусь. Простіть. 19 січня 1978 року"...

Загинув герой-патріот, а зрадники-мартинюки керують і добивають Україну.

1959 рік. Комуністи видають указ про вивчення української мови на розсуд учня – хоч учи, не хоч – не вчи. Яке рішення приймав учень – знають всі.

Не встигла Україна у 60-их роках минулого століття сяк-так налагодити канал україномовної телепередачі по всій своїй території, як Москва забрала його собі і зробила його російськомовним. Ні один комуніст тоді не писнув, що це русифікація. Тоді лютувало комуністичне КДБ над долями шестидесятників.

Після голодомору 32-33 р.р. Сталін наказав провести перепис населнеея. При перепису на Кубані, на Дону, на Сході України і в сусідніх російських областях, де проживала більшість українців, переписувачі запитували: "Ты русский или петлюровец?". Якщо росіянин – живи, не росіянин – на Колиму. Коли Сталіну доповіли результати перепису, то навіть кат жахнувся даних перепису- наказав негайно результати знищити, а переписувачів розстріляти, що й було виконано точно і в срок. Справжні дані перепису в сейфах Москви (якщо досі не знищені). Один з епізодів для шовіністів.

Післявоєнний Харків. Студенти університету переважно українські демобілізовані солдати, селяни, робітники. Студенти попросили читати їм лекції українською мовою. Реакція була миттєвою. 800 студнтів виключили з вузу як буржуазних націоналістів. З них декілька сот відправились у сталінські гулаги на великі строки "перевоспитания". 33 студенти були РОЗСТРІЛЯНІ. За що? Чому симоненки про цю комуністичну "турботу за українську мову і благо народу" не розповідають своїм регіоналам? Чому не дотримались Закону про укрмову 1989 року, прийнятого ВР УРСР? Бо бояться кари народу!

ПОЛІТИЧНО всі держпости вже повністю укомплектовані прибічниками азарівського ЄЕПа. Доповнена і підсилена купленим товаром-зрадниками більшість у ВР та Уряд гарячково укріплюють свої тили проросійськими кадрами. Про це свідчать масові звільнення лояльних Україні державних посадовців і заміна їх ворожими силами. Свідчення цьому – примусова заміна всих нелояльних обласних керівників міліції.

З людиною може трапитись будьяка пригода. Але щоб дожити до такого рівня, як дожились керівники НУ, щоб добровільно подавати заяви про звільнення з міністерських посад і віддавати їх комуністам – це NO COMMENT! Може дехто надіявся на провал уряду Януковича і на перемогу у наступних виборах? Цього не було і не буде! Ніколи! Навіть якби повторився 32-33 роки геноциду або репресії мільйонів 37-40 років. Комуністи ще нікому добровільно не віддавали владу, вони завжди мали і матимуть на виборах свої сталінські 99.99%! На те вони і комуністи – керівники демократичної (?!) диктатури пролетаріату (?!)!

Комуніста як і єврея – з лопатою не побачиш. У свій час був крилатим анекдот з одного слова: "комунізм", з двох: "єврей – колгоспник!", інший про роботягу-комуніста. Старшина роздає будбатівцям лопати, всі взяли, один не бере. Старшина: "Чому лопати не береш?" Солдат: "Мені лопату з моторчиком." Ст.: "Де ти бачив лопату з моторчиком?" Солдат: "А де ти бачив комуніста з лопатою?"...І старшині заціпило. Або: Приїхав у село лектор. Питає діда, чи є в селі комуністи. Старий не дочув, наставив вухо та й: "Га-а?" Л.: "Питаю, чи є в селі комуністи?" Дід: "Є, а якже! Є кому їсти, робить немає кому, а закурити дасте?" Лектор протягує цигарку: "Діду, на цигарці мінздоров застерігає: "Паління шкідливе для здоров'я". Д.: "Бач, а на лопаті не написано". (Є. ДУДАР).Так і животіла Україна і буде животіти, якщо нею керуватимуть морози, азарови, регіонали...

Йде відкрита пропаганда знищення однієї з найкращих мов світу – нашої української, а з нею і української нації та України, як національної держави. Без мови немає нації, без нації – немає держави. "НАЦІЯ ВМИРАЄ НЕ ВІД ІНФАРКТУ -

В НЕЇ СПОЧАТКУ ВІДБИРАЄ МОВУ!"

Ці золоті слова нашої Берегині Честі і Слави України, гордої поетеси Ліни Костенко повинні сяяти золотом на покуті в кожній родині поряд з образами Ісуса Христа, Господа Бога, Духа Святого, Матері Божої та Берегині України Пресвятої Покрови.

Йде пропаганда масової русифікації, федералізації, сепаратизму, насильне втягнення України Азаровим у заЄЕПане ярмо. Не встигло висохнути чорнило під Універсалом, як В.Янукович вже перебрав на себе права Президента, грубо порушуючи підписані умови Універсалу. Особливо його СВВ проявилася в ставленні і повазі до Президента Віктора Андрійовича в питанні Міністра Закордонних Справ Бориса Тарасюка і НАТО. Справа була навіть не в тому, чи залишиться Б. Тарасюк Міністром ЗС, а в тому, чия візьме. Чи В.Ф.Янукович, чи В.А.Ющенко, тобто, чи Москва, чи Київ? Взяла Москва! Хоч Конституція за Президентом, але свавілля СВВ і неповага до Конституції і до свого підпису під Універсалом – за Прем'єром. Чи дорога в заЄЕПану губерню, чи у вільну щасливу Європу? Україна надіється, що ПРЕЗИДЕНТ відстоїть права і правду українського народу. Інакше...

Комуністи в особі леніних, троцьких, кагановичів силою зброї та зрадників після, більшовицького перевороту в 1917 р. наділи ярмо радянської імперії на Україну, знищуючи українську націю голодоморами, колгоспами, репресіями, гулагами...

Сталінські "соколи" на початку 30-их років з особливим злом і ненавистю накинулись на авторів відродження України, української нації, її мови і культури. Тоді були арештовані і розстріляні сотні українських поетів, письменників, діячів культури, інтелігенції. Соловецький "СЛОН" перемелював еліту України (Соловецкий лагерь особого назначения). Керівники цього табору відзначали червоні дати кривавими оргіями. Один з прикладів. У 1937 році на відзнаку 20-ти річчя більшовицького перевороту 1917 р. було розстріляно 200 українських вчених, письменників, драматургів, інженерів...

З розвалом "нерушімого" 1991 р. влада повинна була перейти до рук трудящих, та люди проспали, понадіялись на совість кравчуків і кучмів. 16 р. тому 92% населення України проголосували за вихід з союзного ярма, за незалежність України. Вони повірили головному капе-есесівському ідеологу, який, тримаючи праву руку там, де у чесної людини серце, і з самої високої трибуни ВР виголосив присягу вірностіУкраїні, її народу і поклявся своєю честю і совістю на найстарішій українській святій Почаївській Острозькій БІБЛІЇ та на КОНСТИТУЦІЇ УКРАЇНИ, а потім професіонально, по-комуністичному зрадив свою клятву і присягу, зрадив Україну і її народ, передавши владу у ворожі руки кучмів, азарових, вітренків... Але народ не втрачав надії – шукав правди, реабілітації, свободи. Народ заборонив злочинну комуністичну партію, та Кравчук її відновив і поставив на відповідальних постах не переможців, а своїх капе-есесівців, які потім "от всей капээсэсовской души отблагодарили" його зрадою на перевиборах, ПРИЗНАЧИВШИ президентом Л.Кучму, який за два строки президентства свідомо перетворив Україну на Ковентрі, не пожалівши ні дітей, ні інвалідів, ні хворих, ні пенсіонерів, ... ні одинокої хворої мами Г.Гонгадзе. Черчіль цією страшною жертвою у другу світову врятував сотні таких Ковентрі. А що домігся Л.Кучма для знедоленої України, крім горя? Чи пам'ятає, Леонід Данилович, свій виступ після повернення з Баден- Бадена після успішної операції? (дай Бог Вам здоров'я, сповідування Господніх Заповідей і покаяння). Це було перед виборами, коли т. Мороз (цей віртуоз по професії "сьодня етім, завтра вам!") блискуче провалив у ВР вашу "конституцію", не дивлячись на вартість одного голосу в 1 000 000 ам. доларів. Ви тоді пообіцяли народу України, що ще не одного проведете в останню дорогу, що в вас ще є сили? Ви слова свого дотримуєтесь. А жаль. Ви тоді віддали перевагу німецьким медикам, а своїх разом з їхньою медтехнікою чомусь зігнорували? Бо такий ви господар не лише для медичної галузі, а й для всього народу.

Потрібно було робити так, щоб до нас їздили, до нашої медтехніки, а не ми до них. І не потрібно сьогодні себе виставляти дуже доброзичливим благодійником. Ваше благодійство бачила не лише розграбована вами і вашими шуфричами Україна, а й ввесь цивілізований світ. Поверніться, будь ласка, обличчям до народу! Він добрий, він простить. Але у вас не вистачить мужності, доброти і волі. Цьому свідок – ваше минуле диктаторство. Єдине, що Леонід Данилович зрозумів за час виконання вертепної ролі президентства, що УКРАЇНА – це не Росія. Це ж треба, щоб славні нащадки Ярослава Мудрого дожилися до такої ганьби, до такої "мудрості" національного керівника держави.

Призначення Кучми Президентом було початком катастрофи України, яку довершують комуністи з білетами і без них, поповнюючи свої ряди морозами, стоянами, кінахамами...

Знімаючи маску праведника, зраджуючи мільйони знедолених, т. Кінах, якому вірили чесні згорьовані українці, відверто і прямо заявив, що він 15 р. вірно служив і ще буде служити Україні. (Як той прапорщик, якого запитали, доки він ще буде служити, і той відповів: "буду служити доти, поки носять... руки"). Але пан Кінах не пояснив, якій і чому. Чи донецькому клану купки мільярдерів, що прикриваються назвою Україна, а насправді є п'ятою колоною російської імперії, чи національній державі Україна і її 46-ти мільйонам жителів. Психологію т. Кінаха можна зрозуміти. Він має родину, яка вимагає не лише хліба, а й видовищ. А чий він той хліб, то приїзджому в Україну заробітчанину Кінаху байдуже. Прослужив справно 15 років у чужій країні "тем и этим" та й чкурнув тепер до збірної т. Януковича під крило СВВ, бо нерішучість помаранчевих і їхня безпринципна ідеологія бабки Параски та бабки Палажки надокучила, а до пенсії з "компютером" Кінаха можна дослужитися спокійно і в тимчасовому балагані зрадників, грабіжників і морозівських лакеїв. А там – бай, бай, Україно! Та привіт тобі, Європо, чи тобі, Америко!

Виною всьому цьому горі українців і масовому безпредєлу є надмірна добропорядність президента. З його менталітетом можна бути президентом лише у розвинених капкраїнах, а не в капеесесівській замордованій Україні.

Хочу нагадати і застерегти всих жителів України, що не Богу молитися потрібно перед повінню, що наростає з кожним часом, а засукати рукава і будувати дамбу. Лише так можна і потрібно запобігти стихії. Тоді вона пройде і настане лад. Всяке лихо потрібно передбачати і своєчасно запобігати йому своїми руцями і власними завитушками сіренької маси. Для цього Господь кожну людську "макітерку" дуже справедливо наповнив розумом. На моїй рідній убогій Житомирщині, колисці-розсаднику комуністів-кавуністів, такі макітерки називають просто глиняниками, в яких інколи, правда, не вистачає клепки або олії, а інколи і клепки і олії разом. Не дарма кажуть, що ніщо у світі так справедливо не розподілено, як розум. Адже ні одна людина ще не поскаржилась, що їй його не вистачає. Це – аксіома! Признаюсь, дуже розчарований проступком пана Кінаха. Але я простити зраду, як і вся Україна, не можу, не маю права! Бо зрада є зрадою, і немає тієї ціни, якою можна було б відкупитися від цього ганебного прокляття. Прощення зраді не було, немає і ніколи не буде ні від людей, ні від БОГА! Морозу, Мартинюку, Цушку, Вітренковій, Грачу, Симоненку, Кучмі, Кравчуку і іншим доморощеним і забугорним запроданцям і зрадникам я не дивую. Зрада – це їхня професія! В їхніх душах і в серцях, якщо вони в них є, крім капеесесівського всемогутнього партквитка нічого святого ніколи не було, немає і ніколи не буде. Вони забули, що їх народила на святій українській землі українська БЕРЕГИНЯ-МАТИ в колгоспному рабстві і благословила на добрі Господні справи, а вони, як іуди, зрадили і рідну матір і Україну. Панування т.Януковича і його олігархічного клану – це тимчасова повінь. Вона приречена, як і всяка

СИЛЬНА ВЕРТИКАЛЬНА ВЛАДА ТА ЩЕ Й КОРУМПОВАНА З НІГДО ГОЛОВИ.

Ось така профффесура керує нашою Україною!

Німецький єврей Леві Мордухай під псевдонімом К.Маркс на хвилях кривавих революцій у Європі сфабрикував для ледарів міраж-"призрак бродит по Европе – призрак коммунизма", який прижився злоякісними метастазами тільки в Російській імперії і розрісся в Європі та Аззії до великої ракової пухлини під назвою СРСР. Ця примара- "призрак" стала фундаментом комуністичної ідеології. Не дарма на всих парканах при радвладі афішували лозунг-правду про свій комунізм: "Комунізм – розум, честь і совість нашої епохи!". Але народ читав по-своєму: "Комунізм це мінус розум..." і т.д. Це суміш фальші, морального наркозу та анцихристського міражу, цементуючим елементом якої є одноголосний одобрямс, бормотуха, одурманення і зрада. Ця суміш для народу, як гусінь для саду – після неї ні листя, ні цвіту. Як спасівська муха для вола. Той у спеку ледь плуга пре, а муха з нього кров п'є, а ввечері на кумине: "Де, кумонько, була?" протиринділа: "Мы пахали!". Так "пахалі", продовжують пахати і терендіти своїм політично глухонімим членам симоненки, грачі, що домугикують свою лебедину терендичку (частівку, білорус.). Ця ідеологія скалічила і спустошила душі мільйонів людей духовно й морально. Її незаперечним критерієм істини і правоти завжди були сила, гулаг і 8 гр. свинцю. "Є людина – є проблема, немає людини – немає проблеми!" (Сталін). Чітко, коротко і ясно – по-комуністичному. Ця ідеологія породила новий тип людей – мільйони совків з захисними масками – дволиких Янусів з двома душами. З зовнішньою – на людях і для людей. І з внутрішньою – для душі, для правди і для кухні. Брехня – на людях. Будеш людям говорити правду, отримаєш 8 гр. Pb. Брехатимеш, то хоч імітуватимеш пародію на життя – біологічно існуватимеш. Так народжувалась покірна безвольна аморфна маса лакеїв, які підтримували комуністичний режим, а тепер сліпо підтримують регіональних зрадників. На противагу комунізму другий німець Гітлер за мовчазної підтримки капіталістів Європи створив іншу ракову болячку -фашизм, боєздатність якого успішно випробутав у 1936 році в Іспанії своїм "Кондором" на радянських "інтернаціональних бригадах", кинутих в іспанську м'ясорубку, щоб розпочати всесвітні революції. Ця комуністична авантюра провалилась, як і багато інших так званих національно-визвольних кровавих рухів у всих частинах світу в ХХ-ому ст...

Не за горами той час, коли історики всього світу сядуть за КРУГЛИЙ СТІЛ ПРАВДИ не для фіксації історихчних реальних політичних явищ і подій світового значення, що призводили і можуть призвести до пандемічних кровопролитних воєн і загибелі сотень мільйонів найздоровіших чоловіків та мирних жителів, а для пояснення ПРИЧИН їх виникнення. Вони повинні будуть пояснити, на якому грунті проросло те чи інше зло, чим воно живилось. Що його породило? Яке з них було первинним, яке похідним, тобто, хто були батьки, а хто діти? Наприклад. Гестапівський фашизм породив гулагівський репресивний комунізм чи навпаки? І пора людству шукати шляхи миру, а не воєн!

1923 рік. Москва. Зверхтаємне засідання політбюро ЦК ВКП (б). Головує Сталін. Повістка дня – план проведення революції в Німеччині. Термін – три дні – з 7-го по 9-те листопада 1923 року. (За сценарієм більшовицького перевороту 1917р.). Гітлер за два перші дні виконав сталінський план, але на третій – план провалився, і революція була розстріляна. Гітлер сів за грати і за "Майн Кампф". Сталін – за підготовку тисяч німецьких танкістів, пілотів та хіміків (для відомих фашистських газових камер) у радянських військових училищах. Сталін приховує сотні німецьких літаків, бойових кораблів з потужним крейсером "Редером" на Півночі СРСР у Льодовитому океані. Але смертельна пандемія комуністичного зла вже в перші роки після більшовицького перевороту зняла облуду з очей європейців і показала правду про червоний терор, про геноцид, про репресії, про порятунок мільйонів емігрантів з СРСР в Європу та Америку від смерті, про

СИЛЬНУ ВЕРТИКАЛЬНУ ВЛАДУ КОМУНІСТИЧНОГО РЕЖИМУ.

Європа шукала вакцину проти комуністичної загрази. Ця вакцина визрівала за гратами, а в 1933 р. вирвалась і перемогла 12-тьма мільйонами голосів за Гітлера. Так Марксова примара (призрак) породила дві кроваві несумісні системи геноциду – комунізм і фашизм, одній з яких довелося захлинутися і втопитися у пролитому нею морі крові, а другій – ціною десятків мільйонів жертв вижити, окріпнути і продовжити свою кроваву оргію на горі і злиднях народів СРСР і кровавих переворотах у слаборозвинутих країнах.

Навіть спільний парад у Бресті радянських і німецьких військ з приводу окупації Польщі та лицемірний пакт Рібентропа-Молотова не були здатні приховувати ненависть між комуністичним і фашистським режимами. У другій Світовій Герінг, Гудеріан і інші офіцери – випускники радянських училищ, сповна віддячили Сталіну та комуністам за науку і матеріальну допомогу, практично здали екзамени на полях битв на відмінно – під гусеницями "Фердинандів", "Пантер" і "Тигрів" десятки мільйонів не лише радянських людей, а й усього світу розпрощалися з своїм життям. Свідки? – Десятки тисяч обелісків по всій Українні, Білорусії, Росії, по всій Європі, Азії, Африці...Мільйони безвісти пропавших. Гітлерівська розвідка руками комуністів обезглавила Червону Армію, науку, заводи, фабрики, репресувала і розстріляла майже ввесь командний склад армії і провідних вчених. Такі страшні наслідки бувшого комуністичного режиму радянської імперії зла -

СИЛЬНОЇ ВЕРТИКАЛЬНОЇ ВЛАДИ.

Всім відомо, що ні в якій звіриній зграї двох вожаків не буває. Один повинен зійти з дороги добровільно або ж загинути у смертельній боротьбі. На жаль, цю боротьбу в людському суспільстві ведуть не вожаки, а мільйони задурманеих, простих людей. Так на противагу деспоту Сталіну і його кровавому режиму виповз на світову арену Гітлер зі своїм фашизмом. Так народилося дві злоякісні пандемії за світове панування:

ГУЛАГ-ОСВЄНЦІМ, БИКІВНЯ-БАБИН ЯР, КДБ -ГЕСТАПО,

СТАЛІН-ГІТЛЕР, КОМУНІЗМ-ФАШИЗМ – "БЛИЗНЕЦЬІ-БРАТЬЯ".

В них і почерки однакові, і звіряча ненависть до людей однакова, і методи катування однакові, і ціль була одна – для підкорених народів німецькі тотенбурги (міста смерті) на Дніпрі і концтабори для рабів – це фашизм, і комуністичні гулаги смерті для десятків мільйонів т. зв. "ворогів народу" – це комунізм. Наприклад. Приводом нападу фашистів на Польщу ними був розіграний кровавий спектакль захвату німецької радіостанції у Глєйвіці переодягненими у польську військову форму засуджених до смертної кари німецьких злочинців, яким було обіцяно в разі успіху збереження життя. По другому наказу солдатам було доно команду знищити "польських" солдат-нападників до єдиного, що й було з успіхом виконано. Це був привід до зловіщого 1 вересня 1939 року. В слід за цим 26 листопада 1939 року СРСР обстрілює свою військову прикордонну частину на радянсько-фінському кордоні з гармати таємним підрозділом енкаведистів з радянського тилу. За цю "зухвалу провокацію фінів" і смерть червоноармійців радянські війська без оголошення війни нападають на маленьку трьохмільйонну Фінлядію, гублять вбитими, раненими, замерзлими сотні тисяч наших бійців. Потім верховне командування, вигороджуючи свою бездарність, шукає і знаходить "винних" командирів і розстрілює їх перед строями для "науки".А "зозульки" ("кукушки", переважно жіночі) і лінія Манергейма лишаються неприступними. Фінське командування в своїх комфортних дзотах через кожні дві години міняє кулеметників, щоб ті не збожеволіли від тисяч трупів атакуючих, яких комуністичне командування посилало на смерть під кулеметні черги. Під час горбачовської перебудови в Москві зустрілися два ветерани фінської кампанії (так СРСР називав фінську війну). Обидва в високих військових чинах. Розговорилися, пригадали, і виявилося, що фінн – кулеметник одного із дзотів, а наш – бувший піхотинець, що кидався в атаку на цей дзот, але чудом, поранений, залишився живим. Фінн признався, що в кулеметників нерви не витримували, їх міняли, вони не розуміли, чому гинуть бійці. "Ми думали, що вони або такі безстрашні, або їхнє омандування абсолютно бездарне"- кідсумував фінн. Це і є СВВ.

Народ не забув таємної доповіді М.С.Хрущова на ХХ-ому з'їзді КПРС про культ особи Сталіна, ініційованої катом Л.Берією. На з'їзді були найвідданіші партії члени. Але й вони не витримували. Від почутого втрачали свідомість. Багатьох непритомних виносили з зали. Доповідь неодноразово переривалася, щоб люди прийшли до тями від почутого. Такої жорстокості, цинізму і свавілля ні в страшних снах, ні в казках люди не чули. В доповіді на фактах були наведені окремі приклади з безлічі страхіть, як комуністичні кати в часи масових репресій 30-40-их років звинувачували десятки мільйонів жертв – навіть своїх найближчих соратників, – ламали їм хребти, ребра, руки, ноги, відбивали печінки, нирки, ... знищували невинних, як "ворогів народу", а після розвалу СРСР'а під тиском народних мас взялися "праведно" реабілітувати розстріляних, як жертв сталінізму, приховуючи свої злочини від народу. Це була не реабілітація, а чергове комуністичне ОКОЗАМИЛЕННЯ, якого світ ще не бачив. Такою була, є і буде завжди СИЛЬНА ВЕРТИКАЛЬНА ВЛАДА. Страшніше лише в казці. Реабілітувати повинні були люди, а не вбивці-комуністи.

Як могли шановні В.А.Ющенко, керівництво Нашої України сідати за один стіл з катами-комуністами, яким давно потрібно сидіти не у ВР України недоторканими, а на лаві підсудних світового Нюренберзького процесу з обов'язковим вироком – "ПОЖИТТЄВО!", бо цей злочин КПРС за своїми кровавими технологіями перевершив навіть найстрашнішу інквізицію ката Торквемади. Комуністична пропаганда і агітація на стільки жорстоко і бездушно засівала і продовжує засівати людську сіру масу брехнею і вбивати людську християнську гідність, вселяти страх, що значна кількість сучасних українців не лише не знає правди про геноцид комуністичної радянщини 32-33 років, а й заперечує це звірство над всіма українцями їх компактного проживання по всьому Союзу. Навіть сучасні запеклі комуністи, які втратили майже всю свою рідню в голодоморі не лише заперечують це варварство, а й вірно служать цій кровавій ідеології. Яскравим прикладом цього є депутат, ВР член Симоненка т. Мішура. З 11-ти членів родини його батьків у голодівку вижило лише троє, з них і цей лакей з п'ятої колони. Пора покаятись, поки є час на цьому світі.

Згадаймо Біловезьку Пущу, трійку лідерів – Л.М.Кравчука з України, Б.М.Єльцина з Росії та Шушкевича з Білорусі, яка сплела добротні личаки "союзу нерушімих", коли пан В. Масол перший своїм підписом (а не т. Кравчук, який все своє життя вводив в оману народ України) заколотив гвоздяру в комуністичне світле майбутнє, а ручку з огидою вишвирнув. То історична ручка, пане Масол, її потрібно зберегти як одну з самих дорогих історичних сувенірів, бо вона – це героїня для вільних нащадків України.

Згадаймо, як Б.М.Єльцин на Червоній площі з башти Т-84 перед сотнями тисяч добропорядних москвичів помахав своїм кулачищем комуністичним перевертням-гекачепісдам і, за висловом ліквідованого генерала Олександра Лебедя, "20 миллионов баранов" втікли з лав КПРС – випарувались!. Згадаймо, як після заклику Б.Єльцина першою на захист нової влади проти зрадників пішла танкова рота під командуванням українського офіцера, як першим у небо над танковою ротою злетів золотисто-голубий, як пшеничне поле і чисте небо – український прапор. Потім приєднались інші. Але народи знову проспали даровану свободу. Комуністи оговтались, захопили владу і мордують нас.

На всих рівнях держави сьогодні йде тоталітарна підготовка до знищення ідей Майдану, ідей помаранчевих, завойованих трудовим народом, ідей свободи і щастя. Особливо старається професіонал-зрадник Мороз. Він має в цьому великий досвід і практику. Після чергової зради, отримавши від регіоналів ранг голови ВР, йому з радощів засліпило очі, і він вже побачив себе президентом. Але стратегія і тактика брехні і зради на цей раз не спрацювала, провалився зрадницький план перед самим фінішем. Морозу здавалось, що і на цей раз спрацює троянський кінь. Вже й зрадників назбирав, і язика розпустив, що "хоче море запалить", і на своїх зраджених виборців, і на Конституцію, і на Універсал, і на СЛАВУ й ЧЕСТЬ УКРАЇНИ... вибачте, будь ласка. А тут раптом проснувся наш занадто довірливий і довготерплячий Президент і своїм гарячим Указом розтопив Мороза, і лопнула надута мильна булька. Вже так був близько біля трону, а тут не сіло не впало – Указ! І що ж... тепер? Чи Б-Еруля, чи Б-Оруля? Мороз в черговий раз надіявся витягти схованого меча і вгородити його в самісіньке серце Украіни, в останню її надію – оголосити імпічмент п. Ющенку. Після цього дорога Морозу в президенти була б розчищена. Резерви з числа зрадників для "багатостаночників" вже були підготовлені. 300 депЛутатів збірної на початку квітня мали проголосувати за імпічмент Віктора Андрійовича. В успіх надіялися всі, бо добре знали характер т.Януковича, тому й керувалися капеесесівським девізом – "краще підняти руки, ніж протягнути ноги". Мороз після Указу ще не до кінця зрозумів, що вкрадене зрадою спікерство було початком його ганебного кінця, закриттям його шарашки, його лебединою терендичкою (співаночка, по-білорус.), тому й бігає зараз у милі і на кожному кроці волає про неконституційність Указу Президента. Його ворожа антиукраїнська пропаганда щоденно продовжує лити бруд на Україну, на її знедолений народ. Але поїзд пішов, і зраднику доведеться у повній мірі відповідати за скоєні злочини перед своїми виборцями,історія збереже імена запроданців.

А ЩО БУЛО Б, ШАНОВНИЙ ВІКТОРЕ АНДРІЙОВИЧУ,

ЯКБИ ІМПІЧМЕНТ СПРАЦЮВАВ?

Він був не за горами. Для цього все було готове.Чи розглядало ваше оточення подібний варіант? Ви остання наша опора. Де б тоді нам, зрадженим, рятунок було шукати? Кого звинувачувати?! Поки не пізно, шановний Вікторе Андрійовичу, поки у Ваших руках всесильне і справедливе кермо, поки ще в нас, не до кінця розчарованих помаранчевих жевріє жаринка надії на виконання ваших 10-ти обіцянок з "Назустріч людям", і азарови ще не заЄЕПали Україну, не сідайте з убивцями-комуністами за один стіл. Їхня професія – ЗРАДА будь кого і будь коли. В котрий раз нам знову спотикатися через пень-колоду і ходити в синцях? Ви добре знаєте, що під керівництвом багатьох історичних лідерів України, під їх доброзичливими намірами, за те, що повірили брехливим клятвам і присягам забугорних ворогів і доморощених зрадників, ми вже не один раз втрачали завойовані і свободу, і соборність, і незалежність. Та чомусь ми знову і знову довіряємо зрадникам, брехунам і грабіжникам, надіємося на їхню добропорядність, совість і честь, і забуваємо, що ідеологія фашистів і комуністів – це "БЛИЗНЕЦЫ-БРАТЬЯ, і сідати з ними за один стіл на компромісні переговори – це зрадити святу пам'ять десятків мільйонів закатованих в таборах смерті, розстріляних без суду і слідства чесних мирних людей проклятими комуністичними трійками, це знищення десятків націй і народностей разом з немовлятами, жінками, каліками, з людьми похилого віку... Європі й Америці старці не потрібні, тим більше з своєю ідеологією "сім п'ятниць на тиждень". Там працюють закони, там людьми керують добропорядні політики, а не зрадники, грабіжники і брехуни. Росії ми потрібні як товар у вигляді затурканої безвольної рабської сили. Це знає навіть той, в кого навіть одна завитушка і та від картуза. Лише власники пустих глиняників, зовсім без завитушок, не розуміють не лише цього, а й грубого втручання російських думців, що прибули "з візитом" до Мороза, Азарова, Януковича, у наші внутрішні справи. Чи розуміють зрадники, яким товаром вони були і є для цих думців? Надіятись потрібно на правду лише свого народу. Ніхто нам не допоможе, бо ми ж не один вже раз

ВСТАВАЛИ, КАЙДАНИ РВАЛИ, А ВЛАДУ... ПРОСИПАЛИ!

Нагадаймо притчу. Оголосив Господь, щоб кожна нація на завтрішній ранок прислала від себе по одному представнику. Господь буде розселяти нації на окремих територіях, щоб жили в мирі і злагоді, не зазіхаючи на землі сусідів. Прийшли. Розділив Всевишній землі, та й розселилися всі, де кому було призначено. Англійці – на островах Великої Британії, іспанці – на Піренейському півострові, югослави – на Балканах і т.д. Господь задоволений. Все ОКей! Коли це в обідню пору, сонце вже в зеніті, до Бога причвалав стрункої статури чорнобровий на вроду вайлуватий парубійко. "Хто ти і що тобі потрібно?", – запитав Господь. "Я прийшов по землю", – відповів легінь. "Де ж ти був, що так пізно прийшов. Немає землі. Всю роздав". "Про-о-спа-а-в...", – каже. Подумав Господь і пожалів хлопця, та й мовив: "Іди до французів, вони добрі, приймуть, потіснитесь і житимете разом". Прийшов до французів, побачив, як вони добре облаштувалися і працюють, та й повернув до Бога ні з чим. "Не можу, каже, їм заважати, вони так добре прилаштувались". – "Гаразд, іди до іспанців, вони приймуть". Пішов і ні з чим повернувсь. Ходив і ще до багатьох, але дарма. "Совість, каже, не велить лізти у обжиті володіння". Замислився Господь та й пожалів чорнобрового, що підвів свою націю. "Гаразд, – каже, – я залишив собі райський куточок з найкращим чорноземом і природою, віддаю його вашій нації. Поселяйтеся в ньому, бережіть його від нечистої сили і живіть у мирі та злагоді". Цей райський куточок тепер називається Україною, а вайлуватим парубійком, що проспав, був українець. Така притча. Але в ній сьогоднішня правда. Скільки через свою довіру і вайлуватість доводилось нам, українцям, втрачати так важко завойовану нашу святу

СВОБОДУ, ПРАВДУ І НЕЗАЛЕЖНІСТЬ.

Вже давно пора нам, українцям, проснутись, зняти комуністичну кроваву катаракту з своїх заспаних очей, встати на повний зріст, кайдани порвати і мужньо подивитися ПРАВДІ у вічі. Вже давно пора чорне називати чорним, біле – білим, друга – другом, а ворога – ворогом, Кравчука Кравчуком, Кучму Кучмою, а патріотів – Юлію Володимирівну, Юрія Луценка, Бориса Тарасюка, Володимира і Віталія Кличків і багатьох-багатьох ін. – НАДІЄЮ, СОВІСТЮ і ЧЕСТЮ УКРАЇНИ. Це вони – наші президенти, прем'єри і спікери. За ними майбутнє Вільної Незалежної Суверенної Соборної України. Вже давно пора всим українцям від Сходу до Заходу, від Півночі до Півдня зняти комуністично-імперську облуду з своїх віками засліплених очей, повиймати кадебешницькі заглушки з вух, тверезо глянути на реальний навколишній світ, побачити правду і пригадати віщі слова закатованого царизмом Пророка правди і свободи – славного сина України Тараса Григоровича Шевченка:

"...Степи мої запродані/ Жидові, німоті./ Сини мої на чужині,/ На чужій роботі.../ А тим часом перевертні/ Нехай підростають/ Та поможуть москалеві/ Господарювати/ Та з матері полатану/ Сорочку знімати./ Помагайте, недолюдки, МАТІР КАТУВАТИ...". (Поема Т.Г. Шевченка "Розрита могила"). Яке геніальне пророцтво! За 150 років наперед Тарас Григорович передбачив трагедію зради доморощених іудів! Сьогоднішня вкрай корумпована влада тримається на брехні, беззаконні й продажності. Ось простий, всим відомий приклад. На папері земля належить ніби селянам. Кучма навіть "бамаги" їм видав. Насправді це все брехня! Земля вкрадена і ніякому народу не належить! За так звану аренду селянин має те, що в голого за пазухою.Чому і за які заслуги гірники подарували "шахтарю-стахановцю" Звягільському 84 000!!! гектарів свого дорогоцінного орного донецького лану, а не віддали його споконвічним господарям, українським гречкосіям, вимираючим злидарям – сільським рабам-колгоспникам? Або звідки регіонал, якого голого і босого з двома дітками попросили з Німеччини, взяв гроші, щоб привласнити 24 000 га найкращих чорноземів світу з сотнями першокласних зарубіжних комбайнів-джондирів, тракторів, причіпного інвентаря, плугів на десяток полиць і т.д...? На такі питання відповідь одна. Вона всим відома і не потрібно розігрувати дурника, як його сьогодні розігрують КаПе-еСеСівські суди над замовниками і виконавцями вбивств В.Чорновола, Г.Гонгадзе, В.Гетьмана, І. Ємця і сотень інших синів і дочок України.

Суд над замовниками і виконавцями вбивства ГЕРОЯ ЧЕСТІ, СВОБОДИ і СЛАВИ УКРАЇНИ Г. ГОНГАДЗЕ є особливо показовим уроком, який повинен ввійти у світову юридичну науку, як зразок комуністичного вампірства, шестирічного знущання не лише над важко хворою мамою, що втратила єдиного сина, над дітьми і дружиною, а й над всіма чесними людьми світу. В Україні продовжують судити не по законах правди, а по законах телефонних дзвінків! "Суди так, як я сказав, але щоб було по закону!" Так було при радянському режимі, так продовжується і сьогодні. Це була неписана, усна, але вирішальна "стаття" радянського кримінальнрого кодексу, яким користувались лише комуністи. Тисячі вбивств не розкриті, хоч народ знає, хто замовник і виконавець. Щоб приховати катів, комуністи діють давно перевіреним методом "потягнути резину" – створюють "авторитетнї" комісії ОКОЗАМИЛЕННЯ, які поступово хоронять всі злочини, а з часом, як люди забувають, всі справи слідства ховають в архів. Так було при комуністичній імперії, так продовжується і тепер, але в ще більш нахабнішій, і цинічнішій формі. Цей суд є зразком комуністичного "правосуддя", для якого критерієм правоти завжди були масові репресії й гулаги, а козирним тузом – ВІСІМ ГРАМІВ СВИНЦЮ!

Це не суди, це позорисько! Це глум над сльозами і невимовним горем матері, дружини, дітей, рідні; це не суди правди, це спектакль комуністичних маріонеток над світлою пам'яттю Героїв, яким наші нащадки ще будуть ставити пам'ятники СЛАВИ. Вся Україна, Європа й Америка знає, хто був замовником, і хто виконавцем вбивства Г. Гонгадзе.

Всі знають, що комуністи брехнею примусили населення України здати гроші в ощадбанки, щоб вони ніби не пропали, а потім вкрали їх всі до копійки -

180 000 000 000 АМЕРИКАНСЬКИХ ДОЛАРІВ! – Шість (або й більше на той час) річних бюджетів України! А людям – здоровенну ДУЛЮ!, щоб краще голосували за грабіжників! Потім прихватизували всю економіку. Привласнили її і, щоб не було конкуренції, більшість першокласних заводів і фабрик пустили під ніж бульдозера і вогонь автогена. А з ними – мільйони робочих місць. Особливо спустошили всю найсучаснішу промисловість Західних областей України – під нульовку, щоб знищити не лише економіку, а й примусити роботящий народ Західної покинути свою бАтьківщину і, цим самим спустошити західноукраїнські землі від українців так, як це було зроблено у східних і південних областях за часів Союзу! Так знищують національну державу Україну її народ.

Згадаймо знову нашу Берегиню України, поетесу Ліну Костенко, яка в день свого ювілею гордо відмовилась від державної нагороди і не прийняла її з рук бувшого президента Л.Кучми, заявивши, що приймати нагороди, коли страждає Україна, не личить. Але пані Ліна має одну з найвищих нагород Італії, якою удостоюють за видатні заслуги лише італійців і лише чоловіків. Така подія для Італії єдина! Така велич Ліни Василівни! І ніякі вискочки ніколи не зіб'ють її з дороги правди. Заява декого, що "шестидесятники перегородили дорогу молодим" – це міраж від бормотухи, і на автора цього"умовиводу" потрібно дивитися з співчуттям – така Господня воля, не всим же дано. Не потрібно переживати. Колись на партійному з'їзді КПРС у Москві у своєму виступі один з письменників заявив, що його обласна спілка письменників в порівнянні з дореволюційним рівнем сильно зросла і нараховує тепер аж 225 членів, а колись був лише один... – ЛЕВ ТОЛСТОЙ! Так що, шановна пані Ліно, наш караван хай іде. Дорогу долають таланти! А таким, що їм хтось дорогу перегородив, не дивуйте, будь ласка. Як би для них був режим 37-40 років, то вони б цей бар'єр подолали б відразу – тоді розуму не потрібно було. Анонімку в КДБ і дорога розгороджена. А в період безстрашних шестидесятників вже потрібно було долати перепони розумом, совістю, честю, талантом і... життям. Люди не дарма кажуть, що декому завжди щось заважає, навіть, вибачте, в танцях. Не зупиняйтесь, будь ласка. З вами Бог і Україна! Кожне Ваше слово, кожне речення варте томів. Ви дуже вдало сформулювали одним реченням всю зрадницьку політику ворогів України, спрямовану проти України, проти її героїв, історичної правди, багатої національної культури, українського народу і його мови: "НАШИХ ГЕРОЇВ ПОРОБИЛИ НАШИМИ

ВОРОГАМИ, а НАШИХ ВОРОГІВ – НАШИМИ ГЕРОЯМИ".

Це робиться свідомо, щоб люди не знали історії свого народу, бо затурканим легше керувати. Незнання власної історії та постійна її фальсифікація породжують перевертнів, зрадників, лакеїв і корумпованих запроданців. Але запроданець і зрадник – це як чиряк на незручному місці. І ніякий нормальний господар з ним довго не панькається – до хірурга і болячки як не було. Чому ж наш головний лікар України, якому ми, виборці, видали політичні дипломи і хірурга, і терапевта, і психіатра, і онколога, і, мабуть, і гінеколога, не лікує чирячної епідемії, яка що далі, то все більше поширюється на здоровому молодому тілі України? Так і до хвороби недалеко. Пора до профілактики, пане Президенте!

Маруся Чурай, Ліна Костенко, В'ячеслав Чорновіл, Юля Тимошенко, Ярослав Мудрий, брати Клички, Василь Стус, Юрій Луценко, Борис Тарасюк і мільйони українських героїв живих і мертвих – це наша ГОРДІСТЬ, ЧЕСТЬ, СОВІСТЬ і СЛАВА, ЦЕ ПРАВДА, ВІРА й НАДІЯ! НЕЗАЛЕЖНОЇ, СУВЕРЕННОЇ, СОБОРНОЇ САМОСТІЙНОЇ УКРАЇНИ.

Виховна система радянщини, була побудована на брехні і фальсифікації, породила "людей особливого складу – комуністів" (Сталін). Це люди без честі і совісті, для них не було і немає нічого святого. Вони керуються силою влади, а не правдою влади. Вони готові на всякі злочини, на страшні знущання, аби мати право, керувати заради власної вигоди. Дуже показовим і оригінальним зразком-екземпляром "покерувати" є такий собі капе-есесівець Адам Мартинюк і не лише покерувати, а й почитати "умну" мораль опонентові з найвищої табуретки ВР, познущатись, бо ж в молодості заслужив у партвлади хлібну карточку, а потім здобув "какось", казав О.Мороз, вищу освіту. А тепер к-е-р -у-є і вчить нас жити без роботи і без зарплати, без хліба і тепла. А все це тому, що ми в котрий раз повірили комуністам і простили їх, а прибалти, поляки, чехи, угорці, німці, румуни – ні, то й живуть зараз, як люди, а не як ми. Така гірка правда.

Румуни розстріляли свого ката Чаушеску. А недавно провели сміливу люстрацію, щоб народ бачив своїх чесних людей та кровопивців-сексотів. На 21 (?) млн. румун виявилось аж 700 000 вампірів – торгівців людськими душами, т. зв. сексотів.

В СРСР сексотом був кожний п'ятий. Цікаво, чому мільйони рядових трударів-регіоналів не хочуть голосувати за проведення люстрації? Тоді б вони побачили, хто голодом катував їхніх батьків і дідів,хто розстрілював у Биківнях, Сандармохах, у тисячах таборів смерті. В одному лише "Алжирі" зовсім без вини знищено 800 000 жінок і дітей. ("Акмолинский лагерь жен изменников Родиньі"). Табір "Алжир" був створений на основі безглуздого наказу Сталіна, скороспеченого влітку 1941 року. Наказ мав застерегти (налякати) командирів та політпрацівників Червоної Армії, щоб вони не здавалися в полон, бо їхні сім'ї в такому разі будуть оголошені ворогами народу, арештовані і вислані в табори як політв'язні. За короткий час велика ділянка мертвої середньоазіатської піщаної пустелі покрилась бараками, які безперервно поповнювалися сім'ями командирів, про яких поширювалися часто брехливі чутки, що ті ніби здалися фашистам в полон. Табір з часом перетворився на містечко, жителями якого були, з одного боку, абсолютно безправні раби – жінки і діти, а з другого – енкаведисти, які мали необмежену владу і привілейовані умови життя. Їхнім завданням було постійно забезпечувати табірні місця для нових сімей "воргів народу" за рахунок "вибувших". Коли після смерті Сталіна ліквідували цей табір і хотіли для патриціїв (плебеїв звільнили) побудувати завод, щоб дати робочі місця тим, хто залишився з наглядачів, то території для будівництва не знайшли. Навкруги міста на багато кілометрів вся площа, де пробували копати, була встелена жіночими та дитячими кістками. Основна вина закатованих була в тому, що їхніх чоловіків-командирів одні здавали, а другі брали в полон. Воєн без полонених не буває. Це всим відомо. Але правди про кількість наших мучеників-військовополонених ми не знаємо, бо не вміємо читати інформацію між її рядками. Для прикладу проведім аналіз по "Алжиру". По-перше. Яка частина сімей полонених командирів була арештована? Кожна сім'я? Ні! Кожна друга, тетя, п'ята... десята? Аналізуйте, будь ласка, самі. По-друге. Про середній склад сім'ї. Одна дитина, дві, три... п'ять? Для цього скористуймося, бубь ласка, шпаргалкою з передвоєнної трагічної історії Червоної Армії. Перед Другою Світовою у Прибалтійському військовому окрузі було проведене інспектування, яке виявило, що після сталінської чистки командирами 225 полків не було жодного бойового командира учасника імперіалістичної війни, чи революції. Всі вони були репресовані. Комполками були в основному молоді необстріляні молодші лейтенанти, скороспечені вчорашні випускники училищ. Скільки дітей міг мати такий комполка? А чи був він взагалі жонатий? Що можна сказати про командирів взводів, рот? Скільки з них було жонатих, скільки мали дітей?

По-третє. Скільки осіб табору вижило і вийшло на волю? Тисячі? Десятки тисяч? Чи, ймовірніше всього, сотні тисяч? По-четверте. Кожного командира здавали і брали в полон не окремо, а з його взводом, ротою, батальйоном, полком... І останнє. Серед всих даних виберім реальні середньоарифметичні, поділімо їх, помножмо, додаймо, віднімімо і ми прочитаємо між рядками: Скільки ж наших червоноармійців було здано у фашистський полон, яких кат Сталін назвав зрадниками? Фашисти дані приховали як бандити-професіонали. Комуністи приховали і будуть приховувати, бо справжні дані свідчать про те, що Червона Армія в 1941 році ніби складалася лише із зрадників, бо була майже повністю розбита і полонена. Що привело велику комуністичну імперію Союзу до таких колосальних жертв – людських, економічних і моральних? Відповідь одна.

СИЛЬНА ВЕРТИКАЛЬНА ВЛАДА І ЇЇ БЕЗДАРНЕ КЕРІВНИЦТВО. Великі імперії всих мастей, їхні режими насильства і диктатури завжди розвалювались, і ніколи не відроджувались, хоч спроби були дуже жорстокими. Сьогодні Росія відкрито веде боротьбу за знищеня самостійності України і повернення її в заЄЕПане російське рабство. Цього може не бачити лише політично сліпий і глухонімий.

"ЕСЛИ УКРАИНА БУДЕТ ОТОРВАНА ОТ РОССИИ, БУДЕТ ЕЙ ПРОТИВОПОСТАВЛЕНА И СФОРМИРУЕТСЯ УПРАВЛЯЕМЫЙ КОНФЛИКТ, ТО РОССИЯ ПО-НАСТОЯЩЕМУ НЕ ВСТАНЕТ НА НОГИ". (російські політологи О.Коц, С.Марков). Тому вони пропонують створювати в Україні свої т. зв. "союзнические неправительственные организации" – НПО з жителів України, видавати їм гранти і активно впливати на суспільну думку. Таких платних організацій, створених із зрадників, ласих поживитися "на халяву" на Україні в кожній області як на небі зірок. Діють вони давно і безкарно. В цьому найперша вина, на мою думку, нашого шановного Президента Віктора Андрійовича, який через свою гуманність продовжує вірити в "порядність" запроданців. А НПО на нашому найкращому чорноземі в світі виростають як мухомори після дощу. З кого ростуть ці мухомори? З комуністів і їхніх лакеїв. Найяскравіший приклад розсадника НПО – це ЗРАДА О.Мороза і його соціалістичних капеесесівців. Росія грошей не жаліє. Відпрацьовує т. Мороз сповна і давно. В самий критичний момент при умові "або ваше одобрямс, або наша зрада!" т. Мороз у черговий раз поставив багнета зради до грудей поморанчевих і добився прийняття олігархічної кучмівської "Конституції", за якою він, його продажні члени, зрадивши своїх виборців, перебігли у табір своїх вчорашніх ворогів не просто "ЗА ТАК!", а за... люди тямущі, знають за що! І чергове комуністичне ярмо автоматично опустилося на шию знедоленої України. Залишилось лише опустить занозу Народ кмітливий, все бачить. Ось вона, Морозова

КОНСТИТУЦІЯ ОФІСУ "М: ОО".

КОНСТИТУЦІЯ ЯРМА І ЗРАДИ

Лисиця на форумі лісного товариства читає їм нову морозівську Конституцію офісу "М: ОО", написану не українським народом, а його ворогами:

Стаття 1. Для мавп: хто ср...ю світив, той і світитиме.

Стаття 2. Для косолапих: хто лапу смоктав, той і смоктатиме.

Стаття 3. Для лисиць. Хто в шубці ходив, той і ходитиме.

Зайчик з місця: "А вовків посадять у тюрми?" – А хела не хоч? – з'єхиднічала кумася зайчику, і сіренький все зроумів, бо лисичка косноязичила і не вимовляла звуку р-р-р-р.

Недалекий той час, коли всі регіонали зрозуміють свою провину перед власними дітьми і поколінням, та буде пізно. Бо не за федералізм, не за мову раб отримує зарплату, а за продукт виробництва, працюючи за високо технологічними прогресивними методами на найсучасніших досягненнях техніки (якої в нас немає і не буде при нашій байдужій тупості). Сьогодні вся Росія заповнена лівобережними українськими батраками-малоросами, особливо зі Сходу й Півдня України, а Європа й Америка – правобережними хохлами. В Європі та Америці українців хоч не палять і не вбивають, та й заробітки в десятки разів вищі, ніж у Росі, й умови більш-меньш людські.

Перевертні і зрдники-капеесівці – морози, стояни і ін. прикривали і продовжують прикривати своє вовче нутро, брехню і ненависть до народу, овечою шкірою. Але й десяток овечих шкірок ще не примусили жодного вовка пастись. Така істина Євангелії. Вовкові потрібна гаряча кров, а зрадикам – зелені. Найголовнішиим сьогоднішнім перевертнем є капе-есесівець по ідеології і зрадник по професії т. Мороз. Він скинув із себе соціалістичне масклахміття, відкрив справжню власну продажну душу і висвітив своє кредо, яке при сталінізмі співалося: "по морям, по волнам, сьодня етім – завтра вам!" Аби зеленіло. Чи веде Мороз облік своїм зрадам, чи вважає це нормою життя?

Для оправдання своєї зради фірма "М: ОО" тепер висуває нові фігові листки – ніби хоче об'єднання України, але насправді це означає зрусифікувати її (русифікація сягає сьогодні небачених величезних темпів) і перетворити її на губерню російської імперії.

24 грудня 2004 року. Вечірнє засідання ВР. Горить проект кучмівської конституції. Спливають останні дні, а голосів – катма! Верховний базар вирує. Торги шаленіють. Тов. Кравчук потім признався, що в обід один голос коштував 500 000 ам. доларів, перед голосуванням ввечері – $1 000 000. Обговорювались поправки. Керувати обговоренням Кучма довірив своєму надійному ленінцю О.Морозу, який провів обговорення "блискуче"! Це був рекорд, який навіки залишиться неперевершеним світовим, гідним книги Гінесса – 925 поправок за ОДИН ВЕЧІР! Того історичного вечора вся Україна влипла в телеекрани – переможуть вороги, чи народ України? І ніби "Катюша" залпом – 294! замість конституційних – 300. Це був тріумф українців і ганьба корумпованому кучмізму. Ось так. На горбах народу майже 15 років промишляє вірний ленінець О. Мороз, послідовник головного зрадника України Л.Кравчука, який з перших днів свого царювання дав команду капеесесівській орді грабити Україну, знищувати її економіку, не платить місяцями, а то й роками зарплат, пенсій, стипендій, примусити народ замерзати в нетоплених оселях, в голоді, без меддопомоги, щоб не було конкуренції старшому брату, щоб панувала зрадда, сексоти, грабіжники, а народ був рабом. Дурив народ папірцями- талонами- купонами, за десятки тисяч яких можна було купити кілограм хліба. А тепер Леонід Макарович повчає нас своїм "НЕ ТАК!", а як, то й сам не знає, як, бо дармова влада й "Бласко"засліпила очі. Продовжив цю трагічну історію зради другий капеесесівець Кучма-1, а потім – Кучма-2. Хто ж був першим з "почесною" відзнакою З Р А Д Н И К УКРАЇНИ N1? (Про це в третій частині).

Комментарии









© 2007 - 2012, Народная правда
© 2007, УРА-Интернет – дизайн и программирование

Перепечатка материалов разрешена только со ссылкой на "Народную правду" и указанием автора. Использование фотоматериалов раздела "Фото" — только по согласованию с автором.
"Народная правда" не несет ответственности за содержание материалов, опубликованых авторами.

Техническая поддержка: techsupport@pravda.com.ua