Поиск по сайту:
Найти



Народные блоги

Добавить ленту статей сайта в свой iGoogle
Последние публикации

Чи потрібен нам "русский мир"?

Ігор Бурдяк | 19.07.2010 10:51

3
Рейтинг
3


Голосов "за"
7

Голосов "против"
4

В березні місяці на своєму останньому засіданні синоду УПЦ МП попросив Президента України Віктора Януковича повернути йому Софійський собор у Києві. "Свята Софія – це кафедральний собор Київських митрополитів, проте зараз у нас немає можливості там молитися", – відзначив тоді прес-секретар Митрополита Владимира протоєрей Георгій Коваленко.

Хто б сумнівався, що московському патріархату Софійський собор потрібен тільки для того, щоб молитися. І більше ні для чого...

А для чого ще? Для фундаменту. Фундаменту "Русского міру". Справа в тому, що Софія далеко не звичайний собор. Софія – це символ могутності української князівської держави. Це один з найдавніших храмів України-Русі, побудований в XI столітті святим Володимиром. Храм, який впродовж століть відігравав роль головного храму країни. Тут коронували князів, тут приймали найшановніших послів, і укладали найважливіші державні договори. Це символ української сили та могутності. Отримавши Софію в свої лапи, московська церква, а, значить, і московська держава отримає повну легалізацію своїх претензій на Україну, а також підтвердження своїх маразматичних теорій про "спільну колиску", "третій Рим", і, звісно, "Русскій мір".

Навіть Президент Кучма, хоч який він був далекий від релігії, розумів цю справу і не дозволив навіть вести дискусію про те, щоб передавати собор у користування будь-якій з конфесій. Софія не тільки релігійний символ. Це символ української держави як такої. Окрім того, це ще й безцінний культурний і національний пам'ятник, який не можна ані на хвилину залишати без відповідного догляду та опіки. Реагуючи на прохання УПЦ МП, директор національного заповідника "Софія Київська" Неля Куковальська сказала, що прохання Церкви не може бути виконане. "Повертати Церкві Софію і подібні до неї цінності не можна. Вона належить всьому світу, оскільки це унікальний культурний пам'ятник, що втратив в очах суспільства своє первинне значення". Церква не зможе підтримувати Софію в належному стані. Зараз, за її словами, у музеї-заповіднику працюють "наукові інститути і величезна кількість фахівців з реставрації та експлуатації пам'яток".

За даними одного з видань, на ім'я Президента та прем'єр-міністра за підписом митрополита УПЦ МП Владимира вже направлені листи такого змісту: "900 лет из своей тысячелетней истории (1000 лет со дня основания будет отмечаться в следующем году) собор был молитвенным домом. Кроме того, в конце июля Киев должен посетить патриарх Кирилл. Просим вернуть обитель верующим и разрешить проводить ежедневные (!) службы."

Особливо цінне у цьому проханні слово "вєрнуть". Так начебто УПЦ МП мала якийсь стосунок до будівництва Софії, і коли-небудь в ній правила служби. Якщо користуватися терміном "вернуть", то більше прав на Собор мають якраз інші релігійні конфесії. Наприклад, УАПЦ яка правила у ньому в часи революції минулого століття аж до своєї ліквідації в 30-ті роки, чи УГКЦ, яка правила тут в сімнадцятому столітті. А от УАПЦ МП якраз тут ніколи не стояло. Бо, по-перше, її на той час не існувало, а, по-друге навіть її спорідненість з РПЦ теперішнього пошиву не дає жодного права претендувати на Софійський собор. Адже не секрет, що теперішня російська церква немає ніякого стосунку до дореволюційної російської церкви, знищеної більшовиками разом з її патріархом Тихоном. Теперішня російська церква була створена з наказу Сталіна і зусиллями НКВД в часи війни, а тому не може вважатись спадкоємницею старої церкви.

Окрім того, є інший делікатний нюанс. Згідно з багатьма опитуваннями, половина православних українців, визнає себе вірними УПЦ-КП, яка посідає тим самим перше місце серед українських церков за чисельністю віруючих. Те, що в УПЦ МП більше зареєстрованих громад і більше приходів, ще ні про що не говорить. Більшість з них існують досить формально, де на Служби ходить троє калік, і то тільки тому, що їх потім нагодують безкоштовним обідом. Я особисто бачив це в одній з Чернігівських церков.

Звісно, УПЦ КП відразу висловило свій протест проти прохання УПЦ МП, і заявила що також претендує на проведення відправ, і може погодитись, щоб вони відбувались почергово. Втім, знаючи, як це буває на практиці, можна припустити, що насправді кіна не буде. По-перше, МП ніколи не погодиться на те, щоб молитись з "розкольником", як вони називають Патріарха Філарета, а, по-друге, їм храм не потрібен ні для яких служб. Храм потрібен для Кіріла і "Русского міру", і присутність у ньому Філарета така ж не бажана, як і його існування взагалі.

Як поступить в цій ситуації українська влада, важко спрогнозувати. З одного боку, все здається ясно, і, зважаючи на статус УПЦ МП як офіційної президентської церкви, і любов Януковича до Кирила, доля Софії вирішена. З іншого боку, не все так просто. Передача собору надто пікантний момент, ще не відомо, як його сприйме суспільство. В Україні досить складна міжконфесійна та міжнаціональна ситуація. І те, що українці можуть проковтнути багато, ще зовсім не означає, що вони проковтнуть і це. Помаранчева революція також починалась з банальної дурниці – фальсифікації виборів. І це при тому, що вибори фальсифікували, фальсифікують, і будуть фальсифікувати. Так і тут. Суспільство дуже боляче сприймає такі речі, а тому Януковичу є над чим подумати. Існує також щит ЮНЕСКО. Навряд чи та організація позитивно сприйме такі новини. Вплинути може вона особливо й не вплине, але смороду Януковичу влаштує достатньо.

Зважаючи на те, що Кіріл вже з 20 липня з'явиться в Україні, часу на обдумування залишилось мало. Яким буде рішення, ми вже дуже скоро дізнаємось. Нині "Русскій мір" тільки нахабно стукає в наші двері, і, зневажливо вимагає їх відчинити. Завтра ж він може залізти в нашу хату своїми брудними валянками, і взявши нас за шкірку, викинути геть як це бувало вже не раз.

Все залежить не тільки від української влади. Навіть зовсім не від неї. Все залежить від нас з вами. Передача найбільшої святині України зайдам і довголітнім окупантам буде не лише плювком в лице всьому українському народу, "мертвим живим і ненародженим", а найсильніша духовна наша поразка. Допустити її ми просто не маємо права. Цього не простить ні Бог, ні наші предки, ні наші нащадки...

Весь матеріал див. тут

"Это голос, восхваляющий и исповедующий Путинскую криминальную систему, а не распятого Христа", – заявил 29 июля в своем блоге первоиерарх РПЦЗ (А) Митрополит Восточно-Американский и Нью-Йоркский Агафангел (Пашковский), комментируя выступление Патриарха Кирилла (Гундяева), прозвучавшее в прямом эфире телекомпании "Интер" накануне, сообщает корреспондент "Портала-Credo.Ru".

По признанию Митрополита Агафангела, постоянно проживающего в Одессе, его поразили слова Кирилла, услышав которые он вспомнил утверждение о. Андрея Кураева, что в РПЦ МП немало "атеистов в рясах". "То, как говорит Предстоятель МП, – пишет первоиерарх РПЦЗ (А), – в сущности расходится с тем, что я привык слышать от наших отцов Предстоятелей. Те говорили от сердца, а этот говорит от холодного разума. Это страшно".

При этом глава РПЦЗ (А) оговаривается: "Я не хочу оскорбить ни Патриарха Кирилла, ни других верующих МП. Меня сильно смутило то, почему он желает быть именно политическим деятелем, зачем это ему? Разве проповедовать только Христа – это мало?"

Так охарактеризував останній "пастирський" візит Кирила Митрополит Агафангел, предстоятель РПЦЗ.

Довідка:

Росі́йська правосла́вна це́рква закордо́ном або скорочено: РПЦЗ (всупереч граматиці російської і української мов спільне написання "закордоном" є офіційним) – Церква, яка тривалий час була з неврегульованим канонічним статусом, і є спадкоємницею тієї частини Російської Православної церкви, що після більшовицького заколоту 1917 року вийшла в еміграцію разом з мільйонами громадян вже неіснуючої імперії.

У листопаді-грудні 1921 року було проведено Перший Закордонний ("Карловацький") Собор РПЦЗ. На ньому Предстоятелем церкви обрано колишнього митрополита Київського та Галицького Антонія (Храповицького). За місцем першого собору в містечку Сремські Карловци в Сербії священиків і мирян спершу названо "карловчанами".

З 1927 року усі контакти РПЦЗ із Російською православною церквою були припинені після відомої "Декларації митрополита Сергія (Страгородського) ", в якій заступник "Патриаршего Местоблюстителя РПЦ" закликав усіх православних Радянського Союзу бути лояльними до сталінського режиму.

На території колишнього Союзу церква мала дві єпархії -Одеська єпархія в Україні та в Сибіру.

25 жовтня 2005 року на зборах духовенства і мирян Одеської єпархії РПЦЗ одним із чотирьох делегатів на IV Всезакордонний собор РПЦЗ був обраний громадянин США, Надзвичайний і Повноважний Посол США в Україні Джон Гербст.

У травні 2006 року в Сан-Франциско проходив IV Всезакордонний собор Російської православної церкви за кордоном. У 2007 році увійшла до складу Російської Православної Церкви як самоврядна Церква.

Частина єпископату та вірних РПЦЗ виступила проти приєднання до РПЦ та утворила Синод РПЦЗ. Зараз до РПЦЗ, яка не стала частиною РПЦ та зберігла самостійність входить Північноамериканський адміністративний округ, Західно-європейська єпархія, Південноамериканська епархія, Австралійсько-Новозеланська єпархія, Одеська єпархія, Болградська епархія (частина Одеської обл. та Молдова) а також, Воронежська, Московська, Сибірська та інші єпархії на території РФ. Предстоятелем Синоду РПЦЗ є митрополит Нью-Йоркський та Східно-Американський, архієпископ Таврійський та Одеський, тимчасово керуючий Південно-Американською єпархією Председатель Архієрейського Собору та Синоду РПЦЗ Агафангел (Пашковський).

На території України знаходиться Одеська та Запорізька єпархії Російської Православної Церкви Закордонної з центром в місті Одеса, а також Болградська і Білгород-Дністровська з центром в Болграді. Керуючим єпископом Одеської і Запорізької єпархій є митрополит Агафангел (Пашковський). Єпархії включають в себе громади на території України, Білорусі та Молдови. На території України знаходиться 28 парафій. Діє заочна Свято Кириломефодіївська семінарія та монастир в честь свт. Іоана Максимовича в Одеській області. Болградською єпархією керує єпископ Георгій (Кравченко).

Комментарии









© 2007 - 2012, Народная правда
© 2007, УРА-Интернет – дизайн и программирование

Перепечатка материалов разрешена только со ссылкой на "Народную правду" и указанием автора. Использование фотоматериалов раздела "Фото" — только по согласованию с автором.
"Народная правда" не несет ответственности за содержание материалов, опубликованых авторами.

Техническая поддержка: techsupport@pravda.com.ua