Поиск по сайту:
Найти



Народные блоги

Добавить ленту статей сайта в свой iGoogle
Последние публикации
Національний герой   Мунтазер аз-Зейді   Олег Дубина

Запах вічності

Правнук | 30.01.2009 15:05

4
Рейтинг
4


Голосов "за"
9

Голосов "против"
5

Він міг би стати національним героєм...

Він став національним героєм...

Не довбав при цьому під землею горючу спресовану органіку, видаючи на-гора десятки денних норм... Не плюндрував плугом неозору цілину степу... Не закривав своїм тілом амбразуру ворожого дзоту... Не виносив з палаючого тіла знесилених чадним газом дітей, яким загрожувала смерть в результаті чийогось злочинного недогляду чи нехлюйства...

Він став національним героєм, просто роззувшись під час прес-конференції і пожбуривши те, що зняв з ноги, в сторону людини, яка за тисячі миль, в державі, яка нахабно окупувала його землю, займала найвищу керівну посаду...

За великим рахунком – здійснив акт простого примітивного хуліганства... Вартого, щонайбільше, побіжної згадки під час буденної розмови за кухлем пива в якійсь забігайлівці...

А він став національним героєм...

Не впевнений, що він ризикував при цьому життям... Попри остаточно доконаний факт, що в того згаданого посадовця була під рукою озброєна охорона... Тож життя він, мабуть, не ризикував втратити...

Хоча щось він таки втратить від свого експресивного, майже а-ля Хрущов, вчинку... Безумовно, він втратить посаду журналіста якогось там засобу ЗМІ... Скоріше всього, його позбавлять на деякий час свободи... Орієнтовно від п'яти до п'ятнадцяти років... Мабуть, їх йому таки дадуть... Іменем народу, чиїм національним героєм він вже став...

Бо не завжди дрібне хуліганство є хуліганством...

Іноді хуліганство – це не малопомітна в стрічці щоденних новин дрібниця... Не варта уваги тому, що ніхто в результаті не постраждав фізично... То пусте...

Іноді хуліганство – це образа представника іноземної держави дією... І тоді можна не помітити те, що лежить на поверхні перед очима – але не можна те, що сховане в листі... Хагакуре – як сказали б японці...

Тож він нічого не виграв від свого вчинку... Матеріально... Отримав натомість тільки те, що не втиснеш ні в які гроші... Отримав на віки шану від свого народу... Шану від тих, хто його ім'ям називатиме своїх дітей... З теплою згадкою про його вчинок...

Звичайно, в тій його країні теж є люди, які скажуть, що Штати були праві в своїй агресії, а його вчинок просто безглуздий... Таких патріотів чужих держав вистачає скрізь... Тим більше в часи безмежного космополітизму і тотальної глобалізації...

Тож таких патріотів є досить і скрізь... Хоч насправді, звичайно, вони не патріоти тих інших держав – були б патріотами, то в тих би державах і жили... Насправді вони патріоти свого шлунку і своєї кишені... Подоба людей...

Тож я з ними погоджуюсь і не заперечую: його вчинок безглуздий... Так, безглуздий... Але Вічність глянула йому в очі і, угледівши там блиск відваги, простягла йому свою руку...

Він теж міг би стати національним героєм...

Не опускаючись в шахту, не чіпляючись загрубілими пальцями за кермо трактора і не претендуючи на місце в пришелепкуватій книзі рекордів якогось Гінеса по кількості породжених і вихованих дітей... Не потіючи від надмірної фізичної праці і не женучись за бандою озброєних злочинців, які щойно успішно пограбували банк... Навіть не роззуваючись і не жбурляючи всюдибіч своє взуття...

Він міг би стати національним героєм, просто відмовившись поставити свій підпис під кабальним для України документом... Який дехто видає за супердосягнення, а дехто відмовляється оскаржувати, хоч одночасно вшановує героїв Крут...

Міг би... Але вже не стане... Бо замість цього став пацієнтом лікарні... Де, мабуть, лікують... Тобто, приводять в стан працездатності... Начебто, для того, щоб поставити (чи не поставити) підпис, потрібна якась особлива працездатність...

Тож він міг би стати національним героєм... Ризикуючи – ні, не життям! – а щонайбільше посадою... Твердо знаючи, що його гарантовано не кинули б за грати і не вбили б... Хоча, мабуть, відправили б на пенсію... Без особливих грамот, медалей та іншого залізяччя на груди... Формально опустивши до рівня рядового і вже без права оскарження... Такого непослуху ті, що в скотарстві звуться елітою, не потерпіли б...

Тож формально він втратив би відчуття комфорту в спілкуванні з тими, хто державою робить вигляд, що керує... А фактично його ім'ям називали б тисячі новонароджених малюків чоловічої статі... Бо з народної пам'яті не витреш... Вона, ця пам'ять, на папір вноситься лише для порядку...

Тож він теж міг би стати національним героєм... Глянути в очі Вічності і зрозуміти: його поважають... Міг би – та вже не стане...

Вічність пройшла повз і не помітила його простягнутої, як прохання милостині, руки... Вічність зневажає тих, хто,будучи (поки-що) тілесно здоровим, слабкий духом... І його може втішити лише те, що й тим, хто йому віддав розпорядження той документ підписати, вона теж руки не подасть...

Мабуть, він спокійно доживе до старості... Мабуть, буде ситий сам і будуть ситі його нащадки... Мабуть, він буде згадувати той день і намагатися втопити спогади про нього в якихось справах... Чи, можливо, в імпортованих супер-пупер-напоях... Мабуть, буде...

Але вже не буде народним Героєм... Хоча треба було для цього дуже мало – просто про той народ вчасно згадати... Він не згадав... І тому тільки міг би...

Тож він міг би стати національним і народним героєм... Можливо, – і майже напевно – не всієї нації... Можливо, лише її частини... Але все-одно він міг би стати національним героєм... Міг би... Не став...

Мабуть, не було йому кого за приклад взяти...

Комментарии









© 2007 - 2012, Народная правда
© 2007, УРА-Интернет – дизайн и программирование

Перепечатка материалов разрешена только со ссылкой на "Народную правду" и указанием автора. Использование фотоматериалов раздела "Фото" — только по согласованию с автором.
"Народная правда" не несет ответственности за содержание материалов, опубликованых авторами.

Техническая поддержка: techsupport@pravda.com.ua