Поиск по сайту:
Найти



Народные блоги

Добавить ленту статей сайта в свой iGoogle
Последние публикации

Чи спроможна влада подолати політичну кризу?

Ігор Бурдяк | 19.01.2014 09:00

4
Рейтинг
4


Голосов "за"
4

Голосов "против"
0

Чим закінчиться Євромайдан, "проривом у майбутнє", чи "кидком у минуле"?

Чи спроможна влада подолати політичну кризу?
Цікаве інтерв"ю дав Максим РОЗУМНИЙ. Він доктор політичних наук, працює завідувачем відділу політичних стратегій Національного інституту стратегічних досліджень. Цей інститут поки-що, як повідомляють ЗМІ, без директора. Андрій Єрмолаєв подав у відставку. Максиму Розумному це теж стало відомо із повідомлень у ЗМІ:

"...якщо це й відбулося, то в неробочий час. Відповідно, в Інституті я про це нічого не міг дізнатися. Але, думаю, що імовірність цього є. І вона чи не стовідсоткова. Єрмолаєв справді раніше говорив, що не залишиться працювати в Інституті після відставки Льовочкіна".

Ось як він прокоментував останні події в країні:

"- Логіку останніх подій украй важко зрозуміти, якщо розглядати їх ізольовано. Утім, якщо говорити системно, то вони стоять наряду з іншими подіями, логіку яких ще недавно також прослідкувати було складно. Маю на увазі розгін пікетувальників у ніч на 30 листопада, різні спроби очистити Майдан (у тому числі, 11 грудня), надзвичайно дивний лист Міністерства культури до Української греко-католицької церкви... Так само сюди можна віднести і ті закони, які нещодавно були прийняти Верховною Радою і підписані Президентом.

Ці всі події супроводжувалися демаршем певних груп у владній еліті, найбільш публічною фігурою з яких є колишній глава Адміністрації Президента Льовочкін. Всі ці події, обумовлені не стільки загальнополітичними тенденціями, скільки внутрішньокорпоративною боротьбою всередині владної команди."


Можна зробити висновок, що напрацювання Національного інституту стратегічних досліджень влада ігнорує. Мабуть тому подали у відставку Льовочкін, Єрмолаєв, Чепак...можливо, Інна Богословська нарешті почне утворювати те, що задумала?

До речі, ось як пояснив Максим Розумний призначення Льовочкіна радником Президента:

"- По-перше, це зробили, щоб зв'язати йому руки. Така посада залишає під контролем його особисто і орієнтовані на нього групи чи особи при владі По-друге, є технічні моменти. Потрібно передати справи.

Що ж стосується публічного резонансу, то ця новина мала б продемонструвати публіці, що всередині владної команди зараз відбувається не війна, а елементарна кадрова ротація. Це надзвичайно важливо для збереження іміджу сильної влади, яка все тримає під контролем."


Цікаво відповів поки-що завідувач відділу політичних стратегій Національного інституту стратегічних досліджень на питання "що буде далі?":

"- Нинішня ситуація в Україні дещо не відповідає класиці жанру встановлення диктаторських режимів. Мені, наприклад, вона радше нагадує партизанську війну. Особливість лише в тому, що партизанську війну веде не лише опозиція, але й влада. Мені здається, що "репресивні" закони – асиметрична відповідь влади на дії опозиції. І швидше, погроза, ніж реалізація.

Такий спосіб управління утвердився в Україні в період становлення тіньової економіки. Тоді апріорі намагались всіх зробити в чомусь винними і вразливими. Голосування 16 січня є, певною мірою, кульмінацією цього методу управління."


&action_type_map=[%22og.likes%22]&action_ref_map=[]Інтерв"ю Максима Розумного: Главою АП може стати Сергій Ларін

____________________

Дещо із історії Російської імперії.

"В декабре 1905 года Мин во главе Семеновского полка усмиряет Московское восстание. По воспоминаниям современников, Мин сам вызвался провести операцию, буквально уговорив Николая II отправить семеновцев на подавление бунта. Семеновский полк прибыл в Москву 15 декабря 1905 года, к новому году порядок в столице был восстановлен. Георгию Мину принадлежит знаменитая фраза, часто упоминаемая в любых описаниях тех событий: "арестованных не иметь и действовать беспощадно". Эта инструкция была дана и карательной экспедиции, действовавшей на Московско-Казанской железной дороге. Гергий Мин лично вручил полковнику Риману расстрельный список сотрудников железной дороги и некоторых рабочих из населенных пунктов вдоль дороги. В живых из этого списка остался 1 человек.

Исполнение Мином задачи было признано "блестящим". 7 января 1906 года Мин был произведен царем в генерал-майоры и зачислен в Свиту Его Императорского Величества, а также награжден орденом св. Владимира 3-й степени. Летом по представлению Мина около 40 офицеров получили внеочередные воинские звания и воинские награды. Полковник Риман, капитан Зыков, штабс-капитаны Тимрот и Свечников, поручик Аглаимов получили ордена Владимира 4-й степени. Награждение выглядело скандально, так как нарушало правила и очередность награждения.

Общественное мнение России военной операцией против населения было шокировано. Современные оправдания, что среди восставших были профессиональные провокаторы, вооруженные революционеры с вполне определенными задачами захвата власти, бандиты и разбойники, никак не меняют факта проведения массовых расстрелов без суда и следствия, и боевых действий в центре города, во время которых было много случайных жертв, в том числе детей. Вся пресса Российской империи, причем иногда даже монархистская, однозначно осудила семеновцев за "зверства и насилие". Репутация одного из самых блестящих российских гвардейских полков была основательно испорчена. Имена Мина и Римана на какое-то время стали нарицательными, употреблявшимися в качестве обозначения неоправданной жестокости.

В начале 1906 года ряд российских революционных групп, осуществлявших террористические акты, и прежде всего – эсеры, приговорили генерал-майора Мина и еще четырех активных участников подавления восстания к смерти. Группе "отличившихся" военачальников – Мину, Риману, Зыкову, Сиверсу и Аглаимову были разосланы угрожающие письма – "уведомления" о приговоре. От телохранителей и временного отхода от дел для прятания за границей Мин отказался.

13 августа 1906 года Георгий Александрович Мин был убит на станции Новый Петергоф несколькими выстрелами в спину эсеркой Зинаидой Коноплянниковой. Убийство было публичным, на станции было много народу, свидетелями стали жена и дочь генерал-майора.

Георгий Мин был похоронен в полковой церкви Семеновского полка – во имя Введения во Храм Пресвятой Богородицы, в Петербурге. После революции 1917 года кладбище и храм были уничтожены. Во многом – как раз из-за свежих в памяти событий 1905 года.

Георгий Мин вошел в русскую поэзию в стихотворениях Хлебникова и Пастернака, посвященных событиям 1905 года.

Екатерина Сергеевна Мин, урожденная Волконская, вдова генерала, скончалась в дни февральской революции 1917 года. Об этом есть строка в письме императрицы Александры мужу из Царского села. "


Джерело

Здається, в Україні не виключена можливість повторення такого сценарію. Бо у владній еліті "разброт і шатание". Якщо, звичайно, є такий "талант" в українських військах, як Георгій Мін. Вмовити нинішнього імператора буде легко.

Будемо надіятися, що такого безумця в Україні немає.










© 2007 - 2012, Народная правда
© 2007, УРА-Интернет – дизайн и программирование

Перепечатка материалов разрешена только со ссылкой на "Народную правду" и указанием автора. Использование фотоматериалов раздела "Фото" — только по согласованию с автором.
"Народная правда" не несет ответственности за содержание материалов, опубликованых авторами.

Техническая поддержка: techsupport@pravda.com.ua