Поиск по сайту:
Найти



Народные блоги

Добавить ленту статей сайта в свой iGoogle
Последние публикации

Чому Україна так несміло йде до ЄС...

Ігор Бурдяк | 9.01.2011 08:53

4
Рейтинг
4


Голосов "за"
6

Голосов "против"
2

Кажуть, що президент Янукович не привітав з Різдвом Христовим грекокатоликів. Дехто каже, що правильно зробив. Бо грекокатолики занадто гучно святкували 102-гу річницю з дня народження Степана Бандери.

Ніби-то особливо непокоїть православну громадськість те, що активну участь в святкуванні взяв львівський архиєпископ УГКЦ Ігор Возняк.

" В енциклопедичному словнику "Історія України" (2008), мабуть, найкраще означено його постать – символ нації. На афішах у нашому Львові читаємо, що С. Бандера – скарб нації" – такі слова, мовляв, дисонують з іншими, висловленими Владикою Ігорем в день уродин Степана Бандери: "... вартує прислухатися до слів святого апостола Павла, котрий стверджує: "Не дозволь, щоб зло тебе перемогло, але перемагай зло добром" (Рм 12,21) ". Бо, мовляв, С. Бандера старався перемагати терором, який за ніяких обставин добром назвати не можна. І що нині він перешкоджає Україні реалізувати європейський вибір, найзавзятішими адептами якого є саме грекокатолики.

Не думаю, що в Януковича був якийсь злий намір щодо грекокатоликів. Просто до його колекції історико-географічно-лінгвістичних ляпів додався ще один. І до цього ми уже звикаємо.

А ось що стосується українського націоналізму і європейського вибору – то це питання, яке варте обговорення. Як на мене, питання штучне, нав"язане українофобами, яскравим представником яких є голова "русскоязьічной Украиньі" Колєсниченко. Знаючи, що для українського патріота дуже важливим чинником є інтеграція країни в ЄС, і тут їхні прагнення співпадають з національно індиферентними чи навіть вороже щодо українських цінностей налаштованими лібералами, вони хочуть використати цей фактор в своїх шовіністичних інтересах. На жаль, їм підспівують тут такі "інтелектуали"-галичани, як Василь Рисевич. Що можна з цього приводу сказати?

Подивімося на Естонію, Латвію, Литву...

1 травня 2004 року вони стали членами Євросоюзу. Кілька років перед тим – членами НАТО. А їхніх "лісових братів" справді можна було звинувачувати в колабораціонізмі. Бо конфліктів у них з німцями в період другої світової не було ніяких. Навпаки, тісна співпраця в боротьбі з спільним ворогом. Хоча остаточні цілі були різні. Прибалтійці націонал-соціалістами не були.

Але те, щоб заради якихось меркантильних інтересів відмовлятися від своїх національних героїв – так питання у них ніколи не стояло і стояти не могло в принципі.

Україна не Росія. Це добре. Але і не Литва. На жаль.

Комментарии









© 2007 - 2012, Народная правда
© 2007, УРА-Интернет – дизайн и программирование

Перепечатка материалов разрешена только со ссылкой на "Народную правду" и указанием автора. Использование фотоматериалов раздела "Фото" — только по согласованию с автором.
"Народная правда" не несет ответственности за содержание материалов, опубликованых авторами.

Техническая поддержка: techsupport@pravda.com.ua