Поиск по сайту:
Найти



Народные блоги

Добавить ленту статей сайта в свой iGoogle
Последние публикации

ЛЮДИНА-СИМВОЛ: 100 РОКІВ З ДНЯ НАРОДЖЕННЯ СТЕПАНА БАНДЕРИ

Максим 'Вихор' | 31.12.2008 13:48

12
Рейтинг
12


Голосов "за"
17

Голосов "против"
5

1 січня 2009 року виповнюється 100 років з Дня народження Провідника Організації Українських Націоналістів Степана Бандери – однієї з найяскравіших постатей української історії ХХ століття.

Всі ми неодноразово чули слово "бандерівець". Хтось вимовляє його з пошаною, хтось вимовляє, ніби плює: "бендеравец!". Всім нам вже набридли нескінченні і беззмістовні лайки-суперечки навколо питання про визнання Степана Бандери і бандерівського руху. І це не дивно, бо суперечки з історичних питань сьогодні інспіруються політиками – виключно з метою самопіару. Все, що попадає в руки нинішніх "народних обранців", дуже швидко брудниться і починає викликати відразу з чисто санітарно-гігієнічної точки зору. Якщо ми дійсно хочемо в чомусь розібратися, слід думати своєю головоюізвертати увагу на реальні історичні факти.



ЖИТТЯ, ВІДДАНЕ УКРАЇНІ


"Я народився 1 січня 1909 року в селі Угринів Старий, повіт Калуш у Галичині, яка в той час належала до австро-угорської монархії" – такими словами починається автобіографія Степана Бандери. Батько Бандери був священником і добре дбав про освіту сина: відучившись у Стрийській гімназії, Степан Бандера плануавав виїхати у Чехо-Словаччину для навчання в Українській Господарській Академії у Подебрадах. Але польська влада відмовила йому – "під поляками" український патріотизм, яким вирізнявся Бандера, тільки ускладнював життя.

Дитинство Бандери було важким – Галичина потерпала від воєн та польских репресій. "Під час першої світової війни я пережив дитиною-юнаком чотирикратне пересування воєнних фронтів через рідне село в 1914-15 і 1917 рр., а в 1917 р. важкі двотижневі бої. Через Угринів переходив австрійсько-російський фронт, і наш дім був частинно знищений гарматними стрільнами" – згадував Бандера в автобіографії.

Коли на початку 1929 р. було створено ОУН – Організацію Українських Націоналістів – Бандера одразу вступив в організацію. Виявивши непересічні організаторські та лідерські здібності, в 1932 р. Бандера став заступником Крайового Провідника і референтом пропаганди на Західно-Українських землях. А вже в червні 1933 р. на берлінській конференції ОУН Бандеру обрали Крайовим Провідником ОУН.

Бандера ніколи не був "кабінетним лідером" і брав активну участь в практичній діяльності ОУН. Так, в 1933 р. Бандера особисто спланував і провів шкільну акцію, спрямовану проти полонізації українських шкіл. В 1934 р. він підготував замах на міністра закордонних справ Польщі Пєрацького – одного з найзапекліших україноненависників.

Активна діяльність ОУН дуже сильно налякала польську адміністрацію. Тому в червні 1934 р. польська влада заарештувала Бандеру – його було засуджено до смертної кари, але потім вирок змінили на довічне ув'язнення. З польської тюрми "Святий Хрест" Бандеру визволила... війна. Після розвалу Польської держави у 1939 році він вийшов на волю і одразу включився у боротьбу за Україну.

На той час в ОУН сформувалося дві течії: одні були налаштовані на співпрацю з німцями, а інші виступали за боротьбу як зі Сталіним, так і з Гітлером – за Незалежну Українську Державу. Пронімецьки налаштовану фракцію очолив Андрій Мельник, а прибічників боротьби на два фронти – проти Сталіна і Гітлера- очолив Степан Бандера. В фіналі це призвело до розколу ОУН на ОУН (М) і ОУН (Б) – "мельниківців" та "бандерівців".

30 червня 1941 р. ОУН (Б) проголосила у Львові Акт відновлення Української Держави. Німецька оккупаційна адміністрація одразу заарештувала Бандеру і ще кілька його соратників і поставила ультиматум: або ви скасовуєте Акт відновлення Української Держави, або ви загинете. Бандера і його соратники вибрали останнє. Їх відправили до концтабору Закзегаузен. Щоби морально зламати Бандеру, нацисти схопили і убили в Освенцимі двох його рідних братів...

З німецького концтабору Бандера врятувався після його захопення військами союзників. Але над ним нависла інша загроза – з боку радянських спецслужб. Бандері довелося жити в імміграції. Там його було обрано Головою проводу Закордонних Частин ОУН. Німцям не вдалося зламати дух Бандери: навіть в імміграції він продовжував активну діяльність: намагався досягти консолідації всіх націоналістичних сил за кордоном, налагоджував зв'язки з націоналістичним підпіллям в Україні, допомагав розбудовувати нелегальну мережу ОУН. Продуктивна діяльність Бандери сильно непокоїла радянське керівництво – радянські спецслужби буквально полювали за ним. В 1959 р. у Мюнхені агент КДБ Сташинський убив Бандеру...

Ім'я Степана Бандери на завжди увійшло в історію українського визвольного руху. Талановитий організатор і принциповий лідер, він явив собою живий приклад, як слід боротися і як слід жити. В той час, коли одні хотіли іти "під Сталіна", а другі марили рівноправним союзом з Гітлером, Степан Бандера проголосив війну обом диктаторам – війну за Українську Соборну Самостійну Державу.

ЗА ВИЗНАННЯ СТЕПАНА БАНДЕРИ!

Визначення пантеону національних героїв – внутрішня справа будь-якої нації. Природньо, що одні і ті ж особистості, події, явища часто набувають протилежних оцінок з боку різних націй. Наприклад, конкістадори є національними героями для іспанців, але для південноамериканських індіанців вони є загарбниками. Прикладів можна навести безліч. В середовищі європейських націй вже давно існує дистанція взаємоповаги. Вона полягає в тому, що за іншими народами визнається право на незалежну оцінку історичних подій. В той же час, розвинені нації визнають за собою право на власний погляд на історію.

Ми, українці, маємо визнавати право на власну оцінку бандерівського руху за всіми народами світу: росіянами, поляками, білорусами і т.д... В той же час, ми повинні усвідомлювати і своєправо на власну оцінкунашої історії. Це не тільки наше право, а і наш національний обов'язок – обов'язок перед самими собою.

Втім, оцінка Бандери є неоднозначною і всередині української нації. Для одних Бандера – герой, для інших "фашистський поплічник"... Чому так різняться оцінки однієї особи?

Відповідь проста. Відомо, що дискусії навколо найгостріших питань активізуються у передвибочий період. У вищіх ешелонах влади постійно точиться боротьба між трьома політико-економічними кланами: київським, донецьким і дніпропетровським. Для структурування електорального поля і мобілізації виборців ці клани використовують різні прийоми маніпуляції масовою свідомістю. Апеляція до "історичної пам'яті" є одним із таких прийомів. Діяння минулих поколінь раз по раз стають розмінною монетою в політичних торгах.

Так само стало і з ім'ям Бандери. Ті, хто хочуть посварити Схід і Захід України ("розділяй і владарюй!") роздмухують в суспільстві ненависть до бандерівського руху, не даючи людям дізнатися, як воно було насправді. Згадаймо, з яким скандалом відкривалася в Луганську виставка про УПА: блокування, істерика в ЗМІ, гучні заяви місцевих політиків... Нащо стільки галасу навколо виставки? Бо там представлено архівні документи, які розповідають, ким були і за що боролися бандерівці. Це не вигідно тим, хто робить політичний капітал, говорячи людям неправду – якщо мешканці Луганська знатимуть, як воно було насправді, вони перестануть вірити байкам про "нацизм УПА" і "фашиста Бандеру". Люди знатимуть, що бандерівський рух мав на меті створення Української Соборної Самостійної Державиі українці під проводом Бандери воювали саме за незалежну Україну – а не за радянську республікучи німецький протекторат.

Сьогодні перед українською нацією – перед кожним з нас – стоїть питання: чи буде створено дійсно самостійну і соборну Українську Державу, чи українці так і залишаться другорядною нацією – вассалом Москви, Брюсселя чи Вашінгтона. Таке саме питання стояло і перед бандерівцями. І за ними не було держави "Україна", яка вже є у нас з вами. Вони почали свою боротьбу з нуля, спираючись тільки на власні сили, бо ні Гітлеру, ні Сталіну, ні "сюзникам" не була потрібна українська держава. Але вони все одно стали до боротьби – боротьби за наше з вами майбутнє. 50 років Бандери з нами нема, але боротьба за Україну продовжується. І вести її – нам.

Прес-служба Луганської обласної організації ВО "Свобода"

Комментарии
ТО НАШ дім, НАША країна, а Ваша, шановна хатинка, - шпиталь ім. Кащенка.
Чи там вже галаперидол увесь скінчився?









© 2007 - 2012, Народная правда
© 2007, УРА-Интернет – дизайн и программирование

Перепечатка материалов разрешена только со ссылкой на "Народную правду" и указанием автора. Использование фотоматериалов раздела "Фото" — только по согласованию с автором.
"Народная правда" не несет ответственности за содержание материалов, опубликованых авторами.

Техническая поддержка: techsupport@pravda.com.ua