Поиск по сайту:
Найти



Народные блоги

Добавить ленту статей сайта в свой iGoogle
Последние публикации
Україна   доборолась   розпинають   діалог   не хочуть розпочати   де ж СКУ і УВКР.

Боротия і далі чи нарешті обнятися?!

Леонід Пінчук | 13.10.2011 14:48

0
Рейтинг
0


Голосов "за"
1

Голосов "против"
1

Прийшов час знаходити порозуміння між етнічними українцями незалежно від політичних прапорів і кольорів.Кажуть,не варто: українці серед ПР,комуністів,проросійських організацій нині носять лише українські прізвища,а про свою національність забули.Як відомо,"стукайте- і вам відчинять.То ж до кого маємо стукати,як не до побратимів українців?!

Боротися і далі чи нарешті обнятися?!

Доборолась Україна Чи вже втомилась наша нація,

До самого краю. Чи недалеко до кінця,

Гірше ляха свої діти Що в нас чудова профанація...Павло Тичина

ЇЇ розпинають... Ми достатньо релігійні,щоб ненавидіти,

Обніміться ж,брати мої, Але недостатньо,щоб любити одні одних. Джонатан

Молю вас,благаю! Тарас Шевченко Свіфт.

Відкритий лист Українській Всесвітній Координаційній Раді, її Президії, делегатам 5 ВФУ в Україні і за її межами, насамперед тим,чиї думки не враховані в Ухвалах Форуму,зокрема,Мирославі Роздольській, Олександру Шокало, Володимиру Скрипнику, СКУ, всім небайдужим етнічним українцям.

Шановні побратими-українці! Питання, чи почуємо заповіти Т.Шевченка, чи дослухаємося до них нарешті, чи відійдемо від ворожнечі між українцями, зламавши партійні, ідеологічні бар'єри, усвідомивши пріоритетність інтересів титульної нації над усіма іншими, чи будемо уважними одне до одного, крок за кроком йдучи до того, щоб обнятися, консолідувати українську етнічну (не політичну!!!) націю і мати міцну українську більшість в суспільстві, здатну обрати нарешті дійсно українську владу із Українців з великої літери, поставлене часом ще 20 років тому і, як переконує досвід руху по колу, як не прикро, на протязі всіх цих 20-ти років, є нагальним і сьогодні. Про це,як відомо, багато було сказано гірких, але правдивих слів в дні святкування 20-тої річниці Незалежності України. На жаль, як вже повелося в Україні, побалакали,висновків не зробили, не дали відповіді на питання часу, боротися чи обнятися, пішли далі по колу, "як сумирні конячки в топчаку історії", замовчуючи пекучу проблему.

Навіть 5 Всесвітній Форум українців, на який з,їхалися українці з усього світу і який пройшов напередодні Дня Незалежності, в своїх Ухвалах залишив проблему поза увагою і не дав відповіді на питання часу. Натомість Ухвали як і раніше переповнені звинуваченнями і зверненнями до всіх гілок влади, марними сподіваннями на владу. Правда, в одній із Ухвал дано Президії УВКР завдання проаналізувати,чому Ухвали всіх попередніх Форумів не виконуються і їх переписують. Хоч,кажуть,серед виступів делегатів Форуму були такі,які гукали не закривати очі на правду. Були виступи делегатів і напередодні Форуму.

Зокрема,Мирослави Роздольської, представника "Нової Української хвилі", яка в статті з промовистою назвою "Пошук правдивого образу України" писала таке:" Розірвати зачароване коло, по якому 20 років ходить наш народ, шукаючи дороги до свого державного самовизначення, можна через оздоровлення колективної свідомості...Та настав час задіяти весь національний потенціал, духовний,інтелектуальний, матеріальний і спрямувати в нове русло українську думку і українську волю...Роль "нації" як "історичного героя" набуває особливої ваги" ("Слово проcвіти",число 30,стор. 13) Як не прикро, з огляду на Ухвали не стали шукати шляхи виходу із кола, не переймалися оздоровленням свідомості,а про "націю", до речі,"безнадійно хвору", ніхто і не згадав.

Володимир Скрипник, представник української діаспори в Казахстані сказав про таке:"У нас,Казахстані, немає розподілу українців за політичними переконаннями, немає розподілу на "Москалів" і "бандер"" ("Слово просвіти" число33 стор.3) У нас же в Україні такий розподіл є навіть серед українців із національно-патріотичних сил, серед націоналістів із запеклою боротьбою навколо надуманих "принципів" на очах всього українства, що заважає обнятися і діяти,керуючись пріоритетом інтересів етнічної нації. Чомусь і на цю пекучу хворобу не звернули увагу делегати Форуму.

Сьогодні багато розмов в Україні про те,що з огляду на відсутність єдності етнічної української нації і неспроможність останньої обрати дійсно українську владу (зокрема,до цього висновку дійде Президія УВКР в аналізі невиконання Ухвал Форумів, якщо не стане закривати очі на правду) на часі становлення позапарламентських форм роботи і самоорганізація українських етнічних громад. На жаль,поки-що справа як це водиться всі 20 років,обмежується балачками. Чому?Ось думка з цього приводу члена Оргкомітету 5ВФУ Олександра Шокала, висловлена перед Форумом:" У само організованість громадського середовища втручається партійний волюнтаризм. Це, по суті,вірус, атавістичний комплекс більшовизму Нереалізовані більшовики-невігласи є скрізь – під різними прапорами, та їхня суть одна – бездарність і нездатність працювати для суспільного добра... Громадські структури повинні очиститися від партійних вождиків. А така координуюча надбудова як УВКР тим паче покликана бути взірцем самоорганізованості і відповідати найвищим вимогам громадської дипломатії" ("Слово просвіти" число 33 стор.4) Не здали на Форумі і про таке.

На жаль, замовчування думок мислячих людей в Україні набуває все більшого поширення. Чи не тому,що,як сказав Іван Вишенський ще в 16 столітті, "мислячому давно немає щастя на Україні! Та й місця теж. Немисліє – ось те,до чого прагнуть нас привчити на рідній,нашій-таки землі!" Як не прикро, до немислія нас привчають не тільки недруги української справи, а і ті, хто нині очолює національно-патріотичні сили. Достатньо згадати замовчування правди А.Погрібного,Л.Костенко,В.Вітковського і багатьох інших,зокрема, навіть Владики Святослава (Шевчука) з його порадою будувати Український світ на противагу "руському міру".

Як не прикро,навіть в промові Євгена Чолія на 5 ВФУ вся увага в поясненні нинішньої кризи зосереджена на звинуваченнях на адресу нинішньої влади,хоч остання лише вміло користується протистоянням між етнічними українцями,відсутністю єдності титульної нації,хворобою останньої і нездатністю до самостійного життя,про що казав ще С.Петлюра, бездіяльністю української еліти по подоланню духовної кризи.Ось де наше лихо!Ось де причини того,що не сталося,як гадалося,причини кризи, насамперед,духовної, над подоланням якої фактично ніхто не працює. Чому? Чи не тому,що закриваємо очі на правду,тішимося самообманом і сіємо невиправданий оптимізм і окозамилювання серед діаспори?!Чи не тому його сповідує і Євген Чолій,висловлюючи впевненість:"Якщо з Божим провидінням український народ подолав надзвичайно страшні випробування 20 століття,він обов'язково подолає і теперішні кризи в Україні". І це при тому,що останнім часом багато було написано в ЗМІ,зокрема,в "Слові просвіти" про те, що кризи 20 століття не подолані і вони дають себе знати на протязі 20 років незалежностіі, привели до стану "безнадійно хворої нації",а Україна опинилася,як стверджують вже і оптимісти,над прірвою.Чому ж ми замовчуємо останнє,визначальне для майбутнього української справи,долі української мови,нації і України?!Складається враження,що провідники світового українства,діаспора не читають ЗМІ в Україні,не володіють знанням дійного стану речей.Чи закривають очі і не беруть вже і до уваги. Невже погоджуються з тими,про кого каже Л.Костенко,і хто мовчки каже про націю "умираючи,умирай"?! Чому?! То ж маємо нарешті визначитися,як діяти надалі,в якому напрямку, обнятися нарешті чи і далі боротися між собою українцям під різними прапорами.

Якщо обнятися,то маємо визнати вірність думок А.Погрібного, Л.Костенко, О.Романчука, В.Захарченка,В.Вітковського,В.Войтенко, Л.Масенко і багатьох інших, які опубліковані,зокрема, в "Слові просвіти" про "епідемічно хвору націю","безнадійно хвору націю","етнічно хворе тіло",самовизначення нації, яке не відбулося і не видно сил,які б працювали над цим, бо нація має ще народитися,для чого треба активно працювати по оздоровленню нації зусиллями самих етнічних українців без марних сподівань на владу,насамперед,через українізацію етнічних українців,національну освіту,розвиток мовної і ЕТНІЧНОЇ самобутності,зводячи у такий саме спосіб Український світ,відкинувши передчасну і шкідливу концепцію української політично нації. В такому разі стають визначеними однозначно національні інтереси,національна ідея як притаманні тільки етнічній нації, зокрема,титульній українській, що гуртує українську більшість суспільства, робить її здатною обрати дійсно українську владу.

Сьогодні, очевидно, першочергове значення буде мати робота в ЗМІ українців-журналістів з формуванням і поширенням суспільної думки про такий напрямок,про пошук шляхів єднання етнічних українців,розмова між українцями,поши рення думки,що за етнічних українців,без їхньої єдності і порозуміння між собою Український світ не збудувати. Зусиллями журналістів-українців,які мають зайняти проукраїнську позицію,в ЗМІ повинна бути постійно присутньою українська ідея,пропагування української ідентичності.

На часі, не менш важливим є об'єднання зусиль депутатів -українців рад всіх рівнів,насамперед,народних депутатів для протистояння спробам прийняти антиукраїнські закони,як приклад для всіх етнічних українців приоритетності інтересів нації над усіма іншими. На часі і об'єднання зусиль освітян-українців задля становлення національної освіти,поділяючи думку Юрія Руденка,док тора педагогічних наук:"Доля сучасної школи залежить не тільки від розпоряджень і наказів згори, а насамперед від совісті,українського патріотизму,рівня наукової підготовки кожного вчителя,кожного педагогічного колективу школи" ("Українське слово"N39,стор.14). Рівнем совісті, українського патріотизму етнічних українців,очевидно,визначається не тільки доля школи і доля освіти, а і доля української справи,справи українського національного духовного відродження в усіх сферах життя і діяльності,де етнічні українці складають більшість і,як не прикро,через 20років незалежності не відчувають себе українцями.

Інший шлях-це те що маємо,що мали 20 років:замовчування дійсного стану нації,дійсної мовної проблеми,поширення української мови серед етнічних українців,статей 10 і особливо 11 Конституції, не сприйняття націоналізму і ролі українського етносу,робота на політичну українську націю, існуюча всі 20 років неукраїнська влада і марні сподівання на неї,виховання влади,існуюча освіта і втрата поколінь етнічних українців,зростаюча русифікація і денаціоналізація,профанація, використання національної ідеї, національних інтересів як декорацій,назви "Україна" як вивіски,що і робить успішно нинішня влада,Янукович,відстоюючи права російськомовних і обіцяючи російську як другу державну,вимоги про що,як не прикро,підтримує значна кількість етнічних українців.

Слава Богу,здається СКУ вже після 5 ВФУ обрав перший напрямок подальшої роботи,напрямок на єдність,на те,щоб обнятися нарешті етнічним українцям,знайти порозуміння. За повідомленням ЗМІ,зокрема,тижневика "Слово Просвіти" число38,стор.5 лідери світового українства на чолі із Стефаном Романів,звертаючись до української громади Луганщини,де були переважно просвітяни, сказали,зокрема,таке:"Нам треба йти до людей, розбудовувати громадський рух,впливати на суспільну свідомість,достукатися своїми аргументами до душ українців,запалювати їхні серця своїм прикладом" Конкретизуючи слова про громадський рух,лідери уточнювали роль і місце в нинішніх подіях на Україні "організованого патріотичного руху ТИТУЛЬНОЇ нації".Судячи з повідомлень ЗМІ, громада із просвітян не відгукнулася на такі заклики,воліючи,очевидно, і далі звинувачувати зовнішніх ворогів і боротися,не усвідомлюючи,що ворог сидить в нас самих, в етнічних українцях,які ніяк не хочуть обнятися і порозумітися між собою. Тому,очевидно,в своїх подальших зустрічах з українськими громадами лідери СКУ дійдуть до висновку, що українські громади мають бути представлені етнічними українцями різних переконань і із різних політичних сил,а не тільки із національно-патріотичних.

. Залучення широкого загалу української етнічної громадськості потрібно ще й тому, що майже немає сподівань і впевненості,що до закликів лідерів СКУ про організований патріотичний рух титульної нації нинішні національно-патріотичні сили (питання,чи є вони взагалі і в якому стані і чи здатні вони очолити рух нації?!!), насамперед,провідники цих сил дослухаються і почнуть діяти, а не закривати очі на правду, використовуючи замовчування болючих питань,як це було свого часу із закликом Анатолія Погрібного "вдарити у дзвони до українців",щоб рятувати українську мову і "епідемічно хвору націю",як це сталося в цьому році, коли почули від Ліни Костенко про "безнадійно хвору націю ", слова,які б мали покликати до дій кожного,кому болить Україна. Чому?! О.Романчук, В.Войтенко і багато інших,шукаючи відповідь, висловили,погодьтеся, слушну думку про те, що нинішні лідери не витримали випробувань часу незалежності, не виправдали довіри українців, швидко були адаптовані Системою, яка примусила їх грати за своїми правилами у політичні ігрища навколо владного корита, йдучи від поразки до поразки, бо кинули напризволяще хвору титульну націю,зосередивши увагу разом з силами вчорашнього дня на створенні ефімерної і неможливої української політичної нації. Концепцію останньої всупереч своїм же ідеологічним засадам,де чорним по білому записано,що ця концепція має на меті відсторонити етнічних українців і етнічну націю від розбудови української національної держави,нині пропагує і ОУН на сторінках газети з промовистою назвою "Українське слово".Кандидат філологічних наук, громадська діячка із Луганська Ірна Магрицька,зокрема, в статті "Примус до "руського міра" ("Слово просвіти" ч.38,с.4), наводячи приклади,як примус чинять етнічні українці із різних партій (одні активно діють, інші – роблять їм зауваження і не протидіють), називає нинішніх політиків під різними прапорами "перефарбованими" і пише:" А наші штатні екс-комуністи та комсомольці-люди розумні. Одні з них поміняли комуністичну ідеологію на "руській мір", а інші – на український націоналізм. Але, якщо вірити Біблії,Христос дуже не любив міняйл і завжди гнав їх із храму". Зрозуміло,що нинішні політичні міняйли нізащо не стануть дбати про організований патріотичний рух титульної нації (одні будуть продовжувати чинити спротив як і сьогодні,інші – скористуються звичним замовчуванням), або заведуть той рух на круги своя,бо нація,прокинувшись і обнявшися, вигонить міняйл із політичного храму,не чекаючи пришестя І.Христа.******

Тому сьогодні багато хто із політиків слушно каже, що порятунок української мови, української титульної нації,дійсної незалежності України лежить в самоорганізації титульної нації,в якій будуть знайдені нові,щирі провідники української справи. Розмов багато, як завжди, а реальних пропозицій і діла немає. Немає, бо не видно, хто б очолив ту самоорганізацію,повернувшись обличчям до титульної нації,хто б був здатний здолати протистояння українців,гризню, започаткувати порозуміння в головному,шануванні національних інтересів етнічної нації,здолати те,про що казав,зокрема, перед 5ВФУ Олександр Шокало. Сказане О.Шокало без сумніву стосується і СКУ.

То ж усвідомимо,що нині тільки СКУ і УВКР, як організації,які опікуються всіма українцями,і які працюють на те,щоб,як казав І.Франко, "ми мусимо навчитися чути себе українцями,українцями без офіціальних кордонів",здатні очолити і провести самоорганізацію української титульної нації,організувати політичний рух титульної нації,зробити впевнені кроки до розбудови Українського світу на противагу "руському міру",рятуючи у такий спосіб не одними словами і закликами українську мову,націю і незалежність України. Будемо сподіватися,що вже під час зустрічі лідерів СКУ.УВКР з українськими етнічними громадами,етнічними українцями,не поділяючи останніх на біло -голубих,червоних,помаранчевих в залежності від прапорів і переконань,гукаючи до діалогу депутатів-українців (в Києві- обов.язково народних депутатів українців із різних фракцій!!!),державних службовців, освітян,вчених,журналістів і представників всіх інших професій,серед яких СКУ і УВКР мають знайти українців-прибічників самоорганізації, організації політичного руху титульної нації,розбудови Українського світу, при широкому висвітленні зустрічей в ЗМІ і залученні до розмови самого широкого загалу українства, буде розпочата щира розмова про наміри СКУ і УВКР стати взірцем самоорганізованості, будуть запропоновані варіанти,слухаючи українців і роблячи висновки, як організувати краще справу порятунку. Саме такі щирі розмови і щирі наміри стануть першими кроками до самоорганізації,до звільнення українців від байдужості,зневіри і приреченості до вічного протистояння, до пошуку нових провідників української справи і очищення політичного храму від нинішніх міняйл,які самі зрозуміють,що їм не вдасться і далі замовчувати правду і що вони за віком (70,80 років?!) і за переконаннями не здатні до справи часу, яку декларують СКУ І УВКР, та зроблять висновки для себе, чим займатися надалі і де вони дадуть користь українській справі.

Очевидно,щоб стати взірцем само організованості і СКУ, і УВКР мають опиратися на роботу комісій із числа волонтерів-українців у всіх сферах діяльності: законодавча,виконавча,судова влада, журналісти,освітяни,вчені, викладачі ВНЗів, письменники, юристи, учні старших класів,студенти, спорт і т.п. Кожна із цих комісій, спільних для СКУ і УВКР, має працювати не на вирішення фахових питань тієї чи іншої діяльності, а на єдність дій українців в тій чи іншій сфері,на ствердження пріоритетності національних інтересів,порозуміння між українцями в останньому, встановлення відчуття кожного себе українцем,учасником загального руху нації, в який вливалася б діяльність кожного в тій чи іншій сфері діяльності:депутати-протистояння намірам законодавчо протягнути антиукраїнські закони і сприяння через закони реалізації конституційних прав на розвиток самобутності,журналісти- залучення широкого загалу до проблем нації і руху титульної нації,освітяни- становлення національної освіти і т.п. Спільною роботою для всіх комісій має стати поширення української мови серед етнічних українців в тій чи іншій сфері, широке використання мови в повсякденному житті,зокрема, з використанням громадянської акції "Калинова гілка",посилюючи всіляко її дію. Роботу комісій на місцях,в усіх областях,містах,селищах мають проводити волонтери,посли СКУ і УВКР,визначені комісіями через активну участь в її роботі. Об'єднувати роботу комісій мають збори українських громад на місцях і Всеукраїнські збори в Києві. Було б добре провести перші такі збори до 1грудня ц.р. і Всеукраїнські збори 1 грудня,до 20 річниці проведення референдуму 1991 року,до дня,коли народ визначив долю незалежності. І ще краще було б,якби занести у Верховну Раду законопроект про перенесення свята ДЕНЬ НЕЗАЛЕЖНОСТІ із 24 серпня,коли рішення було прийняте 346 депутатами,що не мало ніяких правових наслідків,на 1 грудня,коли вирішальне і вагоме слово сказав народ. Навіть обговорення цього питання в ЗМІ і Верховній раді свідчило б, що українство згадало про націю і що треба про націю пам'ятати, шанувати і дбати,а не дбати лише про імідж свій і партій. Для висвітлення роботи по організації політичного руху титульної нації,очевидно,під гаслом Т.Шевченка "обнімітеся,брати мої..." добре було б видавати спільну для СКУ і УВКР газету з умовною назвою "СЛОВО ТАРАСА", мати радіо.

Саме про ці організаційні питання маємо говорити вже зараз на зустрічах,щоб привернути увагу широкого загалу,почути слушні пропозиції. Згадати маємо і про перші кроки руху,які стануть іспитом для всіх нас,чи спроможні ми від слів перейти до діла,а також про першочергові питання,проблеми руху. Такі питання проблемні і перші кроки подає саме життя,зокрема.

Сьогодні багато хто сходиться на тому,що самовизначення української титульної нації не відбулося і не видно сил,які б працювали над цим. Якщо так,то маємо переписати відповідні положення Конституції України,відкинути концепцію української політичної нації,яка є не що іншим як спроба відвернути увагу від проблем титульної нації,а,за словами І.Франка, "все,що є за рамками нації,се або фарисейство людей...,або хворобливий сентименталізм фантастів".Невтішні наслідки 20 років незалежності України підтверджують, що маємо і фарисеїв і фантастів,які спільно працюють на політичну націю,коли немає консолідованої титульної. На жаль, не до оцінюємо загрозу для титульної нації від лукавого і антиконституційного (суперечить статті11 про розвиток самобутності,зокрема) гасла "захисту прав російськомовних", яке потребує спротиву як лукава політика,а не передвиборні маневри. Напередодні з,їзду освітян набирає особливого значення питання становлення національної освіти і формування особистості молодого покоління українців, щоб не втрачати його і надалі. І нарешті питання поширення української мови серед етнічних українців,українізація не України,а українців етнічних,щоб відійти від відомих"немає значення","Умію,та не хочу",пам'ятаючи, що без мови немає нації,і роблячи все,щоб мова українська мала гідну пошану серед носіїв мови,серед етнічних українців,щоб серед останніх вона знайшла достойний захист від любих посягань. На часі і питання,яке попало в Ухвали 5 ВФУ: надання громадянам України із закордонної діаспори права бути обраним у ВРУ і місцеві ради через внесення змін до виборчого законодавства,що можливе при єдності дій нардепів -українців із різних фракцій.

Кроками,які мають стати перевіркою наших намірів і дій по становленню порозуміння між українцями,очевидно,мають бути такі: проект закону Колесніченка і Ківалова про регіональні мови,З.їзд працівників освіти, висвітлення вЗМІ означених питань і проблем організації політичного руху,збори українських громад і Всеукраїнські збори 1 грудня ц.р.,святкування 20-тих роковин референдуму як народного Дня Незалежності.

Такі дії СКУ І УВКР приведуть до того,що вони будуть розмовляти із владою не лише через листи і звернення до офіційних установ, а й через своїх послів,етнічних українців у владі, які будуть відчувати себе українцями,а не тільки держслужбовцями.

Можливі,зрозуміло,і інші пропозиції по роботі СКУ і УВКР над організацією руху титульної нації,по постановці проблемних питань і визначенню кроків першочергових,але головне,щоб не замовчувати все це,чути і обговорювати широким загалом вже під час зустрічей. Сам факт,що СКУ почав таку розмову (без сумніву,буде підтримка з боку УВКР,делегатів 5 ВФУ), говорить про те, що згадали ще одні слова І.Франка"Горе нашій нації, коли велика доба застане нас малими і неприготовленими ". Велика доба,незалежність України застала нас такими, але провідники незалежності, закриваючи очі на горе нації, кинули титульну націю напризволяще,хоч свідчень горя і біди була достатньо. Зокрема,навіть Л.Кучма в книзі "Україна – не Росія",згадуючи про результати перепису населення 1989 року,називає їх передднем капітуляції української справи,справи незалежності. Через 20 років,пройшовши цей шлях з ознаками капітуляції,горя і біди титульної нації, на чому спекулювали недруги, а "друзі" те замовчували, Україна опинилася,з чим згодні, багато хто,над прірвою. Слава Богу, хоч через 20 років СКУ і лідери світового українства нарешті сказали про те горе і біду титульної нації, гукають українців незалежно від прапорів схаменутися,прокинутися,організувати політичний рух титульної нації, дійти до кожного українця і переконати в щирості. Будемо сподіватися,що таке вдасться зробити і ми від слів перейдемо до діла,допомагаючи СКУ і УВКР в їхній само організованості і проведенню самоорганізації української титульної нації,нарешті обнімимося,забувши протистояння і боротьбу між собою. То ж побажаємо успіхів всім нам,побратими-українці,у такій нагальній справі!

Леонід Пінчук,шанувальник і дописувач А.Погрібного,член ініціативної групи громадянської акції "Калинова гілка"










© 2007 - 2012, Народная правда
© 2007, УРА-Интернет – дизайн и программирование

Перепечатка материалов разрешена только со ссылкой на "Народную правду" и указанием автора. Использование фотоматериалов раздела "Фото" — только по согласованию с автором.
"Народная правда" не несет ответственности за содержание материалов, опубликованых авторами.

Техническая поддержка: techsupport@pravda.com.ua