Поиск по сайту:
Найти



Народные блоги

Добавить ленту статей сайта в свой iGoogle
Последние публикации
метеорит   куля

Те, що можна часом знайти у дереві


13
Рейтинг
13


Голосов "за"
15

Голосов "против"
2

У дошці трапляються не тільки кулі...

Те, що можна часом знайти у дереві
Років з дванадцять назад ми з татом купили десять кубів дуба-кругляка, зимова порізка. Машина лісництва привезла кльоцки до дідової господарки у селі і скинула, де був вільний пляц.

Один з стовбурів на нижньому торці мав дві заглибини, навколо яких дерево мало синій колір. Також трохи синього кольору було і на верхньому торці.

Дуб має такий колір у місцях, де у нього попадає метал, тож подумав, що у тих ямках на торці був свинцевий шрот, і що він попав лісорубові прямо на ланцюг пилки, тому і не залишився в стовбурі дерева, що привезли до нас. Про синь на верхньому торці теж подумав, що то шрот десь там поцілив у дерево – синій колір не поширюється далеко від місця попадання металу.

Весною ми відвезли кльоцки на тартак, там ми їх порізали на бруси і дошки. Пиломатеріал привезли назад до дідової господарки і гарно поскладали – дуб має сохнути не менш ніж шість років, перш ніж з нього можна щось робити.

Виявилося, що отой стовбур мав не просто ямки, а на висоті 5,50 метра у нього щось попало – видно було вхідний отвір на дошці, причому з такою силою, що оте "щось" пронизало весь отой стовбур наскрізь згори-додолу. По мірі просування по стовбуру це "щось" розколювалося і п*ять разів лишало свої часточки у дереві – ті місця, де були часточки, виділялися інтенсивною синевою дерева, а хід, який вони пробили – слабшою. Причому дві часточки мали таку енергію, що пройшли весь стовбур і залишилися в пеньку у лісі, я на ті отвори і подумав, що там був шрот...

Такі пошкодження міг зробити лише метеорит, швидкість якого сягає кілометри за секунду.

А ті часточки, що залишилися в стовбурі...

Одна з них потрапила під пилку на тартаці. Друга – з сірникову головку, я загубив. Третя – позривала нам карбідо-вольфрамові зуби пилки фірми "Globus".

А ще дві – я маю! Ось вони – на долоні зліва:


Більша частка була у стовбурі на висоті 5 метрів, і вона була настільки розжарена при попаданні в дерево, що випалила деревини розміром з кулак – у напрямку свого руху.

Задня частина цього "камінчика" так і залишилася в пробитому отворі, а передня була в випаленій температурою пустоті, розміром з пів мого кулака, далі по ходу було стільки-ж струпшаного дерева – нагрітого і відмерлого.

Метеорити бувають трьох видів – кам*яні, залізо-кам*яні і залізні.

Цей метеорит був надто легенький на залізний, і я подумав, що то камінь. Але через рік, після того, як я його вийняв, він порудів – окислився трохи, і виявилося, що магніт його притягує...

Більше ніж третина з цього стовбура виявилася непридатна до використання через колір і бороздки, що залишили за собою частки метеорита при проходженні через стовбур.

Метеорити у дереві мені трапилися ще двічі.

Другий виявився теж залізо-кам*яним, і застряг він у дубі на висоті 6,20 метра.

Спочатку він був теж чорно-сіруватого кольору, а потім теж окислився, але у білуватий колір.

Це той, що на долоні посередині.

Я зберіг той кусок дерева, де застряг цей "камінчик".


Камінчик на "своєму місці":


Третій мабуть при падінні ударився об гілляку і розсипався на багато шматків – стовбур "його" дерева був увесь подзьобаний попаданнями, фактично весь дуб був скапараний. Я довго і марно шукав серед дрібних місць попадання якісь часточки, поки не натрапив на найбільший уламок. (Правий ряд на долоні)

Виявилося, що цей метеорит надзвичайно крихкий, це така-собі спресована пилюка, яку легко розтерти пальцями. Тому і я не міг відрізнити маленькі часточки від попелу дерева. Той найбільший фрагмент теж спалив дерева розміром майже з кулак, але не тільки через температуру, а й тому що попав у стовбр якраз над гіллякою.

Також я маю фрагмент цього кам*яного метеорита просто в дереві – он він, сірий виглядає!


Взагалі-то куди частіше у дереві можна знайти часточки цілком земного походження: дроти, цвяхи, шрот, кулі, осколки...

Раз попалася оболонка авіабомби розміром з долоню...

А ось бронебійна куля з кулемета, швидше за все авіаційного. Оболонка з м*якого заліза править як змазка, коли стальний седечник пробиває метал – у тому місці, де куля на пилку потрапила, видно цей сердечник.


А це – різне, як з часів війни, так і з часів після них. Одна з куль навіть від АК – наприкінці 70-х був у нас один підполковник-браконьєр, командир в/ч. Солдати – під ліс на стрільбище, а він – у ліс на кабанчика...


Комментарии









© 2007 - 2012, Народная правда
© 2007, УРА-Интернет – дизайн и программирование

Перепечатка материалов разрешена только со ссылкой на "Народную правду" и указанием автора. Использование фотоматериалов раздела "Фото" — только по согласованию с автором.
"Народная правда" не несет ответственности за содержание материалов, опубликованых авторами.

Техническая поддержка: techsupport@pravda.com.ua